Рішення № 98823567, 02.08.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6492/20

Провадження по справі № 2/635/1598/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Полоз М.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа – ОСОБА_3 ,

третя особа – Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про збільшення розміру аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, продовження стягнення аліментів, перерахування розміру аліментів та проведення індексації їх розміру,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до ОСОБА_2 , яким просить: збільшити виплати по аліментам на користь доньки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання у твердій грошовій сумі до 2000 гривень щомісячно, починаючи з жовтня 2020 року до 23 років у зв`язку зі збільшенням мінімальної заробітної плати відповідача, збільшенням витрат на утримання доньки та збільшенням прожиткового мінімуму; продовжити виплату аліментів до 23 років, а саме до 04 червня 2021 року; проіндексувати розмір аліментів, зазначений судом у твердій сумі за вересень 2020 року та зобов`язати державного виконавця обчислити суму індексації розміру аліментів, визначеного судом; перерахувати розмір аліментів та провести їх індексацію за попередні місяці, оскільки протягом періоду 2019-2020 року неодноразово збільшувалась мінімальна заробітна плата; при виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду – призначити пеню у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходись в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Харківського районного суду Харківської області від 05 серпня 2019 року розірваний. Після розірвання шлюбу позивач залишилася проживати разом із матір`ю – ОСОБА_3 . Крім того, позивач має брата – ОСОБА_5 , який є студентом І курсу вищого навчального закладу. З 22 червня 2018 року відповідач не зустрічається та не спілкується ані з позивачем, ані з її братом, окрім призначених судом аліментів, матеріальної допомоги на утримання позивача жодного разу не надав. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, стягнуті аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 гривень щомісячно, починаючи з 01 вересня 2019 року до закінчення навчання. Аліменти відповідач сплачував лише тоді, коли звертався зі скаргою до органів юстиції, а тому існує заборгованість по аліментам. Встановлений судом розмір аліментів в сумі 1200 гривень є недостатнім та ставить позивача у скрутне матеріальне становище, враховуючи ту обставину, що вона з дитинства має діагноз: «бронхіальна астма ІІ ступеня». На теперішній час ОСОБА_4 навчається у Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут ім. І.Сікорського» на заочній формі навчання. Загальна сума одного року навчання становить 20 000 гривень і це лише сума контракту на 2020-2021 навчальний рік, тоді як навчання триває 1 рік 4 місяці, а тому вказана сума не є остаточною. Зважаючи на вступ позивача до університету у м.Києві, у неї зросли витрати на повсякденні потреби, громадський транспорт, літературу, продукти харчування, комунальні послуги. Мати позивача – ОСОБА_3 змушена нести значні витрати на утримання позивача, в тому числі на придбання непродовольчих товарів, навчання, проїзд до місця навчання, а тепер і до міста Києва та проживання у місті Києві, на оплату комунальних послуг, ремонт будинку та його обслуговування. Крім того, витрати на навчання збільшились у зв`язку з дистанційним навчанням, що потребує постійного інтернетного та телефонного зв`язку, зросли витрати на забезпечення нормального функціонування організму, збереження здоров`я шляхом закупівлі набору продуктів харчування, зріс набір послуг, необхідних для задоволення соціальних та культурних потреб. Так, витрати на проїзд до місця навчання щоденно складає 50 гривень. Також, оскільки позивач дуже любить читати художню літературу, вона постійно витрачає кошти на її придбання. Матеріальне становище її матері, з якою вона проживає, значно погіршилося у зв`язку зі збільшенням витрат на додаткове навчання позивача та її брата та у зв`язку зі збільшенням тарифів на комунальні послуги. На сьогоднішній день ОСОБА_4 продовжує навчатися на факультеті іноземних мов на другому курсі денної форми навчання за рахунок державного бюджету, у зв`язку з чим вона просить продовжити виплату аліментів до часу, встановленого законом, але ніж до 31 грудня 2020 року.

01 грудня 2020 року позивач ОСОБА_4 подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що відповідач з 2018 року припинив спілкування із ОСОБА_4 та з 22 червня 2018 року не надає жодних коштів на її утримання, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Лише з 23 грудня 2019 року рішенням суду з відповідача були стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_4 , яка продовжує навчання у розмірі 1200 гривень щомісячно, починаючи з 01 вересня 2019 року до закінчення навчання – 31 грудня 2020 року. Відповідач, який офіційно працевлаштований і отримує заробітну плату, посилається на те, що не має матеріальної можливості утримувати позивача через, тоді як сам купував мобільні телефони, відпочивав на річці з друзями та родичами, по місту їздить на автомобілі. Позивач була зарахована до Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут ім. І.Сікорського» і, не зважаючи на пандемію, особисто повинна бути присутньою на сесії, що потребує додаткових витрат, зокрема: на проїзд до навчального закладу, на проживання в гуртожитку, придбання навчально-методичної літератури, підручників. На думку позивача, відповідач не має бажання витрачати гроші на своїх дітей, тому не знайшов роботу на період пандемії та вимушеної відпустки без збереження заробітної плати. Навість, коли відповідач ще проживав однією сім`єю разом з матір`ю, він не утримував своїх дітей, всі зароблені кошти витрачав на себе, матеріальну допомогу на утримання дітей надавали бабуся та дідусь. Щодо проведення індексації аліментів, позивач вважає що, виходячи з вимог ст. 184 СК України, індексації підлягають аліменти в межах прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, індексація може бути здійснена судом за інший період та проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів, які були призначені рішенням Харківського районного суду Харківської області, починаючи з 01 вересня 2019 року. Що стосується вимоги про нарахування пені на заборгованість по аліментам, позивач зазначила, що така заборгованість зникла лише після звернення до органів юстиції, проте і на теперішній час відповідач має заборгованість з виплати аліментів у розмірі 1200 гривень. Позивач змушена кожного місяця звертатись до відповідних інстанцій з вимогою щодо сплати 1200 гривень. Позивач зазначає, що відповідач не цікавиться її життям, не переймається з приводу її здоров`я, жодним чином не відреагував на повідомлення матері про захворювання позивача на коронавірус та про вступ останньої до навчального закладу, позивача повністю забезпечує, утримує, виховує та лікує мати – ОСОБА_3 . Позивач просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В подальшому від позивача неодноразово надходили заяви про можливість передачі позивачу права власності на автомобіль ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 в рахунок позбавлення відповідача обов`язку грошового утримання дитини у вигляді сплати аліментів та звільнення його від обов`язку брати участь у додаткових витратах на доньку.

Так, 26 січня 2021 року позивач надала до суду заяву, в якій просила передати їй право власності на рухоме майно, а саме транспортний засіб марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Оскільки ОСОБА_2 відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання позивача, відповідач бажає, щоб суд звільнив його від обов`язку сплачувати аліменти на утримання позивача, не зважаючи на те, що є працездатною особою, позивач вважає, що останній має можливість передати належний йому автомобіль, який знаходиться у родині позивача, однак його експлуатація неможлива. 06 квітня 2021 року ОСОБА_4 звернулась із заявою, в якій повідомила, що у зв`язку із ситуацією, що склалася, вона згодна укласти мирову угоду, за умовами якої згодна припинити права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на автомобіль ЗАЗ 1103 реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що зазначила у поданій раніше заяві, тим самим повністю позбавити відповідача обов`язку грошового утримання дитини у вигляді сплати аліментів і звільнити від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину. 08 червня 2021 року ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою, в якій просила суд не розглядати варіант укладення мирової угоди з відповідачем про передачу права власності на автомобіль в рахунок припинення права на виплату аліментів.

Крім того, у наданих до суду заявах позивач зазначила про те, що вона не має можливості працевлаштуватися у зв`язку з продовженням навчання, а також у зв`язку з обмежувальними заходами, встановленими дією карантину, що ставить її у скрутне матеріальне становище. Крім того, родина позивача перенесла захворювання коронавірусу, що також потягло значні матеріальні витрати. В частині позовних вимог, що стосується проведення індексації аліментів, позивач просила провести таку індексацію відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Крім того, за період сплати аліментів, ОСОБА_2 постійно ухилявся від сплати аліментів, позивачу постійно доводилось звертатись до Міністерства Юстиції України з приводу вказаного питання, після чого останній декілька місяців сплачував аліменти з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Станом на 01 лютого 2021 року заборгованість відповідача по аліментам складає 3530 гривень, за період з січня по березень 2021 року ОСОБА_6 сплатив менше ніж 1800 гривень, а тому позивач наполягала на призначенні пені у розмірі 1% щодо залишку заборгованості. Крім того, позивач стверджує, що з січня 2021 року відповідач працює. Позивач просить відповідно до вимог ч. 2 ст. 196 СК України встановити право на стягнення пені на весь розмір несплачених аліментів за кожний прострочений день сплати. Після сплати відповідачем в рахунок аліментів 1800 гривень за січень-березень 2021 року, позивач станом на 02 червня 2021 року грошових коштів від відповідача не отримувала.

Аргументи учасників справи.

26 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх незаконністю, необґрунтованістю, а також у зв`язку з пред`явленням частини позовних вимог неналежному відповідачу. Відповідач зазначив, що він працює на посаді електромонтажника силових мереж та електроустаткування 4 розряду, його заробітна плата у 2019 та 2020 роках складала трохи більше 4000 гривень на місяць з урахуванням податку з доходу фізичної особи, зокрема у період з січня 2020 року по квітень 2020 року – 4265 гривень. У зв`язку із пандемією COVID-19 з 01.10.2020 по 31.10.2020 відповідач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, у зв`язку з чим не отримував доходу, в такій відпустці він перебуває і по теперішній час. Крім того, в провадженні судді Харківського районного суду Харківської області Пілюгіної О.М. знаходиться цивільна справа за позовом його сина ОСОБА_5 , в якій він просить стягнути з відповідача аліменти на період навчання до досягнення ним 23 років у розмірі 2500 гривень щомісячно. Беручи до уваги рівень заробітної плати відповідача, він фізично не може сплачувати аліменти на утримання двох повнолітніх дітей, які продовжують навчання в загальній сумі 4500 гривень на місяць. Відповідач зазначає, що не має матеріальної можливості сплачувати ОСОБА_4 аліменти у розмірі 2000 гривень, а на користь двох дітей – 4500 гривень щомісячно, оскільки відповідачу не залишається коштів на існування. Щодо позовних вимог ОСОБА_4 , які стосуються індексації розміру аліментів, відповідач вважає що суд є органом, відповідальним за проведення індексації, суд може поновити порушене цивільне справо, однак позивач в позовній заяві жодних вимог до виконавчої служби не заявляє. Протягом 2020 року відповідач сплачував аліменти в загальному розмірі 3200 гривень, отримуючи дохід, зазначений вище. Крім того зазначив, що розмір пені в разі можливої заборгованості вже встановлений ч. 2 ст. 196 СК України і не потребує судового рішення. Що стосується нарахування пені на заборгованість на майбутнє , то така вимога взагалі не стосується порушеного права позивача, оскільки відповідач такої заборгованості не має.

07 грудня 2021 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 , в який відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що до цього часу йому не відомо коли саме закінчується навчання позивача, він не розуміє, яким чином можливо продовжити стягнення аліментів у розмірі 2000 гривень, якщо рішення суду розмір аліментів встановлений 1200 гривень. Крім того, у зв`язку із пандемією, відповідач не отримує заробітну плату, що позбавляє його сплачувати аліменти в будь-якому розмірі. Також відповідач посилається на те, що у позивача є мати – ОСОБА_3 , та за наявною у нього інформацією, її матеріальне становище значно краще. Заборгованість зі сплати аліментів відповідач заперечував так як позивачем не надано до суду жодних доказів для її підтвердження.

06 квітня 2021 року третя особа – ОСОБА_3 надала до суду заяву, в якій зазначила, що на її думку відповідач приховує свої доходи, задля того, щоб уникнути сплати аліментів. На думку третьої особи, відповідач отримує достатній дохід, оскільки має можливість витрачати кошти на придбання газу, щоб їздити на належному його батькам автомобілі, постійно перебуває у соціальних мережах, замість того, щоб шукати роботу та виконувати свій обов`язок по утриманню дітей. Діти перебувають на повному утриманні третьої особи, при цьому аліменти на утримання ОСОБА_5 останній не отримує, починаючи з червня 2020 року, а ОСОБА_4 – жодного разу не отримала їх вчасно, останній раз ОСОБА_2 за січень –березень 2021 року сплатив третій особі 1800 гривень, замість 3600 гривень. Позивач з шести років має захворювання – бронхіальна астма ІІ ступеня, вона продовжує навчатися у Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут ім. І.Сікорського», влаштуватися на роботу за фахом вчитель серед навчального року вона не має можливості. 31 грудня 2020 року позивач закінчила Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна і у вересні має намір вступити до аспірантури. Отже, ОСОБА_4 не має будь-якого доходу. Третя особа також не має можливості самостійно утримувати дитину, оскільки свою заробітну плату вона витрачає на оплату комунальних послуг, утримання двох дітей, які продовжують навчання , оплату контракту за навчання на воєнній кафедрі сина ОСОБА_5 і контракту за навчання ОСОБА_4 , купівлю одягу для дітей, книжок, квитків до кінотеатрів та театрів, відпочинок. ОСОБА_3 також зазначила, що у разі неможливості відповідачем сплати аліментів у грошовій формі щомісячно, вона не заперечує проти укладення договору про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на автомобіль ЗАЗ 110307 реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбаний в кредит в період шлюбу, і таким чином позбавити відповідача обов`язку грошового утримання дитини у вигляді сплати аліментів та звільнення від обов`язку брати участь у додаткових витратах. 06 липня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою, в якій просила суд не розглядати варіант укладення мирової угоди з відповідачем про передачу права власності на автомобіль в рахунок припинення права на виплату аліментів, оскільки третя особа відмовляється утримувати доньку самостійно. Крім того, просила звернути увагу на те, що наразі позивачу виповнилось 23 роки.

Участь у судовому засіданні сторін та інших учасників справи.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з`явився, про причини свого неприбуття не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2020 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2020 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів; витребувано з Комунального закладу «Мереф`янська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7» Мереф`янської міської ради Харківської області відомості про заробітну плату, отриману ОСОБА_3 за 2020 рік; витребувано з Головного управління ДФС у Харківській області відомості щодо доходу, отриманого ОСОБА_3 протягом 2020 року; витребувано з Головного управління ДФС у Харківській області відомості щодо доходу, отриманого ОСОБА_7 протягом 2020 року; залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на доньку, яка продовжує навчання в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 та Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). 07 квітня 2021 року на адресу суду надійшов лист із Комунального закладу «Мереф`янська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7» Мереф`янської міської ради Харківської області, про неможливість надана витребуваних судом відомостей, оскільки запитувана судом інформація відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» є інформацією з обмеженим доступом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , яка продовжує навчання, стягнуті аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1200,00 гривень щомісячно, починаючи з 01 вересня 2019 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_7 двадцяти трьох років.

Як вбачається зі змісту листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25 вересня 2020 року, на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №61122992 з примусового виконання виконавчого листа №635/6246/19 від 29 січня 2020 ркоу Харківського районного суду Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1200 гривень, починаючи з 01 вересня 2019 року до закінчення навчання. 03 лютого 2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Станом на теперішній час за виконавчим провадженням боржником щомісячно сплачуються аліменти, які перераховуються на користь ОСОБА_7 21 вересня 2020 року державним виконавцем в порядку ст.ст. 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка направлена до ТОВ «СПЕЦБУДМОНТАЖ-Україна» для виконання, де працює боржник. За виконавчим провадженням №61122992 станом на теперішній час заборгованість складає 1200 гривень, у зв`язку з чим заходи примусового виконання рішень за виконавчим провадженням в порядку вимог Закону України «Про виконавче провадження», не вживалися.

Як вбачається зі змісту листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 02 лютого 2021 року, у зв`язку з припиненням надходження на рахунок з обліку депозитних сум відділу грошових коштів та з метою встановлення причин припинення виплат 18 січня 2021 року та повторно 17 лютого 2021 року державним виконавцем до ТОВ «СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА» були надіслані відповідні вимоги, однак на даний час інформація з підприємства до відділу не надходила, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 вересня 2020 року, до відділу не поверталась, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2021 року складає 3530 гривень.

Згідно Наказу №2673-с від 18 вересня 2020 року, ОСОБА_7 зараховано до Видавничо-поліграфічного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. І.Сікорського» із заочною формою навчання на другий (магістерський) рівень вищої освіти, що підтверджується повідомленням секретаря приймальної комісії №7 Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. І.Сікорського» Хохлової Розалії від 21 вересня 2020 року.

Згідно договору про надання платної освітньої послуги №СР-з01мн/130, укладеного між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені І. Сікорського» в особі директора Видавничо-поліграфічного інституту Киричка П.О. та ОСОБА_7 21 вересня 2020 року, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 28500 гривень, за 2020-2021 роки – 19000 гривень.

Відповідно до квитанції №0.0.1846639466.1 від 23.09.2020 ОСОБА_3 сплачено 19000 гривень на користь КПІ імені Ігоря Сікорського в рахунок за навчання ОСОБА_7 згідно контракту СР-з01мп/130.

Крім того, ОСОБА_7 до 31 грудня 2020 року навчалась у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна на факультеті іноземних мов з денною формою навчання, що підтверджується студентським квитком серії НОМЕР_2 .

Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що останній з 18 жовтня 2018 року працює електромонтажником силових мереж та електроустаткування 4-го розряду до електромонтажного управління у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна».

Згідно довідки про доходи, виданої головним бухгалтером ТОВ «СПЕЦБУДМОНТАЖ - УКРАЇНА» Резніковою О.В. 26 листопада 2020 року, ОСОБА_2 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна» та займає посаду електромонтажника силових мереж та електроустаткування 4-го розряду, заробітна плата відповідача за період з січня по квітень 2020 року за виключенням податків та аліментів склала 10636 гривень.

Як вбачається зі змісту довідки, виданої головним бухгалтером ТОВ «СПЕЦБУДМОНТАЖ - УКРАЇНА» Резніковою О.В. 03 грудня 2020 року №У0000000037, відповідач у період з 01 квітня 2020 року по 30 листопада 2020 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати, у зв`язку з чим не отримував доходу.

Як встановлено судом, в провадженні Харківського районного суду Харківської обалсті дійсно знаходиться справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання у розмірі 2500 гривень щомісячно.

Відповідно до результату аналізу №ЛОНІ/140495/2020 від 14.11.2020 ОСОБА_3 мала позитивний результат на молекулярне генетичне дослідження проби на наявність РНК вірусу SARS-CoV-2.

02 грудня 2020 року ОСОБА_2 перераховано на користь Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину 1200 гривень в рахунок сплати аліментів на утримання ОСОБА_7 .

Як вбачається зі змісту довідки головного бухгалтера Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Велет Ольги №623 від 30 березня 2021 року, ОСОБА_3 , яка працює в КЗ «Мереф`янська ЗОШ І-ІІІ ступенів №7» за 12 повний відпрацьованих місяців у період з січня 2020 року по грудень 2020 року нарахована заробітна плата у розмірі 183492,94 гривень.

Згідно Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України про суми виплачених доходів наданих Головним управлінням ДПС у Харківській області ОСОБА_7 в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 отримала дохід у розмірі 44652,90 гривень, ОСОБА_3 в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 отримала дохід у розмірі 183492,94 гривень.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статі 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 2 статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За змістом ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Як встановлено судом, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , яка продовжує навчання, стягнуті аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1200 гривень щомісячно, починаючи з 01 вересня 2019 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_7 двадцяти трьох років. На підставі вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист, який знаходиться на примусовому виконанні у Міськрайонному відділі державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

Враховуючи зміст статей 192, 200 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно вимог статті 192 СК України розмір аліментів може бути змінений за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10 липня 2019 року по справі № 415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів щодо наявності обставин, передбачених статтею 192 СК України, а саме зміни майнового чи сімейного стану сторін, погіршення стану здоров`я їх або дитини після ухвалення судового рішення, яким присуджено сплату аліментів, позивачем не надано.

Так, посилання ОСОБА_8 на наявність у неї захворювання – бронхіальної астми ІІ ступеня не є підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки зазначена обставина була врахована судом під час постановлення рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року про стягнення аліментів та встановлення їх розміру. Посилання ж ОСОБА_8 на необхідність нести додаткові витрати, пов`язані з переїздом до місця навчання, проживанням у гуртожитку, придбанням літератури, поповненням рахунку для користування мобільним та інтернет-зв`язком, самі по собі, без доведення обставин, визначених статтею 192 СК України, не є підставою для збільшення розміру стягуваних аліментів.

Також позивачем жодним чином не обґрунтована та не доведена необхідність збільшення розміру аліментів та стягнення їх у розмірі саме 2000 гривень. Позивачем не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на її утримання у визначеному нею розмірі. Виходячи з пояснень відповідача та наданих ним документів, відповідач працевлаштований електромонтажником силових мереж та електроустаткування 4-го розряду до електромонтажного управління у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна», однак на даний час відповідач будь-якого доходу не отримує у зв`язку з вимушеною відпусткою. Позивачем в ході судового розгляду жодним чином не спростовані такі доводи відповідача, не надано доказів щодо отримання останнім будь-якого доходу та наявності в нього іншої роботи, про що зазначає позивач у своєму позові. Посилання позивача на придбання пального для автомобіля, на якому він їздить по місту, перебування на відпочинку з друзями та придбання мобільних телефонів жодним чином не свідчить про покращення матеріального становища відповідача.

Враховуючи недоведеність зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника чи одержувача аліментів та відсутність підстав для зміни розміру аліментів у зв`язку зі збільшенням їх мінімального розміру, який визначено законом, суд вважає, що підстав для збільшення розміру аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року, не вбачається.

З приводу вимоги позивача про продовження стягнення аліментів до 23 років, суд також відмовляє у її задоволенні, оскільки рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 , яка продовжує навчання, стягнуті аліменти до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_7 двадцяти трьох років, тобто зазначене питання вже вирішено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Вимоги позивача щодо індексації розміру аліментів також не підлягають задоволенню і є безпідставними, оскільки дотримання вимог чинного законодавства щодо стягнення аліментів у розмірі, не менше від мінімального рівня, встановленого законом, та їх індексації належить до компетенції виконавця, який здійснює примусове стягнення аліментів.

Щодо вимог позивача про встановлення пені та розміру несплачених аліментів на доньку, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом зі змісту листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 02 лютого 2021 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2021 року складає 3530 гривень.

Разом з тим, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеняза кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі 333/6020/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Однак позивачем не надано суду доказів на підтвердження періоду утворення заборгованості по сплаті аліментів із помісячним зазначенням розміру такої заборгованості, зокрема детального розрахунку заборгованості, з метою з`ясування розміру несплачених аліментів за кожним із періодичних платежів, установлення строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислення розміру пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Крім того, за правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені). Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові витрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Отже, виходячи зі змісту ст.196 СК України, підставою для нарахування та стягнення пені є доведеність двох фактів: факт заборгованості за аліментами та вина особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, у виникненні цієї заборгованості.

Незважаючи на наявність у відповідача заборгованості за аліментами, позивачем жодним чином не доведено, що така заборгованість виникла внаслідок винних дій боржника.

Як вбачається зі змісту листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 25 вересня 2020 року, на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №61122992 з примусового виконання виконавчого листа №635/6246/19 від 29 січня 2020 року Харківського районного суду Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1200 гривень, починаючи з 01 вересня 2019 року до закінчення навчання. 03 лютого 2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Станом на теперішній час за виконавчим провадженням боржником щомісячно сплачуються аліменти, які перераховуються на користь ОСОБА_7 21 вересня 2020 року державним виконавцем в порядку ст.ст. 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка направлена до ТОВ «СПЕЦБУДМОНТАЖ-Україна» для виконання, де працює боржник. Зі змісту наданого позивачем листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 02 лютого 2021 року вбачається, що у зв`язку з припиненням надходження на рахунок з обліку депозитних сум відділу грошових коштів та з метою встановлення причин припинення виплат 18 січня 2021 року та повторно 17 лютого 2021 року державним виконавцем до ТОВ «СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА» були надіслані відповідні вимоги, однак на даний час інформація з підприємства до відділу не надходила, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 вересня 2020 року, до відділу не поверталась.

Отже, фактично відповідач, будучи працевлаштованим на вказаному підприємстві, регулярно сплачував аліменти на утримання позивача на виконання рішення суду від 23 грудня 2019 року, шляхом відрахування з його заробітної плати, починаючи з 01 квітня 2020 року до 30 листопада 2020 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати, у зв`язку з чим не отримував доходу, не зважаючи на це, його заборгованість за вказаний період склала лише 1200 гривень, які він сплатив, про що надав суду відповідні докази, станом на 02 лютого 2021 року за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 3530 гривень, при цьому постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 вересня 2020 року продовжує перебувати на виконанні ТОВ «СПЕЦБУДМОНТАЖ-Україна». Сама по собі недоплата аліментів, за встановлених обставин, а саме проведення щомісячно роботодавцем із заробітної плати відповідача відрахувань у максимально можливих розмірах (ст.70 Закону України «Про виконавче провадження»), не дає підстав вважати боржника винним в існуванні заборгованості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд не приймає до уваги доводи позивача та третьої особи з приводу можливості укладення мирової угоди з відповідачем про передачу права власності на автомобіль в рахунок припинення права на виплату аліментів, оскільки в ході розгляду справи спільної заяви про укладення мирової угоди в порядку ст. 207 ЦПК України не надійшло.

Щодо судових витрат

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про збільшення розміру аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, продовження стягнення аліментів, перерахування розміру аліментів та проведення індексації їх розміру– відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Третя особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Третя особа - Міськрайонний відділ державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 43315445, юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16.

Повне рішення складено 02 серпня 2021 року.

Суддя Т.В. Бобко