Рішення № 98815659, 05.08.2021, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1004/21

Номер провадження 2/541/595/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 серпня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Городівського О. А.,

за участю секретаря судового засідання – Непокупна Л.М..,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,-

установив:

11 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою.

На підтвердження позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема на право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2021 року встановлено факт спільного проживання зі спадкодавцем на момент смерті. З метою отримання свідоцтва про спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 , позивач звернувся до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечної Н.П.. однак отримала відмову оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно. Просила суд визнати за нею право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 13 травня 2021 року відкрито провадження у даній справи та призначенням підготовчого судового засідання (а.с. 20).

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, до суду подала заяву, в якій виклала прохання провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просив задовольнити їх.

Представник Миргородської міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення, розгляд справи прохав проводити у його відсутність.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , мати позивачка, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.7), копією свідоцтва про народження позивачки (а.с.5), відомостями Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб (а.с.6).

Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2021 року встановлено факт спільного проживання зі спадкодавцем на момент смерті. Рішення набрало законної сили 23.02.2021 (а.с.8).

З метою отримання свідоцтва про спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 , позивач звернувся до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Наконечної Н.П.. однак отримала відмову оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно (а.с.9).

За життя спадкодавець право власності на даний будинок не зареєстрував (а.с.16).

У відповідності до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно копії з технічного паспорту, вбачається, що будівництво спірного будинку завершилось 1959 року (а.с.15).

У 1959 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі – Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі – Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Такі висновки щодо застосування відповідних норм права містяться в правовій позиції Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13.

Згідно даних погосподарської книги спадкодавець, обліковувалася як голова домогосподарства по АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

Враховуючи дані обставини, суд дійшов висновку, що спадкодавець ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набула право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Тож у відповідності до ст. 1218 ЦК України дане право є об`єктом спадкування.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ч 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує право спадкодавця ОСОБА_2 право власності на спірне спадкове майно, перешкоджає позивачу ОСОБА_1 оформити право на спадщину в позасудовому порядку, визнанням позову відповідачем, суд вважає за необхідне визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 141, 200, 206, 258, 263, 264, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. А. Городівський