Рішення № 98833820, 19.07.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/2692/21

Провадження №2/523/2759/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"19" липня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Мурманової І.М.

за участю секретаря – Нестеренко Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Одеська товарна біржа, Державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ласурія Яна Юріївна, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Одеська товарна біржа, Державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ласурія Яна Юріївна, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, звернулась адвокат позивача Святішенко Олександра Вікторівна.

В обґрунтування позовних вимог адвокат зазначила, що 25.02.1997 року між відповідачами по справі, від імені та в інтересах яких на підставі довіреності діяла ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , яка являлась членом біржі зі статусом «Н» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 19401, а саме: квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті відкрилась спадщина на вищевказану квартиру, однак, ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті матері немає можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно та позбавлений такого права, оскільки документи, що підтверджують право власності спадкоємця вимогам діючого законодавства не відповідають, а відтак позивач змушений звернутись до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження. Роз`яснено відповідачам право на подання відзиву на позов, а третім особам про право на подання пояснень щодо позовних вимоги.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Святішенко Олександра Вікторівна не з`явились, разом з цим адвокат позивача звернулась до суду з заявою про слухання справи за відсутності сторони позивача, просила задовольнити позовні вимоги та не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.29).

Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судові засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення яких повідомлялись у встановленому законом прядку, шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем реєстрації. До суду не з`явились, відзив на адресу суду не надали, що, відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних доказів.

Представники третіх осіб: Одеська товарна біржа, та Державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ласурія Яна Юріївна в судове засідання також не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, на адресу суду надійшла заява Суворовської державної нотаріальної контори за підписом завідувача Дацкова Ф.А., про слухання справи за відсутності представника нотаріальної контори (а.с.20).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2021 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, дійшов наступного.

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19401 від 25.02.1997 року укладеного на Одеській товарній біржі ОСОБА_5 , що діяла від імені та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі довіреності продала, а ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Відповідно до відмітки на звороті договору, договір купівлі-продажу № 19401 від 25.02.1997 року право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 , в КП «ОМБТІ та РОН» під № 332-стр125-кн192пр.

Зазначений договір купівлі-продажу був зареєстрований на Одеській Товарній Біржі відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу».

Позивач зазначає, що власник квартири ОСОБА_6 померла, він звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмолено з підстав невідповідності правовстановлюючих документів діючому законодавству України, що перешкоджає йому, як спадкоємцю після смерті матері оформити спадкові права.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками зазначені: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.30).

Так, відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 9522. Свідоцтво про смерть видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 19.09.2014 року (а.с.7).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ласурія Я.Ю., від 16.01.2021 року вих. № 108/02/-31 ОСОБА_1 , відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , належної спадкодавцю ОСОБА_6 , з підстав невідповідності вимогам чинного законодавства договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19401 від 25.02.1997 року (а.с.10).

Таким чином, судом встановлено, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 належала спірна квартира, остання проживала в ній та спадкоємцем після смерті якої є позивач у справі ОСОБА_1 .

Судом також досліджено квитанції станом на 2019 та 2021 рік включно, про сплату комунальних послуг щодо зазначеної квартири, згідно яких, комунальні послуги сплачується за особовим рахунком відкритим на ім`я ОСОБА_6 (а.с.31-37).

Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли під час дії Цивільного кодексу України 1963 року, тому мають регулюватися саме його нормами.

Відповідно до ст. 153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За положеннями ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10 грудня 1991 року в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1997 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може отримати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та всі істотні умови даного договору сторонами були виконані, що підтверджується фактом проживання за зазначеною адресою саме матері позивача, а також його особисто, та те, що відповідачі за вказаною адресою зняті з реєстраційного обліку.

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири, правочин був реальним і вчиненим у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1998 році.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги правомірні, підтверджені нормами ст. 47 ч.2 ЦК України в редакції 1963 року, що регулювала дані правовідносини на час укладення договору купівлі-продажу і підлягають задоволенню. Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_6 придбала квартиру у свою власність у відповідачів, виконавши взяті на себе зобов`язання за договором купівлі – продажу, а відповідачі в свою чергу виконали зобов`язання по передачі квартири позивачу, виїхали з житлового приміщення та знялись з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

У зв`язку з тим, що матеріалами справи встановлений факт ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення угоди, і така можливість фактично втрачена, правочин підлягав державній реєстрації і така реєстрація була проведена, враховуючи неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 4-7, 1-13, 247, 258, 259,263-265, 268, 280-285, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Одеська товарна біржа, Державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса Ласурія Яна Юріївна, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним - задовольнити.

Визнати договір № 19401 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 25.02.1997 року на Одеській товарній біржі між ОСОБА_5 , що діяла від імені та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_6 з другої сторони – дійсним.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.07.2021 р.

Суддя: