Рішення № 98820022, 28.07.2021, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/370/21

Провадження № 2/616/212/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

«28» липня 2021 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі: головуючого – судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря

судового засідання ШЕГДИ В.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ПРАСОЛОВА І.В.,

Справа № 616/370/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства «Гниличанська Нива» про повернення земельної ділянки власнику,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до фермерського господарства «Гниличанська Нива» в якій просить зобов`язати фермерське господарство «Гниличанська Нива» повернути позивачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,4977 га з кадастровим номером 6321481100:01:000:0287.

В обґрунтування позову позивач вказав, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,4977 га з кадастровим номером 6321481100:01:000:0287, що знаходиться на території Великобурлуцької селищної об`єднаної територіальної громади (раніше Гнилицької Першої сільської ради, Великобурлуцького району, Харківської області), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 105697, виданим Великобурлуцьким районним відділом земельних ресурсів від 23 лютого 2004 року.

Між ним, як орендодавцем та фермерським господарством «Гниличанська Нива», як орендарем було підписано договір оренди (далі Договір) вищезазначеної земельної ділянки. Відповідно до п.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, право оренди земельної ділянки площею 7,4977 га з кадастровим номером 6321481100:01:000:0287 за відповідачем по справі зареєстровано не було.

Таким чином позивач вважає, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6321481100:01:000:0287, який було підписано між ним та відповідачем по справі є неукладеним. Право користування належною позивачу земельною ділянкою з кадастровим номером 6321481100:01:000:0287 у фермерського господарства «Гниличанська Нива», як у орендаря не виникло, а тому є достатні правові підстави для повернення належної позивачу земельної ділянки відповідачем по справі у користуванні якого вона на даний час перебуває.

Також позивач зазначає, що ним, як орендодавцем та ОСОБА_4 , як орендарем було укладено та зареєстровано договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6321481100:01:000:0287.

За таких обставин, позивач вимушений звернутися до суду з позовом про повернення йому земельної ділянки.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 08 червня 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.29-30).

Позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити та провести розгляд справи без участі відповідача в заочному порядку.

Представник відповідача фермерського господарства «Гниличанська Нива» в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, у встановлений судом строк належним чином були повідомлені про розгляд справи, на адресу фермерського господарства були направлені судові повістки, які отримані 11.06.2021 р. та 06.07.2021 р. відповідно, про що свідчать відмітки в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Клопотань та заяв від представника фермерського господарства «Гниличанська Нива» на адресу суду не надходило.

Згідно з ч.3 ст.131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ухвали Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28 липня 2021 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно зі ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 – позивач по справі, є власником земельної ділянки площею 7,4977 га, що знаходиться на території Гнилицької Першої сільської ради Куп`янського (бувшого Великобурлуцького) району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки 6321481100:01:000:0287, на підставі Державного акта серії ХР № 105697 (а.с.14).

Між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Гниличанська Нива» в особі голови господарства Капусти С.В. укладений договір оренди землі щодо спірної земельної ділянки, при цьому дата укладення в даному договорі не зазначена (а.с.11-13,59-61).

Пунктом 7 зазначеного договору встановлено, що цей правочин укладено строком на 15 років.

Згідно з пунктом 29 договору орендар зобов`язаний:

- вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату;

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені цим Договором, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або цим Договором;

- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико – культурного призначення;

- здійснювати комплекс заходів по охороні та раціональному використанню землі;

- не порушувати права суміжних землекористувачів;

- після закінчення строку оренди у разі припинення або розірвання цього Договору повернути земельну ділянку в належному стані, придатному для використання і передати її Орендодавцю у встановленому порядку;

- у разі погіршення стану земельної ділянки з вини Орендаря, відшкодувати спричинену ним шкоду Орендодавцю .

Цей договір набуває чинності після підписання Сторонами та його державної реєстрації. Договір укладений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один із яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію (пункт 39 Договору) (а.с.59-61).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст.638 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Аналогічні положення містить ст.6 Закону України «Про оренду землі», згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ст.124 ЗК України, ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Ст.1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельної ділянки є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

У відповідності до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Законом, що регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Судом встановлено, що укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Гниличанська Нива» в особі голови Капусти С.В. договір оренди землі не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Таким чином, через відсутність державної реєстрації прав відповідач не набув права оренди на спірну земельну ділянку, належну позивачу, оскільки у відповідності до п.39 укладеного між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Гниличанська Нива» в особі голови Капусти С.В. договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки відповідно до положень ч.1 ст. 210 ЦК України, ст.125 ЗК України, ч.5 ст.6, ст.17 Закону України «Про оренду землі», ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є вчиненим з моменту державної реєстрації цих прав, а саме право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно земельна ділянка за договором оренди вважається переданою орендодавцем орендареві теж з моменту державної реєстрації права оренди (ст.17 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18 та у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18

Таким чином, наявність договору оренди землі, який не набув чинності, не свідчить про те, що його сторони набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, а відтак не є перешкодою для власника земельної ділянки для укладення та державної реєстрації іншого договору оренди землі з іншим орендарем.

Натомість судом встановлено, що 04 січня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі № 1 земельної ділянки з кадастровим номером 6321481100:01:000:0287, площею 7,4977 га, яка належить ОСОБА_7 , строком на 10 років (а.с.62-66) та як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 240692959 13 січня 2021 року проведено державну реєстрацію цього правочину державним реєстратором Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області Лазарєв Ю.О.(а.с.15-16).

23 січня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до фермерського господарства «Гниличанська Нива» із листом в якому повідомив відповідача, що ним як Орендодавцем та ОСОБА_4 як Орендарем було укладено та зареєстровано договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 632148100:01:000:0287, а тому просив фермерське господарство «Гниличанська Нива» повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,4977 га з кадастровим номером 6321481100:01:000:0287 шляхом підписання акту приймання – передачі земельної ділянки (а.с.17). Вказаний лист 28 січня 2021 року особисто отримав голова ФГ «Гниличанська Нива» Капуста С.В. (а.с.19-21). Однак, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_3 , жодних дій з боку відповідача здійснено не було.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (див. пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Тобто орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Відповідно до ч.1 ст.316, ч.1 ст.317 та ч.1 ст.319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Згідно із ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, позицію відповідача, який відзив на позовну заяву до суду не надав, заяв чи клопотань також від відповідача не надходило, жодних доказів чи заперечень щодо тверджень позивача суду не надано, представник відповідача в судове засідання не з`явився, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та позов підлягає до задоволення. Земельну ділянку, розміром 7,4977 га, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР № 105697, виданого головою Великобурлуцької районної державної адміністрації 23 лютого 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки 6321481100:01:000:0287, яка розташована на території Гнилицької Першої сільської ради Куп`янського (бувшого Великобурлуцького) району Харківської області необхідно повернути у власність ОСОБА_3 .

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України - розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у тексті позовної заяви просить суд на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України, надати можливість протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, довести розмір фактично понесених судових витрат та залучити до матеріалів справи докази таких витрат.

При вирішенні питання про стягнення витрат по сплаті судового збору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.3 ч.2 ст.141 цього Закону у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов ОСОБА_3 задоволено повністю на 100%, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 908 грн 00 к.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-275, 279, 280-282 ЦПК України, районний суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до фермерського господарства «Гниличанська Нива» про повернення земельної ділянки власнику – задовольнити.

Зобов`язати фермерське господарство «Гниличанська Нива», код ЄДРПОУ 40019022, адреса: вул. Молодіжна, буд.26, с. Гнилиця, Куп`янський (бувший Великобурлуцький) район, Харківська область повернути у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, розміром 7,4977 га, що належать йому на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХР № 105697, виданого головою Великобурлуцької районної державної адміністрації 23 лютого 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки 6321481100:01:000:0287, яка розташована на території Гнилицької Першої сільської ради Куп`янського (бувшого Великобурлуцького) району Харківської області.

Стягнути з фермерського господарства «Гниличанська Нива» на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 к.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Гнилиця Великобурлуцького району Харківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Великобурлуцьким РВ УМВС України в Харківській області 20 вересня 1999 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Гниличанська Нива», місцезнаходження: вул. Молодіжна, буд.26, с. Гнилиця, Куп`янський (бувший Великобурлуцький) район, Харківська область, код ЄДРПОУ 40019022.

Судове рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 28 липня 2021 року, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05 серпня 2021 року.

Головуючий – Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ