Ухвала суду № 98807742, 30.07.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/13301/21

Провадження №2/523/4552/21

У Х В А Л А

"30" липня 2021 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Кисельова В.К.,

при секретарі судового засідання – Дзюба Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 21 матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачем разом з позовною заявою надано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд: Накласти арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843), до набрання рішенням по справі законної сили. Накласти арешт на майно ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972).

Заява обґрунтована тим, що предметом позову, крім іншого є нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 10531843) (надалі - «Нежитлова будівля»).

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 будівля належить на праві власності Відповідачу - ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2003 року. Відомості з РЕЄСТРУ ПРАВ ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО додаються (Інформаційна довідка від 19.07.2021 року).

На сьогодні єдиним власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна: 10531843), є ОСОБА_2 .

Таким чином, у Відповідача є необмежені права та можливості користуватися та розпорядитися нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі на користь третіх осіб, без будь-якого повідомлення як Позивача так і суду, що в подальшому істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, а також ефективний захист прав Позивача.

Позивачем з`ясовано, що Відповідач здійснює дії направлені на відчуження майна, яке є предметом розгляду по даній справі, а саме: Нежитлової будівлі, корпоративних прав та майна ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972). На підтвердження даного факту надаю роздруківки з сайтів на яких розміщено інформацію про продаж.

23 лютого 2021 року, Відповідач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (справа № 947/6139/21).

Заочним Рішенням від 28 травня 2021 року по вказаній справі шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано. Рішення не набрало законної сили. Подана заява про перегляд заочного рішення. Роздруківка Заочного рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень додається.

Таким чином, набрання сили Заочним Рішенням від 28 травня 2021 року по справі № 947/6139/21, яким розірвано шлюб між Позивачем та Відповідачем дасть можливість Відповідачу без відома Позивача звернутися до нотаріуса та розпорядитися (шляхом оформлення договору купівлі-продажу, дарування, міни тощо) нерухомим майном - Нежитловою будівлею, яке є предметом даного позову та підлягає розподілу між Відповідачем та Позивачем.

Також, Позивач вважає, що Відповідач намагається якнайшвидше розпорядитися всім своїм майном, отримати за нього грошові кошти, покинути територію України разом з іншою жінкою, при цьому позбавивши Позивача спільно нажитого майна та зробити неможливим реальне виконання гіпотетичного рішення по даній справі.

Відповідач на сьогодні фактично має можливість та намагається реалізувати (розпорядитися) нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843) без повідомлення Позивача чи суду;

Відповідач фактично здійснює всі можливі дії (розміщує повідомлення про продаж в мережі інтернет, намагається швидко розлучитися) для розпорядження майном, яке підлягає поділу між Відповідачем та Позивачем та є предметом даного позову; що, в подальшому, вплине на реальне та ефективне виконання судового рішення, та порушення прав третіх осіб (нових власників), прошу накласти арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843), та майно ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СВІТ СТИЛЮ» (ідентифікаційний код юридичної особи 32404972).

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п.1 ч.1 та ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Як наводить п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс 16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосудця і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст. 19 Господарського кодексу України забороняється незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб.

Пунктом 4 ст. 3 ЦК України свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є засадою цивільного судочинства. Тому втручання державних органів у господарську діяльність підприємств не допускається.

При вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує те, що накладення арешту на майно Приватного підприємства «Світ Стилю» може призвести до обмеження можливості користуватися та розпоряджатися власним майном, що по своїй суті є втручанням у діяльність підприємства, стосується інтересів невизначеного кола осіб, які перебувають, зокрема, у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідно до вимог статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Враховуючи, що позивач не надав до суду відомості щодо свого майнового стану, а відповідно до ч. 1 ст. 159 ЦПК України у певних випадках відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи.

Суд вважає за доцільне визначити позивачеві розмір зустрічного забезпечення у сумі 10000 (десять тисяч) гривень та зобов`язати сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду у строк, передбачений пунктом 8 статті 154 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя.

2.Накласти арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10531843), до набрання рішенням по справі законної сили.

3.В задоволенні решти вимог - відмовити.

4. Застосувати зустрічне забезпечення позову.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , розмір зустрічного забезпечення у сумі 10000 (десять тисяч) гривень та зобов`язати ОСОБА_1 сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду ( Банк Отримувача: ДКСУ, м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ): 26302945, код Банку отримувача (МФО): 820172, № рахунку: UA418201720355249001000005435) у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , у вказаний строк, тобто протягом десяти днів з дати отримання ОСОБА_1 копії ухвали суду, надати до суду документи, що підтверджують сплату суми зустрічного забезпечення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , вимоги ч. 10 ст. 154 ЦПК України, що якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Сторонам роз`яснити, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: