Рішення № 98822213, 05.08.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 131/90/21

Номер провадження 2/289/425/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2021 позивач звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 36178,35 грн. за кредитним договором б/н від 15.04.2015, згідно якого ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та підписав Заяву №б/н від 15.04.2015, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом, та йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач отримав кредитну картку, у подальшому кредитний ліміт було збільшено до 15000,00 грн. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, однак в зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за вказаним договором станом на 02.12.2020 виникла заборгованість у розмірі 43516,89 грн., яка складається: 36178,35 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7338,54 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, які позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 2270,00 грн.

До позову додав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та про розгляд справи за відсутності позивача (а.с.1-3).

Ухвалою судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 16.02.2021 вказану цивільну справу передано за підсудністю до Радомишльського районного суду Житомирської області (а.с.86).

Враховуючи вимоги статті 32 ЦПК України про недопустимість спорів про підсудність, ухвалою від 12.05.2021 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу без повідомлення сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву (а.с.98-99), копію ухвали з додатками направлено відповідачу, однак направлена відповідачу кореспонденція повернулася до суду не врученою адресату з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.103,110).

14.05.2021 та 18.06.2021 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення відповідачу ОСОБА_1 про наявність в провадженні суду вказаної цивільної справи та призначення її розгляду на 16.06.2021 та 05.08.2021 відповідно (а.с.102,108).

Станом на дату розгляду справи відзив від відповідача на адресу суду не надходив, клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності та Статут АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.73-78).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2015 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що підтверджується підписом сторін у заяві (а.с.24).

До кредитного договору банк додав розрахунки заборгованості (а.с.11-18), виписку за договором №б/н станом на 04.12.2020 (а.с.19-21), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.23), довідку про видачу кредитних карток ОСОБА_1 (а.с.22), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.27), Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.28-70).

Із досліджених розрахунків заборгованості за кредитним договором та виписки за договором №б/н станом на 04.12.2020 вбачається, що відповідач з 25.04.2018 активно користувався кредитною карткою, витрачав кредитні кошти та вносив платежі на погашення кредиту, що не спростовано відповідачем.

Згідно розрахунку за договором б/н від 15.04.2015 станом на 30.11.2019 погашено заборгованість за поточним тілом кредиту – 40113,04, погашено заборгованість за простроченим тілом кредиту – 4523,00, погашено заборгованості по пені – 260,73. Заборгованість за тілом кредиту вказана – 34467,06, нарахована пеня за прострочене зобов`язання – 7551,91, заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. – 339,27, загальна заборгованість за наданим кредитом – 42358,24 (а.с.12-17).

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 15.04.2015 станом на 02.12.2020 вбачається, що клієнтом витрачено кредитних коштів на суму 1711,29 грн., та внесено коштів на погашення заборгованості в сумі 7891,18 грн., при цьому: заборгованість за простроченим тілом кредиту зазначена 36178,35; заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 – 7338,54 грн.; разом 43516,89 грн., до стягнення – 36178,35 грн. (а.с.18).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту за кредитним договором від 15.04.2015, посилаючись на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, які викладені на банківському сайті.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові Великої Палати від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Позивачем не представлено суду жодного підписаного відповідачем документу, з якого можливо встановити волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору з конкретно визначеними істотними умовами - розмір кредиту, розмір відсотків, строк повернення, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Ураховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що оскільки у анкеті-заяві від 15.04.2015 сума наданого кредиту не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів та строку кредитування, тому банком необґрунтовано визначено суму боргу за простроченим тілом кредиту 36178,35 грн., так як позивачем не надано доказів того, що з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, відповідач був ознайомлений та їх підписав, а отже, й не доведено правомірність дій банку щодо нарахування відсотків та пені, які були стягнуті позивачем за рахунок коштів, які вносив відповідач на погашення заборгованості за кредитом.

Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту містить підпис споживача ОСОБА_1 , однак дата надання інформації – 12.06.2018, вказана інформація зберігає чинність та є актуальною до 27.06.2018, а ознайомлений споживач із наданою інформацією 12.06.2018, тобто через три роки після укладення кредитного договору (а.с.25-26), а тому наданий документ не відповідає вимогам належності доказів, а тому до уваги судом не береться.

Крім того, суд враховує зазначену в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 (справа № 313/346/20-ц) позицію, згідно якої «Посилання касаційної скарги на Паспорт споживчого кредиту, який за доводами банку містить основні умови кредитування, то він не може бути підставою для повного задоволення позову, оскільки термін «Паспорт споживчого кредиту» випливає зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які відповідачем не підписані, а зазначені у цьому Паспорті споживчого кредиту процентна ставка та інші штрафні санкції за порушення умов договору не містять підпису позичальника, а тому не можуть свідчити про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України, так як підпис позичальника міститься лише на початку, де зазначені інформаційні дані».

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Так, із розрахунків заборгованості та виписки за договором вбачається, що взагалі за період з 15.04.2015 по 02.12.2020 сума витрат клієнтом кредитних коштів фактично становить 65055,05 грн., а сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості становить 52787,95 грн.

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного кредиту в розмірі 12267,10 грн.

Висновки суду співпадають з правовою позицією Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 127/6915/19.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 769,70 грн. (12267,10 /36178,35х2270,00).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 12267,10 грн. (дванадцять тисяч двісті шістдесят сім грн. 10 коп.) та судовий збір в розмірі 769,70 грн. (сімсот шістдесят дев'ять грн. 70 коп.), а всього 13036,80 грн. (тринадцять тисяч тридцять шість грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Н. С. Сіренко