Рішення № 98829416, 27.07.2021, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1623/21

Провадження № 2/577/723/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі :

головуючого судді Семенюк І.М.

за участю секретаря судового засідання Кузнєцовій .В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопське професійно-технічне училище» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом та просить суд скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, зобов`язати відповідача виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що з 1 серпня 1978 року він працює в ДПТНЗ «Конотопське професійно-технічне училище» майстром виробничого навчання за напрямком “Автомобільний транспорт”. У зв`язку зі зменшенням чисельності учнів його та ще трьох працівників наказом № 325-ОД від 3 грудня 2020 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України попередили про можливе звільнення. 17 березня 2021 року на засіданні комісії по скороченню штату йому було запропоновано обійняти посаду механіка, однак, він відмовився, оскільки механіком ніколи не працював і не має відповідної освіти та кваліфікації. Під час отримання заробітної плати 31 березня 2021 року виявив, що йому нараховано зарплату у більшому розмірі, ніж потрібно. Він пішов до директора з метою встановлення факту більшого нарахування заробітної плати, і директор повідомила про його звільнення і видала трудову книжку. Вважає дії директора неправомірними і такими, що грубо порушують його трудові права. Він, у порівнянні з іншими працівниками, має безперервний стаж 42 роки, а інші працівники на багато років менше, інші працівники не мають відповідної освіти, крім того, він має педагогічне звання “майстер виробничого навчання першої категорії”, а інші працівники такого звання не мають. Він має високий розряд з фаху: токар 5 розряду, слюсар з ремонту автомобілів 4 розряду, електрогазозварник 5 розряду. На конкурсах професійної майстерності по області завойовував призові місця ( перше та третє). У інших працівників таких досягнень немає. Він має атестаційний лист, який підтверджує його кваліфікацію. У лютому 2021 року при атестації навчального закладу на право здійснення освітньої діяльності, честь училища по автомобільній справі та по професії електрогазозварювальник захищала його група і він разом з учнями, де були показані добрі результати. Це є також високою оцінкою його роботи. Тому, він має переважне право перед іншими працівниками на залишення на роботі, а так, звернувся до суду з даним позовом. У зв`язку з тим, що незаконне звільнення з роботи спричинило погіршення стану його здоров`я, не дало йому можливості задовольняти в повному обсязі свої життєві потреби, відбулися зміни у життєвих стосунках, які потребують додаткових зусиль для організації свого життя, і вказане завдало йому моральних страждань, тому просить суд визначити розумну суму моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав частково. Оскільки на даний час його поновлено на роботі, тому вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі не підтримує. Однак, просить стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. А також пояснив, що у зв`язку з незаконним звільненням він зазнав моральних страждань, оскільки таке звільнення було принизливе, бо йому пропонували посаду, яку він не має права займати, через відсутність належної кваліфікації. Вказані дії відповідача похитнули його віру в справедливість. Крім того, він страждає на цукровий діабет і від нервового напруження у нього змінився рівень цукру в крові, який тривалий час необхідно відновлювати, моральну шкоду оцінює у розмірі посадового окладу в сумі 12 114 гривень.

Представник відповідача Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопське професійно-технічне училище» Кондратенко М.І. проти позовних вимог заперечує та пояснив, що на даний час ОСОБА_1 поновлено на роботі і позивачу виплачено середню заробітну плату шляхом зарахування вихідної допомоги, як плату за вимушений прогул за квітень 2021 року. Моральну шкоду, яку просить позивач, не обгрунтована і не доведена. Тому, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

В судовому засіданні встановлено, що 03 грудня 2020 року ОСОБА_1 було попереджено про скорочення чисельності працівників (а.с.6). Згідно пропозиції про заміщення вакантної посади від 17 березня 2021 року ОСОБА_1 запропоновано посаду механіка, однак, в заяві про згоду ( відмову) працівника щодо переведення на запропоновану посаду вбачається, що ОСОБА_1 вказав, що запропонована робота механіка не відповідає його освіті та кваліфікації (а.с.7). Відповідно до копії атестаційного листа від 20 березня 2017 року вбачається, що за результатами атестації ОСОБА_1 відповідає раніше присвоєному педагогічному званню “Майстер виробничого навчання 1 категорії” (а.с.8,9). Наказом від 31 березня 2021 року за № 3-к звільнено ОСОБА_1 , майстра виробничого навчання, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку за ст 44 КзпП України та грошової компенсації за 34 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 31 липня 2020 року по 31 березня 2021 року. (а.с. 5). Згідно наказу № 8-к від 27 травня 2021 року, наказ за № 3-к від 31 березня 2021 року “Про звільнення ОСОБА_1 ” скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання, виплачену вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку зараховано як оплату вимушеного прогулу за квітень 2021 року, виплачену грошову компенсацію за 34 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки зараховано за 27 днів вимушеного прогулу за травень 2021 року. ОСОБА_1 . Наказано приступити до виконання своїх обов`язків з наступного дня після ознайомлення з даним наказом з 28 травня 2021 року. (а.с. 35).

У відповідності до акта “Про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про поновлення на робочому місці”, складеного 27 травня 2021 року, ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом № 8-к від 27 травня 2021 року про скасування наказу за № 3-к від 31 березня 2021 року “Про звільнення ОСОБА_1 ”, однак, ОСОБА_1 , ознайомившись з наказом, не погодився з пропозицією та від підпису відмовився. ( а.с.36).

З наданих в судовому засіданні представником відповідача довідок №№ 364,365 та інформації, викладеній у листах №№ 366,367 від 12.07.2021 року вбачається, що на час звільнення ОСОБА_1 : його середньомісячний заробіток 12114,38 гривень, йому виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку 12114,38 гривень, компенсацію відпустки 11724,36 гривень, виплата заробітної плати ОСОБА_1 проводиться готівкою у зв`язку з відмовою оформити банківську картку, враховуючи з виведенням з користування грошових одиниць 1,2,5,25 копійок, банківська установа не виплачує копійки, а коригування суми по заробітній платі проводиться за рахунок податку з доходів, ОСОБА_1 виплачена різниця середнього заробітку в сумі 390 гривень з 28 по 31 травня 2021 року відповідно до наказу від 27.05.2021 року № 8-к п. 3, що на а.с. 35.

У відповідності зі ст. 49-2 КзпП України, яка регулює порядок вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період. Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як вбачається з відзиву на позов, наданого відповідачем, який підтриманий в судовому засіданні представником, позивач ОСОБА_1 на даний час поновлений на посаді майстра виробничого навчання зі скасуванням наказу про звільнення, позивачу виплачені кошти за час вимушеного прогулу в розмірі середньої заробітної плати як оплату вимушеного прогулу за квітень 2021 року та зараховано виплачену компенсацію за 34 дні невикористаної основної відпустки як оплату вимушеного прогулу за травень 2021 року.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і не оспорюються позивачем.

Аналізуючі зібрані по справі докази та даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що відповідачем виконано вимоги щодо виплати позивачу належних грошових коштів. Позивачем у відповідності до вимог ст. ст. 12,81 ЦПК України щодо засад змагальності процесу і надання доказів не надано і в судовому засіданні не здобуто доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача . В судовому засіданні встановлено, що позивач поновлений на посаді і йому виплачено всі необхідні виплати, тому обставини, на які посилається позивач, є безпідставними, а подвійне стягнення середньомісячного заробітку з роботодавця буде неспівмірним з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. А відтак, підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу суд не вбачає.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вказана норма встановлює загальні правові засади відшкодування зазначеної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості ( ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Виникнення такої шкоди тісно пов`язане і з обставинами справи, і з самою особою, оскільки різні протиправні дії чи бездіяльність тягнуть за собою неоднакові негативні наслідки емоційно - психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхнього темпераменту, психологічних особливостей тощо. Наявність моральної шкоди є фактом конкретного випадку. Відповідно, вчинення лише протиправного діяння стосовно особи свідчить про можливість, але не обов`язковість виникнення моральної шкоди.

Судова практика виходить з того, що об`єктивними обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан особи, права якої порушені, є, зокрема, неможливість продовження активного суспільного життя, втрата певної роботи, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, погіршення або позбавлення реалізації фізичною особою своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.

Так, згідно п.п.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 ( далі Постанова)відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до роз`яснень у п.п.1 п.9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач, як на підставу задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, посилається на те, що діями відповідача щодо незаконного звільнення з роботи йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у погіршенні стану здоров`я, порушення віри в справедливість, приниженні його честі і гідності, необхідністю звернутися до суду за захистом своїх прав, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Разом з тим, суду позивачем не надано доказів наявності перешкоди в реалізації ним прав і законних інтересів, встановлених Конституцією і Законами України, як і не конкретизовано, в чому полягають його моральні страждання. Також, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною дією відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної поведінки відповідача .

Позивач не надав суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі середньої заробітної плати, як і не обґрунтував сам розмір моральної шкоди.

Суд, відповідно до вимог ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з врахуванням вимог розумності і справедливості, вважає, що визнання відповідачем порушення і поновлення позивача на роботі та відшкодування йому усіх належних виплат, само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, заподіяну позивачеві.

Враховуючи вищевикладене, те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат майнового та немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, а також не обґрунтовано, з чого позивач виходив при визначенні розміру заподіяної йому шкоди, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити .

Керуючись ст. 40, 42, 49-2, 235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст. ст. 12,81,263 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач : ОСОБА_1 (адреса мешкання: АДРЕСА_1 )

Відповідач : Державний професійно-технічний навчальний заклад «Конотопське професійно-технічне училище» ( юридична адреса: м. Конотоп, вул. Будівельників, 24 Сумської області)

Суддя Семенюк І. М.