Вирок № 98797058, 05.08.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6586/21

Провадження № 1-кп/161/727/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 05 серпня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Камінської К.О.,

за участю секретаря судових засідань Агрипініної К.А.,

прокурорів Ліпка О.П., Смаги А.Є.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Ковальова С.В.,

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої – адвоката Андрійчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030000000002 від 01.01.2019 року, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, офіційно не працюючого, раніше несудимого, -

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_1 , 01 січня 2019 року, близько 02.00 години, керуючи автомобілем, марки «Volkswagen Sharan», реєстраційний номер НОМЕР_1 Республіки Польша, рухаючись по вул. Набережній поблизу будинку № 1а, що в с. Тарасове, Луцького району, Волинської області в напрямку до с. Боголюби, Луцького району, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка рухалась по проїжджій частині в попутному напрямку, в результаті чого остання померла на місці пригоди.

Після наїзду на пішохода ОСОБА_3 , водій ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року (з наступними змінами та доповненнями), достовірно знаючи, що ОСОБА_3 внаслідок дорожньо – транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження, розуміючи, що поставив потерпілу в небезпечний для життя стан та усвідомлюючи те, що залишає без допомоги особу, яка внаслідок отриманих травм позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи реальну можливість надати їй допомогу, не переконався, чи потребує потерпіла допомоги, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу та з метою уникнення відповідальності, самовільно покинув місце дорожньо – транспортної пригоди, чим завідомо залишив без допомоги потерпілу ОСОБА_3 , яка перебувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, отже він сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан та був зобов`язаний і мав змогу надати потерпілій допомогу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 , згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №79, від 03.12.2020отримала наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді зламу кісток склепіння та основи черепа (в лівій тім`яній ділянці у вигляді лінійної форми зламу, який має початок в задній частині лівої тім`яної кістки, йде до заду в напрямку потиличної кістки та переходить на кістки основи черепа в ліву задньо-черепну ямку у вигляді хвилястого зламу і змінює напрямок дещо донизу та поперечно, в напрямку лівої передньої черепної ямки, в середній черепній ямці змінює напрямок до спинки «турецького сідла» перетинає косо-горизонтально спинку «турецького сідла», переходить на праву середньо-черепну ямку та йде до низу в напрямку правої задньої черепної ямки де сліпо закінчується), забою головного мозку (тім`яно-потилична доля зліва) з крововиливами під оболонки (під твердою мозковою оболонкою виявлено близько 200 мл3 рідкої темно-червоної крові на конвекситальній поверхні обох півкуль, більше на лівій півкулі; в м`якій мозковій оболонці та під нею виявлено дифузні крововиливи майже на всій конвекситальній поверхні лівої півкулі), масивний дифузно-обмежений крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин голови в лівій тім`яно-потиличній ділянці; крововиливи в ділянці коренів легень. Крім того, згідно висновку судово – медичної експертизи № 01 від 23.01.2019 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_3 є закрита черепно – мозкова травма, яка супроводжується зламом кісток черепа, забоєм головного мозку, крововиливами під оболонки.

Таким чином, обвинуваченому ОСОБА_1 , інкримінується те, що він своїми умисними діями, котрі виразилися у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.135 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, вказав, що дійсно після спричинення ДТП, не надавши допомоги потерпілій залишивши її без допомоги, покинув місце пригоди. При цьому, зазначив, що одразу не зрозумів, що під колеса його автомобіля потрапила людина, тому спочатку поїхав а згодом через деякий час вже повернувся. Ним було відшкодовано потерпілій суму близько 20 тис гривень на витрати з поховання загиблої. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати. Разом з тим, цивільний позов визнав частково, та погоджується сплатити шкоду у розмірі 50 тис. грн

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 повідомила суду, що у день події їй подзвонила слідча та повідомила про загибель її доньки. Через пережитий стрес усіх подробиць свого приїзду на місце події та подальше поховання вона не пригадує. Щодо міри покарання відносно обвинуваченого просила покарати останнього суворо, та просила задовольнити цивільний позов та стягнути із обвинуваченого моральну шкоду у сумі 300 тис. гривень за загибель своєї дитини.

Свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що у день події вночі, пішки рухалась із потерпілою ОСОБА_5 по дорозі у напрямку с Боголюби. Оскільки , тротуару обабіч дороги не було, було болото та калюжі, почувши рух машин позаду, вони прийняли рішення розійтись по сторонам дороги, вона, свідок – вправо, ОСОБА_6 – вліво. Через деякий час, вона почула звук двигуна автомобіля та розбитого скла, однак не зрозуміла, що відбулось та нічого не бачила у темряві. Через деякий час, вона почала кликати ОСОБА_6 та шукати її, однак втратила її з поля зору. Повз проїзжала машина, вона зупинила водія та почала пояснювати , що загубила подругу, однак водій вислухавши її, проігнорував та поїхав далі. Вподальшому вона все ж знайшла тіло ОСОБА_6 , і почала зупиняти іншу машину, із водіяєм якої, вони викликали швидку.

Щодо автомобіля обвинуваченого, повідомила, що після звуку розбитого скла його автомобіль зупинився за 200 метрів від події, із нього чулись жіночі крики, згодом автомобіль рушив. Однак, вказала, що з нього ніхто не виходив, а на момент зупинки нею наступного автомобіля, водій якого, проігнорував її прохання, автомобіля обвинуваченого вже не було, смуга руху була пустою. Обвинувачений приїхав на місце події через 1-1,5 год. із якимось чоловіком, коли вже була присутня «Швидка допомога». Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що у день події вночі рухалась із обвинуваченим ОСОБА_1 автомобілем в напрямку м. Луцька у с. Боголюби по правій стороні дороги. Було темно, дорога не освітлювалась, в автомобілі було увімкнуто ближнє світло фар. Через деякий час на шляху з`явилась якась тінь, тому ОСОБА_8 від`їхав трошки вліво. В якийсь момент почувся шум, склалось враження, що вони в`їхали у якусь яму, або збили тваринку, тому вона запанікувала і вони зупинились за 100-200 м , вийшли із машини та пройшли кілька кроків. Оскільки, в темряві вони нікого не побачили, то прийняли рішення знову сісти в автомобіль та рушити. Крім того, ОСОБА_8 повідомив їй, що по дорозі рухається автомобіль, і якщо сталось щось серйозне то він зупиниться, однак автомобіль зупинився на кілька секунд та рушив далі. Розуміючи, що все нормально, вони рушили у напрямку Луцька, однак по дорозі у с. Тарасове, їх автомобіль застряг у болоті, тому вони викликали ОСОБА_9 брата, який на власному автомобілі завіз її додому, а потім із ОСОБА_10 повернувся на місце події , щоб перевірити чи не відбулось чогось поганого.

Стверджує, що думок про те, що ОСОБА_8 збив людину у неї не було оскільки сильного удару вона не відчула .

Крім визнання вини обвинуваченим, його вина доведена зібраними матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.

Зокрема:

- протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 30.03.2021 року;

- витягами із Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030000000002 від 01.01.2019 за ч.2 ст.286 КК України № 12021030000000113 від 30.03.2021 за ч.1 ст. 135 КК України;

- постановою прокурора Волинської обласної прокуратури від 30.03.2021 про об`єднання вказаних кримінальних проваджень в одне провадження;

- Постановою про закриття кримінального провадження від 31.03.2021 року , з якої вбачається, що кримінальне провадження № 12019030000000002 від 01.01.2019 в частині епізоду за ч.2 ст. 286 КК України закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України;

- полісом № АК/8866684 від 22.04.2018, яким застраховано автомобіль марки «Volkswagen Sharan», реєстраційний номер НОМЕР_1 Республіки Польша страхувальником ОСОБА_11 ;

- протоколом огляду місця дорожньо – транспортної пригоди від 01.01.2019 року та фото таблицею до нього, з якого вбачається, що оглядом місця події є територія поблизу будинку № 1а по вул. Набережній у с. Тарасове Луцького району Волинської області та яким зафіксовано розташування тіла ОСОБА_3 та лівого дзеркала заднього виду на правому напрямку руху на м. Луцьк;

-протоколом огляду місця події від 01.01.2019 та фототаблицею до нього, з якого вбачається що оглядом місця події є територія біля новобудов по вул. Квітнева с. Тарасове Луцького району Волинської області та яким зафіксовано автомобіль марки «Volkswagen Sharan», реєстраційний номер НОМЕР_1 Республіки Польща із наявними на нього пошкодженнями;

- висновком експерта № 01 від 23.01.2019, з якого вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 є закрита черепно – мозкова травма, що супроводжувалась зламом кісток черепа, забоєм головного мозку, крововиливами під оболонки;

- висновком експерта № 12 від 26.03.2019 із доданою фототаблицею із якого вбачається, що на момент експертного огляду робоча гальмова система, ходова частина та система рульового керування автомобіля марки «Volkswagen Sharan», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані;

- Висновком експерта № 534 від 12.02.2020, із якого вбачається що встановити на якій смузі руху і в якому місці проїзної частини дороги відносно елементів проїзної частини дороги відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_3 не надається можливим;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.11.2019 за участю ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 із доданими схемами;

- протоколом слідчого експерименту від 26.12.2019 за участю ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 із доданими схемами;

- висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 8138 від 22.05.2020;

- висновком експерта за результатами проведення судової інженерно – транспортної експертизи № 8381 від 29.07.2020, із якого вбачається що в момент виникнення небезпеки для руху водій автомобіля марки «Volkswagen Sharan», реєстраційний номер НОМЕР_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, як при русі із фактичною швидкістю, так і при допустимій швидкості руху. З технічної точки зору дії водія ОСОБА_1 не знаходяться у причиновому зв`язку із виникненням дорожньо – транспортної пригоди;

-висновком експерта № 79 від 03.12.2020, із якого вбачається що враховуючи патоморфологічну характеристику, анатомічну локалізацію, масивність та характер тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_3 – запобігти настанню смерті потерпілої за умови вчасного та кваліфікованого надання медичної допомоги останній було неможливо;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.12.2020 проведеного за участю свідка ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_2 ;

- висновком експертів за результатами проведення комісійної судової інженерно – транспортної експертизи № 8699/СЕ-19/103-21/30-ІТ від 17.03.2021 із якого вбачається, що водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода та , з технічної точки зору, його дії не знаходяться у причинному зв`язку із виникненням дорожньо – транспортної пригоди;

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями, котрі виразилися у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.135 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжких, дані про особу винного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд відносить щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 передбачені ст.67 КК України, не встановлено.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу, який є молодого віку, не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, працює хоч і неофіційно, та безпосередню позицію потерпілої, яка наполягала на суворій мірі покарання, якщо обвинуваченим не буде їй відшкодовано моральну шкоду.

При таких обставинах, враховуючи наведені по справі обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який щиро розкаявся, є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується задовільно, його суб`єктивне ставлення до вчиненого, що свідчить про його щире каяття, а тому, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити в межах санкції Закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності та на підставі ст.75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши іспитовий строк, із покладенням на його обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Окрім того, потерпіла ОСОБА_2 подала до суду цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10 тис гривень, що складається із 5 тис. грн – судового збору за подання позову та 5 тис. грн – витрат за отриману професійну правничу допомогу та моральної шкоди у розмірі 500 тис. грн. При цьому, у судовому засіданні, уточнила, що моральну шкоду оцінює у 300 тис грн. надавши розписку про добровільне відшкодування обвинуваченим моральної шкоди у розмірі 8 тис. грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що діями ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок втрати найближчої для неї людини. Стверджує, що сума відшкодування моральної шкоди обумовлена глибиною душевних страждань, значним погіршенням стану здоров`я та необхідністю повністю змінити свій звичний спосіб життя та мислення.

Представник цивільного відповідача - адвокат Ковальов С.В. надав відзив на позовну заяву потерпілої ОСОБА_2 та просив такий задовольнити частково та врахувати встановлені органами досудового розслідування обставини, зокрема, те, що запобігти настанню смерті потерпілої за умови вчасного надання медичної допомоги було неможливим. Окрім того, у судових дебатах зазначив, що цивільний позов підлягає залишенню без розгляду, у зв`язку із незалученням страхової компанії.

Згідно частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В силу частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку втратою близької людини, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує в сукупності негативні наслідки, які настали для потерпілої, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнала потерпіла, ступінь вини завдавача шкоди і його майновий стан, з урахуванням добровільного часткового відшкодування шкоди та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 90 000 тисяч гривень. Вищевказані обставини встановлені в ході розгляду цивільного позову та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Спростовуючи доводи захисника щодо незалучення страхової компанії, суд враховує що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Що стосується вимог цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди у виді витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.118 КПК України визначено, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Частиною 1 ст.124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні цивільного позову потерпілої в частині стягнення з обвинуваченого в її користь 5 000 грн. витрат на правову допомогу слід відмовити.

Разом з тим, оскільки потерпілою надані договір про надання правової допомоги, копія квитанції до прибуткового касового ордера № 247616 та № 9247617. Враховуючи положення ст.ст. 118, 124 КПК України, посилаючись на обсяг наданої правової допомоги потерпілій, суд стягує такі процесуальні витрати на правову допомогу з цивільного відповідача.

Щодо вимог потерпілої про стягнення з обвинуваченого сплаченого судового збору в сумі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; 6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Правові норми, встановленні п.п. 2,6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведеного, цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Таке твердження повністю узгоджується з рішенням об`єднаної палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року, винесеним у справі № 187/291/17.

Оскільки ОСОБА_2 , як позивач у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільнена від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що судовий збір за подання цивільного позову в розмірі 5000,00 грн. сплачено помилково, тому вказана сума не підлягає стягненню з обвинуваченого.

Процесуальні витрати за проведені експертизи належить стягнути із обвинуваченого відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України.

Оцінюючи доводи захисника обвинуваченого , який просив відмовити у стягненні таких із обвинуваченого, враховуючи що кримінальне провадження за ч.2 ст. 286 КК України закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, суд враховує, що постановою слідчого від 31.03.2021 провадження у справі було закрито за ч..2 ст. 286 КК України, разом з тим усі експертні дослідження були проведені в межах кримінального провадження № №12019030000000002 від 01.01.2019 року.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368; 371; 374; 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України та призначити йому покарання виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку суду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень.

У задоволенні решти позову відмовити.

В порядку ст. 120, 124 КПК України стягнути з ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_2 процесуальні витрати (витрати на правову допомогу) в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави 14 453 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят три) гривні 66 (шістдесят шість) копійок судових витрат за проведення під час досудового розслідування судових експертиз.

Речові докази у справі, а саме:

-жіночу куртку чорного кольору, сукню сірого кольору, бюсгальтер чорного кольору, колготи капронові чорного кольору, чоботи зимові чорного кольору – повернути потерпілій ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя К.О. Камінська