Рішення № 98828801, 27.07.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2956/20

Провадження № 2/487/336/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря Полінкевич К.Г., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , представника третьої особи Раковець О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми

В С Т А Н О В И В:

29.05.2020 адвокат Бондаренко Вадим Васильович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, у якому просив визначити наступні способи участі позивача як батька у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожного першого та третього тижня місяця з 16.00 год. п`ятниці до 14.00 год., неділі з можливістю відвідування дітьми місця проживання батька та ночівлі у житлі батька; два ніжні літнього оздоровлення з правом зміни часу за взаємною згодою батьків та врахуванням інтересів дітей; кожного буднього дня з 15.00 год. до 21.00 год. та кожного вихідного дня вільно спілкуватися з дітьми за допомогою телефонного зв`язку, електронної пошти, соціальних мереж, Skype, тощо - з урахуванням часу перебування дітей у навчальних закладах та позашкільних додаткових заняттях.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що з 2008 року по 2020 рік сторони перебували у шлюбних відносинах та є батьками малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу, сторони разом з дітьми проживали за адресою АДРЕСА_1 . В червні 2019 року відповідач самовільно, без попередження позивача, який на той момент перебував у відрядженні за межами України, виїхала разом з малолітніми дітьми до іншого житла. З того часу, відповідач разом з двома неповнолітніми дітьми проживає в орендованому помешканні, за адресою АДРЕСА_2 . Вказані події призвели до припинення шлюбних відносин. Згідно судового наказу від 22 жовтня 2019 року виданого Заводським районним судом м. Миколаєва з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27 серпня 2019 року і до їх повноліття. Позивач вчасно сплачує аліменти, заборгованості по сплаті аліментів не має. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2020 року у справі шлюб між сторонами було розірвано. При цьому, починаючи з червня 2019 року позивач не має змоги безперешкодно бачитися з дітьми, проте бажає брати участь у їх житті та виховані, адже може забезпечувати дітей усім необхідним для їх звичного способу життя і розвитку. Крім того, у квартирі батька для дітей створені належні умови для проживання, навчання та виховання. Окрім сплати аліментів, він здійснює додаткові витрати на дітей пов`язані з навчанням та активно цікавиться навчальним процесом дітей. Між тим, мати дітей не дає змоги позивачу спілкуватись з дітьми як особисто так і за допомогою засобів зв`язку та соціальних мереж, заблокувавши в мобільних пристроях дітей номер телефону позивача та обмеживши його доступ до сторінок дітей у соціальних мережах. З приводу перешкод у спілкуванні та вихованні дітей, позивач звертався з відповідними заявами до Служби у справах дітей адміністрації Заводського району ММР та до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області. Згідно отриманих відповідей, позивачу рекомендовано вказаний цивільно-правовий спір вирішувати у судовому порядку, що і стало підставо для звернення до суду із даним позовом.

Відповідач по справі надала відзив на позов в якому зазначила, що дійсно 28.06.2019 року вона пішла з квартири позивача разом з дітьми, підставою для цього стало створення позивачем нестерпних психологічних обставин, обставин для психологічного та фізичного насилля відносно неї та дітей. 28.10.2017 року позивач перебуваючи у салоні автомобіля під його керуванням разом із їх спільною дочкою ОСОБА_7 значно перевищив швидкість та розбив авто, зупинившись дякуючи електроопорі. В результаті ДТП дочка травмувалась. Потім у позивача з`явилась інша жінка, яка з ним і до теперішнього часу, що стало стресом для дітей. 14.02.2020 року позивач прийшов до доньки у шкоду та запропонував піти до нього в гості, на що дочка відмовилась, після чого позивач вчинив скандал, шарпав доньку за руки та тягнув. Відповідач викликала працівників поліції, які пояснили доньці, що вона може піти із батьком, але вона категорично відмовилась. Окрім того, влітку 2019 року коли діти перебували у її батьків, позивач приїхав туди та намагався силою забрати доньку із собою, в наслідок чого донька отримала стрес та не могла заспокоїтись протягом доби. Зазначила, що вона неодноразово намагалась пояснити дітям, що вони повинні ходити до батька, але діти категорично відмовляються йти до позивача. Просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що він ніколи не застосовував до своїх дітей ні психологічно ні фізичного насилля, а завжди ставився до них із любов`ю та повагою. Відповідачем не наведено належних доказів його негативного відношення до дітей чи проявів насильства, словесні суперечки у нього виникають виключно з відповідачем і тільки після того як вона забрала спільних дітей і не давала позивачу як батьку з ними спілкуватись. Він ніколи не вчиняв ніяких протиправних дій відносно членів своєї родин. Зазначив, що факт того, що він потрапив в ДТП не може свідчити поро його ставлення до дітей. Факт припинення шлюбних відносин із відповідачем не змінив ставлення дітей до нього, а тільки вплинув на психоемоційний стан відповідача. Відповідач намагається виставити його в негативному світлі перед дітьми та радить дітям з ним не спілкуватись. Коли відповідача не було поруч діти охоче спілкувались з ним та отримували подарунки. Відповідач, маючи вплив на дітей не дозволяє їм бачитись з батьком, проводити вільний час, в тому числі відпочинок, отримувати подарунки та купувати необхідні речі. Просив суд не приймати до уваги заперечення відповідача як необґрунтовані та безпідставні, а його позовні вимоги задовольнити.

Також до суду надійшли пояснення відповідача, у яких вона просила суд визначити спосіб участі позивача у спілкуванні з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом надання побачень щонеділі з 12.00 до 17.00 годин, першої та третьої неділі місяці, у присутності їх матері, надавши батькам право змінювати порядок та час спілкування з дітьми за їх взаємною згодою та обов`язковою згодою кожного з дітей, у задоволенні інших позовних вимог відмовити. На думку відповідача такий спосіб участі батька у спілкуванні з дітьми не зашкодить їм, навпаки дозволить максимально повно урахувати інтереси дітей.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково як зазначено в її письмових поясненнях. Пояснила, що якщо діти не бажають бачитись із батьком, то не треба їх примушувати. Пояснила що вона не створює перешкод у спілкуванням дітей із батьком.

Представник відповідача суду пояснив, що позиція відповідача та його представника зазначена у письмових поясненнях, наданих до суду у лютому 2021 року.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що позиція служби у справах дітей викладена у висновку органу опіки та піклування.

Допитана в судовому засіданні присутності представника служби у справах дітей ОСОБА_5 суду пояснила, що сторони по справі є її батьками. Вона проживає разом із мамою та братом, з якими вона проводить час та свята. Із батьком вона також проводить час, але батько її ображав, міг штовхнути. Із батьком вона разом не проживає вже два роки. На море із батьком вона їхати не хоче, за батьком вона не сумує. Папа приходив до школи до неї із братом, але він так себе поводив, що їй було неприємно. Номеру телефону батька в неї не має, батько їй не дзвонить та не цікавиться ними. Батько їй подарував телефон. З батьком спілкуватись вона не має бажання.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України, ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 77 ППК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування.

Судовим розглядом встановлено, що з 8 жовтня 2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.02.2020 року.

Сторони у справі є батьками малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Сторонами визнається обставина, що відповідач разом з дітьми з червня 2019 року проживають окремо від позивача та останній бере участь в утриманні дітей шляхом сплати відповідачу аліментів, а тому дані обставини у відповідності до положень ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

У позовній заяві позивач зазначає, що починаючи з червня 2019 року позивач не має змоги безперешкодно бачитися з дітьми, проте бажає брати участь у їх житті та виховані, адже може забезпечувати дітей усім необхідним для їх звичного способу життя і розвитку.

Відповідно до наданого суду висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 07.10.2020 року питання щодо усунення перешкод батькові у вихованні дітей розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Миколаївської міської ради, на якому була присутня мати, яка підтримала запропонований батьком графік побачень з дітьми. Виходячи з інтересів дітей орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради вважає за доцільне усунути перешкоди батькові у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та визначити порядок його участі, а саме: час, тривалість побачень з дітьми на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України.

Згідно з ч. 6 ст.7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною 6 статті 19СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене.

Згідно положень ст.15ЗУ "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів; батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини

У відповідності до ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

За змістом ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної 20.11.1959 р. Генеральною Асамблеєю ООН, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Як встановлено при розгляді справи, сторони не домовились про порядок участі у вихованні та спілкуванні з дітьми їх батька, внаслідок чого позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить визначити порядок участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Разом з тим, суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дітей, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а й відповідатиме інтересам дітей, сприятиме повноцінному їх вихованню, розвитку, задоволенню життєво важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості лише за умови присутності під час цих побачень матері, враховуючи складний психічний стан доньки ОСОБА_7 по відношенню до батька.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 17.08.2017 р. №9-1580/0/4-17 «Щодо окремих питань судової практики у справах про визначення місця проживання дитини» враховуючи необхідність забезпечення однакового правозастосування у справах про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог національного сімейного законодавства, а також врахування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі "Зоммерфельд проти Німеччини" ("Sommerfeld v. Germany") від 08.07.2003 р., "Цаунеггер проти Німеччини" ("Zaunegger v. Germany") від 03 грудня 2009 року).

З урахуванням вищевикладеного, на підставі зібраних доказів, приймаючи до уваги те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дітьми, а також беручи до уваги матеріальні та побутові умови сторін, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, стан їх здоров`я і стан здоров`я дітей, їх вік, беручи до увагу що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у його вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 в частині встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми.

При цьому судом враховуються інтереси малолітніх дітей та відповідача та встановлюється графік зустрічей, який не порушує режиму дня та навчання дітей, не відриває її від нормального, звичайного для дитини середовища та не заважає нормальному її існуванню.

Так, визначаючи способи участі ОСОБА_1 у вихованні дітей та визначаючи години спілкування, судом враховано рекомендації щодо режиму дня, який має забезпечувати високу працездатність дитини протягом навчального дня, тижня, року, захищати нервову систему від перевтоми, підвищувати загальну стійкість організму, створювати сприятливі умови для фізичного і психічного розвитку.

Правильно організований режим дня сприяє встановленню фізіологічної рівноваги організму з середовищем, в якому здійснюються виховання і навчання, тому що він заснований на всебічному обліку особливостей росту, розвитку, умов життя дитини.

Основні режимні моменти доби дітей, зокрема учнів - це навчальні заняття в школі і вдома, заняття в установах додаткової освіти, гуртках і т.д., рухливі ігри та спорт, прогулянки, допомога в сім`ї і самообслуговування, вільний час, прийом їжі і нічний сон. Головним у розпорядку дня має бути розумне чергування розумових та фізичних навантажень і праці та відпочинку, при цьому будь-яка діяльність, як інтелектуальна, так і фізична, за характером і тривалістю повинна бути посильною для підлітка, не перевищувати меж його працездатності, а відпочинок - забезпечувати повне функціональне відновлення організму.

Враховуючи методичні рекомендації педагогів, науковців щодо тривалості сну та часу піднімання та укладання, приймаючи до уваги висновок психолога щодо доцільності проведення зустрічей за місцем проживання дитини і у присутності матері, суд вважає допустимим та таким, що не вплине негативним чином на фізичний та психічний розвиток ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спілкування з батьком: щосуботи з 11.00 годин до 20.00 години у присутності матері; кожного буднього дня з 15.00 год. до 21.00 год. та кожного вихідного дня вільно спілкуватися з дітьми за допомогою телефонного зв`язку, електронної пошти, соціальних мереж, Skype, тощо - з урахуванням часу перебування дітей у навчальних закладах та позашкільних додаткових заняттях. половину осінніх, зимових, весняних і літніх канікул; в святкові дні, День народження дитини - за бажанням дитини.

З метою дотримання найкращих інтересів дітей, недопущення тривожності та травматичності нервової системи, збереження їх спокійного емоційного стану, поступового відновлення довіри до батька суд вважає за можливе проведення побачень дітей з батьком виключно в присутності матері дітей ОСОБА_3 .

Крім того, у разі зміни обставин справи, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 19, 141, 157, 158, 159 Сімейного Кодексу України,ст.ст.11, 12, 15 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст.ст.12,13,76,77,78,80,81,141, 259, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми – задовольнити частково.

Визначити наступні способи участі ОСОБА_1 як батька у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

1) систематичні зустрічі з неповнолітніми дітьми щосуботи з 11.00 годин до 20.00 години у присутності матері;

2) кожного буднього дня з 15.00 год. до 21.00 год. та кожного вихідного дня вільно спілкуватися з дітьми за допомогою телефонного зв`язку, електронної пошти, соціальних мереж, Skype, тощо - з урахуванням часу перебування дітей у навчальних закладах та позашкільних додаткових заняттях.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського Апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , проживає: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради: місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9, ЄДРПОУ 24060001.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2021 р.

Суддя: В.О. Гаврасієнко