Рішення № 98837634, 05.08.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1593/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Чернівецькій області), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного України в Чернівецькій області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області призначити ОСОБА_1 з 18 вересня 2020 року пенсію за вислугу років.

1.2. Ухвалою суду від 08.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

1.4. 26.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

1.5. 11.05.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

2.1. За результатами звернення позивача та подання Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років листом від 20 листопада 2020 року Головне управління Пенсійною фонду України в Чернівецькій області повернуло без виконання подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, посилаючись на те, підставою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII) є наявність на день звільнення відповідної календарної (а не пільгової) і вислуги років.

Аргументи позивача

2.2. Представник позивача у заявах по суті справи зазначає, що відмова Відповідача у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в пільговому обчислені є протиправною з огляду на те, що законодавством чітко визначено, що таким категоріям осіб як позивач до вислуги років для призначення пенсій строк проходження служби зараховується на пільгових умовах. В постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а викладено правовий висновок, згідно з яким вислуга в пільговому обчислені є достатньою підставою для набуття права на призначення пенсії за вислугу років. При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що календарна вислуга років не є і визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років. Отже, право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності виключно календарної вислуги. Більше того, норми Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачають пільговий залік вислуги років саме для призначення пенсії.

2.3. Окрім цього, представник позивача робить посилання на постанову Верховного Суду 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, як таку, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Аргументи відповідача

2.4. Представник відповідача, згідно відзиву на позовну заяву, заперечує щодо задоволення позову з огляду на наступне.

2.5. Так, зазначає, що згідно з вимогами пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII право на пенсію за вислугу років у разі звільнення в період з 01.10.2019 р. по 30.09.2020р. мають особи, які на день звільнення зі служби мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

2.6. При перевірці пакету документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно №2262-XII, встановлено, що на день звільнення зі служби 06.04.2020 р. позивачу виповнилось 42 роки та його страховий стаж станом на цю дату відповідно до Подання про призначення пенсії від 28.09.2020 р. № 8/1-8685/Гр для призначення пенсії складає 21 рік 10 місяців 23 дні, у тому числі військова служба у календарному обчисленні 21 рік 10 місяців 23 дні.

2.7. Зауважує, що наявність календарної вислуги років у мінімальному визначеному законом розмірі визначає право на пенсію відповідно до п. «а» ст. 12 Закону №2262-XII, а наявність страхового стажу для отримання права на призначення пенсії відповідно до п. «б» ст.12 Закону №2262-XII. Окрім того, врахуванням пільгової вислуги років обчислюється основний розмір пенсії відповідно до п. а ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, за умови наявності права на призначення пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

2.8. Поряд з цим, вважає безпідставним твердження позивача, що: «... для призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню постанова КМУ від 17 липня 1992 р. № 393, якою позивачу на його думку для призначення пенсії за вислугою років має зараховуватися пільговий стаж ...», оскільки згідно ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

2.9. Відтак, приписи п. 3 постанови КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 суперечать приписам п. «а» ст.12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягає саме Закон України. Таким чином, враховуючи вищезазначене, вважає, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області правомірно повернуло до уповноваженого органу - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України документи щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю у позивача необхідної календарної вислуги років, яка має дорівнювати 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

2.10. Окрім цього просить, під час розгляду даної адміністративної справи, та відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України просить врахувати судову практику Верховного Суду, яка склалася при вирішенні аналогічних справ, а саме постанови від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19, від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, постанова від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19. Верховний Суд, виносячи зазначені постанови дійшов висновку, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 липня 2000 року по 01 листопад 2003 року та з 15 липня 2005 року по 06 квітня 2020 року проходив службу в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи України, що підтверджується послужним списком (а.с. 18-26).

3.2. Згідно оформленого Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України розрахунку пенсії для призначення пенсії ОСОБА_1 загальна вислуга років останнього станом на 06.04.2020 року для призначення пенсії складає: у календарному обчисленні 21 рік 10 місяців 23 дні; у пільговому обчисленні 29 років 06 місяців 10 днів (а.с. 15-16).

3.3. 29.09.2020 року Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України підготовлено подання №8/1-8685/Гр про призначення пенсії ОСОБА_1 , яке разом із заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії від 18.09.2020 року, розрахунком пенсії для призначення пенсії ОСОБА_1 та іншими супутніми документами було подано до ГУ ПФУ в Чернівецькій області (а.с. 8-42).

3.4. 21.10.2020 року ГУ ПФУ в Чернівецькій області листом №2400-0215-5/28961 повернуло до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України матеріали для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 для уточнення календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії за вислугу років відповідно Закону №2262-XII (а.с. 43-44).

3.5. 03.11.2020 року Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України повторно підготовлено подання №8/1-10899/Гр про призначення пенсії ОСОБА_1 . Водночас, у доданому до вказаного подання розрахунку пенсії для призначення пенсії ОСОБА_1 визначено, що загальна вислуга років ОСОБА_1 станом на 06.04.2020 року для призначення пенсії складає: 21 рік 10 місяців 23 дні (а.с. 47-49).

3.6. Листом від 20.11.2020 за №2400-1703-5/32627 ГУ ПФУ в Чернівецькій області повернуло Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України без опрацювання матеріали для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 як помилково надіслані. При цьому, у вказаному листі зазначено про те, що згідно із поданням про призначення пенсії №8/1-10899/Гр від 03.11.2020 року військова служба позивача у календарному обчисленні складає 21 рік 10 місяців 23 дні, що є недостатнім для набуття ним права на пенсію за вислугу років (а.с. 50).

ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Предметом цього позову є відмова ГУ ПФУ в Чернівецькій області у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з урахуванням наявної у нього вислуги років у пільговому обчисленні.

4.2. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

4.3. Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

4.4. Згідно пункту "б" частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

4.5. Водночас частиною 1 статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині 2 статті 17 цього Закону.

4.6. Частиною 2 статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

4.7. Згідно частини 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

4.8. Разом з цим, статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4.9. Відповідно до частини 1 статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

4.10. При цьому, згідно частини 2 статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.

4.11. На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 року № 393 (далі - Постанова № 393).

4.12. Так, згідно підпункту «г» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.

4.13. Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021р. дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».

4.14. При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17.

4.15. У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18 сформував правову позицію щодо застосування норм права, яку в силу положень частини 5 статті 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховний Суд вказав на те, що існуюче правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

4.16. Крім того, право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

4.17. Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.

4.18. Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

4.19. Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

4.20. Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

4.21. Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

4.22. В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

4.23. При цьому, на переконання Верховного Суду, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

4.24. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

4.25. Таким чином, за наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки:

- в цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

- для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

4.26. При цьому, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.

4.27. Судом у цій справі встановлено, що загальна вислуга років останнього станом на 06.04.2020 року для призначення пенсії складає: у календарному обчисленні 21 рік 10 місяців 23 дні; у пільговому обчисленні 29 років 06 місяців 10 днів. Тобто, вислуга років позивача у пільговому обчисленні є більшою ніж мінімально необхідна для призначення пенсії вислуга років, яка визначена пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII, а саме по відношенню до позивача - 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

4.28. Відтак, з огляду на вище викладене та з врахуванням правової позиції, викладеною в постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18, суд у цій справі вважає, що у ОСОБА_1 наявне право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням наявної у нього вислуги років у пільговому обчисленні 29 років 06 місяців 10 днів.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

5.2. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, діяв не на підставі Конституції та законів України.

5.3. При цьому суд вважає за необхідним зазначити, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.

5.4. У публічно-правових відносинах презюмується правомірність поведінки суб`єкта приватного права, якщо це не буде спростовано в порядку визначеному законом. У даному разі будь-яких порушень вимог чинного законодавства, які б унеможливлювали позивачем реалізувати свої права та гарантії визначені Законом № 2262-XII - відповідачем не наведено.

5.5. Відтак, суд приходить до висновку, що відмова ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років є протиправною. Відповідачем не доведено правомірність таких дій, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

5.6. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

5.7. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

5.8. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

5.9. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

5.10. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

5.11. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

5.12. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

5.13. Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини "Проніна проти України" (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об`єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

5.14. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав, викладених у його мотивувальній частині.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

6.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №96406 від 07.04.2021 року (а.с. 113).

6.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

6.4. З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу.

6.5. Так, 31.05.2021 року представником позивача подано заяву з доказами понесення ОСОБА_1 за наслідками розгляду адміністративної справи №600/1593/21-а судових витрат, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 8400,00 грн.

6.6. На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав:

- копія договору №78/21 про надання юридичної (правничої) допомоги від 29 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери»;

- звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №600/1593/21-а від 28 травня 2021 року;

- копії квитанцій до прибуткових касових ордерів №08/04/21 від 05 квітня 2021 року на суму 7200 грн. та №23/05/21 від 28 травня 2021 року на суму 1200 грн.

6.7. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

6.8. У цій справі судом задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 , який в розумінні КАС України не є суб`єктом владних повноважень, а тому судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернівецькій області, що виступав відповідачем у справі та порушив права позивача.

6.9. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

6.10. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

6.11. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

6.12. Представником позивача надано суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують понесені ОСОБА_1 витрати.

6.13. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6.14. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).

6.15. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

6.16. Згідно наявних у матеріалах справи доказів позивачем за послуги правової допомоги сплачено 8400 грн.

6.17. Приписами частини 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).

6.18. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

6.19. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

6.20. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

6.21. Як зазначено судом вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

6.22. Представник відповідача клопотання щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суду не надав та не вчинив жодних дій щодо доведення неспівмірності витрат.

6.23. Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, суд звертає увагу на те, що заява з доказами понесення ОСОБА_1 за наслідками розгляду адміністративної справи №600/1593/21-а судових витрат, пов`язані з правничою допомогою адвоката, була надіслана відповідачу, що підтверджується доданим до заяви фіскальним чеком від 28.05.2021 року.

6.24. Також, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.

6.25. Таким чином, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідає умовам співмірності.

6.26. За таких обставин, суд приходить до висновку, що судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв`язку із розглядом адміністративної справи №600/1593/21-а підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного України в Чернівецькій області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області призначити ОСОБА_1 з 18 вересня 2020 року пенсію за вислугу років.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №96406 від 07.04.2021 року судового збору у розмірі 980 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58022, м. Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345).

Суддя О.В. Анісімов