Рішення № 98803210, 03.08.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/1975/2021

Справа № 331/3443/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря - Постарнак М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, буд. № 4) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

30.06.2021 р. до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2020 р. по 30.06.2021 р. в розмірі 50973,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.06.2011 р. ОСОБА_1 , на підставі наказу №93/11-К від 20.06.2011 p., було прийнято до Державного підприємства „Державний проектний інститут „Запоріжцивільпроект", на посаду економіста 2 категорії .

20.01.2015 р. її було звільнено з посади начальника планово-економічного відділу за скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу по підприємству від 20.01.2015 р. №3-К/ОС.

За весь період з листопада 2013 р. до 20.01.2015 р. підприємство нараховувало, але не виплатило їй заробітну плату, чим порушило її законні права, в наслідок чого у підприємства перед позивачем виникла заборгованість.

Судовими наказами Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2013р. справа № 2-н/331/810/13, від 16.01.2014р № 2-н331/26/14, від 08.02.2014р. № 2-н/331/109/14, від 07.03.2014р. № 2-н/331/273/14, від 22.04.2014 р. № 2-н/331/503/14, від 12.05.2014 № 2-н/331/558/14, від 09.07.2014 № 2-н/331/760/14, від 13.08.2014р. № 2-н/331/970/14, від 15.09.2014 № 2-н/331/1165/14, від 09.10.2014 №2-н/331/1316/14, від 10.11.2014 № 2-н/331/1500/14, від 16.12.2014 № 2-н/331/1630/14, від 15.01.2015 № 2-н/331/35/2015, від 19.02.2015 № 2-н/331/134/15 та рішеннями суду від 06.05.2015 р. № 2/331/986/15, від 02.11.2015 № 2/331/1999/15, від 02.06.2016 № 2/331/792/2016, від 26.05.2017 № 2/331/823/2017, від 30.11.2018 № 2/331/1202/18, наказом від 11.09.2020 № 2-н/331/471/2020 стягнуто заборгованість та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за період з 01.09.2020 р. по 30.06.2021 р. в розмірі 50973,25 грн., .

Позивач надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за її відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час день та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомила. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надала.

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, наведених рішень Європейського суду з прав людини, взявши до уваги заяви представників позивача та третьої особи, а також з урахуванням того, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та не з`явилися в судове засідання без поважних причин, суд у відповідності до ст.280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів по справі та ухвалою суду від 06 травня 2019 року ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказах.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось

Прийнявши до уваги заяву позивача, суд ухвалою від 03 серпня 2021 року ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 54-55)

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву позивача, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20.06.2011 р. ОСОБА_1 , на підставі наказу №93/11-К від 20.06.2011 p., було прийнято до Державного підприємства „Державний проектний інститут „Запоріжцивільпроект", на посаду економіста 2 категорії (а.с. 11).

20.01.2015 р. її було звільнено з посади начальника планово-економічного відділу за скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу по підприємству від 20.01.2015 р. №3-К/ОС (а.с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та зробити з ним розрахунки в строки визначені законодавством.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадяни України мають право на своєчасне одержання винагороди за працю.

На день звільнення ОСОБА_1 з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», останнє повинно було виплатити їй заборгованість по заробітній платі, але виплата суми заборгованості по заробітній платі внаслідок невідомих причин, на день звільнення з підприємства не відбулася, у зв`язку з чим вона була вимушена звертатися до суду із заявами про видачу судових наказів, які набрали законної сили та по день звернення з позовом до суду не виконані.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість по заробітній платі стягнута на користь позивача судовими наказами та рішеннями Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справам № 2-н/331/810/13, від 16.01.2014р № 2-н331/26/14, від 08.02.2014р. № 2-н/331/109/14, від 07.03.2014р. № 2-н/331/273/14, від 22.04.2014 р. № 2-н/331/503/14, від 12.05.2014 № 2-н/331/558/14, від 09.07.2014 № 2-н/331/760/14, від 13.08.2014р. № 2-н/331/970/14, від 15.09.2014 № 2-н/331/1165/14, від 09.10.2014 №2-н/331/1316/14, від 10.11.2014 № 2-н/331/1500/14, від 16.12.2014 № 2-н/331/1630/14, від 15.01.2015 № 2-н/331/35/2015, від 19.02.2015 № 2-н/331/134/15 та рішеннями суду від 06.05.2015 р. № 2/331/986/15, від 02.11.2015 № 2/331/1999/15, від 02.06.2016 № 2/331/792/2016, від 26.05.2017 № 2/331/823/2017, від 30.11.2018 № 2/331/1202/18, наказом від 11.09.2020 № 2-н/331/471/2020 стягнуто заборгованість та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені (а.с. 14-51).

Рішеннями суду встановлено, що за весь період з листопада 2013 р. до 20.01.2015 р. підприємство нараховувало, але не виплатило їй заробітну плату, чим порушило її законні права, в наслідок чого у підприємства перед позивачем виникла заборгованість.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судовими наказами, виданими Жовтневим районним судом м. Запоріжжя встановлено, що ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» не здійснило повного розрахунку з звільненим працівником - ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахуванні суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в ст. 116 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Стороною відповідача не надано суду будь-якого належного чи допустимого доказу того, що підприємством вживаються залежні від нього заходи щодо належного виконання покладеного на нього зобов`язання, а тому суд приходить до висновку, що повний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 . з підприємства не проведений з вини роботодавця.

Згідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів.

Розмір середнього заробітку за термін затримки виплати заробітної плати з 01.09.2020 р. по 30.06.2021р. (включно) за розрахунком позивача становить: (248,65 грн. (середній заробіток за робочий день) х 205 робочих днів) = 50 973,25 грн.

Суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок сум є вірним, оскільки іншого розрахунку відповідачем по справі на надано.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 . до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» про стягнення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. ст.. 43 Конституції, ст.ст. 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», 69095, м. Запоріжжя, площа Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 05482972 (інші відомості про боржника у матеріалах справи відсутні) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , (ІПН: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2020 р. по 30.06.2021 р. в розмірі 50 973 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот сімдесят три) гривні 25 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», 69095, м. Запоріжжя, площа Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 05482972 (інші відомості про боржника у матеріалах справи відсутні) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , (ІПН: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійки.

Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2021 року.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н.Г. Скользнєва