Рішення № 98835724, 27.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2021 р. справа № 300/1620/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.,

секретар судового засідання Бойко О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Бельмеги М.В.,

представника відповідача Хімченка В.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

13.04.2021 ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови за №22-ФС від 21.01.2021 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У строк, встановлений судом, позивач усунув вказані недоліки, тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 02.12.2020 було проведено фактичну перевірку кафе-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки за №090437 від 11.12.2020 року. На підставі даного акту неправомірно та з порушенням, на переконання позивача, норм чинного законодавства України Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято постанову від 21.01.2021 за №22-ФС. Вказаною постановою застосовано до позивача штрафні санкції за порушення вимог законодавства про працю в сумі 50 000 грн. Позивач просив суд прийняту відповідачем постанову від 21.01.2021 за №22-ФС визнати протиправною та скасувати.

04.06.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву за №17-07/15-10/3709 від 02.06.2021, в якому представник Управління Держпраці в Івано-Франківській області проти задоволення позовних вимог заперечив. Вважає, що оскаржувана постанова контролюючим органом прийнята правомірно. Вказав, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку магазину позивача, за результатом якої виявлено факт порушення вимог чинного законодавства України, а саме використання праці найманого працівника без укладення трудової угоди. Матеріали фактичної перевірки Головне управління ДПС в Івано-Франківській області надіслало на адресу відповідача для прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Зокрема зазначив, що при прийнятті оскарженого рішення Управління Держпраці в Івано-Франківській області діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 15.06.2021 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні суду пояснив, що ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) прийнята на роботу з 04.12.2020, про що свідчить трудовий договір від 03.12.2020 та повідомлення про прийняття працівника на роботу від 03.12.2020 року. Вказав, що в день проведення посадовими особами Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області фактичної перевірки позивач попросив, щоб ОСОБА_2 допомогла у роботі магазину. У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, що 03.12.2020, ще до прийняття на ОСОБА_2 продано горілку «Княгинин» за ціною 98.00 грн. та пачку сигарет «Ротманс» за ціною 50.00 грн. Додатково вказав, що акт фактичної перевірки підписав без зауважень, оскільки таких не було. На запитання суду відповів, що даний акт не оскаржував. Звернув увагу суду, що посадовими особами Головного управлінням ДПС в Івано-Франківській області йому не було роз`яснено його прав згідно КУпАП, про передачу матеріалів фактичної перевірки Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області не повідомлено.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Суду пояснив, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області протиправно, на його переконання, прийнято оскаржувану постанову від 21.01.2021 за №22-ФС. Вважає, що таке рішення ґрунтується виключно на припущеннях відповідача, оскільки ним факту неукладення трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 не перевірено. Зазначив, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області жодних пояснень з приводу використання позивачем праці найманого працівника без укладення трудової угоди не відбирались. На переконання представника позивача матеріали справи не містять достатньо доказів для застосування до позивача штрафних санкції за порушення вимог законодавства про працю в сумі 50 000 грн. Відтак оскаржувану постанову вважає прийнято неправомірно, а тому постанову від 21.01.2021 за №22-ФС просив суд визнати протиправною та скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поданому відзиві на позов. Суду пояснив, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області відповідно до положень чинного законодавства України правомірно винесено оскаржувану постанову. Зазначив, що за результатами проведеної 02.12.2020 фактичної перевірки Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області встановлено факт використання позивачем праці найманого працівника без укладення трудової угоди, зокрема з продавцем ОСОБА_2 . Зазначена обставина підтверджується актом фактичної перевірки за №090437 від 11.12.2020 та власноруч написаним поясненням ОСОБА_2 від 02.12.2020, в яких остання вказала, що працює у позивача один місяць за встановленим графіком роботи з 09:00 год. до 19:00 год. та одержує мінімальну заробітну плату. Звернув увагу суду, що листом від 18.12.2020 за №4352/9/09-19-07-06-24 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області надіслало на адресу відповідача матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Відповідач листом від 22.12.2020 за №05-07/15-10/8151 повідомив позивача, що за результатами проведеної 02.12.2020 перевірки встановлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю. Даний лист отриманий позивачем 29.12.2020 року. Звернув увагу суду, що твердження позивача про стажування ОСОБА_2 не відповідають дійсності, оскільки в даному випадку фактично мали місце трудові відносини зі строковим випробувальним терміном. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова позивача, представників позивача і відповідача, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.10.2004, перебуває на загальній системі оподаткування та здійснює такі види господарської діяльності:

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) - код 47.11;

- діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування - код 56.10;

- обслуговування напоями - код 56.30.

Вказана обставина підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області 02.12.2020 проведено фактичну перевірку кафе-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки за №090437 від 11.12.2020 року.

Вказаним актом перевірки за №090437 від 11.12.2020 зафіксовано допущене позивачем серед інших порушення, а саме використання праці найманого працівника без укладення трудової угоди.

Також представники контролюючого органу 02.12.2020 відібрали пояснення в ОСОБА_2 , яка повідомила, що працює у позивача один місяць за встановленим графіком роботи з 09:00 год. до 19:00 год. та одержує мінімальну заробітну плату. Трудову угоду з ФОП ОСОБА_1 не укладала.

Дані обставини згідно частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягають, як такі, що визнаються учасниками справи і у суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що листом №4352/9/09-19-07-06-24 від 18.12.2020 Головне управління ДПС в Івано-Франківській області направило Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 для розгляду в межах компетенції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 22.12.2020 за №05-07/15-10/8151 повідомив позивача про отримання акта перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №090437 від 11.12.2020, згідно якого встановлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. Вказаний лист отриманий позивачем 29.12.2020, що підтверджується відстеженням поштових відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Судом встановлено, що 21.01.2021 за результатами розгляду справи про накладення штрафу Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло постанову №22-ФС, якою застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 50 000 грн. за виявлені під час фактичної перевірки порушення вимог статей 21-24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. За даними роздрукованих відомостей із розділу "трекінг" (відстеження) офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення зазначена постанова вручена позивачу особисто 26.01.2021 року.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач, з метою захисту свої порушених прав, звернувся із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Податковий кодекс України (надалі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Як вже зазначено судом вище, 02.12.2020 посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку кафе-магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки за №090437 від 11.12.2020 року, яким зафіксовано допущене позивачем серед інших порушення, а саме використання праці найманого працівника без укладення трудової угоди. Даний акт підписаний ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та посадовими особами податкового органу, які здійснювали перевірку. Жодних зауважень стосовно вказаного акту у позивача не виникало.

В судовому засіданні встановлено, що при здійсненні контрольної закупки, продавцем ОСОБА_2 було продано представникам Головного управління ДПС в Івано-Франківській області горілку «Княгинин» за ціною 98.00 грн. та пачку сигарет «Ротманс» за ціною 50.00 грн. Дана обставина визнається позивачем.

В написаних власноруч письмових поясненнях, засвідчена копія яких досліджені судом в якості належного письмового доказу та містяться в матеріалах справи, продавець ОСОБА_2 , підтверджує факт продажу горілки «Княгинин» за ціною 98.00 грн. та пачки сигарет «Ротманс» за ціною 50.00 грн. Крім того, ОСОБА_2 вказала, що працює у позивача один місяць за встановленим графіком роботи з 09:00 год. до 19:00 год. з одержуваною мінімальною заробітною платою. Трудову угоду з ФОП ОСОБА_1 не вкладала.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Порядок укладення трудового договору регламентовано статтею 24 КЗпП України. Так, відповідно до частини 1 вказаної статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України (ч.3 ст. 265 КЗпП України).

Згідно з ч.4 ст.265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев`ятої статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2013 №509 затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Штрафи можуть бути накладені серед іншого на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з пунктом 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Як встановлено судом, відповідач листом від 22.12.2020 за №05-07/15-10/8151 повідомив позивача про отримання акта перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №090437 від 11.12.2020, згідно якого встановлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. Також повідомлено позивача, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-ти денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою матеріалів фактичної перевірки. Вказаний лист отриманий позивачем 29.12.2020, що підтверджується відстеженням поштових відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html). Таким чином, позивач знав, що в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області перебуває на розгляді справа відносно нього про накладення спірного штрафу.

Відповідно до пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як вже зазначено судом вище, 21.01.2021 за результатами розгляду справи про накладення штрафу Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло постанову №22-ФС, якою застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 50 000 грн. за виявлені під час фактичної перевірки порушення вимог статей 21-24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. Зазначена постанова вручена позивачу особисто 26.01.2021 року

За таких обставин, відповідачем дотримано порядку розгляду справи про накладення штрафу.

Одночасно суд відхиляє доводи позивача про обов`язок відповідача повідомити ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи як безпідставні з огляду на нижченаведене.

Пунктом 6 Порядку №509 (в редакції Порядку № 509 від 16.05.2017) дійсно було передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Також згідно з пунктом 7 Порядку №509 (в редакції Порядку № 509 від 16.05.2017) справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» пункти 6 та 7 Порядку №509 виключено.

Таким чином, станом на час розгляду справи про накладення на позивача штрафу, були відсутні вимоги про обов`язок відповідача повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду та неможливості розгляду справи без участі їхнього представника за відсутності обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду.

За таких обставин, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області дотримано вимог встановленого механізму накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення під час розгляду 21.01.2021 справи про накладення на позивача штрафу в розмірі 50 000 грн.

Суд констатує, що склад правопорушення - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), за яке частиною 2 статті 265 КЗпП України встановлено відповідальність у вигляді штрафу, передбачає наявність такої обов`язкової умови як відсутність оформленого трудового договору (контракту) з відповідною особою.

Так, посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області при проведенні перевірки позивача встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю найманого працівника ОСОБА_2 без укладення трудової угоди.

Одночасно суд зазначає, що трудовий договір від 03.12.2020 та повідомлення про прийняття працівника на роботу від 03.12.2020, які наявні у матеріалах справи, не можуть бути взяті до уваги, як належні та допустимі докази по справі, оскільки вони датовані вже після дня проведення Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області перевірки ФОП ОСОБА_1 . Крім того, дата складення даних документів, на переконання суду, ще раз свідчить про те, що станом на день проведення фактичної перевірки позивача, останнім не було оформлено трудовий договір (контракт) з ОСОБА_2 .

Суд критично оцінює доводи позивача, про необхідність відповідачем проведення заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування з отриманням письмових пояснень з приводу чого зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені серед іншого на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. З огляду на наведене відповідачем у відповідності до даної норми, на підставі акта фактичної перевірки за №090437 від 11.12.2020 Головного управління ДПС в Івано-Франківській області накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 50 000 грн. Письмові пояснення відповідачем не відбирались, так як такі містяться у додатку до вказаного акту.

Одночасно суд не погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_2 проходила стажування з огляду на нижчевикладене.

Стажування - це придбання особою практичного досвіду виконання завдань і обов`язків у певній професійній діяльності або галузі знань (частина 6 статті 18 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 за №2145-VIII).

Взяти працівника на стажування перед оформленням на роботу (тобто не укладаючи з ним трудовий договір) з метою придивитися до нього, зрозуміти, підходить він чи ні, - багато роботодавців вважають, що це відмінний варіант відносин. Однак, без укладення трудового договору звичайні роботодавці можуть узяти на стажування тільки два "види" потенційних працівників: студентів і безробітних. Але стажуванням такі відносини вважатимуться при виконанні цілої низки умов.

Якщо ж ідеться про звичайного претендента на робоче місце не з числа студентів і безробітних, то його стажування насправді таким вважатися не буде. Особа може бути допущена до роботи тільки після (1) укладення трудового договору, оформленого наказом (розпорядженням) роботодавця, і (2) повідомлення територіального органу Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу (стаття 24 КЗпП України).

При цьому, для перевірки профпридатності працівника в трудовому законодавстві передбачена можливість встановити випробування при прийнятті на роботу (а не стажування).

Можливість прийняття працівника на роботу зі строком випробування визначена положеннями статті 26 КЗпП України. Як і в попередньому випадку залучення до виконання роботи новачка на "випробовуваний термін" із таким працівником слід укладати трудовий договір, в аналогічному порядку, із поданням до органу державної податкової служби відповідного повідомлення про прийняття на роботу.

Одночасно суд враховує, що робота продавця не вимагає особливих спеціальних вмінь, знань і навичок, тому стажування на посаду продавця не може бути визнано доцільним та необхідним.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зазначає, що в порушення ч.1 ст.77 КАС України позивачем, не надано суду наказів, повідомлень чи планів на підтвердження проходження ОСОБА_2 стажування, а відтак і не доведено та не підтверджено реальності його існування. Крім того, наявність такого стажування спростовується власноруч написаними поясненнями ОСОБА_2 .

Окрім того суд приймає до уваги те, що позивачем визнається факт продажу ОСОБА_2 горілки «Княгинин» за ціною 98.00 грн. та пачки сигарет «Ротманс» за ціною 50.00 грн. Відтак, ОСОБА_1 здійснено фактичний допуск до роботи особу без належного оформлення трудових відносин, що тягне за собою накладення штрафу.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що фактично мали місце трудові відносини зі строковим випробувальним терміном, відтак пояснення позивача щодо стажування ОСОБА_2 суд не приймає до уваги як такі, що не відповідають дійсності і надані позивачем з метою ухилення від встановленої законодавством України відповідальності.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який вступив в дію з 01.01.2020, встановлено, що мінімальна заробітна плата в розрахунку на місяць з 1 вересня 2020 року складає 5 000 гривень.

Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку, копія якого досліджена судом в якості належного письмового доказу та містяться в матеріалах справи, позивач не є платником єдиного податку.

Таким чином, розмір штрафу, застосований до позивача постановою від 21.01.2021 за №22-ФС, визначений у повній відповідності до частини 2 статті 265 КЗпП України.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно з ст.139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі статей 19, 129-1 Конституції України, статей 62, 75, 80 Податкового кодексу України, статей 21, 24, 265 Кодексу законів про працю України, статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , присілок Голиці, с. Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78704;

відповідач: Управління Держпраці в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39784625, вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018.

Рішення суду складене в повному обсязі 06.08.2021 року.

Суддя Гундяк В.Д.