Рішення № 98835830, 06.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2021 року м. Київ № 320/7536/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод»

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2020 №Ю-0005513305.

Позов мотивовано протиправністю спірної вимоги, винесеної на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про заниження позивачем єдиного внеску з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 4762135,72 грн. з коштів на закупівлю палива, оскільки паливо, придбане позивачем та в подальшому передане орендодавцям для заправки орендованих ним автомобілів, не збільшує загальний майновий стан орендодавців, не забезпечує приріст їх активів та не може вважатись доходом платника податків, який би обкладався єдиним внеском. Також, позивачем зазначено, що вартість палива не включається ні до заробітної плати за жодним видом виплат, ні до винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, отже не є базою нарахування єдиного внеску. Крім того, позивачем наголошено на порушенні відповідачем встановленого законодавством порядку формування та надіслання оскаржуваної вимоги, оскільки вказану вимогу прийнято контролюючим органом із порушенням десятиденного строку її прийняття з моменту отримання відповідачем рішення про результати розгляду скарги та без відображення у вимозі дати виникнення заборгованості, відомостей про штрафи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що під час перевірки, за наслідками якої прийнято спірну вимогу, контролюючим органом було виявлено неутримання та неперерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2017-2019 роки з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 4212753,21 грн., які було виділено на закупку бензину А-95 на автомобілі, що фактично не належать ТОВ «Перший столичний хлібозавод», а також не утримано єдиний соціальний внесок із вказаної суми.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій наголошено на помилковості визначення контролюючим органом суми доходу, отриманого як додаткове благо, у розмірі 4212753,21 грн., оскільки до вказаної суми входять також суми переміщення палива між складами позивача у розмірі 1867312,05 грн. та 6202,80 грн., а також з огляду на те, що контролюючим органом взято до уваги загальний перелік транспортних засобів на які списувалось пальне, до якого входять не тільки орендовані автомобілі, а й автомобілі, що є власністю позивача, в зв`язку з чим сума палива, виділеного на орендовані автомобілі у період 2017-2019 років становить 1471655,79 грн. Також, позивачем наголошено на застосуванні контролюючим органом під час проведення перевірки за наслідками якої винесено спірну вимогу, положень законодавства, якого не існує або є таким, що втратило чинність. Крім того, позивачем зазначено, що використане в господарській діяльності паливо та оплата житла представників виробника обладнання, яке було придбано позивачем для власних господарських потреб, включено до вартості монтажних та пуско-налагоджувальних робіт і не може розглядатися як додаткове благо і нарахований на вартість палива та на вартість проживання єдиний соціальний внесок за 2017-2019 роки в розмірі 1047669,86 грн. є необґрунтованим та протиправним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 призначено розгляд адміністративної справи №320/7536/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представником позивача під час судового розгляду позов підтримано з підстав, викладених у позовній заяві, наголошено на необґрунтованості висновків перевірки, за наслідками якої прийнято спірну вимогу рішення, у зв`язку з чим вказана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Представником відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечено з підстав, викладених у відзиві на позов, та наголошено на правомірності спірної вимоги.

Зважаючи на відсутність перешкод у розгляді справи за неявки у судове засідання належним чином повідомлених представників сторін, зважаючи на подання представником позивача письмового клопотання про продовження розгляду справи у письмовому провадженні, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод», ідентифікаційний код 31484879, місцезнаходження: вул. Соборна, 85, с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, 07354) зареєстроване як юридична особа 06.07.2001, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено 17.01.2005 запис №10741200000004319. Основним видом діяльності товариства за КВЕД є 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

На підставі наказу від 17.12.2018 №850, направлень на проведення перевірки від 27.12.2019 №1177, №1178, №1179, №1180, №1181 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Перший столичний хлібозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.07.2017 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 18.02.2020 №157/10-36-05-12/31484879.

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивач 04.03.2020 звернувся до ГУ ДПС у Київській області із запереченнями до акту документальної планової виїзної перевірки №157/10-36-05-12/31484879 від 18.02.2020.

Листом ГУ ДПС У Київській області «Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки» від 16.03.2020 № 9468/10/10-36-05-12 позивачу повідомлено про залишення без змін висновків до акту перевірки від 18.02.2020 №157/10-36-05-12/31484879, а заперечень позивача до акту перевірки – без задоволення.

На підставі акта перевірки від 18.02.2020 № 157/10-36-05-12/31484879 Головним управлінням ДПС У Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2020 №Ю-003123305, якою вимагається від ТОВ «Перший столичний хлібозавод» сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1047669,86 грн.

Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу, в тому числі на спірну вимогу про сплату боргу.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.06.2020 № 18969/6/99-00-06-02-04-06, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2020 №Ю-003123305 з огляду на її винесення не за встановленою формою.

З урахуванням зазначеного рішення та на підставі акта перевірки від 18.02.2020 № 157/10-36-05-12/31484879 Головним управлінням ДПС У Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2020 №Ю-0005513305, якою вимагається від ТОВ «Перший столичний хлібозавод» сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1047669,86 грн.

Вважаючи зазначену вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту – Податковий кодекс).

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки – цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. (абзаци перший, четвертий підпункт 75.1.2 пункту 75.1).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. (пункт 78.8).

Як встановлено судом, на підставі наказу від 17.12.2018 №850, направлень на проведення перевірки від 27.12.2019 №1177, №1178, №1179, №1180, №1181 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Перший столичний хлібозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.07.2017 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 18.02.2020 №157/10-36-05-12/31484879.

Зі змісту вказаного акту перевірки, на підставі якого контролюючим органом винесено оскаржувану вимогу, убачається, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог частини першої, пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2019 роки в розмірі 1047669,86 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов у зв`язку з тим, що позивачем не здійснено утримання та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за 2017-2019 роки з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 4212753,21 грн., яку виділено на закупку бензину А-95, на автомобілі які фактично не належать ТОВ «Перший столичний хлібозавод». Основним документом, на підставі якого списують пальне та паливно-мастильні матеріали, є подорожній лист – документ установленого обліку роботи транспортного засобу (ст. 1 Закону про автотранспорт) якщо автомобіль рухається по місту, в подорожньому листі має бути зазначено, з якої вулиці, з якої установи і куди було переміщення, зокрема це стосується легкового автотранспорту. Якщо автомобіль працює на дільниці, то це треба завірити підписом і штампом майстра дільниці, а збільшена витрата пального на тонно-кілометри підтверджується ТТН. Години роботи механізмів у замовника повинні бути підтверджені підписами відповідальних осіб та наголошено, що подорожні листи легкових автомобілів виписують щодня а не за місяць.

В акті перевірки зазначено, що пункт 1 наказу Мінтрансу та Мінстату від 29.12.95 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» визначає подорожні листи як типові форми первинного обліку роботи автомобіля. Пункт 2 цього наказу закріплює обов`язкове застосування подорожніх листів всіма суб`єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності. Пункт 2 наказу Держкомстату від 17.02.98 №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок застосування» встановлює обов`язкове застосування подорожнього листа всіма суб`єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями. Пункт 1.1 Інструкції №74 встановлює, що застосування подорожнього листа здійснюється для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Відповідно до пункту 1.3, 2.1 Інструкції №74 подорожній лист є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг та застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №74, перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі – власні або орендовані (без водія), зобов`язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві подорожній лист. Застосування будь яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових автомобілів не допускається.

Також, в акті перевірки посадовими особами зазначено, що списання фактично витрачених пально-мастильних матеріалів для транспортних засобів повинно проводитися на підставі первинних документів – подорожніх листів встановленої законодавством форми. Крім цього відсутнє документальне підтвердження понесених витрат, чим порушено підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010, у формі 1-ДФ відсутні відомості та обов`язки податкового агента.

Таким чином, для встановлення правомірності висновків контролюючого органу про заниження позивачем суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2019 роки в розмірі 1047669,86 грн. необхідним є перевірка факту отримання працівниками позивача протягом 2017-2019 років доходу у вигляді додаткового блага на загальну суму 4212753,21 грн., яку виділено на закупку бензину А-95 на автомобілі, які, за твердженням контролюючого органу не належать позивачу, а також на суми 33260,00 грн. та 516122,51 грн., перераховані позивачем як виплати за надані послуги проживання, харчування та лікування.

За приписами пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до пункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно пункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Приписами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку – учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, – на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, – на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п`ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску (частина перша).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга).

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі – договір про добровільну участь) (частина п`ята).

Як убачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом №2 від 03.01.2017 ТОВ «Перший столичний хлібозавод» з метою ефективного використання та підвищення контролю за використанням власного та орендованого автотранспорту товариства у його господарських цілях та контролю обсягів використання пального у виробничій діяльності товариства всі транспортні засоби, які використовуються у господарській діяльності товариства, закріплено за напрямками їх виробничого призначення відповідальних осіб та призначено відповідальну особу ОСОБА_1 .

Наказом позивача №3 від 03.01.2017 закріплено транспортні засоби за структурними підрозділами товариства для виконання розпоряджень керівництва з метою забезпечення стабільної та продуктивної роботи підприємства, а саме: а/м Hyundai АІ 25050 ЕР – директор; а/м Peugeot Partner НОМЕР_1 – відділ постачання; а/м Hyundai І30 АА29076ОВ – комерційний відділ; а/м Fiat Doblo Combi НОМЕР_2 – комерційний відділ; а/м ІЖ 27175-037 НОМЕР_3 – транспортний відділ; а/м Mitsubishi НОМЕР_4 – транспортний відділ; а/м Ford Taurus НОМЕР_5 – бухгалтерія; а/м Ford Escort НОМЕР_6 – комерційний відділ; а/м Skoda Fabia Ambiente НОМЕР_7 – комерційний відділ; а/м ГАЗ НОМЕР_8 – технічний відділ; а/м Opel Astra НОМЕР_9 – комерційний відділ. Керівникам структурних підрозділів наказано контролювати використання даного транспорту тільки для господарських потреб та правильне заповнення шляхових (подорожніх) листів.

Згідно наказу позивача №51 від 07.06.2017 «Про закріплення легкового автотранспорту», закріплено транспортний засіб Mitsubishi Lancer НОМЕР_10 за комерційним відділом товариства для виконання розпоряджень керівництва з метою забезпечення стабільної та продуктивної роботи підприємства.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Перший столичний хлібозавод» було укладено ряд нотаріально посвідчених договорів оренди транспортних засобів, а саме: договір від 18.01.2017, укладений з ОСОБА_2 щодо оренди автомобіля Peugeot Expert, номерний знак НОМЕР_11 ; договір від 26.04.2017, укладений з ОСОБА_3 щодо оренди транспортного засобу Volkswagen T5, номерний знак НОМЕР_12 ; договір від 07.06.2017, укладений з ОСОБА_4 щодо оренди транспортного засобу Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_10 ; договір від 17.11.2016, укладений з ОСОБА_5 щодо оренди автомобіля Ford Escort, номерний знак НОМЕР_6 ; договір від 13.10.2017, укладений з ОСОБА_6 щодо оренди транспортного засобу Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_13 ; договір від 07.02.2018, укладений з ОСОБА_7 щодо оренди транспортного засобу Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_14 ; договір від 13.10.2017, укладений з ОСОБА_8 щодо оренди транспортного засобу Renault Logan, номерний знак НОМЕР_15 ; договір від 13.11.2016, укладений з ОСОБА_9 щодо оренди транспортного засобу Ford Taurus, номерний знак НОМЕР_5 ; договір від 17.11.2016, укладений з ОСОБА_10 щодо оренди транспортного засобу Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_4 ; договір від 27.12.2017, укладений з ОСОБА_11 щодо оренди транспортного засобу Honda CR-V, номерний знак НОМЕР_16 ; договір від 07.02.2018, укладений з ОСОБА_12 щодо оренди транспортного засобу Peugeot 307 XS 2.0E, номерний знак НОМЕР_17 ; договір від 05.12.2018, укладений з ОСОБА_13 щодо оренди транспортного засобу Hyundai Accent, номерний знак НОМЕР_18 .

Наказом ТОВ «Перший столичний хлібозавод» №362 від 26.07.2018 «Про затвердження норм списання палива автомобільного транспорту ТОВ «Перший столичний хлібозавод» з 01.08.2018 встановлено норми використання палива автомобілів ТОВ «Перший столичний хлібозавод» відповідно до додатку 1 до наказу, згідно якого визначено наступні норми використання палива для кожного з автомобілів на 100 км по місту та по району: Ford Taurus – 12.0 ; Ford Escort – 8.4, 11.5; Ford Fusion – 8.8, 9.2; Fiat Doblo Combi – 7.0; Hyundai Grander – 14.5; Peugeot Partner – 8.1, 6.9; Volkswagen Golf – 7.3, 5.3; Volkswagen Т5 – 13.0, 12.4; Hyundai І30 – 9.0; Hyundai Tucson – 8.8, 11.9; KrASZ-LMSFX1 – 9.8, 11.3; Mersedes-Benz Sprinter 316 CDR – 11.7, 12.3; Mitsubishi Lancer – 9.0, 9.4; Peugeot Boxer – 10.3, 12.5; Peugeot Partner – 6.9, 8.1; Peugeot Expert – 9.5, 10.; Renault Logan – 6.1, 6.4; Skoda Octavia – 6.0, 7.9; ZAZ lanos – 13.4; Богдан А-06900 – 17.0, 16.2; ГАЗ 3302 – 15.8, 16.6, 19.8, 20.7, 18.0, 20.0; ГАЗ 330202 – 18.68, 20.61, 23.830, 26.25; ГАЗ 3302 17.0, 17.9; ИЖ 27175 – 10.0; МТЗ-82 – 6.3.

Відповідно до наказів ТОВ «Перший столичний хлібозавод» «Про прийняття на роботу» № К-ПСХ000520 від 28.03.2017, № К-ПСХ000130 від 13.01.21017; № К-ПСХ000645 від 01.10.2015; №201К від 10.12.2013; № К-ПСХ000664 від18.07.2016; № К-ПСХ000229 від 22.03.2016; № К-ПСХ000556 від 07.04.2017; № К-ПСХ000563 від 14.06.2016; № 131 К від 02.02.2018; №29 К від 16.01.2018; № К-ПСХ001521 від 06.12.2017; № К-ПСХ001487 від 29.11.2017, на роботу до товариства прийнято наступних працівників на посаду водія автотранспортних засобів відділу транспорту: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 на посаду завідувача сектору оптової торгівлі., ОСОБА_19 на посаду заступника начальника відділу транспорту, ОСОБА_11 на посаду завідувача сектору фірмової торгівлі, ОСОБА_13 на посаду начальника відділу маркетингу.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що у період з 2017 по 2019 рік ТОВ «Перший столичний хлібозавод» списано та віднесено до складу витрат ТОВ «Перший столичний хлібзавод» витрати, понесені на закупку бензину А-95 на загальну суму 4212753,21 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Перший столичний хлібозавод» оформлялися реєстри подорожніх листів службового легкового автомобіля щодо орендованих для здійснення господарської діяльності автомобілів за період січень 2018 – липень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, березень 2019 – вересень 2019 року, липень 2017 – листопад 2017 року помісячно.

Згідно подорожніх листів серії 03-СП №3064431, серії 03-СП №3064433, у останніх відображено витрати пального автомобілем Mitsubishi, номерний знак НОМЕР_10 , водій ОСОБА_4 за 02.05.2019 та 21.05.2019 у розмірах 1.1 л та 17.2 л.

В акті перевірки від 18.02.2020 № 157/10-36-05-12/ НОМЕР_19 відповідач, вказуючи на порушення позивачем вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, зазначив про те, що списання фактично витрачених паливно-мастильних матеріалів для транспортних засобів повинно проводитися на підставі первинних документів – подорожніх листів встановленої законодавством форми.

Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 затверджено норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Так, відповідно до Загальних положень норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, нормування витрат палива – це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.

Втім, даний наказ не має імперативного характеру для підприємства, у зв`язку з чим не може бути обов`язковим для визначення бази при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема, з урахуванням того, що серед встановлених чинним податковим законодавством обмежень щодо формування складу витрат та податкового кредиту відсутнє застереження стосовно не можливості включення до їх складу фактичних витрат на паливо, які перевищують вказані нормативи у Нормах витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

Що стосується доводів контролюючого органу про те, що наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 №74, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.1998 за №149/2589, було затверджено типову форму №3 «Подорожній лист службового легкового автомобіля» та Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, суд зазначає, що пунктом 2.1 вказаної Інструкції визначалось, що перевізники, які експлуатують службові легкові автомобілі – власні або орендовані (без водія), зобов`язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми №3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається. Подорожній лист службового автомобіля оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника. Видача подорожнього листа реєструється у диспетчерському журналі за такими реквізитами: дата видачі, номер подорожнього листа, прізвище та ініціали водія, його підпис при одержанні подорожнього листа, дата повернення подорожнього листа, підпис відповідальної особи.

Водночас, суд звертає увагу на те, що 16.04.2013 наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998 № 74 втратив чинність.

При цьому станом на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалось вимог щодо необхідності оформлення подорожнього листа та будь-яких інших документів під час здійснення обліку кількості використаного автомобілем паливно-мастильних матеріалів та не встановлювалось вимог щодо форми подорожнього листа.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відсутність подорожніх листів, виписаних на кожен день щодо конкретного автомобіля, не є підставою для висновків про безпідставність списання паливно-мастильних матеріалів.

Щодо посилання відповідача на статтю 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» стосовно подорожнього листа як документу установленого зразка для визначення й обліку роботи транспортного засобу, таке посилання не відповідає положенням закону, оскільки стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить визначення подорожнього листа.

Доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки про те, що пункт 1 наказу Мінтрансу та Мінстату від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» визначає основний документ, на підставі якого здійснюється списання пального та паливно-мастильних матеріалів, яким є подорожній лист, не приймаються судом до уваги та не можуть слугувати підставою для висновків про наявність відповідного порушення, оскільки зазначений наказ втратив чинність згідно наказу Міністерства інфраструктури України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1005/1454 від 10.12.2013 та у період, за який проводилася перевірка, вже не підлягав застосуванню.

Судом встановлено, що ТОВ «Перший столичний хлібозавод» є виробником хлібобулочної продукції, яка реалізується по місту Києву та Київській області. Для здійснення господарської діяльності та розповсюдження виробленої продукції: пошук нових клієнтів, налагоджування системи фірмової торгівлі, поширення ринку реалізації хлібобулочної продукції, допоміжних дій, спрямованих на забезпечення реалізації основної діяльності підприємства: робота по приєднанню фірмових кіосків та заводу в цілому до електропостачання та газопостачання, забезпечення підприємства сировиною та обладнанням, здійснення адміністративної, юридичної, бухгалтерської роботи тощо, підприємством використовувалися у господарській діяльності орендовані транспортні засоби, оскільки з пояснень позивача було встановлено, що для виконання вищеперерахованих напрямків господарської діяльності вантажні машини, придбані підприємством для розвезення хлібобулочної продукції жодним чином не підходять.

З цією метою позивачем було укладено нотаріально посвідчені договори щодо оренди транспортних засобів, зокрема орендовано транспортні засоби на певний термін у фізичних осіб у відповідності до вимог законодавства України.

Водночас, з наданих до матеріалів справи договорів оренди транспортних засобів вбачається, що пунктом 5 договору встановлено орендну плату в розмірі 1000 грн. (2000 грн.) на один місяць. При цьому пунктом 5.3 Договору оренди транспортного засобу обумовлено, що орендодавцю перераховується (виплачується сума), вказана в пункті 5.1 цього договору, у безготівковому порядку через установи банку, або сплачується готівкою. Згідно пункту 5.5 договору оренди транспортного засобу, ТОВ «Перший столичний хлібозавод», відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164, пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, як податковий агент сплачує податок з доходу фізичних осіб за орендодавця в сумі, визначеній згідно з положеннями пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, на відповідний рахунок Державної казначейської служби України.

Паливо, придбане позивачем та надане орендодавцям для заправки автомобіля та використання його в господарських цілях позивача, списувалося згідно наказу про норми списання палива по підприємству №362 від 26.07.2018 і не може вважатися доходом платника податків або додатковим благом.

Згідно вимог податкового законодавства, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визначаються на підставі первинних документів, і це можуть бути будь-які документи, а не обов`язково подорожні листи встановленої законодавством форми (її просто немає), які мають обов`язкові реквізити. За приписами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можна складати у паперовій або в електронній формі та зазначати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як зазначалось вище, на підприємстві є накази про призначення відповідальної особи по контролю за використанням легкового автотранспорту лише в господарських цілях та про закріплення автотранспорту за структурними підрозділами товариства.

З огляду на викладене, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено, що легкові автомобілі використовуються на підприємстві лише в господарських цілях, і використане для їх роботи пальне закуповувалось для забезпечення роботи підприємства в цілому, що кореспондує з пунктом 7.2 договорів оренди транспортного засобу, якими передбачено, що орендар зобов`язується використовувати транспортний засіб належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства та за цільовим призначенням згідно пункту 2.1 цього договору (транспортний засіб передається в оренду Орендарю для здійснення господарської діяльності, а саме для службових поїздок персоналу Орендаря та перевезення вантажів вагою до 300 кг), купуючи для цього за свій рахунок паливні матеріали.

Обов`язковою умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати були понесені фактично, та встановити їх зв`язок з виробничою діяльністю підприємства.

При цьому оскільки законодавством України у періоді, який перевірявся, не визначено форму бланка подорожного листа як легкового так і вантажного автомобіля, то позивач може використовувати довільну форму документа, який містить всі необхідні позивачу дані щодо обсягу та обліку господарських операцій з володіння та користування автомобілів, передбачених договорами про оренду автомобілів.

До перевірки на підтвердження господарських операцій щодо включення до складу витрат вартості паливно-мастильних матеріалів позивачем надано копії нотаріально посвідчених договорів, реєстри подорожніх листів, накази про встановлення норм витрат палива, про призначення відповідальної особи по контролю за легковим автотранспортом та про закріплення легкового автотранспорту, накази про прийняття на роботу працівників, які використовували у господарській діяльності товариства транспорт, відомості списання пального за відповідні періоди, які в свою чергу містять всі обов`язкові реквізити.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач використовував паливно-мастильні матеріали (бензин марки А-95) для заправки транспортних засобів, які використовувались працівниками товариства для здійснення поїздок до виробничих об`єктів, офісних приміщень та адрес розташування контрагентів позивача, що на думку суду, свідчить про те, що використання позивачем паливно-мастильних матеріалів безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю підприємства.

Щодо висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, про неутримання та неперерахування податку на доходи за 2017-2019 роки з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 516122,51 грн. (комплекс відпочинку «ВИШЕГРАД») код ЄДРПОУ (30845527) з коштів перерахованих на розрахунковий рахунок як виплати за надані послуги проживання, харчування, лікування, а саме відсутнє документальне підтвердження понесених витрат, чим порушено підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України, суд зазначає, що згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність – діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

З досліджених під час судового розгляду первинних документів убачається, що 14.05.2018 між ТОВ «Бердичівський хлібозавод» (постачальник) та ТОВ«Перший столичний хлібозавод» (покупець) укладено договір поставки №14/05 за умовам якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах в значених у цьому договорі прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість та ціна товару зазначається у додатках (специфікаціях), що є невід`ємною частиною цього договору. Товар, що є предметом цього договору продається за ціною 24384550,08 грн., у тому числі ПДВ 4064091,68 грн.(пункти 1.2,1.3 Договору).

Згідно специфікації №1 від 14.05.2018 до договору поставки №14/05 від 14.05.2018, постачальник передає, а покупець приймає наступні товари: автоматизована лінія для виробництва хлібобулочних виробів в асортименті в наступній комплектації: ділянка розстійки: розстійка шафа з приладдям, ділянка випічки: тунельна піч РРР 2,5 56.217 газова з гранітним подом.

Сторонами підписано 27.06.2018 акт приймання-передачі до договору поставки №14-05 від 14.05.2018.

Згідно відомостей додаткової угоди №1 від 14.05.2018 до договору поставки №14/05 від 14.05.2018, за умовами якої доповнено пункт 4.7 договору та викладено його в наступній редакції: «п. 4.7 Покупець зобов`язаний для виконання монтажних, пуско-налагоджувальних робіт обладнання, що є предметом даного Договору, залучати тільки монтажну бригаду виробника даного обладнання – фірми J4 s.r.o. Чеська республіка і забезпечити за власний рахунок їм житло готельного типу і доставку з (в) аеропорту до місця проживання.»

Всі інші пункти Договору, не змінені даною додатковою угодою, діють в редакції договору. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до 30.06.2019.

Згідно відомостей додатку №3 до контракту №0324/2017 умови монтажу і налаштування обладнання монтажні і пуско-налагоджувальні роботи, індивідуальні і комплексні випробування обладнання будуть проводитися на території покупця. Монтажні роботи по встановленню обладнання проводяться спеціалістами продавця на протязі 5-1 тижнів, включаючи тестування за участю 2-х спеціалістів продавця і при допомозі 5 робочих замовника. Детальні терміни будуть погоджені в графіку монтажу, який направить продавець покупцю перед виїздом спеціалістів.

Пунктом 11 додатку №3 обумовлено, що покупець зобов`язується забезпечити за власний рахунок житло готельного типу для бригади монтажу на час проведення монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, а також доставку з (в) аеропорт до місця проживання. авіабілети для спеціалістів продавця продавець купує за власний рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Перший столичний хлібозавод» було перераховано на рахунок ТОВ «Роксана» кошти за проживання та харчування, що підтверджується відомостями платіжних доручень №521 від 18.06.2018 на суму 50577,77 грн.; №522 від 19.06.2018 на суму 27839,92 грн.; №565 від 02.07.2018 на суму 5929,00 грн.; №601 від 11.07.2018 на суму 9760,63 грн.; №602 від 11.07.2018 на суму 17746,59 грн.; №607 від 16.07.2018 на суму 15084,60 грн.; №616 від 19.07.2018 на суму 7985,95 грн.; №623 від 23.07.2018 на суму 4436,65 грн.; №626 від 26.07.2018 на суму 3549.31 грн.; №670 від 26.12.2018 на суму 28510,77 грн.; №671 від 26.12.2018 на суму 2613,60 грн.; №672 від 26.12.2018 на суму 20763,60 грн.; №673 від 26.12.2018 на суму 3491,40 грн.; №674 від 26.12.2018 на суму 7586,74 грн.; №19 від 18.01.2019 на суму 20404,97 грн.; №20 від 18.01.2019 на суму 1584,00 грн.; №41 від 14.02.2019 на суму 14614,18 грн.; №44 від 15.02.2019 на суму 8602,83 грн.; №84 від 10.08.2018 на суму 8732,19 грн.; №103 від 27.08.2018 на суму 7969,89 грн.; №104 від 28.08.2018 на суму 10631,91 грн.; №105 від 28.08.2018 на суму 1774, 67 грн.; №163 від 25.09.2018 на суму 19521,37 грн.; №211 від 09.10.2018 на суму 20817, 50 грн.; №212 від 09.10.2018 на суму 4591,40 грн.; №213 від 09.10.2018 на суму 2929,30 грн.; №264 від 24.10.2018 на суму 19940,80 грн.; №265 від 24.10.2018 на суму 20267,50 грн.; №266 від 24.10.2018 на суму 7752,04 грн.; №267 від 24.10.2018 на суму 11518,72 грн.; №275 від 30.10.2018 на суму 18634,00 грн.; №288 від 02.11.2018 на суму 1633,50 грн.; №373 від 30.11.2018 на суму 6732,00 грн.; №374 від 30.11.2018 на суму 4319,70 грн.; №382 від 07.12.2018 на суму 26317,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що замовником ТОВ «Перший столичний хлібозавод» та ТОВ «Роксана» підписано акти виконаних робіт, зокрема щодо проживання та харчування від 10.11.2018 № 144; від 15.02.2019 №19; від 24.11.2018 №151; від 24.11.2018 №147; від 17.01.2019 №7; від 14.11.2019 №135; від 24.11.2018 №148; від 09.11.2018 №143; від 04.11.2018 №127; від 31.10.2018 №125; від 31.10.2018 №123; від 28.10.2018 №124; від 21.10.2018 №126; від 14.10.2018 №116; від 05.10.2018 №109; від 07.09.2018 №100; від 31.08.2018 №101; 03.08.2018 №84; від 31.07.2018 №71; від 30.07.2018 №73; від 27.07.2018 №72; від 27.07.2018 №62; від 27.07.2018 №83; від 26.07.2018 №75; від 25.07.2018 №77; від 20.07.2018 №59; від 20.07.2018 №58; від 18.02.2018 №20; від 01.12.2018 №152; від 16.11.2018 №146; від 17.08.2018 №97; від 18.08.2019 №96.

Як зазначалось, за приписами підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового України є вичерпним.

Як встановлено судом, з наданих позивачем пояснень, на виконання умов договору поставки №14/05, укладеного з ТОВ «Бердичівський хлібозавод», зокрема в частині забезпечення представників виробника фірми J4 s.r.o. Чеська республіка, які здійснюватимуть монтажні та пуско-налагоджувальні роботи за власний рахунок їм житло готельного типу, ТОВ «Перший столичний хлібозавод» було використано послуги ТОВ «Роксана», а саме розміщено вказаних осіб у комплексі відпочинку «Вишеград» та забезпечено їх харчування.

Доказів протилежного, посадовими особами контролюючого органу суду не надано.

Таким чином, проживання представників виробника фірми J4 s.r.o. Чеська республіка у ТОВ «Роксана» не може жодним чином вважатися додатковим благом, а є складовою частиною витрат, пов`язаних з договором поставки та пуско-наладжувальними роботами обладнання, придбаного у ТОВ «Бердичівський хлібозавод» та є частиною винагороди за цивільно-правовим договором і не є базою нарахування для єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відтак, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки контролюючого органу про нездійснення позивачем утримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за 2017-2019 роки з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 4212753,21 грн., а також про порушення позивачем вимог частини першої, пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2019 роки в розмірі 1047669,86 грн.

За таких обставин, вимога Головного управління ДПС У Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2020 №Ю-0005513305, якою вимагається від ТОВ «Перший столичний хлібозавод» сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1047669,86 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, зважаючи на спростування висновків акта перевірки, на підставі якого винесено оскаржувану вимогу, наявними у матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15715,05 грн. (платіжне доручення від 25.08.2020 №6827), відтак на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15715,05 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.08.2020 №Ю-0005513305.

Стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15715,05 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять грн. 05 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод», ідентифікаційний код 31484879, місцезнаходження: вул. Соборна, 85, с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, 07354).

Відповідач: – Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення – 06 серпня 2021 року.