Рішення № 98837142, 06.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 серпня 2021 р. справа № 520/9112/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №963260846976 від 22.04.2021 Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 3.1114/115/20 від 3 березня 2020 року, що була надана Донецькім апеляційний судом;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати до стажу роботи на посаді судді: календарний період проходження строкової військової служби з 20 травня 1982 року по 30 травня 1984 року (2 роки 00 місяців 11 днів) та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі - Донецькому Державному Університеті з 1 вересня 1984 року по 1 серпня 1989 року (2 роки 05 місяців 15 днів);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі та порядку, визначеному статтями 135, 142, абз.4 п.34 Розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, виходячи з 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та на підставі довідки Донецького апеляційного суду № 3.11-14/115/20 від 3 березня 2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити відповідний перерахунок протягом місячного строку після набрання чинності рішенням суду;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у встановлений судом місячний строк подати звіт про виконання судового рішення в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування уточненого позову зазначено, що позивач скористався своїм правом на відставку у липні 2015 року, під час дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-УІ від 07.07.2010, також йому вже було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90%, і визнання рішенням КСУ від 18.02.2020 неконституційним пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІІ від 02.06.2016 не позбавляє позивача вже призначеного довічного грошового утримання у визначеному розпорядженням Шевченківського об`єднаного управління ПФУ м. Харкова., скоригованого рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.02.2018 (справа № 638/16797/17), розмірі 90%.

Представник відповідача надав до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що для застосування розміру 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, немає ніякої підстави, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-УІ від 07.07.2010, але з 18.02.2020 - з моменту проголошення Рішення КСУ № 2р/2020 від 18.02.2020, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-УІ в частині регулювання щомісячного грошового утримання, остаточно втратив чинність.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.02.2018 у справі 638/16797/17 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано нечинною відмову Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного Фонду України міста Харкова щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді: календарного періоду проходження строкової військової служби з 20 травня 1982року по 30 травня 1984року (02 роки 00 місяці 11 днів) та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі - Донецькому Державному Університеті з 01 вересня 1984 року по 01 серпня 1989 року ( 02 роки 05 місяців 15 днів); у встановлені і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 17 серпня 2017 року. Зобов`язано Шевченківське об`єднане Управління Пенсійного Фонду України міста Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи зі стажу роботи на посаді судді, визначеного у довідці апеляційного суду Донецької області від 6 липня 2017 року № 3.4-15/5/2017, починаючи з 17 серпня 2017 року, та виплатити заборгованість з вирахуванням фактично виплачених грошових коштів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №520/11514/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 9 від 21.08.2020 року відділу з питань перерахунку пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова) щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці № 3.11-14/415/20 від 3 березня 2020 року, що була надана Донецьким апеляційний судом.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі та порядку, визначеному статтями 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-УІІІ, та на підставі довідки Донецького апеляційного суду № 3.11-14/115/20 від 3 березня 2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Вищевказані судові рішення набрали законної сили, а тому встановлені ними обставини є преюдиційними для розв`язання цього спору.

Рішенням №963260846976 від 22.04.2021 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, виходячи із показників стажу судді - 22 роки 4 місяці 28 днів та відсотку грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді - 54%.

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо таких показників, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Положеннями частини другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частин першою та другою статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (надалі - Закон №1402-VIII) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України 'Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування', виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України 'Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'.

Частинами третьою та четвертою статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначена норма чітка, однозначна, зрозуміла та не вступає в колізію з іншими нормами.

До 18.02.2020 в Законі Україні "Про судоустрій і статус суддів" діяла норма пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень, відповідно до якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень визнаний неконституційним.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 91 Закону України 'Про Конституційний Суд України' закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з 18.02.2020 в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII.

За таких обставин, на позивача розповсюджується загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII.

За Законом від 07.07.2010 № 2453-VI, який втратив чинність, грошове утримання судді обраховувалось з 15 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції (з урахування пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018).

Водночас, чинним Законом №1402-VIII визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:

- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII);

- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (частини третя та четверта 135 Закону № 1402-VIII).

Правила визначення розміру щомісячного грошового утримання також врегульовані статтею 142 Закону №1402-VIII - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та їх відсотковий розмір для нарахування щомісячного грошового утримання.

Суд зазначає, що Законом № 1402-VIII, як і раніше Законом № 2453-VI передбачено виплату пенсії або за вибором судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання.

Позивач обрав щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію.

Закон № 2453-VI втратив чинність, натомість, діючим Законом № 1402-VIII встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142).

Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 по зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.

Зважаючи на те, що чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI).

Вирішуючи питання щодо правильності розрахунку відповідачем загального проценту довічного грошового утримання судді від суддівської винагороди при здійсненні перерахунку такого утримання позивача на підставі довідки Донецького апеляційного суду № 3.11-14/115/20 від 3 березня 2020 року, суд дійшов таких висновків.

Частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до частини першої статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України 'Про Вищий антикорупційний суд' від 12.07.2018 №2509-VIII статтю 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Закон не зазначає, що ця робота має обов`язково передувати призначенню на посаді судді.

При цьому абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Враховуючи викладене вище, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.

Крім того, абзацом 2 частини четвертої цієї статті Закону № 2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Це підтверджується також положеннями Закону України 'Про Вищу раду правосуддя' від 21.12.2016 №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.02.2018 у справі 638/16797/17 встановлено, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці слід враховувати половину часу навчання позивача за денною формою навчання у вищому навчальному закладі 01 вересня 1984 року по 01 серпня 1989 року та календарний період проходження строкової військової служби ОСОБА_1 з 20 травня 1982 року по 30 травня 1984 року, тобто, 02 роки 05 місяців 15 днів та 02 роки 00 місяці 11 днів відповідно.

Тобто, розрахунок довічного грошового утримання позивачу слід здійснювати з урахуванням стажу судді - 26 років 10 місяців 23 дні, що дає право на перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Донецького апеляційного суду № 3.11-14/115/20 від 3 березня 2020 року в розмірі 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків за 20 років + 12 відсотків (2%*6 років, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді).

При цьому з копії оскаржуваного рішення про перерахунок судом встановлено, що пенсійним органом під час перерахунку довічного грошового утримання позивача взято до уваги стаж судді 22 роки 4 місяці 28 днів, про що також вказано у відзиві.

Отже, здійснюючи позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом №1402-VIII, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Зважаючи на вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення №963260846976 від 22.04.2021; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати до стажу роботи на посаді судді: календарний період проходження строкової військової служби з 20 травня 1982 року по 30 травня 1984 року (2 роки 00 місяців 11 днів) та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі - Донецькому Державному Університеті з 1 вересня 1984 року по 1 серпня 1989 року (2 роки 05 місяців 15 днів); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі та порядку, визначеному статтями 135, 142, абз.4 п.34 Розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, виходячи з 62% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та на підставі довідки Донецького апеляційного суду № 3.11-14/115/20 від 3 березня 2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Суд зазначає, що посилання позивача на рішення Верховного Суду у справі №240/5401/18 є неприйнятними, оскільки стосуються відсоткового значення розміру пенсії військовослужбовців, у той час як позивач як суддя у відставці отримує інший вид соціального забезпечення - довічне грошове утримання, відтак, правова позиція Верховного Суду, викладена у такому рішенні, не може застосовуватись до спірних правовідносин, відтак, підстави для задоволення позовних вимог про застосування відсоткового значення розміру довічного грошового утримання 90% від винагороди судді відсутні.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати щодо сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання.

Підстави для задоволення вимог позивача для встановлення строку виконання рішення суду також відсутні, оскільки судове рішення, що набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню в силу приписів Конституції України та законів України про обов`язковість судових рішень, а підстави для негайного виконання судового рішення у цьому спорі відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №963260846976 від 22.04.2021 Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року врахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на посаді судді: календарний період проходження строкової військової служби з 20 травня 1982 року по 30 травня 1984 року (2 роки 00 місяців 11 днів) та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі - Донецькому Державному Університеті з 1 вересня 1984 року по 1 серпня 1989 року (2 роки 05 місяців 15 днів).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі та порядку, визначеному статтями 135, 142, абз.4 п.34 Розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, виходячи з 62% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та на підставі довідки Донецького апеляційного суду № 3.11-14/115/20 від 3 березня 2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 06 серпня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов