Рішення № 98845779, 19.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 760/20354/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.

справа № 757/20354/18-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: ОСОБА_2

відповідач 2: Публічне акціонерне товариство «Фортуна-Банк»

третя особа: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги,

представник позивача ОСОБА_4

представник відповідача 1: ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ПАТ «Фортуна-банк» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, за яким відбулася заміна кредитора у договорі від 18.07.2008 р. № 17К-К/40-Ф.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 р. справу передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за правилами територіальної підсудності.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами позовного (загального) провадження та призначено підготовче засідання на 3 грудня 2018 року

27 вересня 2018 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

04 березня 2019 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, справу призначено на 21 червня 2019 року.

21 червня 2019 року до закінчення підготовчого судового засідання до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про зміну предмету позову з «про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги (без застосування наслідків недійсності)» на «про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (без застосування наслідків недійсності)», так як позивач оскаржує саме договір відступлення права вимоги від 11.03.2015 року та залучення до участі у справі третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 , оскільки вона є поручителем за кредитним договором № 17К-К/40-Ф, укладеного 18.07.2008 між ТОВ «Фортуна-банк» та ОСОБА_1 .

Ухвалу суду від 21 червня 2019 року прийнято заяву про зміну предмету позову та залучено до участі у справі в якості третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 .

15 серпня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5

10.12.2019 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 березня 2020 року.

06 квітня 2020 року, 02 червня 2020 року, 07 серпня 2020 року судом задоволені клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про призначення судового засідання у режимі відеоконференції.

До судового засідання представник позивача ОСОБА_6 повторно не з`явився, в тому числі не вийшов на зв`язок відеоконференції. Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. У зв`язку з наведеним суд розглянув справу у його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_3 та представник відповідача ПАТ «Фортуна-Банк» до судового засідання не з`явились з невідомих причин. Тому, суд розглянув справу у їх відсутність.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 18.07.2008 року між ПАТ «Фортуна-банк», правонаступником якого є ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17К-К/40-Ф (далі - кредитний договір).

За зазначеним кредитним договором позивач отримав від відповідача 2 ПАТ «Фортуна-банк» кредит у розмірі 360 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5 % на рік з кінцевим терміном повернення кредиту 18 липня 2013 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язання за кКредитним договором між ТОВ «Фортуна-банк», правонаступником якого є ОСОБА_2 , та позивачем - ОСОБА_1 і третьою особою - ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 17К-К/40-Ф/П від 18.07.2008 року.

Відповідно до договору поруки № 17К-К/40-Ф/П від 18.07.2008 року третя особа ОСОБА_3 , як поручитель, зобов`язалась перед ПАТ «Фортуна-банк» (кредитором) у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 (позичальником) зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, у строки та у випадках, передбачених кредитним договором, зі всіма змінами і доповненнями зазначеного правочину, які є його невід`ємними частинами.

ПАТ «Фортуна-банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. ОСОБА_1 , в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання не виконав. Внаслідок невиконання обов`язку у позивача ОСОБА_1 перед відповідачем ПАТ Фортуна-банк» утворилась заборгованість.

У зв`язку з порушенням позивачем зобов`язань за кредитним договором відповідачем 2 - ПАТ «Фортуна-банк» було направлено на адресу третьої особи ОСОБА_3 письмові вимоги із зазначенням невиконаних зобов`язань та пропозицією виконати зобов`язання за договором поруки № 17К-К/40-Ф/П від 18.07.2008 року.

Третя особа ОСОБА_3 зобов`язання за договором поруки № 17К-К/40-Ф/П від 18.07.2008 року не виконала, у зв`язку з чим ПАТ «Фортуна-банк» звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

02.03.2015 року Солом`янським районним судом м. Києва позов ПАТ «Фортуна-банк» до ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором було задоволено - солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фортуна-банк» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 548 886,00 доларів США, що станом на 02.03.2015 року згідно з офіційним курсом валют НБУ до гривні складає 14 742 024, 77 грн.

11.03.2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Фортуна-банк» було укладено договір відступлення права вимоги.

Предметом договору відступлення права вимоги стало право вимоги повернення кредиту за кредитним договором № 17К-К/40-Ф від 18.07.2008 року в сумі 360 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору становить 7 824 855,60 грн., право вимоги сплати процентів в сумі 211 245,00 грн. доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору становить 4 591 560,06 грн., право вимоги сплати інших платежів за кредитним договором (в т.ч. процентів в повній сумі зазначеній в рішенні суду, пені, штрафів, інфляційних, 3% річних) всі інші права кредитора передбачені кредитним договором та чинним законодавством України.

Право вимоги передавалось одночасно з правами на забезпечення, якими є права за договором застави та договором поруки (п. 1.2 договору відступлення права вимоги від 11.03.2015 року).

Вартість права вимоги, що відступалась за договором відступлення права вимоги від 11.03.2015 року складала 12 416 415,66 грн. (п. 2.1 договору відступлення права вимоги від 11.03.2015 року).

ОСОБА_2 сплатив в безготівковому порядку ПАТ «Фортуна-банк» кошти в сумі 12 416 415, 66 грн.

Договір відступлення права вимоги набрав чинності з моменту підписання та відповідно до п. 7.3 договору відступлення права вимоги від 11.03.2015 року діє до закінчення взаєморозрахунків за кредитним договором № 17К-К/40-Ф від 18.07.2008 року.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Факторинг є фінансовою послугою в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», тобто операцією з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку.

Однак, згідно зі ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» як кредитні операції в цій статті розглядаються операції, зазначені в п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону, а також факторинг, який визначається як придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів.

Таким чином, із сукупного аналізу положень наведених норм та визначення договору факторингу, наведеного у ст. 1077 ЦК України, вбачається, що основні права та обов`язки сторін за цим договором полягають у здійсненні фінансування з метою отримання прибутку шляхом передачі грошових коштів іншій стороні за плату, обумовлену договором, а відступлення права вимоги є складовою частиною господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, ст. 350 ГК України та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У такому випадку перехід до фактора прав на всі одержані від боржника суми відбувається в силу вказівки закону, є умовою та ознакою здійснення відповідної господарської операції у вигляді фінансової послуги, а не платою за цю послугу обумовленою договором.

При цьому, законодавець розмежовує договори факторингу на безоборотний, за яким відбувається придбання права грошової вимоги та набуття одержаних за цією вимогою сум у цілому, а клієнт не відповідає перед фактором за недоотримання грошової суми від боржника, та забезпечувальний, що регулюється ч. 2 ст. 1084 ЦК України.

Основною відмінністю договору факторингу від інших договорів є його оплатний характер, тобто те, що він має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів за відповідну плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Крім того, факторинг становить регулярно здійснювану операцію, за якою на фактора покладаються певні додаткові обов`язки та який діє і після того, як фактор виплатив клієнту кошти, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту, коли боржник виплатить факторові кошти за первісним договором.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення оскаржуваного позивачем ОСОБА_1 договору від 11.03.2015 року ПАТ «Фортуна-банк» відступив, а ОСОБА_2 набув право грошової вимоги, яка була підтверджена рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02.03.2015 року у справі № 760/17155/15.

Право грошової вимоги за оскаржуваним договором від 11.03.2015 року відступлено за його номінальний розмір й повністю оплачено відповідачем ОСОБА_2 , що станом на 11.03.2015 року складало 12 416 415, 66 грн.

Отже, на час укладення оскаржуваного договору від 11.03.2015 року співвідношення коштів, набутих ПАТ «Фортуна-банк» було еквівалентним вартості вимоги, переданої ОСОБА_2 .

Будь-яких доводів та доказів того, що отримані ПАТ «Фортуна-банк» на виконання оскаржуваного договору від 11.03.2015 року грошові кошти є значно меншими, ніж кошти, які ПАТ «Фортуна-банк» міг би одержати внаслідок виконання переданої грошової вимоги позивачем (боржником), а також даних про реальну (ринкову) вартість права вимоги, що відступається, матеріали справи не містять.

Глава 47 ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання та положення щодо порядку та підстав заміни сторін у зобов`язанні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні (ст. 512-523 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що з боку ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_2 відбулось відступлення права вимоги за договором від 11.03.2015 року, на підставі якого ПАТ «Фортуна-банк» (первісний кредитор) передав свої права та обов`язки за кредитним договором в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав ОСОБА_2 (новому кредитору), а ОСОБА_2 (новий кредитор) прийняв ці права та обов`язки і оплатив їх.

Внаслідок відступлення права вимоги відбулась договірна передача зобов`язальних вимог ПАТ «Фортуна-банк» (первісного кредитора) ОСОБА_2 (новому кредитору). А оскільки договір від 11.03.2015 року був оплатним, то на правовідносини, які виникли між відповідачами поширювались положення про договір купівлі-продажу.

Статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб`єктних обмежень щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою природою є цивільно-правовими зобов`язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Таким чином, набуття відповідачем ОСОБА_2 визначених оскаржуваним договором від 11.03.2015 року прав щодо позивача ОСОБА_1 не суперечить ознакам та змісту договору відступлення права вимоги (цесії).

Правовідносини, пов`язані з визнанням правочинів недійсними регулюються ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд також вважає необгрунтованою наведену позивачем підставу для визнання недійсним оскаржуваного про відступлення права вимоги від 11.03.2015 року (без застосування наслідків недійсності) через його невідповідність п. 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) № 231 від 03.04.2009 року, оскільки така позиція позивача помилково ототожнює спірний договір за правовою природою з договором факторингу.

Суд не знаходить підстав як для визначення оскаржуваного договору від 11.03.2015 року договором про надання фінансової послуги факторингу в розумінні п. 1 розпорядження Держфінпослуг № 231 від 03.04.2009 року, так і для віднесення оскаржуваного договору до переліку операцій з фінансовими активами, які відносяться до факторингу.

Таким чином, позивачем не доведено відповідно до положень ст. 81 ЦПК України наявності порушеного права чи законного інтересу укладенням оспорюваного договору від 11.03.2015 року між відповідачами.

Відступлення права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора не порушило прав позивача, оскільки наявність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні ані кредитним договором, ані законодавством не передбачена.

Отже, визначених ЦК України підстав для визнання договору від 11.03.2015 року недійсним немає.

Крім того, судом встановлено, що зміст позовних вимог є невизначеним, оскільки позивачем не зазначено в який саме частині договір від 11.03.2015 року має бути визнаний судом недійсним, а тому відповідний спосіб захисту не може бути застосований.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір позивачу не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 215, 227, 1077, 1079, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - я кщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

відповідач 1: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

відповідач 2: Публічне акціонерне товариство «Фортуна-Банк»: 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-в, код ЄДРПОУ 26254732.

третя особа: ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3

Суддя О.В.Батрин