Вирок № 98844865, 09.08.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4647/21

1-кп/357/1114/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.08.2021 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гребеня О.О.,

при секретарі судового засідання Загурській Д.В.,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів Білоцерківської окружної прокуратури Кладова Д.О.,

Бурлаки П.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Коннової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 квітня 2021 року за №12021111030000739 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 24.02.2010 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.187 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією Ѕ майна. 10.02.2016 звільнений з Житомирської виправної колонії №4 по відбуттю строку покарання;

2) 05.07.2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст.125, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією майна. 23.09.2020 звільнений з Коростишівської виправної колонії Житомирської області №71, з невідбутим строком 1 рік 8 місяців 29 днів.

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 2 ст.185 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_1 , 19 квітня 2021 року близько 14:50 год., перебуваючи в торговому залі магазину «Продукти-938», що належить ТОВ «АТБ-Маркет», розташованого по вул. Павліченко, буд.27 в м. Біла Церква Київської області, де умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з полиці вітрини взяв пляшку бренді « Шабо Х.О. », об`ємом 0,5 л., вартістю 145 грн. 52 коп., після чого підійшов до іншої полиці, яка розташована біля касової зони, з якої взяв батончики «Kinder Chocolate T8» в кількості чотирьох штук, вартість 31 грн. 44 коп. кожна, загальною вартістю 125 грн. 76 коп. та із вищезазначеним товаром у руках став в чергу до каси.

В подальшому, ОСОБА_1 покинув чергу та тримаючи в руках товар пройшов через вхідні дуги в напрямку виходу із магазину, та був помічений працівниками охорони магазину «Продукти-938» ТОВ «АТБ-Маркет».

Після цього ОСОБА_1 , бажаючи довести свій злочинний намір до кінця, не розрахувавшись за вказаний товар, намагався вийти з приміщення вказаного магазину, виконавши таким чином усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак кримінальне правопорушення ОСОБА_1 не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як при виході з магазину «Продукти-938» він був зупинений працівниками охорони магазину.

Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме час, місце, мотив та спосіб вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті, які відповідають дійсності.

2.2. Обсяг доказів.

Судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.

Судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом роз`яснено обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави уважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідженням письмових матеріалів щодо речових доказів, та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

2.3. Показання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких, в квітні 2021 року близько 14:00 год. в м. Біла Церква в торговому залі магазину АТБ здійснив крадіжку коньяку «ШАБО» та чотирьох батончиків «Кіндер», умисно не розраховуючись за товар, пройшовши повз каси магазину та намагався пройти до виходу, однак був затриманий працівниками охорони, після чого було викликано працівників поліції, весь викрадений товар відразу повернув на місці.

2.4. Дослідження письмових матеріалів кримінального провадження щодо речових доказів та доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

До матеріалів справи надано документи, зокрема постанови про визнання предметів речовими доказами та їх приєднання до матеріалів кримінального провадження від 19.04.2021, 21.04.2021 та розписки потерпілого з обвинуваченим.

До матеріалів справи також надано документи, які свідчать, що обвинувачений до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра за медичною допомогою не звертався, має постійне місце проживання: АДРЕСА_1 , неодноразово судимий за умисні корисливі нетяжкі та тяжкі злочини, зокрема: 1) 24.02.2010 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.187 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією ? майна. 10.02.2016 звільнений з Житомирської виправної колонії №4 по відбуттю строку покарання; 2) 05.07.2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст.125, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією майна. 23.09.2020 звільнений з Коростишівської виправної колонії Житомирської області №71, з невідбутим строком 1 рік 8 місяців 29 днів.

3.Кваліфікація дій обвинуваченого судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі щодо речових доказів, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 , поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 2 ст.185 КК України, а саме у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 винуватість визнав, у вчиненому покаявся, надавав викривальні щодо себе показання в суді.

Наведене свідчить, що обставинами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст.67 КК обтяжують покарання

ОСОБА_1 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

5. Мотиви призначення покарання.

5.1. Позиції учасників провадження щодо покарання.

Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_1 винуватим та призначити покарання за частиною 2 статті 15 частиною 2 ст.185, 71 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив призначити мінімальне покарання, оскільки зробив належні висновки щодо своєї протиправної поведінки.

Захисник Коннова Н.І. підтримала думку обвинуваченого, також просила призначити мінімальне покарання та врахувати молодий вік обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_3 подав письмову заяву про проведення судового розгляду вказаного кримінального провадження у його відсутність, в якій просив призначити покарання згідно чинного законодавства України.

5.2. Висновки суду щодо покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходити з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

В судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого

ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України, не встановлено, як і підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69 КК України, оскільки останній систематично, починаючи з 2010 року вчиняє умисні корисливі нетяжкі та тяжкі злочини, а також будучи звільненим умовно достроково, не припинив свою протиправну поведінку, продовжив вчиняти злочини, що свідчить про небажання його стати на шлях виправлення та ще раз підтверджує його схильність до незаконної поведінки.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 65 КК України та ч.3 ст.68 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність постійного місця проживання, позицію потерпілого, який не має претензій матеріального та морального характеру, обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих. Також, суд бере до уваги вже наведені відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливо без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання у межах санкції частини 2 статті 15 частини 2 статті 185 КК України у виді позбавлення волі.

Крім цього, встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2018 ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.125, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією майна. 23.09.2020 звільнений з Коростишівської виправної колонії Житомирської області №71, з невідбутим строком 1 рік 8 місяців 29 днів.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 після постановлення вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 05.07.2018, але до повного відбуття покарання, знову вчинив кримінальне правопорушення, яке є предметом розгляду вказаного кримінального провадження, а тому суд остаточне покарання призначає на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, за правилами призначення покарання, застосовує принцип часткового складання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Призначення ОСОБА_1 саме такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь, саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та призведе до позитивних змін в його особистості, які, на думку суду, створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

6. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

В рамках вказаного кримінального провадження цивільний позов потерпілим ТОВ «АТБ-Маркет» не заявлено, оскільки завдану матеріальну шкоду на суму в розмірі 271,28 грн відшкодовано шляхом повернення викраденого товару.

7. Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту, згідно ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в справі №357/4440/21, строк застосування якого закінчився 27.06.2021 року, а оскільки останній з 17.06.2021 року згідно ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в справі №357/6652/21 тримається під вартою в межах іншого кримінального провадження, тому підстав для застосування запобіжного заходу до набрання цим вироком законної сили суд не вбачає.

У вказаному кримінальному провадженні відсутні документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 02 (два) роки.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання часткового приєднати невідбуту частину покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2018 року та остаточно призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 02 (двох) років 06 (шести) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту проголошення вироку - 09 серпня 2021 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не обирати.

Речові докази:

-оглянутий відеозапис з камер відеоспостереження від 19.04.2021, який знаходиться на оптичному DVD-R диску білого кольору округлої форми, діаметром 11 см, 16х, який знаходиться в паперовому конверті із відповідними написами та визнаний речовим доказом і приєднано до матеріалів кримінального провадження згідно постанови про визнання предметів речовими доказами від 21.04.2021 - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-спортивний костюм чорного кольору, медична маска помаранчевого кольору та чоловічі кросівки чорного кольору, які визнано речовими доказами та повернуті під розписку на відповідальне зберігання ОСОБА_1 згідно постанови про визнання предметів речовими доказами від 21.04.2021 та розписки - залишити власнику;

- бренді 0,5 Шабо Х.О. 8 років виноградний витриманий 40% в кількості 1 шт., батончик 100г «Kinder Chocolate T8» з молочним наповнювачем в кількості 4 шт., які визнано речовими доказами та повернуті під розписку на відповідальне зберігання ОСОБА_4 згідно постанови про визнання предметів речовими доказами від 19.04.2021 та розписки - залишити власнику.

На вирок суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: О. О. Гребінь