Рішення № 98833311, 06.07.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________

Справа № 521/22036/20

Номер провадження№2/521/1427/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі

судді - Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Іськової В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

позивач: АТ КБ "ПриватБанк"

відповідач: ОСОБА_1

предмет позову : стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14.12.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним.

Позивач стверджував, що відповідач в заяві-анкеті підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між сторонами кредитний договір.

Банк виконав свої зобов`язання за договором в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач, однак, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 09.11.2020 року заборгованість за договором становить – 44 717,21 грн., з яких:

40 397,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

4 319,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

Спірні кошти позивач просив стягнути на свою користь.

Окрім задоволення позовних вимог банк вважав можливим присудження судового збору.

Позивач змінив назву на Акціонерне товариство Комерційного банку «Приват Банк» (довідка АТ КБ «Приват Банк» від 07.07.2018 року).

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Позивач просив вирішити спір за його відсутності на підставі наявних доказів, на задоволені позову наполягав.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, скористалась процесуальним правом надання відзиву, позов не визнала, не заперечувала факт оформлення картки, отримання коштів по ній, разом із тим остання стверджувала, що з умовами користування карткою ознайомлена банком у встановленому законом порядку не була, банк неодноразово змінював процентну ставку без узгодження із відповідачем.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

14.12.2010 року ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Така анкета містить відомості про особу позичальника такі як ПІП, дату народження, реєстрацію місця проживання, фактичне проживання, інформацію про видачу паспорту, телефонний номер, виду картки «платіжна картка кредитка «Універсальна», бажаний кредитний ліміт у розмірі 2000 грн.

Згідно інформації, викладеній у вказаній анкеті-заяві відповідач висловила свою згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку до оформлення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, Заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг.

В той же час, позивачем, не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам`ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із Анкетою-заявою, свідчило про укладений у належній формі договору між сторонами про надання банківських послуг, а сама по собі Анкета-Заява в порушення закону істотних умов договору не містить.

Окрім того, анкета-заява не містить відомостей щодо встановлення відсотків за користування кредитним лімітом та інші умови у разі його прострочення, тощо.

За вимогами ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, зміни кредитного ліміту, відсотків не змінювались.

Вирішуючи спір суд враховує, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 89 процесуального закону суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи, що за умовами анкети-заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, суд вважає, що позивачем не доведено, що під час підписання анкети-заяви позичальника відповідач була ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, надані банком до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження.

При вирішенні спору суд враховує, що правову позицію ВСУ по справі № 6-240цс14, за якою «якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі, вказані умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору».

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до частин 5,6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.

Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У позовній заяві представником позивача висловлено клопотання про розгляд справи у відсутність Банку.

Заявляючи відповідно до ст.211 ЦПК України таке клопотання за загальним принципом процесуального закону особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з`ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

Разом із тим, відповідач факт отримання та користування кредитними коштами визнала, наданий банком розрахунок та виписку по руху коштів не спростувала.

Враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має бути виконане відповідачем належним чином відповідно до договору та актів цивільного законодавства, фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, заборгованість за тілом кредиту в розмірі 40 397,69 грн. підлягає стягненню на користь банку.

Судові витрати по оплаті судового збору, документально підтверджені позивачем підлягають присудженню на його користь відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов– задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за Договором №Б/Н від 14.12.2010 року в розмірі 40 397,69 грн.

В решті позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір в розмірі 2102 грн.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси.

Суддя: С.В. Маркарова

Повний текст рішення виготовлений 20.07.2021 року.06.07.21