Вирок № 98807318, 05.08.2021, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/173/18

Провадження № 1-кп/503/3/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді Сердюк Б.С.,

за участю секретарів судового засідання Клемпуш Ю.В., Вдовиченко В.О., Журби С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160000000905 від 21.11.2017 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березівка Одеської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, працюючого водієм ТОВ "Березівкаагрошляхбуд", проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження: прокурорів Атаманюка Я.В., Мазур Н.І., Баюша В.В., потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представника цивільного відповідача Тарасова Д.А., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Мухаір О.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2017 року близько 21 години 12 хвилин ОСОБА_1 , маючи водійський стаж 1 рік 2 місяці 27 днів, керуючи технічно справним автомобілем "VOLVO FM 04", державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі "Балта-Кодима", з боку м. Кодима у напрямку м. Балта, по прямому асфальтобетонному покриттю проїзної частини де організований рух транспорту по одній смузі для руху у кожному напрямку, проїжджаючи біля опори лінії електропередач № 75, рухаючись з фактичною швидкістю 72 км/год, уважним не був, перевищив швидкість, не врахував дорожню обстановку, заходів до зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу не вжив, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля вліво, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ-2106" державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку по правій смузі проїзної частини зі швидкістю біля 70 км/год.

Своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив вимоги пунктів 1.2, 2.3 б), 10.1, 12.1, 12.6 б), 12.9 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.2. В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;

п. 2.3 б). Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.6 б). Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год;

п. 12.9 б). Водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7 цих Правил;

п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинуло двоє людей, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , водій автомобіля "ВАЗ-2106" та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пасажир автомобіля "ВАЗ-2106", які отримали тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Причиною їх смерті на місці пригоди став травматичний шок, який розвинувся внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.

В причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками знаходяться порушення водієм автомобіля "VOLVO FM 04" ОСОБА_1 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, оскільки у випадку виконання вказаних вимог він мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем "ВАЗ-2106".

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що в середині жовтня 2017 року його було прийнято на стажування в ТОВ "Березівкаагрошляхбуд", а через місяць прийнято на роботу на посаду водія автомобіля "VOLVO". 20.11.2017 він зробив останню ходку до м. Кодима та повинен був повертатись в м. Котовськ. Зазначив, що його попросили зачекати робітників, щоб підвезти їх до с. Будеї. Зачекав їх близько 30 хвилин і вирушив в напрямку м. Балти. Проїхавши приблизно 3-4 км, рухаючись на спуск, помітив в зустрічному напрямку на своїй смузі руху автомобіль із ввімкненим дальнім світлом, в зв`язку з чим не міг розгледіти який саме то був транспортний засіб. Зазначений автомобіль, на його думку, рухався зі швидкістю близько 90 км/год. Пояснив, що максимально прийняв вправо, щоб зустрічний автомобіль міг проїхати і рухався зі швидкістю 60-70 км/год. Приблизно на відстані 50-60 метрів побачив, що водій автомобіля намагався переїхати на свою смугу руху, але в нього не виходило оскільки висота відремонтованої смуги руху була приблизно на 10 см вищою, в результаті зустрічний автомобіль почало заносити. ОСОБА_1 вказав, що саме в цей момент проїжджав ділянку дороги, де праворуч була канава, тому задля уникнення перекидання свого автомобіля в канаву та уникнення зіткнення вирішив переїхати через зустрічну смугу руху на ліве узбіччя, однак, саме в цей момент автомобіль ВАЗ також виїхав на свою смугу руху в результаті чого відбулося зіткнення. За хвилин 20-30 на місце ДТП прибули працівники поліції. Пояснив, що порушив Правила дорожнього руху та не зупинив свій автомобіль, оскільки зустрічний автомобіль заносило по його смузі руху, тому він вчинив так задля уникнення зіткнення. Вказує, що дана подія сталася в проміжок часу з 21:00 до 22:00 години. Пояснив, що даним автомобілем керував близько місяця, а також до прийняття на посаду водія в ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" мав досвід керування вантажними автомобілями. Свою вину у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений не визнає, вказує що не бажав настання таких наслідків, а навпаки намагався уникнути зіткнення. Під час звернення до суду з останнім словом попросив вибачення у потерпілих.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 21.11.2017 року близько 01:30 год йому зателефонувала невістка і повідомила, що його син ОСОБА_10 загинув в ДТП. Наступного дня він дізнався, що разом із його сином в автомобілі була пасажирка ОСОБА_9 , яка також загинула. Вважає, що в загибелі його сина винен обвинувачений, а тому просив суд призначити йому максимальне покарання.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_11 іноді підробляв, перевозивши людей на своєму автомобілі. В той день, коли сталася ДТП ОСОБА_10 поїхав з дому після обіду. Із телефонної розмови невістки із сином, яка відбулася близько 21:00 год вона дізналась, що ОСОБА_10 поїхав в с. Будеї, щоб підвезти якусь жінку в м. Кодима, після чого мав зателефонувати додому. Через 40 хвилин вона почала телефонувати сину, однак той не відповідав. Майже до 23:30 год намагалась до нього додзвонитись, але марно. Тоді невістка ОСОБА_12 поїхала в м. Кодима в пошуках ОСОБА_10 , а на її телефон надійшов дзвінок, в якому повідомили, що її син загинув. Після цього вона з чоловіком приїхала на місце ДТП, де побачила багато людей. Потім поїхали до лікарні, зателефонувала до невістки, щоб повідомити їй про те, що сталося.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що його дружина мала намір поїхати на Вінничину електропоїздом сполученням Одеса-Вапнярка, який відправлявся близько першої години. Донька викликала для неї таксі, щоб та доїхала до залізничної станції в м. Кодима. Приблизно о пів на дев`яту дружина сіла в таксі. А вже о 22 годині йому зателефонували працівники поліції, повідомили про ДТП та запропонували приїхати до місця події. Близько 23 години він приїхав на місце ДТП, де побачив на узбіччі два тіла, в одному з яких впізнав свою дружину.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 та його матір`ю. Того дня до чоловіка зателефонував знайомий та запропонував йому поїхати кудись замість себе. В другій половині дня ОСОБА_8 поїхав з дому і в телефонній розмові сказав, що взяв пасажира в с. Будеї і буде їхати в м. Кодиму. Сказав, що розмовляти не може, оскільки через нове дорожнє покриття важко їхати. Після цього на зв`язок не виходив, тому вона із другом чоловіка поїхала його шукати в м. Кодиму, а незабаром їй зателефонувала свекруха і повідомила про ДТП. ОСОБА_4 також пояснила, що посвідчення водія її чоловік отримав навесні того ж року і зазвичай їздив зі швидкістю 60-70 км/год.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 20.11.2017 року її мати ОСОБА_9 мала намір поїхати у Вінницьку область до родичів на поминальний обід. Того вечора мати зателефонувала їй і повідомила, що запізнилась на автобус о 20:30 год та просила викликати таксі щоб дістатися до залізничного вокзалу в м. Кодиму. Потерпіла вказала, що від подруги дізналась номер телефона, зателефонувала і викликала таксі, диспетчер повідомила їй яка буде машина. Близько 21:00 години отримала дзвінок від матері, яка повідомила, що вже сіла в таксі. Більше з нею не розмовляла.

Потерпіла ОСОБА_5 пояснення суду не надавала, оскільки подала до суду заяву про проведення судового розгляду за її відсутності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що близько року працює різноробочим в ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" де працює і обвинувачений. Знайомі вони близько трьох місяців. В день ДТП Вадим на службовому автомобілі марки "VOLVO" підвозив його і напарника додому після роботи. На відрізку дороги, по якій вони рухались відбувались ремонтні роботи. Навпроти них у зустрічному напрямку рухався автомобіль марки "ВАЗ". Через нерівність дороги лише на відстані близько 30-40 м вони зрозуміли, що автомобіль рухається на їхній смузі руху на великій швидкості із ввімкненим дальнім світлом фар. Водій зустрічного автомобіля намагався виїхати на свою смугу руху, яка через незавершені ремонтні роботи була приблизно на 10 см. вищою, однак його спроби були марними. Свідок зазначив, що праворуч звернути вони не могли, оскільки там було урвище, тому обвинувачений задля уникнення зіткнення виїхав ліворуч, тобто на зустрічну смугу руху. Саме в цей момент на свою смугу руху виїхав автомобіль "ВАЗ" в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Все відбувалося протягом кількох секунд, оскільки, на його думку, швидкість автомобіля "ВАЗ" була близько 90-100 км/год.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що працює оператором в ТОВ "Березівкаагрошляхбуд". Вони займалися ремонтними роботами на автошляху "Кодима - Балта". В той день, коли сталася ДТП, він зі своїм напарником ОСОБА_15 після закінчення роботи сіли до автомобіля марки "VOLVO" під керуванням обвинуваченого щоб добратися до бази. Зазначив, що був втомлений і почав дрімати. Від різкого світла він прокинувся і побачив, що їм назустріч рухався автомобіль зі швидкістю близько 100 км/год. Він встиг побачити, що водій вказаного автомобіля намагався виїхати на свою смугу руху де був свіжоукладений асфальт, однак автомобіль кидало в боки. Обвинувачений загальмував і задля уникнення зіткнення звернув вліво, тобто на зустрічну смугу руху. В цей саме час на свою смугу руху виїхав автомобіль "ВАЗ" і відбулося зіткнення транспортних засобів. Пояснив, що транспортний засіб "VOLVO" рухався зі швидкістю близько 70-80 км/год., а описані події відбулися настільки швидко, що він не відразу зрозумів, що сталося.

Аналізуючи показання свідків, суд розцінює їх як правдиві та такі, що підтверджують вину ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, оскільки вони узгоджуються між собою, відповідають іншим доказам дослідженим в судовому засіданні, перед допитом свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання.

Крім того вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю інших досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

1) Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 21 листопада 2011 року о 03:22 год на підставі повідомлення зі служби 102 було зареєстроване дане кримінальне провадження.

2) Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою та фототаблицею до нього від 20.11.2017, в якому зафіксована слідова інформація на місці пригоди, місце зіткнення, кінцеве положення транспортних засобів та інша інформація.

Вказаний доказ судом визнається належним та допустимим. Клопотання сторони захисту щодо визнання його недопустимим з підстав, що схема ДТП не підписана слідчим Масло В.В., фототаблиця підписана іншим слідчим, відсутні підписи спеціаліста у фототаблиці, а також у якості понятих залучено працівників ДСНС, які є працівниками правоохоронного органу, суд залишає без задоволення з таких підстав.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.

Попри відсутність підпису слідчого у схемі ДТП, яка є додатком до протоколу огляду місця ДТП, вона підписана рештою учасників зазначеної слідчої дії, сам протокол слідчим підписаний, у фототаблиці також міститься підпис слідчого, при цьому суд не знаходить підстав ставити під сумнів, що підпис виконаний не самим слідчим. Причини відсутності підпису спеціаліста у фототаблиці пояснені самим спеціалістом ОСОБА_16 в ході його допиту в судовому засіданні, який пояснив, що фототаблиця складалася ним та була передана слідчому для роздрукування, а тому в подальшому він її і не підписав.

Щодо статусу працівників ДСНС які були залучені в якості понятих, в судовому засіданні встановлено, що згідно відповіді першого заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, ДСНС не є правоохоронним органом, оскільки на неї Конституцією і законами України не покладено здійснення правоохоронних функцій, з чого слідує, що поняті не є працівниками правоохоронного органу.

Крім того, допитаний в судовому засіданні понятий ОСОБА_17 пояснив, що приїздив на місце події підвозити колегам інструмент, був залучений в якості понятого та особисто бачив проведення вказаної слідчої дії, в рятувальних роботах участі не приймав. Понятий ОСОБА_18 пояснив, що приступив до виконання своїх обов`язків після завершення слідчої дії.

Отже враховуючи, що сама інформація, яка відображена на схемі ДТП та у фототаблиці, ніким із учасників кримінального провадження під сумнів не ставилася, суд не вважає допущені порушення істотними, які б давали підстави для визнання вказаного доказу недопустимим.

3) Протоколом додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою та фототаблицею до нього від 21.11.2017, в якому зафіксовано розташування автомобілів перед зіткненням, місце зіткнення транспортних засобів та інша інформація.

4) Висновком судово-медичної експертизи № 69 від 25.12.2017, згідно якого смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 і стоїть в прямому причинному зв`язку із тілесними ушкодженнями які він отримав у результаті ДТП.

Твердження сторони захисту щодо порушення експертом ОСОБА_19 вимог законодавства, яким врегульовано порядок проведення експертиз, спростовано поясненнями допитаних у судовому засіданні експертів ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та самої ОСОБА_19 . Суперечності щодо дати закінчення експертизи 25.12.2017 та дати направлення Акту дослідження проведеного експертом токсикологом 27.12.2017, тобто вже після проведення експертизи, дійсно мають місце та причини їх виникнення в ході судового розгляду не були достовірно встановлені, однак суд зазначає, що в даному випадку недопустимість частини доказу не свідчить про його недопустимість в цілому, а тому висновок судово-медичної експертизи № 69 оцінюється судом у сукупності з іншими доказами в частині, що не суперечить встановленим судом обставинам.

5) Висновком судово-медичної експертизи № 70 з додатками, згідно якого смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 і стоїть в прямому причинному зв`язку із тілесними ушкодженнями які вона отримала в результаті ДТП.

6) Посвідченням водія серії НОМЕР_3 виданого 13.09.2016 відповідно до якого встановлено водійський стаж ОСОБА_1 1 рік 2 місяці 27 днів;

7) Інформацією з GPS-навігатора відповідно до якої швидкість руху автомобіля "VOLVO FM 04", державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП становила 72 км/год.;

8) Висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу №869-А від 07.12.2017, згідно якого гальмова система та ходова частина автомобіля "VOLVO FM 04", державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП знаходилися в працездатному стані та дозволяли водію контролювати, змінювати напрям та характер руху керованого ним автомобіля.

9) Висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу №868-А від 07.12.2017, згідно якого ходова частина автомобіля "ВАЗ-2106" державний номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП знаходилася в працездатному стані. Решту систем автомобіля не вдалось перевірити у зв`язку із аварійними пошкодженнями та деформаціями кузова.

10) Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №867-А від 11.12.2017, згідно якого у момент первинного контакту автомобіль "VOLVO FM 04", державний номерний знак НОМЕР_1 контактував передньою лівою частиною з передньою лівою частиною автомобіля "ВАЗ-2106" державний номерний знак НОМЕР_2 .

Місце зіткнення автомобіля "VOLVO FM 04", державний номерний знак НОМЕР_1 із автомобілем "ВАЗ-2106" державний номерний знак НОМЕР_2 розташовується на ділянці утворення подряпини, яка зафіксована на відстані 5,3 м від електричної опори №75 у поздовжньому напрямку та на відстані 1,7 м від лівого краю проїзної частини в поперечному напрямку відносно напрямку руху до м. Балта.

Вказаний висновок підтверджує, що обвинувачений ОСОБА_1 виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106 р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку по правій смузі проїзної частини.

11) Висновком судової автотехнічної експертизи №930-А від 19.12.2017, згідно якого з технічної точки зору водій автомобіля "VOLVO FM 04", державний номерний знак НОМЕР_1 мав технічну можливість шляхом виконання вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України уникнути зіткнення з автомобілем "ВАЗ-2106" державний номерний знак НОМЕР_2 .

Водій автомобіля "ВАЗ-2106" державний номерний знак НОМЕР_2 своїми односторонніми діями не мав можливості запобігти зіткненню.

У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля "VOLVO FM 04", державний номерний знак НОМЕР_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, яка знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди.

Твердження сторони захисту щодо недопустимості висновків експерта спростовані поясненнями допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_22 , а тому вказані висновки суд визнає належними та допустимим доказами.

Щодо твердження сторони захисту щодо безпідставного переміщення та зберігання автомобілів не на штрафмайданчику Кодимського ВП, як це визначено в постановах слідчого СУ ГУНП в Одеській області Бондаренка Ю.Г. про визнання та приєднання до кримінального провадження в якості речових доказів автомобілів "VOLVO FM 04", державний номерний знак НОМЕР_1 та "ВАЗ-2106" державний номерний знак НОМЕР_2 , в судовому засіданні спростовано тим, що у Кодимському ВП взагалі відсутній штрафмайданчик, а тому вказані автомобілі не могли бути поміщені до такого штрафмайданчика.

Щодо доводів висловлених стороною захисту під час судового розгляду з приводу того, що ОСОБА_1 фактично був затриманий одразу після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки знаходився разом з працівниками поліції та тим самим було порушено його право на захист, суд дійшов висновку за результатами розгляду кримінального провадження, що ОСОБА_1 не був затриманий одразу після ДТП, а залишався на місці ДТП як її учасник відповідно до п 2.10 а). Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Також стороною захисту зазначено, що на місці ДТП від обвинуваченого були отримані пояснення, а тому у зв`язку з цим просили визнати решту доказів недопустимими. З цього приводу суд зазначає, що на той час були відсутні дані про те, що саме ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні ДТП. Під час отримання пояснень йому була надана можливість висловити свою власну точку зору з приводу усіх обставин ДТП. При цьому дані пояснення не надавались суду стороною обвинувачення як доказ винуватості ОСОБА_1 , не використовувались під час досудового розслідування для доведення його винуватості та на них жодним чином не грунтується обвинувачення. Експертиза, за якою було встановлено, що саме дії ОСОБА_1 призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у ч. 3 ст. 286 КК України, мала місце набагато пізніше. Таким чином, доводи сторони захисту щодо визнання всіх доказів, які отримані після пояснень ОСОБА_1 недопустимими доказами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК є неспроможними.

З приводу твердження сторони захисту щодо допущеного порушення права обвинуваченого на захист під час затримання, оскільки йому не було надано можливості залучити захисника, а поняті, які були присутні під час затримання ОСОБА_1 на той час відбували у відділі поліції стягнення у виді адміністративного арешту, а тому могли бути піддані впливу з боку працівників поліції, суд зазначає, що кримінальне процесуальне законодавство України не містить заборони щодо участі таких осіб у слідчих та інших процесуальних діях, а будь якої їх заінтересованості чи впливу на них за результатами судового розгляду встановлено не було. Також під час затримання ОСОБА_1 було роз`яснено його права, в тому числі право на першу вимогу мати захисника, що підтверджено його підписом та вручено йому копію протоколу затримання. В подальшому йому також було вручено пам`ятку його права під час повідомлення про підозру, а також роз`яснено право на захист під час допиту його, як підозрюваного. Враховуючи, що ці твердження спростовуються в тому числі письмовими доказами, суд дійшов висновку, що вони є надуманими та розцінює їх як захисну позицію сторони захисту з метою у такий спосіб обвинуваченому уникнути відповідальності.

Отже, дії ОСОБА_1 , які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель ОСОБА_8 та ОСОБА_9 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України.

Діючи у відповідності до вимог ст. 337 КПК України, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 відповідно до висунутого йому обвинувачення, а тому він повинен нести відповідальність за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлені.

Органом досудового розслідування до обставин, що пом`якшують покарання віднесено щире каяття, однак, суд не вважає за можливе застосування даної обставини, як такої, що пом`якшує покарання обвинуваченого, оскільки таке розкаяння повинно свідчити про дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини, щирий жаль з цього приводу, осуд своєї поведінки та бажання виправити наслідки вчиненого, що не знайшло свого підтвердження в ході судового провадження.

Відповідно до наявних у суду відомостей ОСОБА_1 характеризується позитивно, має професійно-технічну освіту, не одружений, працюючий водієм ТОВ "Березівкаагрошляхбуд", на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Крім того при визначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації, згідно якої обвинувачений характеризується позитивно, його поведінка відповідає загальноприйнятим нормам суспільства. Схильність до агресивних вчинків та конфліктів йому не властива. Алкогольні напої та наркотичні речовини не вживає. За період перебування на посаді водія ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" зарекомендував себе як працьовитий, пунктуальний, доброзичливий робітник, порушень трудової дисципліни не допускав. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_1 та ризик небезпеки для суспільства, органом пробації оцінюється, як низький.

З урахуванням характеру і ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі у розмірі наближеному до середньої межі, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Враховуючи, що вчинення злочину призвело до загибелі двох людей, життя, здоров`я та безпека яких згідно Конституції України є найвищими соціальними цінностями, суд не знаходить передбачених законом підстав для застосування до призначеного покарання положень ст. 75, 76 КК України, а також ст. 69 КК України, які б давали суду можливість звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням або застосувати більш м`яке покарання. Крім того, звільнення особи від реального відбування покарання за встановлених обставин не зможе забезпечити реалізацію цілей покарання та негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху та запобігання вчиненню нових злочинів, як самим обвинуваченим так і іншими водіями.

Саме таку міру покарання суд застосовує до обвинуваченого, враховуючи конкретні обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, грубість порушень вимог Правил дорожнього руху України, що потягло за собою тяжкі наслідки у вигляді загибелі двох осіб, а також відсутність осуду свого діяння з боку ОСОБА_1 та позицію потерпілих, які втратили близьких родичів, та просили призначити суворе покарання.

Також суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки, враховуючи грубе порушення ним Правил дорожнього руху України та настання тяжких наслідків.

Потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_23 пред`явлено цивільні позови до цивільного відповідача ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" про відшкодування шкоди.

ОСОБА_2 у поданому позові просить стягнути на його користь матеріальну шкоду в рахунок відшкодування витрат на поховання сина ОСОБА_8 в сумі 16050 грн, а також моральну шкоду в сумі 500000 грн. В обґрунтування матеріальної шкоди позивачем зазначено перелік та розмір витрат пов`язаних із похованням. Розмір моральної шкоди обґрунтовано тим, що під час ДТП загинув його єдиний син ОСОБА_8 . Після трагічної загибелі сина він переніс сильний емоційний стрес через втрату близької людини, назавжди був порушений його звичний спосіб життя, оскільки його син загинув, будучи молодою людиною, а він навіть не зміг нормально попрощатися з сином, так як його поховали у зачиненій труні. Усвідомлення того, що через свій вік він вже не зможе мати дітей також додає моральних страждань.

ОСОБА_3 просить стягнути на її користь лише моральну шкоду в сумі 500000 грн. В обґрунтування позову наводить аналогічні обставини, що і ОСОБА_2 , оскільки загиблий ОСОБА_8 був їх спільною єдиною дитиною.

ОСОБА_4 в позові просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду спричинену внаслідок пошкодження автомобіля "ВАЗ-2106" державний номерний знак НОМЕР_2 в сумі 23320 грн 20 коп, шкоду завдану смертю потерпілого ОСОБА_8 одноразово за три роки наперед, в сумі 115200 грн, а з 21.11.2020 до 21.11.2022, щомісячно, а також завдану моральну шкоду, в сумі 1000000 грн. На користь ОСОБА_23 просить стягнути одноразову виплату пов`язану з відшкодуванням шкоди завданої смертю потерпілого за три роки наперед, в сумі 115200 грн, а з 12.02.2021 до 12.02.2036 року, тобто до настання повноліття, щомісячно. Позовні вимоги щодо розміру матеріальної шкоди обґрунтовано доданим до позову звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого обґрунтовано тим, що позивач на момент смерті ОСОБА_8 була непрацездатною так як являється інвалідом ІІІ групи та в подальшому народила дитину, розмір відшкодування визначено наведеними в позові розрахунками та посиланням на норми діючого законодавства. Моральну шкоду визначено з урахуванням перенесеного емоційного стресу через втрату близької людини, порушенням психологічного стану у зв`язку з невідворотністю наслідків, які настали, а також іншими обставинами, які додають моральних страждань.

Представником цивільного відповідача - адвокатом Тарасовим Д.А. визнаний цивільний позов ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат на поховання. В решті цивільні позови представником позивача не визнані. Підстави не визнання позовів мотивовані тим, що відповідальність цивільного відповідача, як власника транспортного засобу була застрахована, а тому незалучення до участі у справі страховика як відповідача є підставою для відмови у позовах. Крім того позови щодо моральної шкоди вважає необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Позов ОСОБА_4 просить залишити без розгляду, оскільки вона не з`явилась в судове засідання та не подавала заяви про розгляд її цивільного позову без її участі, подавши лише заяву щодо розгляду без її участі кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо пред`явлених цивільних позовів суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок особи, яка завдала шкоди.

Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до страховика.

Разом з тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Тому саме потерпілому належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Особа яка здійснила відшкодування шкоди та цивільно-правова відповідальність якої була застрахована не позбавлена можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі, коли цивільний позов було пред`явлено до неї, а не до страховика.

Судом встановлено, що відповідно до наказу директора ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" №31-К від 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу водієм з 17.11.2017.

Довідкою виданою ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" № 768 від 21.11.2017 підтверджено, що автомобіль "VOLVO FM 04", р/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 на автодорозі "Балта - Кодима" здійснював перевезення асфальтобетону на підставі товарно-транспортної наклазної з 07:00 год 20.11.2017.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 на момент настання ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" та виконував свої трудові обов`язки, а тому з урахуванням вищенаведеного, ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" є належним цивільним відповідачем.

Позов ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат на поховання підлягає задоволенню у зв`язку з його визнанням представником цивільного відповідача, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав та інтересів інших осіб.

Згідно вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 Цивільного кодексу України і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, враховуючи глибину душевних страждань потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яку суд встановив з наведеного в позові обґрунтування, а також враховуючи невідворотність спричинених наслідків заподіяної шкоди, суд дійшов висновку, що така шкода підлягає відшкодуванню на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в повному обсязі.

Також не підлягає залишенню без розгляду цивільний позов ОСОБА_4 у зв`язку з її неявкою в судове засідання та не подання окремої заяви про розгляд цивільного позову без її участі, оскільки нею було подано заяву щодо розгляду без її участі кримінального провадження, а цивільний позов являється його невід`ємною частиною.

Вирішуючи поданий нею цивільний позов суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1200 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 на момент смерті ОСОБА_8 була непрацездатною так як являється інвалідом ІІІ групи, а ОСОБА_23 , яка є дочкою ОСОБА_8 народилася після його смерті, вони мають право на таке відшкодування.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Частина 3 статті 1200 Цивільного кодексу України визначає, що особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

З урахуванням того, що ОСОБА_8 на момент смерті не мав офіційно підтвердженого заробітку та враховуючи відсутність врегульованого цивільним законодавством розміру з якого має розраховуватися відповідне відшкодування у такому випадку, суд вважає за можливе застосувати вимоги ст. 1195 ЦК України, яка регулює подібні відносини, а саме, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 20.11.2017 становив 3200 грн., а тому саме з цього розміру необхідно проводити розрахунок відшкодування.

На день смерті ОСОБА_8 на його утриманні була дружина ОСОБА_4 відповідно частка кожного з них становить по 1600 грн (3200 грн / 2 осіб), що і становить розмір щомісячного відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 являється інвалідом ІІІ групи і здійснює догляд за дитиною, суд вважає доцільним та справедливим, і таким, що відповідає інтересам позивача, стягнути на її користь суму відшкодування одноразово за три роки наперед за період з 21.11.2017 по 20.11.2020 включно в розмірі 57600 грн. (1600 грн. х 36 міс), а з 21.11.2020 - у вигляді щомісячних платежів у розмірі 1600 грн по 20.11.2022 року включно.

Суд також вважає доцільним та справедливим, і таким, що буде відповідати інтересам дитини ОСОБА_23 , стягнути на її користь суму відшкодування одноразово за три роки наперед за період з 12.02.2018 по 11.02.2021 включно в розмірі 57600 грн. (1600 грн. х 36 міс), а з 12.02.2021 - у вигляді щомісячних платежів у розмірі 1600 грн до досягнення дитиною вісімнадцяти років, тобто по 11.02.2036 року включно.

Цивільний позов в частині стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди підлягає також частковому задоволенню, оскільки зазначені в позові підстави не підтверджують саме такого розміру моральної шкоди, а тому суд вважає за необхідне зменшити цей розмір до 500000 грн.

Матеріальна шкода спричинена внаслідок пошкодження автомобіля "ВАЗ-2106" державний номерний знак НОМЕР_2 підлягає стягненню в повному обсязі, оскільки її розмір підтверджений звітом про визначення вартості матеріального збитку та не спростований за результатами розгляду.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 7415 грн. 25 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовувався у виді особистого зобов`язання. В судовому засіданні не було встановлено, що змінились ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу, однак враховуючи, що обвинуваченому призначається покарання у виді реального позбавлення волі, що значно збільшує ризик того, що обвинувачений може переховуватися та уникати відбування покарання, з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за доцільне залишити ОСОБА_1 вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили, додатково поклавши на нього обов`язки визначені п. 1, 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження, які б підлягали скасуванню відсутні.

Речовими доказами слід розпорядитися у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання час його попереднього ув`язнення, з моменту затримання до часу звільнення з під варти, а саме з 21 листопада 2017 року до 22 липня 2018 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити особисте зобов`язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 виконання наступних обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду який здійснює судове провадження за першою вимогою;

- не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання, а саме, м. Березівка Одеської області, без дозволу суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України, паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи у разі їх наявності, які дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 7415 (сім тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 25 копійок.

Речові докази: автомобіль VOLVO FM 04, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль "ВАЗ-2106" державний номерний знак НОМЕР_2 залишити власникам.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 16050 грн та моральну шкоду в сумі 500000 грн, а всього 516050 (п`ятсот шістнадцять тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_4 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_23 до ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 23320 грн 20 коп, моральну шкоду в сумі 500000 грн, шкоду спричинену смертю потерпілого, одноразово за три роки наперед за період з 21.11.2017 по 20.11.2020 включно в розмірі 57600 грн, а всього 580920 (п`ятсот вісімдесят тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" на користь ОСОБА_4 шкоду спричинену смертю потерпілого у розмірі 1600 грн щомісячно, починаючи з 21.11.2020 року по 20.11.2022 року включно.

Стягнути з ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" на користь ОСОБА_23 шкоду спричинену смертю потерпілого, одноразово за три роки наперед за період з 12.02.2018 по 11.02.2021 включно в розмірі 57600 (п`ятдесят сім тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ТОВ "Березівкаагрошляхбуд" на користь ОСОБА_23 шкоду спричинену смертю потерпілого у розмірі 1600 грн щомісячно, починаючи з 12.02.2021 року і до досягнення нею вісімнадцяти років, а саме по 11.02.2036 року включно.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Б.С. Сердюк