Ухвала суду № 98816789, 05.08.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/11794/21

Провадження № 2/643/4520/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2021 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.,

за участю секретаря судового засідання – Хотян К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АТ Комерційний банк «Приватбанк» 01.07.2021 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 22.12.2010року у розмірі 13941, 23грн. та судові витрати.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05.07.2021року було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.08.2021року до суду надійшла заява представника позивача АТ КБ «Приватбанк» про закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю спору, оскільки станом на 03.08.2021року заборгованість відповідача перед позивачем повністю сплачена, а також повернуто АТ КБ «Приватбанк» сплачений судовий збір.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який спір.

Проте, поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

При цьому, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Разом з тим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №456/647/18.

З матеріалів справи слідує, що Банк, звертаючись з позовною заявою ставив питання про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 13941, 23грн. Тобто, на момент відкриття провадження у справі предметом спору було стягнення заборгованості за кредитним договором у вказаній сумі. Тільки під час розгляду справи, після сплати відповідачем заборгованості, предмет спору припинив своє існування, й тому представник позивача має право в межах вимог процесуального закону припинити подальший розгляд справи, проте таких клопотань суду не заявляв, в зв`язку з чим відсутні підстави для закриття провадження у справі у відповідності до п.2 ч. ст. 255 ЦПК України, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви в повному обсязі.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Михальченка Ф.В. про закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю спору залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.М.Довготько