Рішення № 98810968, 27.07.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2021 р. Cправа №902/416/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м.Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" ЛТД, м.Вінниця

про стягнення 6466,96 грн заборгованості

представники сторін в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ :

22.04.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" ЛТД 6466,96 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді за період з листопада 2009 року по жовтень 2011 року.

Ухвалою суду від 27.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/416/21, призначено судове засідання на 10.06.2021.

Ухвалою суду від 10.06.2021 розгляд справи відкладено до 27.07.2021 на 12:30 год.; повідомлено сторонам, про дату час та місце розгляду справи; зобов`язано учасників справи до дня призначеного судового засідання в повному обсязі виконати вимоги ухвали суду від 27.04.2021.

На визначену судом дату (27.07.2021) представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Разом з тим, 27.07.2021 до суд надійшла заява представника позивача ЩолоковоїЮ.В. про розгляд справи без її участі.

Слід зазначити, що про дату, час та місце розгляду справи по суті учасники справи повідомлялися належним чином - ухвалою суду від 10.06.2021.

Зокрема, ухвала суду від 10.06.2021 надсилалась позивачу на електронну адресу, зазначену у позовній заяві.

Копія ухвали від 10.06.2021, яка була надіслана відповідачу, повернулася до суду із відміткою органу поштового зв`язку про причину повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень, в т.ч. рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" врегульовано Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Із вказаних Правил надання послуг поштового зв`язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, визначеному п.5 ч.6 ст.242 ГПК України. При цьому неотримання відповідачем ухвал суду є наслідком бездіяльності, оскільки таке направлення здійснювалося відповідачу за адресою реєстрації, яку встановлено у відповідності до вимог ч.ч. 6, 7 ст.176 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі №902/416/21 офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

Відтак у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи.

Суд зазначає про те, що будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від сторін щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Суд враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду справ судом порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"), а також в організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд враховує, що неявка сторін, чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

В судовому засіданні 27.07.2021 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" є організацією, що надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України "Про теплопостачання" та Постанови КМ України "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" №630 від 21.07.2005.

01.03.2010 між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю (Споживач) виникли правовідносини, що випливають з договору про надання послуг.

Всупереч вимогам законодавства відповідач не підписав проект договору на теплопостачання №6015 від 01.03.2020.

Однак, як зазначено позивачем у позовній заяві, останнім виконано фактичні дії щодо виконання договору, що підтверджується випискою з Журналу нарахувань і оплати за період з листопада 2009 по лютий 2021 по особовому рахунку №6015 споживач: ТОВ "Континент" ЛТД згідно якого у відповідача наявна заборгованість в розмірі 6466,96 грн.

За період з листопада 2009 по жовтень 2011 відповідачу у приміщення в будинку №13 по вул.Оводова в м.Вінниця позивачем здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 6466,96 грн, що, на думку позивача, підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт.

Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг з теплопостачання.

Відповідач добровільно вказану заборгованість не погасив.

Таким чином, станом на 22.04.2021 року заборгованість відповідача за теплопостачання становить 6466,96 грн.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути з відповідача 6466,96 грн боргу за надані послуги з теплопостачання.

З`ясувавши вищевикладені обставини на підставі наявних у матеріалах справи доказів, надавши їм належну правову оцінку суд дійшов наступних правових висновків.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару зумовлює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарські операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб`єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №804/15389/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №925/291/18).

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Висновок щодо підтвердження факту господарської операції саме первинними документами викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2020 у справі №922/2081/19, від 04.11.2020 у справі №910/9739/19, від 18.11.2020 у справі №920/61/19.

З огляду на викладене, всі господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами. До таких зокрема належать: видаткові накладні, рахунок фактура, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт або акт прийманні виконаних робіт, акти приймання - передачі наданих послуг, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, касові ордери (прибутковий та видатковий), бухгалтерська довідка.

Саме вказані документи розкривають внутрішню суть господарської операції, її справжність, економічну вигоду, ділову мету. Якщо таких документів немає у матеріалах справи, то тоді неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції.

Як визначає ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи зі змісту даного принципу господарського судочинства, головним обов`язком позивача є доведення факту порушення відповідачем його прав і законних інтересів у договірних відносинах та існування заборгованості.

На підтвердження договірних відносин, виконання договірних зобов`язань з боку позивача і невиконання договірних обов`язків з боку відповідача та заявленої до стягнення суми боргу позивачем до суду надано дублікати актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за період з листопада 2009 по жовтень 2011; виписку з журналу нарахувань і оплати за період з листопада 2009 по лютий 2021 по особовому рахунку № 6015, споживач ТОВ "Континент" ЛТД.

При цьому, надані позивачем на підтвердження позовних вимог докази, зокрема, згадані вище дублікати актів, виписка з журналу нарахувань і оплати, судом оцінюються критично, позаяк не є первинними документами та не можуть розцінюватись судом, як належні та достатні докази отримання відповідачем теплової енергії.

Інших первинних документів на підтвердження проведених між сторонами господарських операцій, в тому рахунку належним чином оформлених актів здачі-прийняття виконаних робіт, загального рахунку на оплату теплової енергії, акту звірки взаємних розрахунків, розгорнутого розрахунку суми боргу з посиланням на первинні документи, дату виникнення заборгованості, її розмір, в тому рахунку самого договору №6015 від 01.03.2010 року позивачем надано не було.

Поряд з цим, додані до позовної заяви дублікати актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за період з листопада 2009 по жовтень 2011 підписані лише зі сторони позивача, створені ним в односторонньому порядку та відповідно не погоджені відповідачем; належних та допустимих доказів надіслання вказаних актів на адресу відповідача та отримання їх останнім до суду також не додано.

Також суд зазначає, що ухвалою від 27.04.2021 року зо учасників справи до дня призначеного судового засідання надати суду усі наявні первинні документи, що підтверджують борг відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді за період з листопада 2009 року по жовтень 2011 року, а також докази сплати відповідачем заборгованості в сумі 6466,96 грн станом на час розгляду справи в суді.

Крім того, ухвалою суду від 10.06.2021 зобов`язано учасників справи до дня призначеного судового засідання в повному обсязі виконати вимоги ухвали суду від 27.04.2021

Водночас, сторонами вимоги ухвал суду щодо надання витребуваних доказів не виконано.

Згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань та існування заборгованості у розмірі 6466,96 за період з листопада 2009 по жовтень 2011 грн.

За вказаних обставин у своїй сукупності, у задоволенні позову КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" слід відмовити.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі, сплачений позивачем згідно платіжного доручення №547 від 19.04.2021 судовий збір в сумі 2 270,00 грн залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також позивачу на наступну електронну адресу: (office@vmte.vn.ua).

Повне судове рішення складено 02 серпня 2021 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу (вул.Оводова, буд.13, м.Вінниця, 21050)