Рішення № 98816718, 03.08.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/266/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря Сургай М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Селезньов С.І. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області про усунення перешкод користування власністю шляхом зняття з реєстрації –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить визнати їх такими, що втратили право користування житловим будинком та надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зняття їх з реєстрації, просила суд зобов`язати Краснокутську селищну раду Богодухівського району Харківської області зняти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з реєстрації в житловому будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору дарування від 02.02.1996 року вона є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в житловому будинку зареєстровані її колишній чоловік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який є товаришем доньки нинішнього чоловіка позивача. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично в спірному будинку не проживають близько 20 років.

Позивач вказує, що реєстрація відповідачів в належному їй помешканні на даний час перешкоджає користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки вона має намір продати це господарство за для отримання коштів на лікування, але це можна зробити тільки за умови, що зареєстровані в даному помешканні особи, будуть зняті з реєстрації.

Зазначає, що між нею та відповідачами відсутні будь-які домовленості та угоди про порядок користування житлом та їх реєстрацію в ньому. Місце їх фактичного проживання їй не відоме, що і є причиною неможливості зняття їх з реєстрації в позасудовому порядку. Крім того, ОСОБА_3 уповноважував ОСОБА_4 , дочку чоловіка позивача, бути його представником в органах державної влади з питань зняття його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Селезньов С.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити, пояснив, що відповідачі тривалий час не проживають в будинку позивача, будь-які домовленості та угоди про користування житловим будинком між ними відсутні, їх фактичне місце проживання невідоме, позивач не чинить перешкод у користуванні відповідачами житловим будинком. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом надсилання судових повісток на зареєстровану адресу місця проживання та шляхом розміщення оголошень про виклик в судове засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада України» відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не подали.

Представник третьої особи - Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання від 22.04.2021 року про розгляд справи у відсутність представника, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідачі достовірно обізнані про подання позову, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, відзиву на позов не подали, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та, зі згоди представника позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, допитавши свідків, оцінивши письмові докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування від 02.02.1996 року, зареєстрованому в реєстрі за № І-143 /а.с. 10-11/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який 10.01.1998 року розірвано, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 та копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00011917667 від 20.03.2013 року /а.с.19/.

Відповідно до копії довідки виданої виконавчим комітетом Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області № 84 від 04.03.2021 року згідно з погосподарською книгою № 9 за 2021-2025 роки будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 числиться за гр. ОСОБА_1 . У будинку зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.12.1996 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.05.2012 року /а.с.23/.

З акту обстеження домоволодіння від 04.03.2021 року складеного комісією в складі депутата Краснокутської селищної ради Струнця Р.В. в присутності жителів села гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 не проживає близько двадцяти років, гр. ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживав /а.с. 24/.

З відповіді Сектору поліцейської діяльності №2 Богодухівського районного відділу поліції ГУ НП в Харківській області вбачається, що починаючи з 01.01.2018 року по теперішній час не надходило інформації, яка б містила дані про те, що гр. ОСОБА_1 чинить перешкоди гр. ОСОБА_2 чи гр. ОСОБА_3 в користуванні житлом, що розташоване в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.143/.

В матеріалах справи міститься копія довіреності ОСОБА_8 , від 25.05.2016 року, відповідно до якої останній уповноважував ОСОБА_4 , дочку чоловіка позивача, бути його представником в органах державної влади з питань зняття його з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про його добровільний намір знятися з реєстрації за спірною адресою/а.с.21/.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що вони є сусідами позивача, їх городи межують між собою. Зазначили, що в спірному будинку АДРЕСА_1 з 1992 року ніхто не проживає, будинок не придатний для проживання так як знаходиться в занедбаному стані, зазначили, що останній раз бачили ОСОБА_2 в спірному будинку в 1992 році, ОСОБА_3 в будинку взагалі не бачили, їх особистих речей в будинку немає, зазначили, що ОСОБА_1 бажає продати спірний будинок, оскільки потребує грошей на лікування.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, судом встановлено, що через реєстрацію відповідачів у належному позивачу будинку, ОСОБА_1 не може в повній мірі реалізувати своє право на вільне володіння, користування та розпорядження вказаним майном, позивач позбавлена можливості розпорядитися своєю власністю, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані, але не проживають за вказаною адресою.

Враховуючи, що житловий будинок належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування, а відповідачі не є членами її родини, суд вважає, що на правовідносини, які виникли між сторонами, не поширюються норми статей 64, 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України, про що також йдеться в аналогічній правовій позиції, висловленій у постанові ВСУ від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16.

Відповідачі були зареєстровані у спірному житловому приміщенні зі згоди позивача, тобто у встановленому законом порядку набули право користування чужим майном /сервітут/.

Згідно із ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідачі після реєстрації - вибули із належного позивачці житлового приміщення, так, колишній чоловік позивача ОСОБА_2 в спірному будинку не проживає більше двадцяти років, ОСОБА_3 не проживає близько дев`яти років, майном не опікуються, тобто існують обставин, які мають істотне значення. За таких умов, суд вважає, що право відповідачів на користування чужим майном підлягає припиненню відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

Згідно з ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд, зокрема, здавати в оренду, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 158 ЖК УРСР наймач користується жилим приміщенням у будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку і наймачем у письмовій формі. За договором найму, зокрема, згідно зі ст.68ЖК УРСР, яка є загальною нормою, що застосовуються і до договору найму жилого приміщення у будинку приватної власності, - наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно із ст. 163 ЖК УРСР у разі тимчасової відсутності наймача за ним зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Тимчасова відсутність наймача не звільняє його від виконання обов`язків за договором найму.

Згідно зі ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач був відсутній з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено.

Відомостей про укладення між сторонами по справі договору найму на проживання у спірному житловому приміщенні суду надано не було.

Згідно зі ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Положеннями ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких умов, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу добровільно виїхав зі спірного домоволодіння, не проживає у спірному будинку близько двадцяти років, відповідач ОСОБА_3 після реєстрації в спірному будинку в 2012 році і не проживав у ньому, в будинку відсутні їх речі, враховуючи відсутність підстав для збереження за відповідачами права на житлове приміщення понад шість місяців, передбачених частиною 2 статті 71 ЖК УРСР, відсутність доказів поважності причин їх відсутності понад шість місяців у вказаному будинку та невикористання житла за його прямим призначенням, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Жодних доказів, які б спростовували такий висновок, суду не надано.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати Краснокутську селищну раду Богодухівського району Харківської області зняти відповідачів з реєстраційного обліку за спірною адресою, суд вважає за необхідне зазначити, що законом не передбачено такий спосіб усунення перешкод користування власністю як зняття з реєстрації за рішенням суду, а рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням вже є підставою для зняття такої особи з реєстраційного обліку, у зв`язку з чим дана вимога задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір, сплачений нею при подачі позову в розмірі по 908,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 391, 395, 401, 406 ЦК України, ст.ст. 4, 10 - 13, 76-81, 141, 259, 263 - 265, 268, 280 - 284, 289, 354, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Селезньов С.І. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області про усунення перешкод користування власністю шляхом зняття з реєстрації – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Краснокутський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Представник позивача – адвокат Селезньов Сергій Івановича, адреса: Харківська область, Богодухівський район, смт Краснокутськ, вул. Єдності, 76

Відповідач – ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, розташована за адресою: Харківська область, Краснокутський район, смт Краснокутськ, вул.Охтирська, 1 , ЄДРПОУ 04397359..

Повне рішення складено 06 серпня 2021 року.

Суддя Бугаєнко І. В.