Рішення № 98825486, 20.07.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/14785/21

Провадження № 2-а/127/167/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2021 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Клапоущака С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кізян Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №7 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП Сіренка Андрія Володимировича про скасування постанови серії БАА №586526 від 03 червня 2021 року у справі про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №7 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП Сіренка А.В. про скасування постанови серії БАА №586526 від 03 червня 2021 року у справі про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

14 червня 2021 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 30 червня 2021 року.

Згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2021 року підготовче провадження було закрито та призначено адміністративну справу до судового розгляду на 20 липня 2021 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що 03 червня 2021 року, приблизно, о 09.45 год. він керував автомобілем марки «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Перемоги в м. Києві, в сторону Бесарабської площі його зупинили поліцейські, які заявили, що він певний час ніби – то рухався по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим ніби-то порушив вимоги п. 17.1 ПДР і що відносно нього буде складена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП. При цьому, інспектор поліції не роз`яснив йому права та обов`язки під час розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, як того вимагає ст. 279 КУпАП, не роз`яснив ст. 63 Конституції, права за ст. 268 КУпАП та порядок оскарження постанови відповідно до ст. 289 КУпАП. Оскільки він вимог п. 17.1 ПДР України не порушував, він попросив ознайомити його з доказами, що підтверджували б факт скоєння ним адміністративного правопорушення, на що йому не було надано жодних доказів. Через деякий час інспектор поліції підійшов до автомобіля та надав йому для ознайомлення та підпису постанову серії БАА №586526 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до якої його було визнано винним в порушенні п. 17.1 Правил дорожнього руху та накладено стягнення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 680 гривень. Він сфотографував зазначену постанову, висловив свою незгоду з нею та сумнів у тому, чи має він її підписати, якщо він не згоден з нею. Однак після цього інспектор поліції Сіренко А.В. вирвав зазначену постанову у нього з рук та пішов до свого службового автомобіля. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною безпідставно, з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи, не містить посилань на докази скоєння ним адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, в тому числі про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Натомість, оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), тому слід виходити з того, що відповідачем не здійснювалась відеофіксація обставин скоєного правопорушення. Крім того, в порушення вимог ст. 279 КУпАП та п. 9 розділу ІІІ Наказу МВС №1395 від 07.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, інспектор, що розглядав справу, не представився та не роз`яснив йому його права на користування правовою допомогою під час розгляду справи, заявляти клопотання, надавати пояснення, надавати докази тощо, не ознайомив його з доказами скоєного правопорушення, відмовив йому в наданні пояснень, що призвело до порушення його прав. В оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу його вини у скоєнні даного правопорушення, в тому числі і не зазначено жодних відомостей про фіксування події технічним пристроєм, в тому числі і на нагрудну камеру поліцейського.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Фролов В.О. не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав.

Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Сіренка А.В. за довіреністю Кубрак О.І. в судове засідання не з`явився, суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач ОСОБА_2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Так 03 червня 2021 року о 09.57 год. в м. Києві на проспекті Перемоги, позивач, керуючи транспортним засобом марки «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР України – на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В судовому засіданні встановлено, що постановою інспектора роти №7 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП Сіренка А.В. серії БАА №586526 від 03 червня 2021 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 гривень. Згідно з оскаржуваною постановою, 03 червня 2021 року о 09.57 год. в м. Києві на проспекті Перемоги, позивач, керуючи транспортним засобом марки «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР України – на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 р. № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 за № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (із змінами та доповненнями, далі – ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Диспозиція частини 3 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до п. 5.11 Правил дорожнього руху України «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» застосовується для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів. Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху. Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, є незаконним та недоведеним, оскільки він Правил дорожнього руху не порушував, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Оцінивши всі докази справи в їх сукупності, суд вважає, що поліцейським при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.

Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Оскаржувана постанова серії БАА №586526 від 03 червня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення.

В порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей щодо фіксування інкримінованого позивачу правопорушення, а також не надано інших доказів вчинення правопорушення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії БАА №586526 від 03 червня 2021 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 р. по справі №338/1/17.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати постанову серії БАА №586526 від 03 червня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення та закрити відносно нього справу про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, за подання до Вінницького міського суду Вінницької області даної позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 454 гривні, що підтверджується квитанцією про сплату №85957 АТ «Ощадбанк» від 07.06.2021.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7, ч. 3 ст. 122, ст. 247, 293 КУпАП ст.ст. 72, 77, 118-119,122, 243-244,246, 262, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №7 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП Сіренка Андрія Володимировича про скасування постанови серії БАА №586526 від 03 червня 2021 року у справі про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, - задоволити.

Постанову серії БАА №586526 від 03 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 680 гривень, винесену інспектором роти №7 батальйону №4 Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП Сіренком Андрієм Володимировичем,скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п. 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України, викладеним в новій редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантану, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID – 19)» №731-ІХ від 18.06.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID – 19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя: