Рішення № 98795580, 03.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2711/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника відповідача - Наумової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Херсонської обласної прокуратури

про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та невиплати заробітної плати, стягнення невиплаченої заробітної плати з урахуванням надбавок до посадового окладу, премій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач, прокуратура), в якій просить:

- визнати бездіяльність Херсонської обласної прокуратури протиправною щодо нездійснення нарахування та невиплати заробітної плати з урахуванням посадового окладу згідно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 26.03.2020 по 29.12.2020;

- зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх надбавок до посадового окладу, премій, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати за період з 26.03.2020 по 29.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 81 Законів України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора та її складових та «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зазначає, що згідно ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено посадовий оклад прокурора окружної прокуратури у вигляді 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Позивач звернув увагу, що рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, визнано неконституційним положення зазначеного пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697) зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає необґрунтованим визначення відповідачем розміру посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 та вважає, що за час перебування на посаді в органах прокуратури вона недоотримала за період з 26.03.2020 по 29.12.2020 заробітну плату у вигляді посадового окладу, усіх надбавок та премій, яку просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою від 18.06.2021 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.07.2021 о 09:30 год.

09.07.2021 в судове засідання прибув представник відповідача, позивач до суду не з`явилась, 08.07.2021 до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 з проханням перенести розгляд справи на іншу дату у зв`язку із неотриманням відзиву відповідача. Суд протокольно, на місці ухвалив, клопотання позивача задовольнити, розгляд справи відкласти на 21.07.2021 о 10:30 год.

20.07.2021 до суду надійшло клопотання від позивача щодо розгляду справи у порядку письмового провадження.

21.07.2021 до суду надійшла заява від представника відповідача з проханням закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті, заяву розглянути у порядку письмового провадження.

21.07.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.08.2021 о 13:15 год.

22.07.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнаються та задоволенню не підлягають з наступних підстав. Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно, постановою від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури та визначено розміри посадових окладів прокурорів. Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII визначено нові розміри посадових окладів працівників органів прокуратури, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно, зокрема, з 01.01.2017 - 12 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом прокурора регіональної прокуратури - 1,2. Застосовуючи положення ст. 13 Закону України «Про оплату праці» щодо оплати праці працівників установ і організацій та ч. 9 ст. 81 Закону № 1697-VII представник відповідача зазначає, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, з відповідним застосуванням положень Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік». Відповідач зазначив, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 було доповнено розділ VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України пунктом 26 відповідно до якого, зокрема, норми ст. 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин вищезазначені нормативно - правові акти неконституційними не визнавались, були чинними та підлягали обов`язковому виконанню, заробітна плата позивачу нараховувалась і виплачувалась згідно з умовами оплати праці працівників органів прокуратури, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012. Рішенням Конституційного Суду України у справі №6-р/2020 від 26.03.2020 визнано неконституційним окреме положення п. 26 розд. VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яке втратило чинність 26.03.2020, відповідно. Застосовуючи положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, пункт 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №505, окружні прокуратури почали свою роботу з 15.03.2021 відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 №40, позивача було звільнено із займаної посади наказом від 23.12.2020 №921к, у зв`язку з чим, заробітна плата нараховувалась позивача відповідно до норм діючого законодавства, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України №505 з огляду на вимоги п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, приписи п. 26 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, положення якого визнано не конституційним, з 26.03.2020 прокуратурою не застосовувались. Представник вважає, що на правовідносини щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачу як прокурору місцевої прокуратури у період з 26.03.2020 по 29.12.2020 рішення Конституційного Суду України у справі №6-р/2020 від 26.03.2020 не поширюється, оскільки з 25.09.2019 вони були врегульовані Законом № 113-ІХ, положення останнього та постанови Кабінету Міністрів України №505 є чинними та неконституційними не визнавались.

Виходячи з положень ст. 90 Закону № 1697-VII, Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 №228, а також висновки Верховного Суду України у постановах від 04.11.2015 №21-1461, 30.03.2016 №21-271а16, 13.07.2016 №21-1488а16, 21.11.2018 № 808/2163/17, від 16.01.2019 №804/217/17, від 27.02.2019 №809/982/16, від 07.05.2020 №802/1179/16-а, відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості збільшувати видатки з Державного бюджету України, здійснювати нарахування та виплату заробітної плати позивачу у іншому розмірі, ніж визначено постановою Кабінету Міністрів України №505. Представник відповідача у задоволенні позову просить суд відмовити.

03.08.2021 в судове засідання прибула представник відповідача, проти позову заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Позивач в судове засідання 03.08.2021 не з`явилась, та суд враховує раніше подане ОСОБА_1 клопотання від 20.07.2021 щодо розгляду справи у порядку письмового провадження, положення ч. 3 ст. 194, ч. 1 ст.205 КАС України, вважає можливим розглянути справу без її участі, в даному судовому засіданні, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , відповідно до наявної у справі копії трудової книжки НОМЕР_1 , з 15.07.2013 (запис №14) до 29.12.2020 (запис №18) працювала в органах прокуратури України, що визнається сторонами та не є предметом спору.

Наказом керівника Херсонської обласної прокуратури №921к від 23.12.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29.12.2020, підстава зазначена рішення кадрової комісії від 23.11.2020 №6.

З обставин справи вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за період роботи з 26.03.2020 по 29.12.2020 виплачувалась із урахуванням посадових окладів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», що відповідачем не заперечується та визнається.

Позиція позивача в даній справі ґрунтується на бездіяльності та протиправності дій суб`єкта владних повноважень щодо не здійснення останнім виплати належної заробітної плати, а саме відповідного посадового окладу за період з 26.03.2020 по 29.12.2020, як працівника прокуратури, визначеного Конституцією України, ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»,Законом України «Про оплату праці», застосувавши необґрунтовано постанову Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 та не врахувавши рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020.

В свою чергу, позиція відповідача ґрунтується на тому, що на вказаний позивачем період норми ст. 81 Закону № 1697-VII застосуванню не підлягали, фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, з відповідним застосуванням положень Законів України «Про державний бюджет України» на відповідний рік та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 з огляду на вимоги п. 3 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25.09.2019, вважає, що на спірні правовідносини рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 не впливає.

При вирішенні справи по суті суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 1 ст.5 КАС України).

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 4 та ч. 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

14.10.2014 було прийнято Закон України №1697-VII «Про прокуратуру» (далі-Закон №1697-VII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці (ч. 2 ст. 81 Закону №1697-VII.

Згідно ч. 3 ст. 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом, зокрема, прокурора регіональної прокуратури - 1,2 ((п.1 ) ч. 4 ст. 81 Закону №1697-VII).

Таким чином, починаючи з 15.07.2015 відбулися поетапні зміни в оплаті праці працівників прокуратури, збільшувались відповідно розміри посадових окладів працівників прокуратури, що не заперечується представником відповідача.

Відповідно до положень ст.ст. 8, 13 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною дев`ятою статті 81 Закону №1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що кореспондується із положеннями ст.ст. 89 і 90 вказаного Закону №1697-VII, відповідно, фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України; фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Та, зокрема, Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності з 01.01.2015) внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - постанова КМУ №505) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці (п. 6 постанови КМУ №505).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (далі - постанова КМУ №657), а саме пунктом 3 додатки 1, 2 і 7 до постанови викладено в такій редакції, зокрема, відповідно до Додатку 7 Схеми посадових окладів працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур визначено посадовий оклад до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 для прокурора прокуратури у розмірі 5660 грн. Таким чином, з 06.09.2017 посадовий оклад прокурора прокуратури визначено у розмірі 5660 грн.

Зазначений посадовий оклад визначений відповідачем та заперечуються позивачем по справі.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Законом України «Про Конституційний Суд України» № 2136-VIII від 13.07.2017 (далі - Закон № 2136-VII) передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ст. 91 Закону № 2136-VII).

Згідно із ст. 97 Закону № 2136-VII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Щодо правовідносин між сторонами, які виникли після прийняття рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 щодо нарахування та виплати заробітної плати у вигляді посадового окладу за період з 26.03.2020 по 29.12.2020, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, згідно з ч. ч. 3 та 4 ст. 81 Закону №1697-VII (в редакції від 20.03.2020) посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законом України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Так, у ч. 1 ст. 7 Закону №1697-VІІ слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні». Статтею 15 Закону №1697-VІІ зазначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.

Відповідно до Закону № 113-IX частини третю - п`яту ст. 81 Закону «Про прокуратуру» викладено в іншій редакції та, зокрема, встановлено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, відповідно, прокурора обласної прокуратури - 1,2. Відповідно, з 25.09.2019 Законом № 113-IX визначено розмір посадового окладу працівника прокуратури в ст. 81 Закону №1697-VII.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанова КМУ №505 від 31.05.2012.

Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окружні прокуратури розпочали роботу з 15.03.2021 відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.2021 №40.

Позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади та з органів прокуратури з 29.12.2020.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 прийнято 26.03.2020, яким визнано неконституційним положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, право на отримання заробітної плати у вигляді належного посадового окладу виникає у працівника прокуратури з 27.03.2020, у зв`язку з чим, суд вважає, що прокуратурою були допущені порушення ст. 43 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права володіння людиною своїм майном, ст. 81 Закону №1697-VII, відповідно, грошові кошти, а саме, частина заробітної плати у вигляді посадового окладу, яка була недоотримана позивачем, підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Суд приходить до висновку про спростування доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вищевказаними положеннями норами чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Та суд зазначає, що у працівників прокуратури виникає право на отримання належного розміру заробітної плати, що мала бути нарахована та виплачена відповідачем відповідно до положень ст. 81 Закону №1697-VІІ, не з 26.03.2020, а саме з 27.03.2020.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, основною складовою заробітної плати позивача є посадовий оклад.

Позивач перебувала на посаді прокурора окружної прокуратури, а тому мала право на отримання в період з 27.03.2020 по 29.12.2020 посадового окладу в розмірі 31530 грн. (2120х15). Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 прийнято 26.03.2020, право на отримання заробітної плати виникає з 27.03.2020 та здійснені відповідачем виплати посадового окладу за кожний відпрацьований позивачем місяць служби в органах прокуратури у сумі 5660 грн., що позивачем не заперечується, підлягають вирахуванню із суми невиплаченої частини посадового окладу.

При обрахунку заробітної плати позивача, суд вважає за необхідне врахувати показники довідки Херсонської обласної прокуратури №21-173вих21 від 14.07.2021 про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року.

Відповідно, при обрахунку розміру посадового окладу позивача за три робочі дні березня 2020 року (27,30,31) суд використовує наступний метод - 31530 оклад/21 (кількість робочих днів)х3 робочі дні = 4504,28 грн. В той же час позивач отримала за ці три дні виплату посадового окладу з розрахунку 5660/21х3=808,57 грн. Таким чином розмір недоотриманої позивачем в березні 2020 року суми заробітної плати становить 3695,71 грн. (4504,28-808,57).

В період квітень 2020 року та травень 2020 року позивач мала отримати посадовий оклад в розмірі 31530 грн. за кожний з місяців, натомість позивач отримала 5660 грн. за кожен із вказаних місяців, а тому розмір недоотриманої позивачем в ці місяці суми заробітної плати становить 25 870 грн. (31 530-5660), тобто за 2 місяці (квітень, травень 2020 року) ця сума становить 51 740 грн. (25870х2).

У червні 2020 року позивач отримала 4811 грн. посадового окладу, що у відсотковому значенні від посадового окладу в 5660 грн. становить 85%. Таким чином за червень 2020 року позивач повинна була отримати посадовий оклад в розмірі 26 800 грн. (31530х85%)/100), відповідно, розмір недоотриманої позивачем в червні місяці суми заробітної плати становить 21 989,50 грн. (26800-4811).

У липні 2020 року позивач отримала 1230,43 грн. посадового окладу, що у відсотковому значенні від посадового окладу в 5660 грн. становить 21,73%. Таким чином, у липні 2020 року позивач повинна була отримати посадовий оклад в розмірі 6851,46 грн. (31530х21,73%)/100), відповідно, розмір недоотриманої позивачем в липні місяці суми заробітної плати становить 5 621,03 грн. (6851,46-1230,43).

В серпні 2020 року позивач отримала 5377,00 грн. посадового окладу, що у відсотковому значенні від посадового окладу в 5660 грн. становить 95%. Таким чином, за серпень 2020 року позивач повинна була отримати посадовий оклад в розмірі 29 953,50 грн. (31530х95%)/100), відповідно, розмір недоотриманої позивачем в серпні місяці суми заробітної плати становить 24 576,50 грн. (29 953-5377,00).

У вересні 2020 року позивач отримала 5402,73 грн. посадового окладу, що у відсотковому значенні від посадового окладу в 5660 грн. становить 95,40%. Таким чином, за вересень 2020 року позивач повинна була отримати посадовий оклад в розмірі 30 079,62 грн. (31530х95,40%)/100), відповідно, розмір недоотриманої позивачем у вересні місяці суми заробітної плати становить 24 676,89 грн. (30 079,62-5402,73).

В жовтні 2020 року позивач отримала 3503,81 грн. посадового окладу, що у відсотковому значенні від посадового окладу в 5660 грн. становить 61%. Таким чином, за жовтень 2020 року позивач повинна була отримати посадовий оклад в розмірі 19 233,30 грн. (31530х61%)/100), відповідно, розмір недоотриманої позивачем у жовтні місяці суми заробітної плати становить 15729,49 грн. (19 233,30-3503,81).

За листопад 2020 року позивач мала отримати посадовий оклад в розмірі 31530 грн., натомість позивач отримала 5660 грн., а тому розмір недоотриманої позивачем в листопаді місяці суми заробітної плати становить 25 870 грн. (31 530-5660).

В грудні 2020 року позивач отримала 3344,55 грн. посадового окладу, що у відсотковому значенні від посадового окладу в 5660 грн. становить 59%. Таким чином, за грудень 2020 року позивач повинна була отримати посадовий оклад в розмірі 18 602,70 грн. (31530х59%)/100), відповідно, розмір недоотриманої позивачем в грудні місяці суми заробітної плати становить 15 258,15 грн. (18602,70-3344,55).

Всього розмір недоплаченої заробітної плати за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 становить 189 157,27 грн.

Суд вважає за необхідне врахувати приписи ч.7 ст.81 Закону №1697-VІІ, відповідно до якої прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Враховуючи стаж роботи позивача становить 7 років, а тому він має право на надбавку в розмірі 18 відсотків від суми недоплаченої заробітної плати, який є нічим іншим ніж різниця у посадових окладах.

Зазначене не покладає на суд обов`язку повторного перерахунку надбавки за кожний з періодів, а надає суду можливість визначити розмір надбавки від суми чистої різниці між нарахованими та виплаченими посадовими окладами та окладами на які позивач мала право з 27.03.2020. Така позиція підтверджується сумою надбавки в довідці Херсонської обласної прокуратури №21-173вих21 від 14.07.2021 про заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року, яка становить 1018,80 грн. від окладу в 5660 грн., що й становить 18%.

Суд обраховує розмір недоотриманої позивачем надбавки за вислугу років в розмірі 18% від суми в 189 157,27 грн., тобто в 34048,30 грн.

Таким чином, позивач має право на нарахування та виплату її недоотриманої заробітної плати у вигляді посадового окладу за період з 27.03.2020 по 29.12.2020, в розмірі 189 157,27 грн. та надбавки за вислугу років в розмірі 34048,30 грн., всього 223 205,57 грн.

Суд не погоджується із позицією позивача щодо наявності бездіяльності прокуратури у не виплаті їй частини недоотриманої заробітної плати у вигляді посадового окладу та надбавки за вислугу років, оскільки вона не підтверджена належними та допустимими доказами та, що спростовується вище встановленими обставинами. Щодо періоду з 27.03.2020 по 29.12.2020, по день звільнення позивача, суд вважає, що прокуратурою були вчинені відповідні дії щодо нарахування заробітної плати позивача, факт такого нарахування позивач не оспорює та визнає, але, як встановлено судом, таке нарахування не було здійснено в належному розмірі посадового окладу, визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить про протиправність саме дій відповідача, а не вчинення бездіяльності та є підставою для відмови в задоволенні даної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Херсонської обласної прокуратури.

В задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманої премії, суд відмовляє за їх безпідставністю та не доведеністю, а також враховуючи наявність дискреційних повноваження відповідача щодо вирішення питання про преміювання працівника прокуратури, зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 81 Закону №1697-VІІ преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Виходячи з вище встановлених обставин, відповідачем не доведено правомірність вчинення дій по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 заробітної пати у вигляді посадового окладу та надбавки за вислугу років відповідно постанови КМУ № 505 з огляду на вимоги п. 3 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ у періоді з 27.03.2020 по 29.12.2020, включно.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява № 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Під час вирішення даної справи суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та положення абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України, у даній справі відсутні підстави щодо стягнення понесених сторонами судових витрат чи компенсації їх за рахунок Державного бюджету пропорційно до задоволених позовних вимог.

03.08.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-80, 90, 139, 194, 241, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Херсонської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 частини заробітної плати у вигляді посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та надбавки за вислугу років визначену за ч.7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 29.12.2020.

Зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру (73000, вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, код ЄДРПОУ 04851120) здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) недоплаченої частини заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного ч.3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 27.03.2020 по 29.12.2020, включно, у розмірі 189 157 (сто вісімдесят дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 27 коп., та надбавки за вислугу років визначену за ч.7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 29.12.2020, включно, у розмірі 34 048 (тридцять чотири тисячі сорок вісім) грн. 30 коп. з вирахуванням (з утриманням) із цих сум податків і зборів та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 серпня 2021 р.

Суддя І.І. Войтович

кат. 106030000