Рішення № 98822039, 20.07.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року м. Житомир справа № 296/1358/21

провадження № 2/296/1483/21

Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі – АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №SAMDN51000083012281 від 25.01.2019 у розмірі 154 242,72 грн станом на 05.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.08.2012 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Вказує, що в подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №SAMDN51000083012281 від 25.01.2019, якою відповідачу було анульовано частину наявної заборгованості, а також визначено розмір заборгованості, строки та порядок її погашення, відповідальність за невиконання умов додаткової угоди та непогашення заборгованості.

Наголошує, що оскільки відповідач не повернула своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за зобов`язаннями, у неї виникла заборгованість, яка станом на 05.01.2021 становить 154 242,72 грн та складається з наступного: 2 076,83 грн - заборгованість за кредитом; 15 460,27 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 136 705,62 грн - заборгованість за пенею.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

В судове засідання, призначене на 20 липня 2021 року о 15:00, сторони не прибули.

Представник позивача подав клопотання, відповідно до змісту якого АТ КБ "ПРИВАТБАНК" позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення судом.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направлялися на адресу відповідача за її зареєстрованим місцем проживання, у відповідності до приписів ЦПК України. Про дату, час та місце проведення судового розгляду відповідач повідомлялась у встановленому законом порядку засобами поштового зв`язку та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання, відсутність відзиву на позов, а також наявну згоду позивача, суд вирішив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.08.2012 між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №SAMDN51000083012281 від 25.01.2019, якою відповідачу було анульовано частину наявної заборгованості, а також визначено розмір заборгованості на момент укладення додаткової угоди - 167 316,56 грн, нові строки та порядок її погашення, відповідальність за невиконання умов додаткової угоди та непогашення заборгованості. Зокрема, зазначено, що банк здійснює прощення: відсотків на 2 728,46 грн; пені на 136 705,62 грн; штрафу на 2 328,13 грн.

До кредитного договору б/н від 06.08.2012 банк додав копію додаткової угоди №SAMDN51000083012281 від 25.01.2019, копію графіку погашення заборгованості.

Відповідно до банківської виписки, станом на 05.01.2021, заборгованість ОСОБА_1 за період з 25.01.2019 по 05.01.2021 становить 154 242,72 грн та складається з наступного: 2 076,83 грн - заборгованість за кредитом; 15 460,27 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 136 705,62 грн - заборгованість за пенею.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд зазначає, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, а в контексті спірних правовідносин - АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою та другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Суд звертає увагу, що надана позивачем банківська виписка містить дані за період з 25.01.2019 по 05.01.2021, тобто відомості щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості внаслідок виконання / несвоєчасного виконання / невиконання умов додаткової угоди №SAMDN51000083012281 від 25.01.2019.

При цьому, відповідно до змісту додаткової угоди №SAMDN51000083012281 від 25.01.2019, передумовою застосування її положень є наявність у ОСОБА_1 станом на 25.01.2019 заборгованості у розмірі 167 316, 56 грн, яка утворилась за період з 19.04.2013 по 25.01.2019 та є наслідком невиконання узятих на себе ОСОБА_1 фінансових зобов`язань за кредитним договором №SAMDN51000083012281 від 19.04.2013.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази існування кредитного договору №SAMDN51000083012281 від 19.04.2013, а підписана сторонами анкета-заявка від 06.08.2012, яка була підписана відповідачем, не містить зазначення відомостей про погоджені сторонами умови договору щодо: видачі кредитних карток та строку їх дії; надання кредитного ліміту та визначення його розміру; строку дії договору; зазначення процентної ставки; процедури та порядку погашення заборгованості; встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, і взагалі будь-яких умов, погоджених сторонами.

Також слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що з моменту підписання договору з 19.04.2013 і по 25.01.2019 відповідач фактично користувалась будь-якими кредитними коштами, відсутня виписка по рахунку відповідача за цей період, відсутні докази боргу за кредитним договором як від 06.08.2012, так і від 19.04.2013, що утворився за цей період, що додатково свідчить на користь відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем та досягнення сторонами згоди по умовам надання кредитних коштів, що, в свою, чергу, стало підставою для укладення додаткової угоди від 25.01.2019.

Таким чином, позивачем не надано сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту виникнення у відповідача станом на 25.01.2019 заборгованості у розмірі 167 316, 56 грн, наявність якої, як вбачається із додаткової угоди та матеріалів справи, зумовлена наявністю заборгованості за договором від 19.04.2013 та невиконанням його умов.

Суд звертає увагу, що надані позивачем докази не можуть свідчити як про укладення між сторонами кредитного договору від 06.08.2012, від 19.04.2013, так, і відповідно, утворення внаслідок його невиконання/неналежного виконання у відповідача заборгованості у розмірі 167 316, 56 грн станом на 25.01.2019 на підставі додаткової угоди №SAMDN51000083012281 від 25.01.2019.

Укладення вказаної додаткової угоди, підставою якої є заборгованість за першочерговим кредитним договором від 19.04.2013, докази про наявність якої відсутні, не може свідчити про правомірність нарахування заборгованості відповідачу у сумі 154 242, 72 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

В силу приписів статті 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

вирішив:

У задоволенні цивільного позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено: 27 липня 2021 року.

Головуючий суддя М. В. Петровська