Рішення № 98816384, 06.08.2021, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/189/21 Провадження № 2/613/175/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 серпня 2021 року м.Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Харченка С.М., за участю секретаря Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину, у якому просив: стягнути на його користь з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 38178,25 гривень матеріальної шкоди та 1837,56 гривень моральної шкоди. Стягнути на його користь з ОСОБА_2 48162,44 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія ОСОБА_2 , що підтверджується обвинувальним вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 25 травня 2020 року і який набрав законної сили, йому були спричинені як матеріальні збитки, так і моральна шкода. Відповідно до полюсу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності серії АЕ №9269232 від 27.05.2016 року відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА». В загальну суму матеріальної шкоди входять витрати на ліки та супутні лікуванню товари. Як зазначає позивач, загальна сума матеріальних збитків становить 38178,25 гривень, з них витрати на лікування становлять 36751,21 гривень плюс вартість відновлювального ремонту його пошкодженого мопеда «ALPHA LUX” на суму 1427,04 гривень. Позивач зазначає, що до ДТП він був повністю здоровою людиною. Після тривалого лікування він отримав ІІІ групу інвалідності та від душевних страждань до сьогодні знаходиться в депресивному стані, оскільки йому в ногу було вставлено інородне тіло, що змінило його життєвий уклад та погіршило становище. Моральну шкоду позивач оцінює в 100 000 гривень. Відповідно до ст.22,26-1 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на думку позивача повинно відшкодувати йому 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров`ю, тобто 5 % від 36751,21 гривень, отже ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повинно йому відшкодувати 1837,56 гривень на відшкодування моральної шкоди, а відповідно обвинувачений повинен відшкодувати йому 48162,44 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 18.02.2021 року провадження по зазначеній цивільній справі відкрито та розгляд справи призначений за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 15.04.2021 закрите підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 14 липня 2021 року, провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину – закрито.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені. Представник позивача надав заяву, відповідно до змісту якої просить справу 03.08.2021р. слухати за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 . Уточнив, що позов підтримує повністю.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені. Відповідач надав заяву, відповідно до змісту якої просив призначене на 03.08.2021 року судове засідання проводити за його відсутності та відсутності його представника. При прийнятті рішення просив врахувати відзив на позов, оскільки з позовом він згоден частково. Справу просив слухати за його відсутності та відсутності його представника.

Згідно змісту відзиву, наданого відповідачем, ОСОБА_2 заявлені до нього вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 48162,44 грн. вважає такими, що не у повній мірі є законними та обґрунтованими, при цьому уточнив, що визнає позовні вимоги у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ст.247 ЦПК України за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України). Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом на підставі вироку встановлено, що ОСОБА_2 05 липня 2016 року близько 22 години 00 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2107» р.н. « НОМЕР_1 », без вантажу та пасажирів, рухаючись з площі Театральної м.Богодухів Харківської області, яка є другорядною, в напрямку вулиці Шевченка м.Богодухів Харківської області, яка є головною, перед початком руху з виїздом на вулицю Шевченка м.Богодухів з площі Театральної м.Богодухів Харківської області, та з подальшим поворотом ліворуч на асфальтобетонну проїжджу частину дороги, яка була в сухому стані, в районі розташування «Металобази» за адресою: АДРЕСА_1 , не упевнився у безпеці та не дав дорогу мопеду марки «Viper» моделі «LUX», який наближався по головній дорозі, під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, ОСОБА_2 , діючи зі злочинною самовпевненістю, передбачаючи настання суспільно – небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відведення, не вжив заходів щодо безпечності та надання дороги вищевказаному мопеду, чим згідно висновку експерта №7/378СЕ-19 від 22 квітня 2019 року, порушив Правила дорожнього руху України, а саме: п.10.1 яким передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; та п.16.11 яким передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. В результаті чого, допустив зіткнення з мопедом марки «Viper» моделі «LUX», в наслідок чого відбулась дорожньо-транспортна подія, від якої ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого осколкового перелому діафізів обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням, яке за ступенем тяжкості, відповідно до висновку експерта №23-БГ/17 від 15 березня 2017 року, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою загрози для життя; закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки без зміщення, яке за ступенем тяжкості, відповідно до висновку експерта № 23-БГ/17 від 15 березня 2017 року, кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження, по критерію тривалості розладу здоров`я терміном більше 3 тижнів (більше 21-го дня), та саден в лобній області та області лівого променево - запястного суглоба, які за ступенем тяжкості відповідно до висновку експерта № 23-БГ/17 від 15 березня 2017 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 25.05.2020 року у справі №613/710/19, пров.1-кп/613/41/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. На підставі п. «ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного за даним вироком основного покарання.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз`яснень, наданих у п.п. 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст.1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. п. 4, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст.263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18).

У п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов`язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на викладене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, враховуючи, що діями ОСОБА_2 , позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає в фізичних стражданнях, внаслідок отримання тілесних ушкоджень, а саме: тяжкого тілесного ушкодження у вигляді відкритого осколкового перелому діафізів обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням, тілесного ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки без зміщення, легких тілесних ушкоджень у вигляді саден в лобній області та області лівого променево – запястного суглоба, які мають причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і моральною шкодою, якої він завдав позивачу, що виразилась у душевних стражданнях пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою. В результаті отриманих ОСОБА_1 травм він беззаперечно зазнав фізичного болю та тривалих душевних страждань, пов`язаних із зміною його сталого способу життя, чим було порушено звичний спосіб життя позивача та що потребувало від нього додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності, оскільки отримані тілесні ушкодження змусили позивача вживати додаткових заходів для відновлення свого здоров`я, а саме - проведення тривалого лікування, в т.ч. шляхом оперативного втручання, встановленні імплантів, в зв`язку з чим позивач певний час не міг самостійно пересуватися.

Враховуючи викладене, проаналізувавши в сукупності у справі докази, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, беручи до уваги також те, що відповідачем злочин скоєно з необережності, майновий стан відповідача, який є пенсіонером, не працює, з огляду на принципи співмірності, справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 15 000 грн. В задоволенні решти вимог необхідно відмовити.

Оскільки позивач на підставі ч. 6 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судовий збір слід стягнути на користь держави з відповідача у розмірі 908 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 76, 81,82,133,136,141, 244-245 , 259, 263 - 265, 268 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 моральну шкоду в розмірі 15 000 ( п`ятнадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави (ГУК у м.Києві/м.Києві/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Повний текст рішення суду складено 6 серпня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Богодухівський районний суд Харківської області.

Суддя