Рішення № 98809443, 30.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року Справа № 160/8662/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912410805551 від 03.11.2020 року, яким здійснено перерахунок ОСОБА_1 пенсії на 60% від розміру заробітної плати, обмежено її максимальний розмір десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 80 відсотків від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 за № 21-342, без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що рішення відповідача № 912410805551 від 03.11.2020 року, яким здійснено перерахунок позивачу пенсії виходячи з 60% від розміру заробітної плати і обмежено її максимальний розмір десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та бездіяльність відповідача щодо її перерахунку є протиправними, такими, що порушують соціальні права позивача та суперечать чинному законодавству України

13.07.2021 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ “Про прокуратуру”. Позивач звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, надавши довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії №21-342 вих.20 від 22.10.2020. З 13 грудня 2019 року підлягає застосуванню частина двадцята статті 86 Закону України “Про прокуратуру” у первинній редакції, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

При цьому ч. 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 в редакції, що застосовується з 13 грудня 2019 року, визначає лише умову проведення перерахунку пенсії, а саме: підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Вказана норма не встановлює механізм (порядок) проведення такого перерахунку. На сьогодні Кабінетом Міністрів України не визначено порядок проведення перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, тому Головне управління позбавлено можливості здійснити такий перерахунок. Постановою Кабінету Міністрів України “Про умови оплати праці прокурорів” від 11.12.2019 №1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. Пунктом 7 Постанови №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України “Про прокуратуру”.

Статтею 86 Закону №1697 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, позивач вважає, що до нього не можуть бути застосоване обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 по справі №580/234/19, яким розглянуто правові позиції постанови Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №360/1428/17 та у справі №580/234/19.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

У пункті 36 постанови Верховного Суду № 580/234/19 суд зазначив, що у справах №360/1428/17 та № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону № 911-VIII та Закону № 3668-УІ та різних норм матеріального права. Закон України № 911-УІІІ у пункті 2 Прикінцевих положень містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Дана норма стосується призначення пенсії, а не її перерахунку.

Застереження у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України №911-УІІІ, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовується з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу II “Прикінцевих та перехідних положень’’ Закону №3668-VІ. В пункті 42, у справи №580/234/19, Верховним Судом зазначено, що з часу набрання чинності Закону №3668-УІ він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсію за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ).

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Як зазначено у п.42 постанови Верховного Суду у справі № 580/234/19, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ, то регулювання спірних правовідносин слід застосувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Положення Закону № 3668-VІ неконституційними не визнані, є чинними. А тому обов`язкові до виконання. Отже, вимоги позивача щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру не відповідає чинному законодавству.

Діючим Законом України “Про прокуратуру”, передбачені інші розміри заробітної плати та розмір відсотків від неї, для перерахування пенсії за вислугу років. Неможливо використовувати для обрахунку розміру пенсії одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового забезпечення. Оскільки чинним Законом №1697-УІІ передбачені інші розміри заробітної плати (грошового забезпечення) та розмір відсотків від неї для нарахування пенсії, можливо дійти висновку про відсутність правових підстав для обрахунку розміру для перерахунку пенсії за вислугу років одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку розміру заробітної плати за Законом №1697-УІІ, а розміру відсотку - за Законом №1789-ХІІ.

Відтак, право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, відповідно, надаючи обґрунтування про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13.07.2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 01.06.2021 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 09.10.2013 року та отримує пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ “Про прокуратуру”.

22 жовтня 2020 року позивач отримав в Дніпропетровській обласній прокуратурі довідку за № 21-342 «Про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії», яка видана відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, наказів Офісу Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур», від 08.09.2020 року № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» згідно з якими у повивача, як у пенсіонера органів прокуратури, виникло право на перерахунок пенсії.

29 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, додавши до цієї заяви необхідні документи, в тому числі довідку Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 року за № 21-342.

Рішенням 912410805551 від 03.11.2020 року відповідач здійснив перерахунок пенсії у розмірі 60% від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 року за № 21-342, та обмежив її виплату десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Вважаючи, що відповідачем допущено помилку щодо визначення розміру пенсії при перерахунку, позивач 18 листопада 2020 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив роз`яснити, з яких міркувань виходив орган ПФУ при перерахунку йому пенсії на 60% від розміру заробітної плати та обмеження її виплати десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, виправлення допущеного порушення та перерахування йому з 01 жовтня 2020 року пенсію у розмірі 80% від розміру заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 року за № 21-342 та виплати її без обмеження максимальним розміром, а також виплати позивачу різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 01 жовтня 2020 року.

За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №23864-23816/М-01/8-0400/20 від 15.12.2020 надано позивачу наступну відповідь.

«…29.10.2020 ОСОБА_1 особисто надав заяву на перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. До заяви була надана довідка від 2.10.2020 №21-342, яка видана Прокуратурою Дніпропетровської області, про складові заробітної плати станом на 11.09.2020, де розмір заробітної плати становить 64005,90 грн.

Відповідно до частини 2 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” (№1697-VІІ, 14.10.2014, Закон, Верховна Рада України) пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Розрахунковий розмір пенсії після перерахунку складає з 01.10.2020: 64005,90 х 60% = 38403,54 грн.

Враховуючи норми статті 86 Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Зважаючи на викладене, розмір пенсії до виплати складає: з 01.10.2020- 17120,00 грн.; з 01.12.2020 року - 17690,00 грн…».

Вважаючи, що рішення відповідача № 912410805551 від 03.11.2020 року, яким здійснено перерахунок пенсії виходячи з 60% від розміру заробітної плати і обмежено її максимальний розмір десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, та бездіяльність відповідача щодо її перерахунку - протиправними, такими, що порушують соціальні права та суперечать чинному законодавству України, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Як встановлено судом, позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII, в редакції, чинній на момент призначення пенсії.

Так, відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з ч.12 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

За приписами ч.17 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії, Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII було передбачено право осіб, яким призначена пенсія за цим Законом, на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14 жовтня 2014 року ухвалений Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII (надалі - Закон №1697-VII), який набув чинності 15.07.2015 року.

Питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури регламентовані статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII.

У свою чергу, питання перерахунку пенсії у первісній редакції (тобто в редакції прийняття Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII) було врегульовано частиною 20 цієї статті (86), якою передбачалось: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 1 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".

13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким:

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20.Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У своєму рішенні (п. 2.3 мотивувальної частини) Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 13 грудня 2019 року Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала законної сили 06.09.2017 року, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.

Таким чином, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі Постанови КМУ №657 та ухваленням Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019, позивач набув право на перерахунок пенсії, починаючи з 13.12.2019 року.

Як встановлено судом, 22 жовтня 2020 року Дніпропетровською обласною прокуратурою видано ОСОБА_1 довідку за № 21-342 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до якої заробітна плата за відповідною (прирівняною) посадою прокурор відділу обласної прокуратури складала 64 005,90 грн.

Довідка видана на відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ та наказів Офісу Генерального прокурора від 03.09.2020 № 4І0 "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур", від 08.09.2020 № 414 "Про день початку роботи обласних прокуратур".

Цю довідку про розмір заробітної плати видано за нормами чинними на 11.09.2020 року за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу.

Предметом спору у даній справі є дії відповідача під час здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури № 21-342 від 22 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати за нормами чинними на 11.09.2020 року.

Статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII врегульовані питання заробітної плати прокурора.

Згідно ч. 1 цієї статті заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частина двадцята статті 86, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019, діє в такий редакції: Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

09 вересня 2020 року набув чинності наказ Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 "Про день початку роботи обласних прокуратур".

Згідно з наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 "Про день початку роботи обласних прокуратур", днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.

Отже, з цієї дати (11.09.2020) здійснюється оплата праці прокурорів відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Крім то того, згідно ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019, з 11.09.2020 року здійснюється видача довідок про збільшену заробітну плату для перерахунку пенсії за вислугу років.

Таким чином, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, позивач, якому пенсію призначено відповідно до Закону №1789-ХІІ, в силу вимог частини двадцятої статті 86, в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019, має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, починаючи з 01.10.2020 року.

Відтак, позивач мав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону № 1697-VII та на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури № 21-342 від 22 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати за нормами, чинними на 11.09.2020 року.

Стаття 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII регламентує питання пенсійного забезпечення працівників прокуратур.

Згідно з ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасово, по 31 грудня 2017 року: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Таким чином, відповідно до діючого Закону України "Про прокуратуру" позивач має право на здійснення перерахунку пенсії на рівні заробітної плати працівника на відповідній посаді в прокуратурі (ч. 20 ст. 86), в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати (ч.2 ст.86), але не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (ч.15 ст.86).

Разом із тим, позивач набув право на пенсію з 2013 року.

На той час діяв Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, ч.2 ст.50-1 якого передбачала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов`язаних з оскарженням дій пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", із застосуванням при здійсненні такого перерахунку відсоткового значення розміру пенсії, яке на час здійснення її перерахунку було зменшено внаслідок змін у законодавстві.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №308/11498/16-а, висловлена правова позиція згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Згодом таке правозастосування було підтримано й у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №310/6638/16-а (2-а/310/652/16).

В ухвалі від 04 лютого 2021 року по справі №400/6132/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо розгляду як зразкової справи за позовними вимогами, в яких постають питання: в якому відсотковому розмірі має право позивач на здійснення перерахунку пенсії, а саме: у відсотках, передбачених статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", чинний на момент призначення пенсії; або у відсотках, передбачених статтею 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", чинного на момент здійснення перерахунку пенсії позивачці, зазначив, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось.

Тобто, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, у даному випадку 80%.

Отже, у даному випадку суд доходити до висновку щодо протиправного зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 80% відповідних сум грошового забезпечення до 60% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури.

Стосовно максимального розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, який набув чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України 92-15, законів України "Про державну службу" 3723-12, "Про прокуратуру" 1789-12, "Про статус народного депутата України" 2790-12, "Про Національний банк України" 679-14, "Про Кабінет Міністрів України" 2591-17, "Про дипломатичну службу" 2728-14, "Про службу в органах місцевого самоврядування" 2493-14, "Про судову експертизу" 4038-12, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-12, "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" 540/97-ВР, "Про наукову і науково-технічну діяльність" 1977-12, "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 2262-12, "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 1058-15, "Про пенсійне забезпечення" 1788-12, "Про судоустрій і статус суддів" 2453-17, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" 379/95-ВР, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Слід зазначити, що Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 15.08.2018 у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 у справі №161/713/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а).

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність.

В ухвалі від 04 лютого 2021 року по справі №400/6132/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо розгляду як зразкової справи стосовно застосування вимоги, яка передбачена частиною вісімнадцятою статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", щодо максимального розміру пенсії до осіб, яким пенсія була призначена до встановлення у законодавстві зазначеної вимоги про максимальний розмір пенсії, звернув увагу, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось, а процесуальний закон не наділяє такими повноваженнями суд першої інстанції, в тому числі й Верховний Суд, при розгляді ним справи як зразкової.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування обмеження максимальним розміром пенсії позивача у розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

За аналогічного правового регулювання суд зазначає, що рішення № 912410805551 від 03.11.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимального розміру із виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім цього, суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч.ч. 1, 3 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Із системного аналізу наведених вище правових норм убачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. у справі № 504/4148/16-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для суду при вирішенні даної справи.

Суд також бере до уваги, що в рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Крім того, згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 право на захист належить особі, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Таким чином, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Відтак, суд вважає, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними, а тому позовна вимога ОСОБА_1 стосовно визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області яка не підлягає до задоволення.

Поряд з цим, слід зазначити, що частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ПФУ, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 за № 21-342;

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912410805551 від 03.11.2020 року, щодо зменшення при перерахунку пенсії відсотку з 80% до 60% від розміру середнього заробітку.

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020 року на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 за № 21-342, виходячи з розрахунку 80% від розміру середнього заробітку, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією № 32560926 від 28.05.2021 року.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії у розмірі 60 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 за № 21-342.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912410805551 від 03.11.2020 року, щодо зменшення при перерахунку пенсії відсотку з 80% до 60% від розміру середнього заробітку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020 року на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.10.2020 за № 21-342, виходячи з розрахунку 80% від розміру середнього заробітку, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник