Рішення № 98847083, 05.08.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3431/21

№ провадження 2/208/1368/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.

За участю: секретаря судового засідання - Коновалової В.І..,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню»,-

встановив:

1.Позиція сторони позивача.

30 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню», відповідно до позовних вимог позивач прохає:

- визнати виконавчий напис, № 45217 виданий Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, від 08 вересня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 23 182 (двадцять три тисячі сто вісімдесят дві) гривні 24 копійки, таким, що не підлягає виконанню;

- скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни «Про відкриття виконавчого провадження» ВП № 64290671 від 27 січня 2021 року;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ 426425778, місце знаходження: 01033 м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок № 14, офіс 301) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. знаходиться виконавче провадження № 64290671, відкрите 27 січня 2021 року на підставі виконавчого напису № 45217 виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 08.09.2020 року, про стягнення з неї, ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД»» заборгованості в сумі 23 182 (двадцять три тисячі сто вісімдесят дві) гривні 24 копійки. Виконавчий напис нотаріуса був виданий на підставі звернення ТОВ «Фінансова Компанія «АЛАНД» про стягнення з позивача заборгованості, але вона, ОСОБА_1 , не укладала жодних договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» і їй не відомо відкіля утворилась саме така заборгованість в сумі 23 182 (двадцять три тисячі сто вісімдесят дві) гривні 24 копійки. Про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса позивачу стало відомо 12 березня 2021 року, коли за її картковим рахунком в AT "Райффайзен Банк Аваль" було стягнуто грошові кошти в розмірі 440 (чотириста сорок) гривень 00 копійок. Виявивши відсутність грошових коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 звернулася за роз`ясненням до фінансової установи пенсійного фонду, де їй було повідомлено, що гроші було стягнуто на підставі Постанови приватного виконавця за виконавчим провадженням ВП № 64290671, та було надано електронну копію даної постанови. Сам виконавчий напис приватного нотаріуса, я позивач отримувала до теперішнього часу, і тому єдиним документом, який є доказом зазначеного вище, це копія постанови приватного виконавця, яка була надана позивачу фінансовою установою. Дізнавшись про начебто наявний вказаний борг, позивач відразу зателефонувала за номером телефону зазначеним у інтернет-ресурсі як телефон Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», де було повідомлено, що дійсно компанія має до неї, ОСОБА_1 претензії, стосовного кредиту, який вона ніби мала в AT "Дельта Банк" в 2013 році, строк якого скінчився в 2015 році, і якому вона заборгувала, а тепер вона ніби винна грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», так як даний борг було відступлено Відповідачу якоюсь іншою фінансовою компанією ще в 2020 році. На її, ОСОБА_1 прохання направити на її адресу копію виконавчого документа, а саме виконавчого напису, представником компанії було відмовлено. Також вона намагалася зв`язатися з офісом приватного виконавця, але телефонні дзвінки залишилися без відповіді. Так як сам виконавчий напис позивач не отримувала, її право на ознайомлення з виконавчим провадженням так і не реалізоване, оскільки вона не має ні фінансової, ні матеріальної можливості поїхати до м. Житомир або до м. Київ, щоб безпосередньо звернувшись отримати вказані документи, а на її прохання вказані особи не реагують, то позивач не має змоги надати суду необхідні докази, а тому просе саме суд витребувати їх у зазначених осіб. Ознайомившись з постановою про відкриття виконавчого провадження, яка містить посилання на виконавчий напис, де зазначено, що позивач проживає в АДРЕСА_1 , хоча там вона ніколи не проживала і взагалі не знає, де це знаходиться, вважає сам напис і постанову такими, що не підлягають виконанню. Позивач стверджує, що жодної заборгованості за кредитним чи іншим договором перед AT "Дельта Банк" ніколи не мала, дійсно в 2013 році, мала кредитну картку AT "Дельта Банк", але борг за даною карткою відсутній. Крім того позивач, звертає увагу суду що, у 2013 році укладався споживчий кредит. При укладанні даного договору позивачу була надана в кредит певна сума грошей, яка повністю була з її, ОСОБА_1 боку достроково повернута, тобто саме в 2013 році здійснено останній платіж за вказаним кредитом. Таким чином, позивач вважає, що її права були порушені та вимушена звернутись з відповідною позовною заявою до суду.

2. Позиція відповідача.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» не скористався своїм правом та не подав в строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття позовного провадження, відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, та докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтується заперечення, а також не подав зустрічний позов.

3.Позиція третіх осіб.

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, будь яких заяв клопотань до суду не надав.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Малкова Марія Вікторівна будь-яких заяв клопотань до суду не надала.

4. Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

30 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2021 року відкрито провадження по справі в спрощеному порядку з повідомленням сторін.

Разом з позовною заявою подано клопотання про забезпечення позову в порядку ст.ст. 149-153 ЦПК України.

30 квітня 2021 року через канцелярію Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від позивача надійшло клопотання «про забезпечення позову».

30.04.2021 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області клопотання «про забезпечення позову» - задоволено.

30 квітня 2021 року через канцелярію Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від позивача надійшло клопотання «про витребування доказів».

30.04.2021 року Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області клопотання «про витребування доказів» - задоволено.

Позивач, ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без своєї участі, та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чекурін Сергій Анатолійович подав заяву про розгляд справи без своєї участі, наполягав на задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» відзиву не надав, до суду не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали про відкриття провадження по справі та призначення судового засідання.

Третя особа, Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, будь-яких клопотань не надав, до суду не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали про відкриття провадження по справі та призначення судового засідання.

Третя особа, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна будь-яких клопотань не надала, до суду не з`явився, хоча була належним чином повідомлена про день, час та місце слухання справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали про відкриття провадження по справі та призначення судового засідання.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

5. Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

У відповідності до ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого року N 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. п. 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Отже, дії нотаріуса щодо посвідчення права стягувача на стягнення з боржника грошових сум не пов`язані зі встановленням прав або обов`язків учасників правовідносин, тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також має бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України "Про нотаріат").

Характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II вказаного Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений п. п. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі N 6-887цс17.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1172 від 29.06.99 року встановлено стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, як то кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

6. Фактичні обставини встановлені судом.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 січня 2021 року ВП № 64290671 Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною, розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого напису № 45217 виданого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем (а.с. 8).

Відповідно до виконавчого напису № 45217 виданого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» що складає 23 182 (двадцять три тисячі сто вісімдесят дві) гривні 24 копійки.

Відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» «про примусове виконання рішення», стягувач просить відкрити, за місцем знаходження майна боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису№ 45217 виданого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення із боржника - ОСОБА_1 кошти у розмірі 23 182 (двадцять три тисячі сто вісімдесят дві) гривні 24 копійки.

Відповідно до постанови від 27 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64290671, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за № 45217 від 08 вересня 2020 року та відкрито провадження про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання, АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» 23 182 (двадцять три тисячі сто вісімдесят дві) гривні 24 копійки.

Приймаючи до уваги те, що докази, витребувані судом за клопотанням позивача, не надійшли від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С., суд розглядає справу за наявними в ній доказами та визнає обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи невиконання ухвали про витребування доказів від 30 квітня 2021 року в частині витребування документів у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., суд не вбачає безспірність заборгованості перед стягувачем з боку позивача і заборгованість боржника не виключає можливості спору щодо її розміру та строку.

7. Висновки та мотиви прийнятого рішення.

ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню», відповідно до позовних вимог позивач прохає:

- визнати виконавчий напис, № 45217 виданий Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, від 08 вересня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 23 182 (двадцять три тисячі сто вісімдесят дві) гривні 24 копійки, таким, що не підлягає виконанню;

- скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни «Про відкриття виконавчого провадження» ВП № 64290671 від 27 січня 2021 року;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ 426425778, місце знаходження: 01033 м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок № 14, офіс 301) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати пов`язані з розглядом справи.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи невиконання ухвали про витребування доказів від 30 квітня 2021 року у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., а саме: завіреної належним чином нотаріальної справи по виконавчому напису № 4527 від 08 вересня 2020 року, на підтвердження суми заборгованості, порядку та строків нарахування заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» - суду не надано, суд не вбачає безспірність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» з боку ОСОБА_1 ..

Таким чином, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, змагальність під час судочинства за своєю природою засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, стосовно доказової діяльності (подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості), сторони, треті особи та їх представники) наділені рівними правами, чого не можна сказати про сукупність наданих їм обов`язків. Брати участь у доказовій діяльності можуть всі особи, які беруть участь у справі, однак доказування кожної обставини, що має значення для ухвалення рішення у справі, в силу закону стає обов`язком певного суб`єкта, що цілком узгоджується з приписами ч.1 ст.49 ЦПК за якою «сторони користуються рівними процесуальними правами», а не рівними процесуальними обов`язками.

Так, згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби регламентує ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді витрат на правову допомогу, позивачем заявлена сума в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. , де було розглянуто питання, щодо стягнення витрати на правничу допомогу зазначено:

Щодо оцінки витрат на професійну правничу допомогу

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включно з підготовкою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості;

- розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів;

- сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Щодо ролі суду в розподілі судових витрат

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Щодо критеріїв визначення та розподілу судових витрат

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат:

1) їх дійсність;

2) необхідність;

3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Щодо своєчасного подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу

Велика Палата вважає, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів стосовно розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Щодо вирішення питання про професійну правничу допомогу

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених сум витрат на правову допомогу позивачем надано:

-оригінал квитанції № 6 від 23 квітня 2021 року на суму 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок (а.с. 9);

-договір про надання правової допомоги № 23/04/21;

-акт № 1 виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 23/04/21 від 23.04.2021 року.

Докази, на обов`язковість яких наголошено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2020 року, суду надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правову допомогу підтверджено, та сума підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати.

Так, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір підлягає стягненню з відповідача у сумі 908,00 грн., а також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений при подачі заяви про забезпечення позову у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст.1, 2, 12, ч.2 ст.13, 81, 141, 174, 263-265,280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню» - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, № 45217, виданий Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем від 08 вересня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 23 182 (двадцять три тисячі сто вісімдесят дві) гривні 24 копійки, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», 42642578, юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок № 14, офіс № 301 на користь , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП 2178913828, адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 - 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, понесені витрати на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», 42642578, юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок № 14, офіс № 301 на користь , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 , понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі - 1 362 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», ЄДРПОУ 42642578, юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок № 14, офіс № 301.

Третя особа - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального Горай Олег Станіславович, адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Малкова Марія Вікторівна, адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок № 6, офіс 14.

Суддя Івченко Т. П.