Рішення № 98817757, 05.08.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6851/21

Провадження № 2/755/6851/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"05" серпня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Кошель К.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2006 року № КІВ3АU22320007 в розмірі 869,37 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 10 березня

2021 року складає 24 116,32 грн, та судові витрати в розмірі 2 270,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору від 03 лютого 2006 року № КІВ3АU22320007, відповідач отримав кредит у розмірі 12 589,79 Доларів США, зі строком погашення до 03 лютого 2013 року. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року з ОСОБА_1 на користь

АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі

12 087,29 доларів США, нараховану станом на 30 вересня 2014 року. Враховуючи, що рішення суду відповідач не виконує, Банк, в порядку частини другої статті 625 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми кредиту в розмірі 4 539,65 грн, за період з 23 жовтня 2014 року по 10 березня 2021 року, що становить 869,37 доларів США та еквівалентно 24 116,32 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника та про згоду на ухвалення заочного рішення.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за останньо відомою адресою місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, відповідно до статей 223 та 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № КІВ3АU22320007, відповідно до пункту 1.1 якого позичальник отримав кредит у розмірі 12 589,81 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,13 % щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом, строком

до 03 лютого 2013 року.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором

від 03 лютого 2006 року № КІВ3АU22320007в сумі 12 087,29 доларів США, що еквівалентно

156 409,53 грн (яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4 539,65 доларів США, заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 1 139,10 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 319,41 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання - 6 089,13 доларів США) та судовий збір в розмірі

1 564,10 грн.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та

3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Разом із тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Адже інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України.

В рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року зазначено, що станом на 30 вересня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 становить 12 087,29 доларів США (еквівалент 156 409,53 грн), яка складається із: заборгованість за кредитом - 4 539,65 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом - 1 139,10 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 319,41 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання - 6 089,13 доларів США.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року з відповідача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2006 року № КІВ3АU22320007, яка існувала станом на 30 вересня 2014 року.

З наданого Банком розрахунку вбачається, що за період прострочення грошового зобов`язання з 22 жовтня 2014 року по 10 березня 2021 року відповідачу ОСОБА_1 нараховано 3 % річних на основну суму кредитного зобов`язання у розмірі 4 539,65 доларів США, що становить 869,37 доларів США.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно не виконав, тому наявні підстави для стягнення з останнього на користь позивача 3 % річних від простроченої суми за період прострочення з 23 жовтня 2014 року по 10 березня

2021 року в розмірі 869,37 доларів США, що станом на дату звернення до суду з даним позовом за курсом Національного Банку України еквівалентно 24 116,32 грн.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано розміра боргу, не наведено обставин, які б свідчили про погашення суми основного боргу, повне або часткове виконання рішення суду, не встановлено підстав для звільнення відповідача від обов`язку по сплаті 3 % річних від непогашеної суми кредитного зобов`язання за весь період прострочення у вказаному позивачем розмірі, що відповідає вимогам закону та не спростовано відповідачем, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК Україн и з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 2 270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 524, 526, 533, 599, 625 ЦК України, статтями

12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 280-284, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання:

АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором від 03 лютого 2006 року № КІВ3АU22320007 в розмірі 869,37 доларів США, що станом на 10 березня 2021 року за курсом Національного Банку України еквівалентно 24 116,32 грн (двадцять чотири тисячі сто шістнадцять гривень 32 коп), а також судові витрати в розмірі 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме: Дніпровський районний суд міста Києва.

Повне рішення суду виготовлено 05 серпня 2021 року.

Суддя О.О. Хромова