Рішення № 98818828, 22.07.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1373/21

2/264/747/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , за участю секретаря судового засідання Єрьоміної А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції УПП в Донецькій області та Державної казначейської служби України про відшкодування сум моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій працівників поліції,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя із позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішенням посадових осіб, а саме рішенням інспектора взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Донецькій області у вигляді складання протоколу про адміністративне правопорушення від 12.01.2021 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, провадження у справі по якій було закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу в його діях вказаного адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 січня 2021 року приблизно у 12.00 годині він разом з дружиною приїхав відпочити на Каменське водосховище, він хотів провести час з дружиною, поспілкуватися, полюбуватися видовищем, погодувати качок та відпочити вдвох. Коли вони вже приїхали на місце та почали годувати качок, він побачив, що до його автомобілю ЗАЗ 11024, д.н.з. НОМЕР_1 підійшли працівники патрульної поліції. Він підійшов до них з метою дізнатися в чому справа, та йому повідомили, що в нього начебто забруднений номерний знак, в зв`язку з чим була складено постанову про накладення на нього штрафу. Оскільки, він був не згоден з цим та намагався пояснити, що номерні знаки не забруднені, інспектор взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Донецькій області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_2 почала поводити себе у відношенні до нього агресивно, почала підвищувати тон та висловлювати претензії. Після складання постанови лейтенант поліції ОСОБА_2 почала його ображати, принижувати, обізвала його наркоманом, повідомила, що він керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, у зв`язку із чим вона склала протокол про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Він відповів, що його транспортний засіб вони не зупиняли, коли вони підійшли до його автомобілю він вже стояв, а він був за декілька метрів від нього, по-друге не приймав алкоголь та не вживав ніякі наркотичні речовини. Крім того, він сам запропонував пройти тест на місці зупинки, щоб це з`ясувати. Однак, йому було відмовлено та працівники поліції пояснили, що алкотестер не покаже результати на стан наркотичного сп`яніння, тому він повинен пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння лише в медичному закладі. Все це відбувалося на очах його дружини. З моменту початку спілкування з поліцейськими він перебував у стресовому стані та під постійним тиском співробітників Патрульної поліції, які постійно словесно знущалися з нього. Працівники Патрульної поліції неодноразово запитували, чи згоден він пройти огляд у медичному закладі, на що він погоджувався, що зафіксовано на відеозапису. Однак, незважаючи на це, лейтенантом патрульної поліції Ковальовою Т.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, де зазначено, що він начебто відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі у присутності двох свідків. З метою підтвердження того, що він не знаходиться під впливом алкоголю чи наркотичних речовин він був вимушений пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі самостійно. Одразу після того, як працівники поліції склали протокол відносно нього, він був вимушений викликати таксі та поїхати до КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Маріуполя» та ще й витратити власні грошові кошти в розмірі 328 грн. за здачу аналізів. Йому було видано довідку № 33 з висновком «тверезий». Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 09.02.2021 року, яка набрала законної сили, (справа № 264/249/21) провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу в діях ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Вважає, що інспектор взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Донецькій області ДПП лейтенант поліції Ковальова Т.В. діяла с грубим порушенням законодавства України та вкрай непрофесійно. Таким чином, своїми неправомірними діями працівники поліції нанесли позивачу як моральну так і матеріальну шкоду. Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги незаконне складання протоколу про адміністративне правопорушення за діяння, в якому відсутній склад правопорушення, знущання та звинувачення поліцейськими позивача в тому, що він перебуває в стані наркотичного сп`яніння, внесення до протоколу завідомо неправдивих відомостей, - всі ці дії призвели до душевних страждань, моральних переживань. Дії працівників поліції не відповідали вимогам Закону України «Про національну поліцію» та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року. Працівники поліції поводили себе так, ніби з самого початку безальтернативно визнали його винним. Спілкувались з ним не поважно та не ввічливо, порушуючи вимоги «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № І179. Він був обмежений у вільному обранні способу життя та поведінки, свободі пересування. Крім того, незаконне складання протоколу про адміністративне правопорушення, призвели до хвилювання, фізичних і душевних страждань, викликало емоційну напругу, почуття образи, приниженої гідності, змусило витрачати свій час задля поновлення своїх прав. Йому зруйнували відпочинок, зруйнували всі плани на день, та в подальшому він був вимушений ходити до суду, намагатися відстоювати свої права, вивчати матеріали справи, консультуватися з юристами, змушений витрачати власні зусилля для відстоювання своїх прав у судовому порядку. Внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності нормальний уклад його життя був порушений. Незаконні дії правоохоронних органів змусили його втратити віру в справедливість, в верховенство права та закону в суспільстві, в гуманізм судової системи та системи правоохоронних органів. Після пережитого він досі знаходиться у важкому емоційному стані. Розмір матеріальної шкоди становить 428 грн., який складається з витрат по сплаті за здачу аналізів у розмірі 328 грн., та 100 грн. – за видачу дублікату квитанції.

На підставі викладеного, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у рахунок відшкодування моральної шкода 5000 грн. Також, стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у рахунок відшкодування майнової шкоди 428 грн.

Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 15.03.2021 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 26.04.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 06.05.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 06.05.2021 року позивачем надано на адрес суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у рахунок відшкодування моральної шкода 5000 грн.

Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 18.05.2021 року продовжено проведення підготовчого провадження.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги уточненої позовної заяви та підтвердив обставини, викладені у позовній заяві. Наполягав на їх задоволенні, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у рахунок відшкодування моральної шкода 5000 грн., про що надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явився, надав до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, та зазначив наступне, що позовні вимоги не визнає, позивачем було допущено порушення правил дорожнього руху. За скоєне правопорушення позивача на законних підставах було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч. 6 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 170 грн. через неадекватну поведінку на місці зупинки, правопорушник поводив себе агресивно, зухвало, погрожував, кричав, виражався нецензурною лайкою, що поставило його поведінку під сумнів, виникли всі підстави вважати, що останній перебуває під дією наркотичних препаратів, через що йому було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони, проте останній добровільно відмовився від проходження медичного огляду у закладі охорони для визначення на стан наркотичного сп`яніння, у зв`язку із чим було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП. У підтвердження доводів, надав диск з відеозаписом. Працівники поліції діяли в рамках і межах передбачених законом повноважень. На підставі цього, просив відмовити у задоволенні позову. Розгляд справи просив провести без його участі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився зва невідомих суду обставин. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки не повідомив.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

12.01.2021 року інспектором взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Донецькій області ДПП лейтенант поліції Ковальовою Т.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №224389, відповідно до якого 12.01.2021 року о 12 год. 44 хв., в м.Маріуполі с.Каменськ по вул.Плотинна біля буд.100А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 11024, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме поведінка що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 09.02.2021 року, яка набрала законної сили, провадження у справі № 264/249/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу в діях ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Поліцейським Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Чернишовим Максимом Сергійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3660652 від 12.01.2021 року, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. за те, що 12.01.2021 року о 13.13 годині в м.Маріуполі по вул. Плотинній, 100-а водій керував ТЗ із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20метрів, чим порушив п.п.2.9.в ПДР України – керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст.121 КУпАП.

Представником відповідача на підтвердження своїх заперечень було надано на адресу суду відеозапис з відеореєстратора, встановленого на патрульному автомобілі та відеозапис з відеореєстратора з нагрудного карману поліцейських, з якого підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, а саме те, що водій керував ТЗ із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20метрів, чим порушив п.п.2.9.в ПДР України. На місці зупинки поводив себе дуже агресивно, неадекватно, зухвало, кричав, виражався нецензурною лайкою, був збуджений, розмахував руками, погрожував, перебивав працівників поліції. Така поведінка поставила під сумнів адекватність ОСОБА_1 , у зв`язку із чим останньому було запропоновано пройти медичний огляд в закладі охорони здоров`я на визначення стану наркотичного сп`яніння. На що останній досить агресивно відмовився.

Відповідно до ч. 1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України також передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною 3 ст.82 ЦПК України також передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 19Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.1176ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Частиною 6 ст.1176ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

У правовому висновку Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 вказано, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).

Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями1167,1174ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.

Вказаний висновок також викладений в Постанові Верховного суду від 27.06.2018 року у справі № 640/17380/16-ц.

В постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року по справі № 454/1213/16-ц зазначено наступне.

Положеннями частин першої третьої статті 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження порушення стосунків позивача з іншими людьми, у приниженні його честі та гідності, моральних страждань та інших негативних наслідків, на які посилається позивач і які, на думку позивача, настали внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності. Сам факт закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, не є доказом заподіяння йому моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди. А на обставини, на які посилається позивач у своєму позові, повністю спростовуються наданим відеозаписом з місця правопорушення.

Тому, позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.2,12,13,76-82,89,133,137,141,247,258,259,263-265 ЦПК України, ст. ст.19,56 Конституції України, ст. ст.16,23,1173,1174,1176 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції УПП в Донецькій області та Державної казначейської служби України про відшкодування сум моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій працівників поліції,-відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. М. Іванченко