Рішення № 98844448, 03.08.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2021 Справа №607/8528/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Созанської Т. І.,

представник позивача, адвоката Майки М. Б.,

представника відповідача Кондрат Л. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 484302 від 02 квітня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Тернопільській області ДПП) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 484302 від 02 квітня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з наступних міркувань. Під час винесення оскаржуваної постанови працівниками поліції було порушено порядок розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, без з`ясування всіх обставин справи та з порушенням прав позивача, зокрема, ОСОБА_1 не було роз`яснено прав та обов`язків, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі щодо права на залучення адвоката, права на участь у дослідженні доказів та щодо можливості заявляти клопотання. При цьому жодні докази під час розгляду справи поліцейським не досліджувалися, що підтверджується їх відсутністю в матеріалах справи. Також позивачу ОСОБА_1 не було надано можливості ознайомитися з матеріалами справи, докази на підставі яких виносилась постанова не досліджувалися. Окрім цього, усупереч вимогам ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» звертаючись до позивача, працівник поліції не представився (не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання). Не виконав вимоги ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме не проінформував про причину зупинки, не зазначив, що конкретно слугувало підставою зупинки транспортного засобу та які порушення ПДР були допущені. Відповідач, порушуючи п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР України не оголосив законні вимоги щодо пред`явлення посвідчення водія та свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу. Постанова щодо позивача була винесена за ч. 1 ст. 126 КУпАП через порушення п.п. 2.1.а, 2.1.б ПДР України. Згідно з яким, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб. Проте позивач вважає таку кваліфікацію не правомірною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, тому що на вимогу інспектора пред`явити відповідні документи, ОСОБА_1 відповів відмовою, оскільки враховуючи те, що працівники поліції не вказали причини та підстави зупинки транспортного засобу, відмовилися роз`яснити, які конкретно порушення ПДР ним були допущені та які слугували підставою для зупинки, у нього виникли об`єктивні сумніви у правомірності такої вимоги. Водночас, факту наявності чи відсутності у ОСОБА_1 відповідних документів працівники поліції не встановлювали, однак з мотивувальної частини постанови вбачається, що позивача притягнено до адміністративної відповідальності саме за керування автомобілем без посвідчення водія та реєстраційного документа. Позивач вважає, що відсутність відповідних документів працівниками поліції встановлено не було, його дії повинні бути кваліфіковані принаймні, як не пред`явлення у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а це у свою чергу вже є порушенням п. 2.4.а ПДР, який у постанові не вказується. Таким чином, позивач вважає, що у його діях відсутній склад правопорушення, яке безпосередньо йому інкримінується, оскільки посвідчення водія та реєстраційний документ були при ньому. Разом з тим, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, які б становили передбачену законодавством підставу зупинення транспортного засобу, а відтак в даному випадку працівники поліції не мали достатніх правових підстав вимагати у нього пред`явити відповідні документи.

Крім того, позивач покликається на те, що інспектор поліції проігнорував будь-які його пояснення, не дав можливості викласти такі в письмовому вигляді, не надав жодних доказів на підтвердження порушення ним Правил дорожнього руху. Усі зауваження щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення залишив поза увагою. Відтак абсолютно незрозуміло у зв`язку з чим працівники поліції прийняли рішення про винесення постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Тобто працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними й допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР. Тому вважає, що дії інспектора при винесенні постанови були незаконними та такими, що порушують його права, а оскаржувана постанова винесена із порушенням чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи, тому підлягає скасуванню.

Інспектор поліції на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення не додав до постанови жодних доказів чи пояснень свідків. В той же час, постанова не відповідає вимогам ст.ст. 251, 256, 280 КУпАП України, щодо доказів у справі про адміністративне правопорушення, форми та змісту, обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, у постанові немає даних про свідків правопорушення.

Ухвалою судді від 19 травня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УПП у Тернопільській області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 484302 від 02 квітня 2021 року. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

14 червня 2021 року судом зареєстровано відзив на позову заяву, в якому представник УПП в Тернопільській області ДПП просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Покликається на те, що водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України. Згідно п.2.4 а) ПДР України, на вимогу поліцейського водій зобов`язаний пред`явити документи, перелічені у п.2.1 цих Правил. Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 грн).

15 червня 2021 року судом зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому позивач покликається на ті самі доводи, що у позовній заяві та просить позов задоволити.

Представник позивача, адвокат Майка М. Б. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача УПП в Тернопільській області ДПП у судовому засідання щодо задоволення позову заперечила, підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду показав, що у квітні 2021 року близько 02 год. 00 хв. він відвозив друга додому, на вул. Глибока Долина . В цей час дорогу перебігав собака, а тому він різко повернув праворуч і в`їхав у бордюр та огорожу. Власники огорожі одразу після ДТП не виходили з будинку, а тому вони вирішили їх не турбувати, повернутися зранку. Так, як після ДТП автомобіль став не придатним для руху, свідок домовився із ОСОБА_1 забрати його з місця ДТП вранці. Однак зранку свідок не зміг додзвонитися до позивача, оскільки телефон останнього був відключений. Пізніше виявилося, що ОСОБА_1 зранку пішов до людей, у чию огорожу вночі в`їхав свідок, щоб пояснити ситуацію. Однак його пояснення не були взяті до уваги, власниця пошкодженого майна викликала працівників поліції, які склали на нього протокол за водіння у стані алкогольного сп`яніння та втечу з місця ДТП. Хоча позивач пояснював, що він за кермом не перебував, його пояснення ніхто не приймав.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 484302 від 02 квітня 2021 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 за те, що він 02 квітня 2021 року о 06 год. 06 хв. в м. Тернопіль, вулиця Глибока Долина, 51, керував автомобілем WOLKSVAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, чим порушив пп. 2.1 а), 2.1 б) ПДР України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати, а провадження у справі - закрити.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП (в редакції станом на час вчинення правопорушення) передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

За змістом п. 2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтями 8, 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Частиною 1 ст. 35 вищевказаного Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв, 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 зазначеного Закону).

За приписами ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює правовідносини, що виникли між сторонами у справі, дає можливість зробити висновок про те, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, серед іншого, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху, при цьому поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, а водій на вимогу працівника поліції повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1 п.2 Правил дорожнього руху, до яких серед іншого віднесено посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким чином, вимозі працівника поліції щодо пред`явлення посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії передує порушення водієм Правил дорожнього руху або скоєння дорожньо-транспортної пригоди, крім того, водій повинен керувати транспортним засобом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 255 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.

Судом з`ясовано, що після виявлення пошкоджень на огорожі власниця будинковолодіння викликала на місце події працівників поліції, які з її слів склали оскаржувану постанову, що в судовому засіданні підтвердила представник відповідача.

Також оглядом матеріалів відеозапису, наданих суду представником відповідача, встановлено, що факту керування позивачем транспортним засобом працівниками поліції не зафіксовано, так само як і відсутній факт порушення ним Правил дорожнього руху, що могло б слугувати підставою для зупинки транспортного засобу.

Судом не здобуто доказів того, що ОСОБА_1 є водієм автомобіля WOLKSVAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно з визначенням термінів, наведених у п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

На відеозаписі, який судом оглянуто в судовому засіданні вищевказаний транспортний засіб стоїть нерухомо, ОСОБА_1 заперечує факт керування цим автомобілем.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в постанові № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Відтак на підтвердження вини ОСОБА_1 , а також на обґрунтування правомірності прийнятого відносно нього рішення, суду не було надано жодного належного та допустимого доказу, на якому б ґрунтувався висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не зазначено яким чином фіксувалось порушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, не зазначено наявність чи відсутність свідків правопорушення.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.

Однак, представником УПП в Тернопільській області ДПП не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення для притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем вказаний обов`язок не виконано і не спростовано доводів позивача про неправомірність винесення оскаржуваної постанови.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до УПП у Тернопільській області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови є підставним та підлягає до задоволення.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином із відповідача УПП в Тернопільській області ДПП слід стягнути судові витрати у розмірі 454,00 грн.

На підставі ст.ст. 9, 122, 247, 251, 258, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 19, 20, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 484302 від 02 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 (чотириста двадцять п`ять) грн скасувати - скасувати, а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 24, м. Тернопіль, 46003.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська