Рішення № 98847202, 14.06.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

14.06.2021 Єдиний унікальний номер 205/5658/20

Єдиний унікальний номер 205/5658/20

Провадження № 2/205/1537/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа Друга Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 липня 2020 року звернулася до суду з позовом до відповідача територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа Друга Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2020 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки з додержанням вимог п. 5 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 04 вересня 2020 року позивачем було подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2020 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2020 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року вирішено питання про розгляд справи в заочному порядку.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що вона є донькою ОСОБА_2 . На підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 1999 року ОСОБА_2 на праві власності належить 267/1000 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , право власності на які у встановленому законом порядку 03 грудня 1999 року зареєстровано в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради. ОСОБА_2 разом із набутими 267/1000 частками домоволодіння був фактичним власником прилеглої території, яку використовував за призначенням та обслуговував. На підставі державного акту на право приватної власності на землю від 15 липня 2011 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 , співвласниками земельної ділянки загальною площею 0,0622 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі спільної сумісної власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із 267/1000 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . 20 червня 2020 року позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 20 червня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із відсутністю можливості визначити склад спадкового майна. Просила суд встановити факт прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 267/1000 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати стягнути з відповідача. Позивач у своїй заяві позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала.

Відповідач територіальна громада в особі Дніпровської міської ради свого у судове засідання свого представника не направила, про дату та час судового засідання повідомлена в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 130 ЦПК України, про причини неявки представника судові не повідомила, відзив на позовну заяву не надала. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора у судове засідання свого представника не направила, про час та дату судового засідання повідомлялася належним чином, у своїх заявах до суду просила справу розглядати за відсутності її представника у зв`язку із виробничою завантаженістю, просила ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 (а.с. 19, 76).

Згідно з відомостями КП «ДМБТІ» Дніпровської міської ради право власності на 267/1000 частин (частка не перереєстрована) домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 1999 року зареєстровано 03 грудня 1999 року КП «ДМБТІ» в реєстрову книгу № 626 за реєстровим № 1571-82 за ОСОБА_2 (а.с. 78).

На підставі державного акту про право приватної власності на землю від 15 липня 2011 року, серії ЯЛ № 892698, право власності на земельну ділянку площею 0,0622 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 30, 81 оберт).

24 березня 2000 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб зі ОСОБА_5 (а.с. 76 оберт).

30 березня 2018 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений Другою дніпровською державною нотаріальною конторою і зареєстрований в реєстрі за № 2-194, яким все своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_1 (а.с. 77 оберт).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 72 оберт). Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 267/1000 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровськ).

03 грудня 2019 року ОСОБА_5 звернулася до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь його доньки, ОСОБА_1 (а.с. 72).

03 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 71 оберт).

Постановою Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 20 червня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою відмови зазначено неможливість визначення складу спадкового майна на домоволодіння та земельну ділянку (а.с. 80 оберт-81).

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатись своєю власністю.

Приписами ч. 1 ст. 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦПК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд зазначає про таке. ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті свого батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. При цьому ч. 1 ст. 1220 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Таким чином, останнім днем звернення спадкоємців із заявою про відкриття спадщини був 23 квітня 2020 року. Спадкоємці звернулися до нотаріальної контори із заявами 03 грудня 2019 року, тобто у встановлений чинним законодавством шестимісячний строк, таким чином, позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину. З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 не є належним способом захисту. За таких обставин, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на частину домоволодіння після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Як вбачається з копії спадкової справи, наявної у матеріалах справи, спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька ОСОБА_1 , яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (а.с. 71-81 оберт). Спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , яка перебувала з померлим у зареєстрованому шлюбі, від прийняття спадщини відмовилася на користь позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 267/1000 частин (частка не перереєстрована) домоволодіння АДРЕСА_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, за померлим спадкодавцем зареєстровано право власнсоті на частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0622 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками спірної земельної ділянки є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується державним актом серії ЯЛ № 892698 від 15 липня 2011 року.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що померлому ОСОБА_2 спільна земельна ділянка належала на праві власності в цілому. Враховуючи, що частка в праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах, то позивач має право на частку, належну ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0622 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, оскільки постановою нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 20 червня 2020 року позивачеві було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримати спадщину на спірне нерухоме майно, окрім, як в судовому порядку позивач не має можливості. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині визнання права власності на 267/1000 частин (частки не перереєстровані) домоволодіння АДРЕСА_1 , а також права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0622 га АДРЕСА_1 було у встановленому законом зареєстровано за ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за життя склав заповіт на ім`я своє доньки - позивача, яка має право на отримання вказаної спадщини, тому позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в цій частині.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 294 гривень 80 коп. (а.с. 1, 63). Враховуючи, що відповідач по справі територіальна громада в особі Дніпровської міської ради є бюджетною організацією та відшкодування позивачеві витрат зі сплати судового збору її бюджетом не передбачено, тому суд вважає понесені позивачем судові витрати у справі віднести за її рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 263, 264, ч.ч. 1-7 ст. 265, ч. 4 ст. 268, ч. 1 ст. 280, ст. ст. 281, 282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на 267/1000 частин (частка не перереєстрована) домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на частку в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0622, га кадастровий № 1210100000:08:628:0102, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем та третьою особою може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: