Ухвала суду № 98802133, 05.08.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2216/21

Справа № 226/2216/21

Провадження № 2-н/226/593/2021

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

05 серпня 2021 року м.Мирноград

Суддя Димитровського міського суду Донецької області Редько Ж.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И Л А:

28.07.2021 заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія Краснолиманська» (далі – ДП ВК «Краснолиманська») заборгованості по заробітній платі у розмірі 25893 грн 30 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 16.06.2020 по 21.07.2021 у розмірі 1100016 грн 36 коп., а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 210 грн 20 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Розглянувши заяву, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу.

Стаття 161 ЦПК України містить виключній перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.

Так відповідно до п.1 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Як вбачається з поданої заяви, заявник просить стягнути з ДП «ВК «Краснолиманська» заборгованість по заробітній платі у розмірі 25893 грн 30 коп., наявність якої підтверджена доданою до заяви довідкою боржника від 28.10.2020.

Відповідно до цієї довідки сума заборгованості вказана після утримання обов`язкових податків та зборів, що не є ідентичним поняттю «нарахована заробітна плата», оскільки саме з нарахованої заробітної плати роботодавець повинен згідно з діючим законодавством утримати податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%). Тобто заявник просить видати судовий наказ про стягнення заробітної плати, яка видається «на руки» за мінусом вказаних обов`язкових утримань, що не ґрунтується на законі.

Також заявник просить стягнути з боржника за судовим наказом витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Згідно з приписами ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч.ч.4, 5, 6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним. У разі недотримання цієї вимоги суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на правничу допомогу обумовлений укладеним між нею та адвокатом договором № 121 від 21.07.2021, пунктом 4 якого передбачено, що підтвердження факту надання-отримання правничої допомоги є складання та підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до акту виконаних робіт № 1 від 21.07.2021 вартість цих робіт у 7000 грн обґрунтовується наданням послуг, серед яких складання адвокатом запиту про заборгованість із заробітної плати та розміру середнього заробітку, що вартує 1000 грн (п.2), та складання позовної заяви, заяви про видачу судового наказу до ДП «ВК «Краснолиманська», що вартує 5000 грн (п.3).

При цьому додані до заяви документи не містять жодного запиту адвоката, а наявні у справі довідки боржника про заборгованість з виплати заробітної плати та розмір середньоденного заробітку позивача датовані 28.10.2020, тобто виготовлені за дев`ять місяців до укладання договору та складання акту виконаних робіт.

Також ця справа не містить позовної заяви, за складання якої проведена оплата послуг.

Сукупність наведеного вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування по справі, згідно чинного законодавства України під час змагальності сторін може бути змінений судом в ході розгляду справи по суті та оцінки доказів, тобто при розгляді справи в позовному провадженні, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження.

У свою чергу нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя, встановивши, що заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.161 цього Кодексу, відмовляє у видачі судового наказу.

Оскільки зазначене не входить до переліку вимог, визначеному ч.1 ст.161 ЦПК України, вважаю за необхідне відмовити у видачі вказаного судового наказу.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Заявником на підтвердження обставин наявності в неї заборгованості надана довідка боржника від 28.10.2020.

При цьому заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу 22.07.2021 (через дев`ять місяців після виготовлення довідки). Таким чином, суду не надано беззаперечних доказів того, що станом на дату звернення до суду розмір заборгованості по заробітній платі складає суму, яку заявила стягувач, а також чи наявна ця заборгованість взагалі, що також впливає на визначення періоду затримки розрахунку при звільненні. Надані суду копії розрахункових листків не є такими доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст.163 цього Кодексу.

Оскільки заявником не надано документів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, це є ще однією з підстав для відмови у видачі судового наказу.

При цьому необхідно роз`яснити заявнику, що згідно зі ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відмова ж у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст.ст.161, 163, 165, 166, 353 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» заборгованості заборгованості по заробітній платі у розмірі 25893 грн 30 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 16.06.2020 по 21.07.2021 у розмірі 1100016 грн 36 коп., а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 210 грн 20 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ж.Є.Редько