Ухвала суду № 98836317, 05.08.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11187/20

УХВАЛА

05 серпня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду у складі: судді Бутенко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час виконання рішення суду від 28.12.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2021 року від позивача надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час виконання рішення суду від 28.12.2020 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що позивач в травні отримав від ГУ ПФУ в Одеській області листа з роз`ясненнями щодо перерахунку пенсії за рішенням суду по справі №420/11187/20 та надав довідки, в яких визначені показники грошового забезпечення обчисленої пенсії. Так, при перерахунку пенсії з 2018 по 2021 роки ГУ ПФУ в Одеській області застосовані максимально граничні розміри пенсії, які були визначені постановою КМУ від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

29.07.2021 року за вх. № ЕП/20346/21 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 від 15.07.2021 року, в яких зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року по справі №420/11187/20, 01.03.2021 року проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 року виходячи з розміру 80 % відповідних сум грошового забезпечення та з 01.04.2019 року на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 02.09.2020 року № 3.1/8894/Мст станом на 05.03.2019 року, яка надійшла до Головного управління 24.02.2021 року. Згідно із ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 01.10.2011 року та неконституційним не визнавався. Відтак, законних підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших ніж передбачено ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у Головного управління не має.

Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 383 КАС України, заяву розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини щодо виконання рішення суду у даній справі та наявності підстав для визнання протиправними у порядку визначеному ст. 383 КАС України дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час виконання рішення суду від 28.12.2020 року, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року по справі №420/11187/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо:

- зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року з 80% до 70% сум грошового забезпечення під час перерахунку;

- відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення наданої Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України № 3.1/8894/Мат від 02 вересня 2020 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.

3обов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України № 3.1/8894/Мат від 02 вересня 2020 року, станом на 05.03.2019 року.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року у справі №420/11187/20 набрало законної сили 28.01.2021 року.

22.02.2021 року видано виконавчий лист по справі.

Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року по справі №420/11187/20, 01.03.2021 року проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 року виходячи з розміру 80 % відповідних сум грошового забезпечення та з 01.04.2019 року на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 02.09.2020 року № 3.1/8894/Мст станом на 05.03.2019 року, яка надійшла до Головного управління 24.02.2021 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи наведене вище встановлено, що виконуючи рішення суду відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд зазначає, що у ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду по справі №520/11829/17 від 27 листопада 2018 року.

Порядок виконання судових рішень, визначений Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 3 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній, станом на час призначення пенсії позивачу), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Приписами п.п. 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;

Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.

Крім того, суд враховує, що положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Отже внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальним розміром.

Також суд критично оцінює посилання відповідача на те, що починаючи з 01.01.2018 згідно зі статтею 2 Закону України № 3668 від 08.07.2011, максимальний розмір пенсій, призначених згідно Закону України ««Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу«,«Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте вказаний Закон містить посилання на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців. Норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному законі визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення ст. 2 Закону України № 3668 від 08.07.2011 при призначенні / перерахунку пенсії позивача.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для обмеження максимальним розміром належної позивачу пенсії при здійсненні її перерахунку.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку що заява позивача про визнання протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року по адміністративній справі №420/11187/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду, суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до частини 5 статті 249 КАС України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Керуючись ст.ст. 249, 382, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час виконання рішення суду від 28.12.2020 року по справі № 420/11187/20 – задовольнити.

Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування максимально граничного розміру його пенсії при виконанні рішення Одеського адміністративного суду від 28 грудня 2020 року по справі №420/11187/20 та виплачувати позивачу щомісячно з 01 квітня 2019 року пенсію у сумі 32550 гривень, визначену в довідках з 01 квітня 2019 року, з 01 грудня 2029 року, з 01 січня 2020 року, з 01 липня 2020 року, з 01 грудня 2020 року та з 01 квітня 2021 року, а також бездіяльність, яка виражена у відмові виплачувати пенсію в повному обсязі та у виплаті суми розрахункової заборгованості після перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити позивачу, починаючи з 01 квітня 2019 року, щомісячно перераховану пенсію за рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/11187/20, яка визначена у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01 березня 2021 року в сумі 32550 грн., та суму розрахованої заборгованості після перерахунку пенсії.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області місячний строк з дати отримання ухвали для надання відповіді про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року по справі №420/11187/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Копію ухвали направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця після її надходження.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Бутенко