Рішення № 98797150, 05.08.2021, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/357/21

Провадження № 2-а/169/24/21

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2021 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0666/20400/20 від 16 грудня 2020 року, винесеної першим заступником начальника Поліської митниці Держмитслужби Івановим І.І., якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 41975.40 гривень.

Позов мотивований тим, що доказів на наявність умислу ОСОБА_1 на ухилення від сплати обов`язкових платежів немає, при митному оформленні 17 листопада 2020 року автомобіля марки HYUNDAI, модель SANTA FE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , він діяв добросовісно, без жодного умислу на заявлення неправдивих відомостей щодо транспортного засобу і заниження його митної вартості. До митного оформлення пред`явив виключно ті документи, які були надані продавцем, зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в якому зазначено дату першої реєстрації - 20 січня 2009 року. Під час митного оформлення митним органом не витребовувались додаткові документи. Як у відповідача, так і в декларанта будь-яких сумнівів щодо ідентифікуючих ознак автомобіля не було. В ході розгляду справи про порушення митних правил відповідач взяв до уваги інформацію, наявну у відкритому джерелі Інтернет (www.elcats.ru), де датою виробництва автомобіля зазначено 9 грудня 2007 року, у зв`язку з чим відповідач вважав, що позивач при розрахунку митних платежів, враховуючи календарний рік виготовлення транспортного засобу 2008, невірно застосовував коефіцієнт для визначення ставки акцизного податку, у зв`язку з чим сума недоплати митних платежів становить 13991.80 гривень.

Вказуючи, що беззаперечним доказом реєстраційних даних на транспортний засіб може бути лише реєстраційний документ, виданий уповноваженим державним органом, який він надав відповідачу при митному оформленні, а не акт про проведення огляду транспортного засобу та інформація, наявна у відкритому джерелі Інтернет (www.elcats.ru), оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, просив визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, 5 серпня 2021 року представник позивача Крючков В.О. подав до суду письмову заяву, в якій просив позов задовольнити та розглядати справу без його участі та за відсутності позивача (а. с. 87).

Представник відповідача Патушенко Н.А. у відзиві на позовну заяву вказувла, що 17 листопада 2020 року ОСОБА_1 при митному оформленні автомобіля марки HYUNDAI, модель SANTA FE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 вчинив дії спрямовані на зменшення розміру митних платежів в сумі 13991.80 гривень, шляхом заявлення в митній декларації типу IM40ДЕ №UA204120/2020/114279 від 17 листопада 2020 року неправдивих відомостей стосовно календарного року виготовлення автомобіля. Вказуючи, що оскаржувана постанова винесена відповідно до чинного законодавства, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання представник відповідача не з`явилася, хоча належним чином про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена (а. с. 86 на звороті). Про прични неявки суд не повідомляла, клопотань не подавала.

Враховуючи, що учасники процесу у судове засідання не з`явилися і розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Стаття 458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Для притягнення до відповідальності згідно зі статтею 485 МК України необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

За змістом статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною першою статті 266 МК України визначені обов`язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Таким чином, для притягнення до відповідальності позивача за порушення, передбачене статтею 485 МК України, необхідно встановити наявність умислу позивача на вчинення відповідних дій.

При цьому, для встановлення суб`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно правильно та повно встановити фактичні обставини справи для розуміння наявності чи відсутності умислу ОСОБА_1 щодо заявлення в митній декларації неправдивих відомостей.

Згідно з частиною другою статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Склад правопорушення, передбаченого підпунктом 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 ПК України, полягає у неправильному визначенні грошового зобов`язання з акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні на митну територію України автомобілів легкових та інших моторних транспортних засобів, призначених головним чином для перевезення вантажів.

Відповідно до підпункту 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України ставка податку для відповідного транспортного засобу визначається за формулою, відповідно до якої коефіцієнт, що дорівнює кількості повних календарних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку.

У підпункті 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що для того, щоб визначити митну вартість транспортного засобу важливим є з`ясування дати першої реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про початок його використання і зазначена в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними.

Для здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг на митній території України автомобіля марки HYUNDAI, модель SANTA FE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , позивач, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоімпорт Плюс» (далі - ТОВ «Автоімпорт Плюс»), яке є декларантом, крім інших документів, подав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24 березня 2013 року, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу - 20 січня 2009 року.

Декларантом було сплачено всі нараховані відповідачем митні платежі: ввізне мито, акцизний податок та податок на додану вартість.

Водночас, оскаржувана позивачем постанова мотивована тим, що в ході проведення митного огляду транспортного засобу встановлено, що легковий автомобіль марки HYUNDAI, модель SANTA FE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 має ознаки такого, що виготовлений у 2007 році, та відповідно до інформації, наявної у відкритому джерелі Інтернет (www.elcats.ru), дата виробництва вказаного автомобіля - 9 грудня 2007 року.

З огляду на вказані обставини посадова особа митниці, яка виносила оскаржувану постанову, дійшла висновку про те, що позивач вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів при здійсненні митного оформлення вищевказаного транспортного засобу на загальну суму 13991.80 гривень.

Обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повинні бути доведені відповідними засобами доказування.

Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118, зареєстрованим в Мiнiстерствi юстицiї України 10.04.2008 за № 291/1498, затверджено «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв, що перемiщуються громадянами через митний кордон України».

Визначення календарного і модельного років виготовлення та першої реєстрації і терміну перебування в користуванні транспортного засобу врегульовано пунктом 8 цих Правил.

Датою початку користування транспортного засобу, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Таким чином, для того, щоб визначити розмір митних платежів важливим є з`ясування дати першої реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про початок його використання і зазначена в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, видане уповноваженим органом держави, є належним документом, який засвідчує дату першої реєстрації транспортного засобу. Дата першої реєстрації транспортного засобу може бути підтверджена лише органом, який видав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, і не інакше.

З огляду на вказане, наявна у відкритому джерелі Інтернет (www.elcats.ru) інформація, на яку покликався відповідач в оскаржуваній постанові, не може бути належним доказом у цій справі. Разом із тим, відповідач до уповноваженого органу держави, який видав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, не звертався.

З огляду на вказане суд вважає, що позивач надав належний документ, який підтверджує дату першої реєстрації транспортного засобу, який ввезений ним на територію України, а митний орган не встановив обставин, які б свідчили про умисне надання позивачем недостовірних даних, що було б об`єктивною причиною для помилкового визначення митної вартості товару митним органом на момент розмитнення автомобіля.

Будь-яких належних та допустимих доказів про невідповідність свідоцтва про реєстрацію встановленому зразку і формі, яке при митному оформленні подав позивач, чи його підробку в матеріалах справи немає і відповідачем суду надано не було в ході розгляду справи.

У відповідності до пункту 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв, що перемiщуються громадянами через митний кордон України, основним документом, який підтверджує початок користування транспортним засобом, що був у користуванні та ввозиться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації такого засобу, яка зазначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами іноземної держави та дають право експлуатувати ці транпортні засоби на постійній основі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент митного оформлення автомобіля марки HYUNDAI, модель SANTA FE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 позивач, який перебував на посаді директора ТОВ «Автоімпорт Плюс», подав документи, необхідні для визначення дати першої реєстрації вказаного автомобіля, зокрема реєстраційний документ на автомобіль та інвойс, які є достатніми для визначення розміру митних платежів в розумінні пункту 8 вищевказаних Правил.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил допустив невідповідність висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення (порушення митних правил).

Крім того, з матеріалів справи видно, що митна декларація UA204120/2020/114279, в якій рік випуску транспортного засобу вказано 2008 і на яку посилається відповідач в оскаржуваній постанові, є первинною, а платежі позивачем здійснені по декларації UA204120/2020/118336, в якій рік випуску транспортного засобу зазначено 2007 (а. с. 21, 59).

Також суд зевртає увагу на те, що загальна сума фактично здійснених платежів позивачем (98987.16 гривень) перевищує розмір нарахованих платежів у первинній декларації (83704.83 гривень), що свідчить про відсутність недобору - несплати митних платежів, на що посилався відповідач в оскаржуваній постанові.

Разом із тим, визнання оскаржуваної постанови протиправною положеннями статті 286 КАС України не передбачено, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Судом встановлено, що 23 листопада 2020 року між адвокатом Крючковим В.О. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги (а. с. 30).

Відповідно до акту наданих послуг № 1-000000350 від 20 травня 2021 року виконавцем в інтересах клієнта відповідно до умов договору про надання правової допомоги у повному обсязі виконано зобов`язання:

- ознайомлення клієнта з його процесуальними правами та обов`язками - 1 година;

- ознайомлення з документами, наданими клієнтом - 2 години;

- юридичний прогноз справи та детальний аналіз вивчення фактичних обставин справи - 2 години;

- аналіз та вивчення постанови у справі про порушення митних правил - 2 години;

- вивчення судової практики з відповідних правовідносин - 2 години;

- підготовка та подання позовної заяви - 4 години;

- участь у судових засіданнях.

Оплата за надані послуги була проведена позивачем 20 травня 2021 року, про що свідчить Акт та квитанція № 1-к від 20 травня 2021 року (а. с. 32-35).

При визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвіїї» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Таким чином, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Разом із тим, відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У матеріалах справи, зокрема, й у відзиві на позов, відсутні клопотання відповідача про зменшення відповідно до частини шостої статті 134 КАС України витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, зважаючи на вищенаведене, сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень згідно з договором про надання правничої допомоги, актом наданих послуг є співмірною, належним чином підтвердженою, а тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби - відповідача у цій справі.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 9 квітня 2019 року (справа №826/2689/15, провадження №К/9901/4701/19).

Крім того, відповідно до вимог статті 139 КАС України з Поліської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 454 гривні.

Керуючись статтями 2, 77, 134, 139, 242-247, 272, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову першого заступника начальника Поліської митниці Держмитслужби Іванова Івана Івановича від 16 грудня 2020 року у справі про порушення митних правил № 0666/20400/20, якою притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 41975 (сорок одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 40 (сорок) копійок, скасувати і закрити справу про порушення митних правил № 0666/20400/20 щодо ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Поліської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення через Турійський районний суд Волинської області.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: Крючков Віталій Олексійович, адреса місця знаходження: вулиця Олеся Гончара, 3, офіс 95, місто Луцьк, Волинська область.

Відповідач: Поліська митниця Держмитслужби, адреса місця знаходження: вулиця Соборна, 104, місто Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 43350097.

Представник відповідача: Пастушенко Ніна Анатоліївна, адреса місця знаходження: вулиця Соборна, 104, місто Рівне, Рівненська область.

Повне рішення складено 5 серпня 2021 року.

Головуючий