Рішення № 98808716, 20.07.2021, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/789/14-ц

Провадження № 2/604/164/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі

головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в сел. Підволочиськ позов Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), в особі представника Шацької С.І., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н, укладеним 12 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем, посилаючись на те, що відповідно до умов вищевказаного кредитного договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 1600,00 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 30 травня 2014 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 4180,18 доларів США, яка складається з 1355,12 доларів США - заборгованість за кредитом, 2213,41 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 611,65 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 2604,19 доларів США, а також понесені судові витрати, оскільки наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області сума в розмірі 1740,46 доларів США стягнута.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 січня 2021 року постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2021 року закрито підготовче провадження у цій справі та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), в судове засідання не з`явився. На момент розгляду справи судом представник позивача подав відповідь на відзив, в якому посилається на те, що зміст кредитного договору, укладеного ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1 зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Протягом дії кредитного договору відбувалася сплата платежів по кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості. Зазначає, що відповідач не спростовував доводів банку щодо часткового здійснення ним погашення заборгованості по кредиту, розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Зауважив, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Посив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засіданні не з`явився, представник відповідача – адвокат Щербатюк О.Д. подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності та без участі відповідача, позовні вимоги не визнають.

На момент розгляду справи судом представник відповідача подав відзив, в якому посилається на те, що ОСОБА_1 ніколи не укладав з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору від 12.03.2008 року про отримання кредиту у розмірі 1600,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19,2 % на рік на суму залишку заборгованості, такого договору не підписував і нікого не уповноважував на вчинення таких дій. Крім того, у матеріалах справи відсутні як копія договору у письмовій формі про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 з умовами, вказаними у ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), так і будь-які інші докази, які б підтверджували факт надання ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів (кредиту) позичальникові ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1600 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, вказав, що відповідачем була підписана анкета-заява, тим самим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку». Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг – позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Крім того, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором станом на 30 травня 2014 року в розмірі 2604,19 доларів США, що за курсом 11.77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.05.2014 року складає 30651,28 грн за кредитним договором №б/н від 12.03.2008 року.

У анкеті-заяві про умови кредитування, підписаній відповідачем від 12 березня 2008 року не зазначена процентна ставка. Крім того, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім наданого розрахунку заборгованості, посилався на тарифи Банку та Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів банку та Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку, на які посилається позивач, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 12 березня 2008 року, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів та неустойки за користування кредитними коштами.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12 березня 2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02 липня 2014 року), і кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів банку та Умови у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів, відповідальності за несвоєчасне погашення кредитунаданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Позивачем не представлено суду доказів на підтвердження обізнаності відповідача про внесення змін до вищевказаного договору, а тому такий договір не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

При цьому, згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, слід зазначити, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, Витяг з Тарифів банку та Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 березня 2008 року шляхом підписання заяви. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору та відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 ЗУ від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»). Згідно вказаного Закону споживач – фізична особа придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ. Що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Укладений 12.03.2008 року між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту.

Аналогічна позиція в постанові ВС від 03.07.2019 (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19).

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі ст.ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, 280 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сидорак Г.Б.