Рішення № 98847742, 04.08.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/6672/17

Провадження № 2/415/32/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Кравченко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача

та третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа: Державний професійно-технічний навчальний заклад «Привільський професійний ліцей»,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Лисичанського міського суду з позовною заявою до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа: Державний професійно-технічний навчальний заклад «Привільський професійний ліцей».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з наказом №12-К від 09.03.2006 року вона була прийнята на посаду майстра виробничого навчання Лисичанського професійного ліцею.

Наказом №73-К від 31.08.2017 року вона була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату з посади старшого майстра виробничого навчанню.

21.06.2017 Міністерством освіти України було видано наказ № 885 про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області. Виконання вказаного наказу, головою комісії державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» Жуковим О.І., проведено з грубими порушеннями КЗпП України за скороченням штату.

Наказ № 120 про попередження працівників щодо реорганізації професійно-технічних навчальних закладів міста Лисичанська Луганської області був виданий 29.06.2017. Вказаний наказ не містить чітких формулювань щодо скорочення чисельності працівників, зокрема п. 1 наказу викладено наступним чином: « Попередити під підпис про наступне можливе звільнення робочих місць та можливе скорочення штату….».

Вважає, що позивач належним чином про скорочення штату повідомлена не була, відповідачем не враховано переважне право на залишення працівника на роботі, не пропонувалось перейти на іншу роботу, накази про припинення трудового договору не містять посилання на підстави звільнення позивачки, а тому вона змушена була звернутись до суду за захистом своїх прав.

На підставі викладеного просила суд:

Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання Державного професійно технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей».

Стягнути з Державного професійно технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2017 року по день поновлення її на роботі.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

27.02.2020 року ухвалою суду було прийнято до свого провадження цивільну справу №415/6672/17 та призначено справу до розгляду.

20.12.2017 року відповідачем наданий відзив на позовну заяву в якому він посилається на те, що відповідно до наказу МОН України від 21.06.207 року №885 «Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів м. Лисичанська Луганської області діяльність «Лисичанського професійною ліцею» було припиненою, вказаний начальний заклад приєднано до Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» згідно передавального акту. З цієї причини, позивач була звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у звязку з припиненням діяльності ліцею та скороченням посади. Враховуючи відсутність вакантних посад у ДПТНЗ «Привільський професійний ліцей», робота позивачу не була запропонована, оскільки адміністрація ліцею не могла працевлаштувати позивача, не звільнивши іншого працівника навчального закладу. Станом на 01.09.2017 року у Лисичанський професійній ліцей не існує, заняття у ньому не проводяться. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.05.2021 року позивач надала письмове клопотання про слухання справи у її відсутність.

22.07.2021 року представник відповідача ОСОБА_2 надала письмове клопотання про слухання справи у її відсутність.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що позивачка вважає її звільнення незаконним.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, підтвердила факти, викладені в позовній заяві, та просила її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи ОСОБА_2 у задоволенні позовної заяви просила відмовити повністю.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, встановленими наступні фактичні обставини справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 прийнята на посаду майстра виробничого навчання Лисичанського професійного ліцею згідно з наказом №12-К від 09.03.2006 року. Наказом №73-К від 31.08.2017 року вона була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 21.06.2017 року № 885 «Про реорганізацію професійно-технічних навчальних закладів м. Лисичанська Луганської області», яким наказано: «Припинити Державний професійно-технічний навчальний заклад «Лисичанський професійний ліцей» та Державний професійно-технічний навчальний заклад «Лисичанський професійний гірничопромисловий ліцей» ( код ЄДРПОУ 0254261) шляхом приєднання до Державного професійно-технічного навчального закладу «Привільський професійний ліцей» (код ЄДРПОУ 02540752). Утворити комісію з припинення ДПТНЗ «Лисичанський професійний ліцей». Комісії попередити в установленому порядку працівників закладів про реорганізацію та забезпечити дотримання їх трудових і соціальних гарантій у порядку, визначеному законодавством України, у тому числі повідомити Державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників».

Згідно з наказом № 120 від 29.06.2017 року Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей», головою комісії Жуковим О.І., на підставі вищевказаного наказу МОУ від 21.06.2017 року № 885, було видано наказ «Про попередження працівників щодо реорганізації професійно-технічних навчальних закладів м. Лисичанська Луганської області», в якому зазначено про попередження під підпис про наступне можливе звільнення робочих місць та можливе скорочення штату 29 серпня 2017 року працівників ДПТНЗ «Лисичанський професійний ліцей» за списком згідно додатку № 1.

Згідно з поданням, головою комісії Жуковим О.І. на імя Голови профспілкового комітету ДПТНЗ «Лисичанський професійний ліцей» Абросимовій В.А. було надіслано подання про надання згоди на масове звільнення робітників ДПТНЗ «Лисичанський професійний ліцей» за ст. 40 ч.1 КЗпП України з вказівкою прізвища, імя, по батькові, серед яких зазначено прізвище позивача ОСОБА_1 - старшого майстра.

Згідно з протоколом № 23 засідання профкому ППО ДПТНЗ «Лисичанський професійний ліцей» від 12.07.2017 року, в порядку денному зазначений розгляд подання про масове звільнення працівників ліцею на підставі наказу Міносвіти і науки України № 885 від 21.06.2017 року та постановлено, що подання до профспілкового комітету про масове звільнення працівників ліцею не може бути розглянуто, через те, що воно належним чином не оформлено.

Згідно із довідкою про доходи №355 від 20.10.2017 року, загальна сума доходу ОСОБА_1 з 01.03.2017 року по 31.08.2017 року становить 51056,59 грн.

Згідно з довідкою № 399 від 05.11.2018 року про вакантні посади в ДПТНЗ «Привільський професійний ліцей», станом на 01.09.2017 року вакантні посади в навчальному закладі відсутні.

Згідно з листом Голови Лисичанської територіальної організації ППВП №86 від 27.08.2019 року, Лисичанська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості повідомляє, що згоди на звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 не дає на підставі:

1.Голова комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» та Державного професійного навчального закладу «Лисичанський професійний гірниче-промисловий ліцей» Жуков О.І. не звертався до виборного органу первинної профспілкової організації ДПТНЗ «Лисичанський професійний ліцей» та Лисичанської територіальної організації ППВП з поданням на згоду про звільнення ОСОБА_1 згідно ст.. 40 п. 1 КЗпП України;

2. ОСОБА_1 не було попереджено про розірвання трудового договору, у зв`язку з скороченням кількості посад штатного розпису навчального закладу;

3. При підготовці пакета документів на подання, для розгляду питання про дачу згоди на звільнення працівника по ст.. 40 п. 1 КЗпП України, був поданий список про масове звільнення за загальним списком, а не на кожного працівника окремо, що свідчить про упереджений підхід про вирішення проблеми скорочення штату по відношенню до кожного працівника.

Згідно з актом про відмову працівників підписати наказ-попередження про реорганізацію підприємства та можливе звільнення, від 30.06.2017 року, працівники Лисичанського професійно-технічного закладу «Лисичанський професійний ліцей» відмовились підписувати наказ №20 від 29.06.2017 року «Про попередження про реорганізацію Лисичанського професійно-технічного закладу «Лисичанський професійний ліцей» та можливе звільнення у порядку, встановленому законом України, серед яких зазначено прізвище позивача ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Відповідно до ст. 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом.

Загальна декларація прав людини у статті 8 гарантує право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до ст. 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Звичайний порядок оскарження дисциплінарного стягнення передбачає звернення працівника із заявою до комісії по трудових спорах, як це передбачено ст.ст. 221, 225 КЗпП України. Разом з тим, відповідно до ст. 124 Конституції України працівник може звернутись безпосередньо до суду з позовом про оскарження дисциплінарного стягнення. В цьому випадку оскаржується безпосередньо дисциплінарне стягнення, яке може бути визнане судом недійсним (незаконним).

Згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 прийнята на посаду майстра виробничого навчання Лисичанського професійного ліцею згідно з наказом №12-К від 09.03.2006 року. Наказом №73-К від 31.08.2017 року вона була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1 скористалася своїм правом та звернулася до суду з даним позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Таке звільнення відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Для проведення скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов`язаний :

обґрунтувати необхідність скорочення штату та звільнення;

скласти і затвердити новий штатний розпис, до якого не заносяться посади, які скорочено;

попередити працівників, посади яких скорочуються, персонально про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці (ст. 49-2 КЗпП);

одночасно з попередженням про звільнення за скороченням штату запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ст. 49-2 КЗпП);

повідомити державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професій, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (ст. 49-2 КЗпП);

після закінчення двомісячного попереджувального строку видати наказ про звільнення.

Згідно з ст.43 КЗпП за загальним правилом звільнення за скороченням штату може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Проте, відповідно до ст.43-1 КЗпП звільнення за скороченням штату без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема, у випадках:

незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;

звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

звільнення з підприємства, де немає первинної профспілкової організації;

звільнення керівника підприємства, його заступників, головного бухгалтера, його заступників.

Згідно з листом Голови Лисичанської територіальної організації ППВП №86 від 27.08.2019 року, Лисичанська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості повідомляє, що згоди на звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 не дає на підставі:

1.Голова комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» та Державного професійного навчального закладу «Лисичанський професійний гірниче-промисловий ліцей» Жуков О.І. не звертався до виборного органу первинної профспілкової організації ДПТНЗ «Лисичанський професійний ліцей» та Лисичанської територіальної організації ППВП з поданням на згоду про звільнення ОСОБА_1 згідно ст.. 40 п. 1 КЗпП України;

2. ОСОБА_1 не було попереджено про розірвання трудового договору, у зв`язку з скороченням кількості посад штатного розпису навчального закладу;

3. При підготовці пакета документів на подання, для розгляду питання про дачу згоди на звільнення працівника по ст. 40 п. 1 КЗпП України, був поданий список про масове звільнення за загальним списком, а не на кожного працівника окремо, що свідчить про упереджений підхід про вирішення проблеми скорочення штату по відношенню до кожного працівника.

Відповідач не надав суду доказів того, що ним була дотримана визначена законом процедура звільнення позивачки з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП, у зв`язку з чим звільнення позивачки визнається незаконним.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Справа розглядалась більше року не з вини позивачки, тому виплаті на її користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь його період, тобто з 01.09.2017 року по день ухвалення рішення.

Разом з цим, оскільки позивачкою не було надано довідку про її середньоденну заробітну плату, графік роботи та інші необхідні для нарахування сум, що підлягають стягненню, суд, керуючись передбаченими ст. 8 Конституції України принципом верховенства права, встановивши порушення прав позивачки, приймає рішення про зобов`язання відповідача до нарахування та виплати на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте, позивачкою пропущено визначений законом строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов`язки сторін.

Вищевказана позиція Пленуму Верховного Суду України не є нормою права, яка підлягає обов`язковому застосуванню, а носить рекомендаційний характер, однак, на думку суду, вона є обґрунтованою, адже встановлені статтею 233 КЗпП строки, є строками звернення до суду, а не строками позовної давності, у зв`язку з чим такі строки звернення до суду мають перевірятися та застосовуватися судом з власної ініціативи.

Оскільки наказ про звільнення і трудова книжка позивачці були видані у день звільнення 31 серпня 2017 року, що визнається позивачкою, строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі розпочався з дня вручення копії наказу про звільнення та з дня видачі трудової книжки та сплинув 31 вересня 2017 року, але до суду з позовом позивачка звернулась 25 жовтня 2017 року, тобто із значним пропуском строку.

Під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що позивач в період з 01 вересня 2017 року по день звернення до суду 25 жовтня 2017 року не перебувала на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні або за кордоном, жила звичайним повсякденним життям та з м. Лисичанська на тривалий час не виїжджала, тобто мала можливість звернутися до суду у передбачений законом строк. На спростування вказаних обставин позивачем доказів не надано.

Позивач не просила суд поновити строки звернення до суду, а в судовому засіданні в обґрунтування причин пропуску строку посилається на те, що нею вживались заходи позасудового врегулювання трудового спору. На підтвердження цих доводів позивачкою надані: відповідь Головного управління Держпраці у Луганській області на звернення позивачки з приводу звільнення від 05 жовтня 2017 року, відповідь директора ДПТНЗ «Привільський професійний ліцей» на заяву позивачки про поновлення на роботі від 29 вересня 2017 року; колективне звернення працівників ДПТНЗ «Лисичанський професійний ліцей» про надання правової оцінки діям керівника ліцею у зв`язку із звільненням працівників від 11 вересня 2017 року. Однак ці докази не підтверджують поважність причин пропуску строку, оскільки вказані позивачкою причини пропуску строку не є такими, що об`єктивно унеможливлювали її звернення до суду протягом місяця з дня звільнення.

Таким чином, суд не вбачає підстав для поновлення строку для звернення до суду, оскільки наявність будь-яких поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду не встановлено.

Отже, встановивши вину відповідача у порушенні трудових прав позивача, визнавши часткову обґрунтованість позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 233 КЗпП України, вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа: Державний професійно-технічний навчальний заклад «Привільський професійний ліцей» відмовити з підстав пропуску позивачем строків звернення до суду.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Судом встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, відсутні сторони, які понесли судові витрати при вирішення справи, отже судові витрати компенсуються за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 124 Конституції України, ст.ст. 7, 8 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 12, 13, 76, 141, 235, 259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, ст.ст. , 40, 43, 43-1, 221, 225,233, 235 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Лисичанський професійний ліцей» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа: Державний професійно-технічний навчальний заклад «Привільський професійний ліцей», відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- відповідач: Держаний професійно-технічний навчальний заклад «Лисичанський професійний ліцей», місцезнаходження за адресою: вул. ім. В.Сосюри, 3, м. Лисичанськ, Луганська область, 93106, ЄДРПОУ 02541183.

- третя особа: Держаний професійно-технічний навчальний заклад «Привільський професійний ліцей», місцезнаходження за адресою: вул. Пушкіна, 21, м. Привілля, Луганська область, 93191, ЄДРПОУ 02540752.

Суддя Ю. О. Калмикова