Рішення № 98811246, 26.07.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/92/21

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Русецька Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Примак В.М. - адвокат, довіреність від 29.12.2020р.;

від відповідача 1: Пилипенко О.С. - адвокат, ордер серія АМ № 1012172 від 24.06.2021;

від відповідача 2: Пилипенко О.С. - адвокат, ордер серія АМ № 1012173 від 24.06.2021,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі

Процесуальні дії по справі.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол".

Ухвалою суду від 23.02.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

22.03.2021р. від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (т.1, а.с.150-151).

23.03.2021р. від представника відповідача 2 надійшов відзив на позов (т.1, а.с.157-159).

01.04.2021р. від позивача надійшли пояснення по суті справи (т.1, а.с.214-221).

19.04.2021р. від відповідача 1 надійшли письмові пояснення з приводу обставин, викладених у позовній заяві (т.2, а.с. 2-3).

19.04.2021р. від позивача надійшла відповідь на відзив (т.2, а.с.50-59).

19.04.2021р. від позивача надійшли заява про збільшення розміру позовних вимог від 16.04.2021р. (копія на а.с.8-26, т.2).

Представником відповідача 1 в судовому засіданні 22.04.2021р. подано заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог від 22.04.2021р. (т., а.с.71-73).

22.04.2021р. представниками відповідачів було подано письмові заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.2, а.с.71-72, 73).

Ухвалою суду від 22.04.2021р. заяву про збільшення розміру позовних вимог повернено позивачу, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 травня 2021р.

В судовому засіданні 25.05.2021р. оголошено перерву до 24.06.2021р.

24.06.2021р. від відповідача 2 надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (т.2, а.с.107-108).

Судом в судовому засіданні 24.06.2021р. вирішувалося клопотання відповідача 2 про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення справжності підпису ОСОБА_2 в листі без номеру та дати на а.с.56, т.1.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.182 ГПУ України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Оскільки клопотання про призначення експертизи було подане ТОВ "Нірол" на стадії судового розгляду справи по суті, крім того, воно не містить обґрунтування необхідності проведення такого дослідження виходячи з того, що предметом спору у справі є недійсність (дійсність) договору купівлі-продажу, суд залишив дане клопотання без розгляду.

В судовому засіданні 24.06.2021р. суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

У зв`язку з неможливістю дійти остаточного рішення у даній справі, суд повернутися до стадії з`ясування обставин та перевірки їх доказами.

У судовому засіданні 24.06.2021р. на стадії з`ясування обставин оголошувалась перерва до 02.07.2021р.

Ухвалою суду від 02.07.2021р. розгляд справи по суті відкладено на 19.07.2021р.

В судовому засіданні 19.07.2021р. оголошено перерву до 26.07.2021р.

В судовому засіданні 26.07.2021р., відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.02.2019р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір купівлі-продажу 90% частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол".

Позивач вказує, що метою укладення даного договору, який вона вважає фіктивним, було забезпечення майбутніх боргових зобов`язань ОСОБА_3 (на той час директора ТОВ "Нірол") перед ОСОБА_2 , а не продаж частки у статутному капіталі.

Звертає увагу, що грошових коштів за договором вона не отримувала і не планувала отримати, так як договір є фіктивним і сторони його уклали без жодних намірів створити правові наслідки, тобто учасники на момент підписання договору мали інші цілі, ніж передбачені правочином.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про надання ОСОБА_3 позики в сумі 2156000,00 грн., (еквівалент 80000,00 грн. дол США) і оспорюваний договір мав бути договором застави корпоративних прав в забезпечення виконання боржником договору позики, доказом чого є зазначення в корпоративному договорі від 28.02.2019р. умов щодо продажу частини корпоративних прав ОСОБА_1 в забезпечення поруки на виконання договору позики, який був укладений між ОСОБА_2 та фізичної особою - ОСОБА_3 .

Однак, після укладення договору купівлі-продажу частки ОСОБА_2 ухилялася від укладення договору позики та на неодноразові письмові звернення позивача та ОСОБА_3 не відповідала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і договір позики не був укладений.

Позивач також вказує, що не мала наміру продавати частку в статутному капіталі товариства, тим більше за вказану у спірному договорі ціну, оскільки вона значно менша вартості нерухомого майна товариства.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву заперечила проти доводів позивача.

Вказує, що сторонами укладався договір купівлі-продажу 90% частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол", також сторонами підписано акт приймання-передачі до договору, який посвідчено нотаріально.

Відповідач 1 звертає увагу, що на виконання договору позивачем, як єдиним учасником, було проведено загальні збори учасників товариства та прийнято рішення про включення ОСОБА_2 до складу учасників товариства. Надалі учасниками було підписано корпоративний договір, в якому визначили умови корпоративних відносин між учасниками.

Вказує, що позивач жодних належних доказів на підтвердження фіктивності спірного договору не надає.

Відповідач 2 у письмовому відзиві на позов вказав, що оскаржений правочин не є удаваним, оскільки сторони здійснили юридично значиму дію для його реалізації - підписали акт прийому-передачі частки в статутному капіталі, діючи добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та пам`яті, розуміючи значення своїх дій. Також, сторони договору в акті зазначили, що не мають претензій одна до одної.

Відповідач 2 зазначає, що на виконання умов договору були проведені загальні збори товариства, на яких вирішили прийняти ОСОБА_2 до складу учасників товариства.

Крім того, вказує, що в договорі купівлі-продажу відсутні посилання на те, що він укладається з метою забезпечення виконання господарських зобов`язань ОСОБА_3 .

Щодо підписаного сторонами корпоративного договору, відповідач 2 вважає, що він є угодою між засновниками/учасниками товариства і жодним чином не впливає на визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі недійсним, фіктивним або таким, що укладений під впливом помилки, обману.

Позивач у поясненні по суті справи зазначив, що протокол загальних зборів №5/19 від 28.02.2019р. є нікчемним в силу положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема ст.37 Закону.

Вважає, що відсутність розписки або договору позики між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 свідчить про невиконання останньою домовленостей щодо передачі грошових коштів під забезпечення боргових зобов`язань часткою в статутному капіталі ТОВ "Нірол".

Відповідач 1 у письмовому поясненні вказала, що для укладення договору позики сторони зобов`язані погодити всі істотні умови, і відповідно до дня смерті ОСОБА_3 сторони були на етапі погодження умов договору, який не був укладений з підстав смерті позичальника.

Позивач у відповіді на відзив вказав, що укладенню оскарженого договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі за вимогами ст.ст. 32-36 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" мало передувати прийняття рішення одноособовим учасником про продаж своєї частки, чого сторонами не було дотримано. В силу вказаних вище доводів, протокол загальних зборів №5/19 від 28.02.2019р. є нікчемним.

Позивач у позовній заяві, поясненнях по суті справи, відповіді на відзив неодноразово вказувала, що оспорений договір вважає фіктивним, оскільки передача частки в статутному капіталі товариства була тимчасовою, в забезпечення виконання боргових зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики, який мав бути укладений в майбутньому.

Також, позивач посилається на приписи ст.ст. 229, 230, 234 ЦК України, які визначають правові наслідки вчинення фіктивного правочину, правочину під впливом обману та під впливом помилки.

Позивачем було подане клопотання про допит свідків від 22.01.2021р. (т.1, а.с.68-73).

Згідно вказаного клопотання позивач просить допитати в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яким відомі обставини укладення договору купівлі-продажу 90% частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" з метою забезпечення майбутніх боргових зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 .

Також, позивачем були подані нотаріально засвідчені заяви вказаних осіб (т.1, а.с.59-66).

За змістом частини 1 статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Статтею 213 ГПК України встановлено, що учасник справи (його представник) може бути допитаний як свідок згідно із статтями 211, 212 цього Кодексу, якщо обставини, викладені ним у заяві свідка, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності.

Зміст наведених норм свідчить про те, що участь у господарському процесі свідків обумовлена наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Для здійснення процесуальної дії з виклику свідка законом встановлені певні умови, а саме: свідок може бути викликаний лише у разі, встановлення в ході здійснення господарським судом судочинства суперечливості обставин, викладених свідком у заяві іншим доказам; виникнення у суду сумнівів щодо змісту обставин, викладених свідком у заяві; виникнення у суду сумнівів щодо достовірності чи повноти, викладених свідком у заяві обставин.

Метою виклику свідків позивач вказує підтвердження ними обставин, викладених в письмових заявах свідків.

При цьому, позивачем не вказано обставин, які б наводили на сумнів щодо змісту пояснень свідків, достовірності та повноти, крім того, показання свідків долучені до справи саме за ініціативою позивача.?????

За вказаних обставин суд не вбачає підстав для допиту свідків та відмовляє в задоволенні клопотання позивача.

В судовому засіданні 26.07.2021р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог позовної заяви.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно протоколу №1/18 установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" від 27.09.2018р. зборами було прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол"; затверджено статут та статутний капітал; визначено розподіл часток учасників в статутному капіталі: ОСОБА_8 - 70%; ОСОБА_1 - 30% (т.1, а.с.37).

З 28.12.2018 ОСОБА_1 стала одноособовим учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол", який володіє 100% статутного капіталу товариства.

Згідно протоколу №5/19 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" від 28.02.2019р. (т.1, а.с.23), на зборах вирішено:

- прийняти ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Нірол";

- ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність частку у статному капіталі ТОВ "Нірол" у розмірі 229550,14 грн., що становить 90% статутного капіталу;

- затвердити наступний склад учасників та їх часток у статутному капіталі: ОСОБА_2 - 90%; ОСОБА_1 - 10%;

- надати повноваження ОСОБА_1 на подання відповідних документів для проведення реєстрації щодо зміни учасника товариства.

Також 28.02.2019р. між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, згідно п.1 якого продавець, який є власником частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" в розмірі 100%, яка сплачена нею в сумі 255055,71 грн., передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) вказану частку в розмірі 90%, а саме в сумі 229550,14 грн., і зобов`язується сплатити її вартість на умовах встановлених цим договором (т.1, а.с.21).

Відповідно до п.5 договору сторони оцінюють вартість частки, що продається за цим договором, в сумі 229550,14 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання даного договору, що продавець підтверджує своїм підписом даного договору.

Зміна ціни частки після підписання цього договору не допускається.

Пунктом 6 договору встановлено, що після відповідної державної реєстрації змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" до покупця від продавця переходять корпоративні права останнього, емітовані товариством, включаючи право на участь в управлінні товариством, отримання прибутку (дивідендів) та інші правомочності, передбачені законодавством України та установчими документами товариства пропорційно придбаній частці.

Згідно п.7 договору з моменту укладання цього договору покупець стає по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" його єдиним учасником.

Відповідно до п.10 сторони підтвердили, що цей договір не носить характеру удаваного уявного правочину, сторони розуміють зміст договору, який прочитаний ними самостійно, усвідомлюємо правові наслідки укладання цього договору, дії сторін відповідають їх намірам створити для себе юридичні наслідки, ствердили, що не визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, повністю або частково, і підписанням цього договору підтверджують, що дійшли згоди з усіх істотних умов договору, що зафіксовані в його тексті.

28.02.2019р. сторонами підписано акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол", за яким ОСОБА_1 (продавець) передала, а ОСОБА_2 (покупець) прийняла у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" (код ЄДРПОУ 42502156) у розмірі 229550,14 грн., що становить 90% статутного капіталу (т.1, а.с.24).

Зазначений акт посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. та зареєстрований в реєстрі за № №1517, 1518.

В цей же день - 28.02.2019р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було підписано корпоративний договір (т.1, а.с.22), за умовами п.1 якого сторони є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" і відповідно до положень Статуту та даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій, володіють наступними частками у статутному капіталі вказаного Товариства:

- ОСОБА_1 - 10%,

- ОСОБА_2 - 90%.

В п.4 корпоративного договору вказано, що сторони підтверджують, що продаж частини корпоративних прав від учасника - 1 ( ОСОБА_1 ) учаснику-2 ( ОСОБА_2 ) в розмірі 90% статутного капіталу, а також цей договір укладається в забезпечення поруки учасника-1 перед учасником-2 за виконання договору позики, який був укладений між учасником-2 та фізичної особою - ОСОБА_3 .

Згідно п.5 корпоративного договору на час виконання обов`язків ОСОБА_3 перед учасником-2 стосовно повернення суми позики у повному обсязі, учасник-2 набув право власності на частку в статутному капіталі товариства.

Пунктом 7 корпоративного договору сторони погодили, що учасник 2, як власник контрольного пакету голосів на загальних зборах учасників, до моменту повернення йому ОСОБА_3 у повному обсязі суми позики, зобов`язується не приймати рішень стосовно відчуження нерухомого майна, яке є власністю товариства, а також рішень щодо обтяження цього майна шляхом передачі його у платне користування або іпотеку третім особам.

Згідно п.8 корпоративного договору після повернення ОСОБА_3 позики учаснику 2, останній протягом 10-ти днів зобов`язується продати 100% частку належних йому у товаристві корпоративних прав учаснику 1 по їх номінальній вартості, за яку вартість ці корпоративні права були йому продані учасником 1.

Учасник 2 не має право провести відчуження належних йому у товаристві корпоративних прав третій особі у випадку виконання ОСОБА_3 перед ним зобов`язань по поверненню суми позики у повному обсязі (п.9 корпоративного договору).

Відповідно до п.10 корпоративного договору у випадку невиконання ОСОБА_3 перед учасником 2 зобов`язань по поверненню у повному обсязі суми позики у строки, передбачені договором позики, учасник 1 зобов`язаний укласти з учасником 2 договір купівлі-продажу належної йому частини корпоративних парв по їх номінальній вартості в 10-ти денний строк після такого невиконання і вийти зі складу учасників ТОВ "Нірол".

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 01.03.2019р. в реєстрі було вчинено запис про включення ОСОБА_2 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол", її розмір внеску до статутного капіталу становить 229550,14 грн. (т.1, а.с.40).

Позивач вказує, що з ОСОБА_3 вони неодноразово зверталися до ОСОБА_2 з вимогою підписати договір позики або повернути 90% частки статутного капіталу ТОВ "Нірол", на підтвердження чого надає копії заяв (т.1, а.с.45-48, 49-50, 51-55).

ОСОБА_2 у листі без дати та номеру, адресованому ОСОБА_3 , вказала, що грошова сума 115000 дол.США була передана йому у 2018 році і 90% частки статутного капіталу буде повернено ОСОБА_1 після погашення цієї позики (т.1, а.с.56).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т.1, а.с.57).

ОСОБА_1 , вважаючи, що укладений з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу 90% частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" від 28.02.2019р. є фіктивним, вчиненим під впливом помилки та обману, тому звернулася до суду з позовом про визнання його недійсним.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу 90% частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" від 28.02.2019р.

Позивач вважає зазначений договір фіктивним, а також в позовній заяві посилається на приписи ст.ст. 229, 230 ЦК України, в яких визначено правові наслідки правочинів, який вчинено під впливом помилки та обману.

Відповідно до ч.4 ст.45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Тобто, відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов), звернувшись при цьому до суду.

Пред`являючи позовну вимогу до відповідача, позивач повинен відповідно до приписів ч.1 ст.74, п.5 ч.3 ст.162 ГПК України викласти обставини та навести докази, які підтверджують правомірність пред`явлення цієї вимоги саме до цього відповідача, навести правові підстави такої вимоги.

В даному випадку спірні правовідносини фактично виникли між позивачем та ОСОБА_2 . Товариство з обмеженою відповідальністю "Нірол" не являється стороною цих правовідносин.

Всі доводи та докази в обґрунтування вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 28.02.2019р. обґрунтовані посиланням на неправомірну поведінку відповідача 1 - ОСОБА_2 .

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Враховуючи, що позивачем не вказано якими діями або бездіяльністю ТОВ "Нірол" порушено його права чи інтереси, не обгрунтовано підстав зазначення товариства відповідачем у справі, а також не заявлено позовних вимог до нього, суд відмовляє в позові до ТОВ "Нірол".

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Слід вказати, що фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Якщо сторони не вчиняли ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.08.2019р. у справі №910/15721/18.

Слід зазначити, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним.

Таким чином, для визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Нірол" недійсним, у зв`язку з його фіктивністю, позивачем має бути доведено відсутність намірів у сторін досягти правових наслідків, що породжуються відповідним правочином.

Разом з тим, на виконання п.14 Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 28.02.2019 сторонами було підписано акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ "Нірол", який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ковалевським А.В. та зареєстрований в реєстрі за №№1517, 1518.

Протоколом №5/19 загальних зборів учасників ТОВ "Нірол" від 28.02.2019р. ОСОБА_2 прийнято до складу учасників ТОВ "Нірол" (т.1, а.с.23).

На виконання рішення зборів ОСОБА_1 подала документи до державного реєстратора. 01.03.2019 на підставі отриманих документів вчинено запис № 13051070002015415 ЄДРПОУ про включення ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Нірол" (т.1, а.с.40-42).

З наведеного випливає, що сторонами договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі було вчинено всі дії спрямовані на настання правового наслідку, визначеного договором купівлі-продажу - набуття права власності на предмет договору покупцем.

Щодо тверджень позивача, що договір купівлі-продажу укладався з метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_3 за договором позики, який мав бути укладений з ОСОБА_2 , про що відповідні умови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виклали у корпоративному договорі, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" корпоративний договір це договір, за яким учасники товариства зобов`язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації, є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним.

Корпоративний договір може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов`язаний купити або продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов`язок виникає.

Так, корпоративний договір від 28.02.2019 ОСОБА_2 підписаний уже як одним з учасників ТОВ "Нірол". Зі змісту корпоративного договору вбачається, що учасники товариства підтвердили факт набуття ОСОБА_2 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ Нірол" (п. п. 4, 5 договору) та погодили умови щодо особливого режиму розпорядження учасниками товариства їх корпоративними правами, що пов`язані з виконанням ОСОБА_3 зобов`язань за договором позики, який так і не був укладений, про що також підтвердила відповідач 1.

Водночас суд звертає увагу, що корпоративний договір є окремим самостійним правочином, умови укладення якого не впливають на дійсність договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 28.02.2019р.

Твердження позивача, що укладенню оскарженого договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі за вимогами ст.ст.32-36 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" мало передувати прийняття рішення одноособовим учасником про продаж своєї частки, чого сторонами не було дотримано, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

28.02.2019р. рішенням єдиного учасника ТОВ "Нірол" ОСОБА_1 , оформленого протоколом №5/19, прийнято ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Нірол".

Тобто, у відповідності до ст.37 вищевказаного Закону ОСОБА_1 прийняла одноособове рішення про продаж ОСОБА_2 90% статутного капіталу ТОВ "Нірол" та подала відповідні документи для проведення державної реєстрації зміни складу учасників товариства.

У даному випадку наявності тільки одного учасника товариства дотримання приписів ст.ст.32-36 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо порядку скликання і проведення загальних зборів не вимагається, що спростовує заперечення позивача.

Суд зауважує, що рішення загальних зборів є правомочним до того часу, поки у судовому порядку не буде встановлено інше.

Щодо посилання позивача на приписи ст.ст. 229, 230 ЦК України, які визначають правові наслідки вчинення правочинів під впливом помилки та обману,суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020р. у справі №910/12729/19, від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18.

Позивач вказує, що оскаржений договір від 28.02.2019р. фактично є не договором купівлі-продажу, а був укладений в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики у майбутньому.

Тобто, позивачка на момент підписання спірного договору була обізнана з метою (мотивами) його укладення, а також їй були відомі всі обставини, які мають істотне значення для укладення договору, що з урахуванням викладеної вище правової позиції виключає застосування норм статті 229 ЦК України.

Тому правові підстави для визнання договору купівлі-продажу від 28.02.2019р. недійсним з підстав вчиненння під впливом помилки відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як вказує Верховний Суд в своїй постанові від 11.02.2021р. у справі №910/3/20, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Оскільки, як вказувалося вище, позивачу були відомі всі обставини укладення спірного правочину, що нею не заперечується, суд не вбачає підстав вважати, що договір від 28.02.2019р. був вчинений під впливом обману.

Слід вказати, що позивачем під час розгляду справи не наведено обставин та не надано належних доказів в обґрунтування своєї правової позиції щодо вчинення оскарженого правочину під впливом помилки/обману.

Щодо поданих позивачем заяв свідків, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.87 ГПК України показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

Зі змісту заяв свідків вбачається, що заяви подані щодо обставин досягнення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовленості укладення договору позикита необхідністю забезпечення зобов`язань ОСОБА_3 за договором позики.

Дослідивши зміст заяв свідків суд встановив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 викладені ними обставини відомі лише зі слів ОСОБА_3 , а тому, на підставі ч.4 ст.87 ГПК України, не беруться судом до уваги.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінюючи заяви свідків ОСОБА_1 (позивач у справі), ОСОБА_7 (дружина померлого ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (батько померлого ОСОБА_3 ) як доказ у цій справі, господарський суд вважає, що зазначені особи є заінтересованими в результаті вирішення спору.

Крім того, в заявах ОСОБА_7 та ОСОБА_4 також вказано, що про проведення переговорів з ОСОБА_2 відносно отримання позики їм розповідав ОСОБА_3 , тобто ці покази ґрунтуються на відомостях повідомлених іншою особою.

Враховуючи очевидну заінтересованість позивача, а також проінформованість ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зі слів ОСОБА_3 , суд вважає, що надані ними свідчення не можуть бути враховані під час розгляду даної справи.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що підписання 28.02.2019р. ОСОБА_9 , як власником 100% частки у статному капіталі ТОВ "Нірол", та ОСОБА_2 , як покупцем, договору купівлі-продажу частки у статному капіталі без будь-яких заперечень і зауважень щодо вказаних у ньому умов свідчить про погодження вказаних осіб з таким правочином та його умовами, зокрема стосовно того, що право власності на 90% відповідної частки переходить від продавця до покупця після внесення відповідних змін до Статуту товариства.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України", зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, наявність яких є необхідною умовою для визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Нірол" від 28.02.2019р.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, в порядку п.2 ч.4 ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.08.21

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу (рек. зповідомл: АДРЕСА_1 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2)

3 - відповідачу 1 (рек.з повідомл. АДРЕСА_2 .)

4 - відповідачу 2 (рек. з пов. 10004, М.Житомир, вул. Миру,83-а)