Ухвала суду № 98826287, 03.08.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/16034/20

Провадження № 1-кп/234/473/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Краматорський міський суд Донецької області у складі :

головуючого – судді Лутай А.М.

за участю: секретаря судового засідання – Зеленкової С.М.

прокурора – Пшеничного А.В.

потерпілого – ОСОБА_1

представника потерпілого – Хижняк М.В.

обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисника – Трофімчука В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Краматорськ обвинувальний акт по кримінальному провадженню №62019050000002012 від 26.12.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.4 ст.41, ч.2 ст.365 КК України,

ВСТАНОВИВ :

27 листопада 2020 року до Краматорського міського суду Донецької області із Слов`янської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 26.12.2019 року за №62019050000002012, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.4 ст.41, ч.2 ст.365 КК України.

Ухвалою судді від 06 квітня 2021 року по справі призначено підготовче судове засідання.

Захисник обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – адвокат Трофімчук В.В. в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про повернення прокурору обвинувального акта стосовно обвинувачених, посилаючись на те, що складений слідчим 13.11.2020 обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки з його змісту не вбачається чіткої його структури, яка передбачена п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 28, частиною 2 статті 365 КК України. Разом з цим, формулювання обвинувачення не містить даних про мотив, мету вчинення ОСОБА_2 даних кримінальних правопорушень, які слідчий вважає доведеними. Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_2 , за висновком слідчого, діяв, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків. Разом з цим, обвинувальний акт не містить інформації настання яких саме суспільно- небезпечних наслідків бажав ОСОБА_2 .

Крім того вказує, що як вбачається з обвинувального акта ОСОБА_2 умисно і протиправно «не вибрав необхідного і ефективного поліцейського заходу, для застосування найменшої шкоди потерпілому», усно віддав явно злочинний наказ ОСОБА_3 затримати ОСОБА_1 із використанням спецзасобу обмеження рухомості - кайданок. Таким чином слідчий визнає, що поведінка ОСОБА_1 потребувала застосування до нього поліцейських заходів, але ОСОБА_2 помилився у виборі виду поліцейського заходу, «не вибравши необхідний і ефективний», що на думку захисника свідчить про вину у формі необережності. Слідчий вказує на перевищення ОСОБА_2 покладених на нього повноважень під час затримання ОСОБА_1 . При цьому, норми Закону України «Про Національну поліцію», на які посилається слідчий в обвинувальному акті, як доказ перевищення ОСОБА_2 своїх службових повноважень, взагалі не регламентують порядок затримання особи. З обвинувального акта не є зрозумілим на що саме були спрямовані дії ОСОБА_2 , чи-то на затримання ОСОБА_1 , чи-то на обмеження його рухомості. Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 наказ на використання спецзасобу обмеження рухомості - кайданок. При цьому, слідчий зазначає, що ОСОБА_4 «отримавши явно злочинний наказ....безпідставно використав відносно потерпілого ОСОБА_1 засіб сльозогінної та дратівної дії «Кобра-1»...». Тобто, ОСОБА_4 застосував спеціальний засіб інший, ніж той, який йому, за версією обвинувачення, наказав ОСОБА_2 , що суперечить висновкам слідчого, що ОСОБА_4 діяв виконуючи наказ ОСОБА_2 .

Також захисник у клопотанні зазначив, що згідно обвинувального акта ОСОБА_2 , продовжуючи протиправні дії, «усвідомлюючи явну можливість затримати потерпілого ОСОБА_1 без заподіяння йому шкоди», умисно застосував стосовно ОСОБА_5 прийоми рукопашного бою. Тобто, з обвинувального акта не зрозуміло: чи взагалі не було підстав для затримання ОСОБА_1 , а, відтак, і застосування до нього прийомів рукопашного бою; чи підстави для затримання ОСОБА_1 були, але не було потреби у застосуванні до нього прийомів рукопашного бою. Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_2 «при наявній можливості вжиття інших більш м`яких превентивних заходів, передбачених статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_2 «безпідставно, без роз`яснення жодних прав та обов`язків, не складаючи відповідних протоколів, не пред`являючи жодних звинувачень щодо вчинення будь-яких правопорушень, затримав потерпілого ОСОБА_1 та посадив до поліцейського автомобіля». При цьому, слідчий визнає, що: підстави для застосування до ОСОБА_1 превентивних заходів були; ОСОБА_2 повинен був обрати більш м`які превентивні заходи, але сторона обвинувачення не визнає які саме; ОСОБА_2 не склав «відповідних протоколів», але сторона обвинувачення не вказує, які саме протоколи ОСОБА_2 повинен був скласти; ОСОБА_2 , не пред`явив ОСОБА_1 жодних звинувачень, але сторона обвинувачення не зазначає чим передбачено обов`язок ОСОБА_2 пред`явити потерпілому «будь-які обвинувачення»; ОСОБА_2 затримав ОСОБА_1 та посадив його до поліцейського автомобілю. При цьому, слідчий не зазначає ані місце, ані час вчинення цих дій, а також форму вини, мотив, мету дій ОСОБА_2 . Згідно того ж обвинувального акту ОСОБА_3 вчинив протиправні, на думку обвинувачення, дії проти ОСОБА_1 , «реалізуючи свій злочинний умисел» та «бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків». При цьому, обвинувальний акт не містить інформації у чому саме полягав «злочинний умисел» ОСОБА_3 , настання яких саме «суспільно-небезпечних наслідків» бажав ОСОБА_3 . Крім цього, обвинувальний акт не містить інформації про мету та мотив дій ОСОБА_3 .

Таке відображення слідчим обставин кримінального правопорушення, на думку захисника, перешкоджає ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у реалізації права на захисту.

Таким чином, вважає, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не конкретні та не чіткі, що є підставою для повернення обвинувального акта.

Також зазначив, що відповідно до статті 291 КПК України до обвинувального акту додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування. Разом з цим, до обвинувального акта у даному кримінальному провадженні не додано розписки обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про отримання його копій і реєстру матеріалів досудового розслідування. Як вбачається з обвинувального акта він був складений 13.11.2020, направлений до суду того ж дня. У період з 13.11.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на «лікарняному». Вказані обставини, на думку захисника свідчать про грубе порушення прокурором вимог статті 293 КПК України щодо обов`язку надати копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваним.

З огляду на вищевикладене, вважає, що вказані недоліки обвинувального акта унеможливлюють його призначення до судового розгляду.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання захисника Трофімчука В.В. та просили його задовольнити.

Прокурор Пшеничний А.В., потерпілий ОСОБА_1 та його представник Хижняк М.В. проти задоволення клопотання заперечували через його необґрунтованість та безпідставність, вважали, що справа може бути призначена до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складені та затверджені у відповідності до вимог кримінального процесуального кодексу України. Підстав для повернення обвинувального акту немає. Сторона обвинувачення вжила всіх можливих заходів для вручення обвинуваченим копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, проте обвинувачені відмовилися його отримувати, що свідчить про їх зловживання своїми процесуальними правами.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши долучені сторонами на обгрунтування своїх доводів матеріали, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Відповідно до ч.3 ст.291 КПК України обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Відповідно до ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

В той же час, необґрунтоване повернення обвинувального акту прокурору порушує встановлене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право обвинуваченого постати перед судом без невиправданої затримки.

Перевіривши зміст обвинувального акту суд приходить до висновку, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України, і законних підстав для повернення обвинувального акту прокурору, немає.

Щодо посилання захисника як на підставу для повернення обвинувального акта на те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і правова кваліфікація кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не конкретні та не чіткі, суд зазначає, що у вказаному обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення так, як їх вважає встановленими прокурор, а тому суд не може вдаватись в оцінку правильності їх встановлення на цій стадії судового провадження.

Розгляд судом відповідних доводів сторони захисту можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд за участю сторін на підставі дослідження наданих доказів, здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.

Щодо доводів захисника про невручення обвинуваченим копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, відповідно до п.3 ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акта додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до змісту положень ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику.

Шляхом вивчення матеріалів, доданих до обвинувального акта у даному кримінальному провадженні встановлено, що до обвинувального акта додано розписку підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, які не містить підпису підозрюваних.

Як повідомлено прокурором у підготовчому засіданні, він вжив усіх необхідних заходів для вручення підозрюваним копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, що підтверджується складеними протоколами про вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів кримінального провадження з відеофіксацією, а також відповідними додатками до протоколу.

При цьому, слід відзначити, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні не заперечували факту спроби прокурора вручити їм обвинувальний акт, однак вони відмовилися його отримувати, оскільки в цей час знаходилися на лікарняному через COVID-19. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що він відмовився отримувати від прокурора обвинувальний акт без присутності свого захисника.

Таким чином суд констатує, що обов`язок прокурора, передбачений ст. 293 КПК України, останнім було виконано, а саме, запропоновано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримати обвинувальний акт з доданими до нього документами, однак від їх прийняття останні відмовилися.

З урахуванням викладеного, судом відзначається, що обов`язок прокурора по врученню підозрюваному копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування кореспондується з правом підозрюваного прийняти наведені документи. При цьому, ухилення підозрюваного від реалізації такого права не свідчить про порушення прокурором свого обов`язку, а лише свідчить про те, що підозрюваний використовує своє право на власний розсуд.

Доводи обвинувачених про те, що вони відмовилися від отримання обвинувального акта через перебування на лікарняному, суд вважає необґрунтованими, оскільки копія обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, також направлялися обвинуваченим в день складання обвинувального акта поштою та за допогою Інтернет-додатків WhatsApp та Telegram, а також кур`єрською доставкою «Нова пошта» вже після того, як ОСОБА_2 вийшов з лікарняного, а ОСОБА_3 отримав негативний тест на COVID-19, і нічого не заважало обвинуваченим отримати обвинувальний акт у будь-який із зазначених способів.

Щодо виконання прокурором свого обов`язку по врученню копії обвинувального акта ОСОБА_3 за відсутності захисника останнього, слід відзначити, що факт отримання підозрюваним копії обвинувального акта з додатками за відсутності на той час поряд з цією особою його захисника (адвоката) жодним чином не пов`язане із порушенням його процесуального права на захист, оскільки своїм підписом у розписці підозрюваний лише засвідчує факт надання (вручення) йому прокурором процесуальних документів та при цьому законодавець жодним чином не зобов`язує підозрюваного виражати будь-яку особисту позицію у кримінальному провадженні, яка потребувала б погодження його дій із захисником. КПК України не передбачає обов`язкової спільної одночасної участі підозрюваного та його захисника при врученні їм копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Поряд з цим, судом окремо відзначається, що адвокатом Трофімчуком В.В., як захисником Шкапенко А.В. та Попова Р.М., отримані копії обвинувального акта з додатками, що підтверджується відповідною розпискою.

Відсутність у КПК України чіткої, нормативно закріпленої процедури вручення підозрюваному копії обвинувального акта, як взагалі, так і конкретно процедури фіксації відмови останнього від прийняття зазначених процесуальних документів призводить до маніпулювання стороною захисту своїми правами у кримінальному процесі з метою відстоювання обраної позиції захисту.

Поряд з цим, враховуючи доводи сторони захисту на підтвердження необхідності повернення обвинувального акта прокурору за наведених вище обставин, щодо не вручення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 копії обвинувального акта з додатками, слід відзначити, що відповідно до положень ч. 3 ст. 314 КПК України підставою повернення у підготовчому судовому засіданні обвинувального акту прокурору є його не відповідність вимогам, які висуваються безпосередньо до змісту і форми обвинувального акта, передбаченим ч. 1 - ч. 3 ст. 291 КПК України, і не поширюється на документи, які додаються до обвинувального акта. Окрім того, таке повернення є правом суду.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору є безпідставним, оскільки, оголошена у підготовчому судовому засіданні стороною захисту позиція не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору і не може бути перешкодою для призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акта, а відтак, клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.291, 314 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити захиснику Трофімчуку В.В. у задоволенні його клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. М. Лутай