Рішення № 98795535, 05.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05 серпня 2021 р. справа № 520/13116/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Турко А.В.

представника позивача - Іванова Д.А.,

представника третьої особи - Кезлі М.Д.,

розглянувши у порядку ст.287 КАС України у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: Харківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, стягувач) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною та скасування постанови від 02.07.2021 року про закінчення виконавчого провадження №6478808 державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сімонова К.К.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що державний виконавець до моменту прийняття спірної постанови про закриття виконавчого провадження не здійснив всі дії, які необхідні для повного виконання рішення суду в межах обов`язків встановлених Законом України "Про виконавче провадження". Підстави для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження у порядку п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні, оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2690/2020 боржником не виконано, не вжито жодних заходів передбачених Законом України "Про імміграцію" та п.12-16 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень.

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі за текстом - Відділ, владний суб`єкт) правом надати відзив на позов до суду не скористався. Разом із тим, на ухвалу суду від 21.07.2021 року надав до суду матеріали виконавчого провадження №6478808.

Представник третьої особи, Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, з поданим позовом не погодився. Аргументуючи заперечення зазначив, що повно виконав рішення суду щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 , оскільки повторно розглянув заяву про надання заявнику дозволу на імміграцію в Україну та на підставі ст. 9 Закону України "Про імміграцію" та враховуючи відсутність документів передбачених п.11 Постанови №1983 встановив, що прийняти документи для оформлення заяви не вбачається можливим. В судовому засіданні представником було наголошено, що використовуючи надані дискреційні повноваження, на які послався суд при вирішенні спору, при повторному розгляді заяви адміністративним органом відмовлено заявнику з інших підстав, ніж ти, що були досліджені судом у справі № 520/2690/2020. Також зазначив, що за відсутності законодавчо встановленої форми, рішення викладене в формі листа, є правомірним.

В додаткових пояснення представник позивача посилався на те, що повторний висновок третьої особи щодо відсутності у позивача права звертатися із документами на отримання дозволу на імміграцію, свідчить про відмову від добровільного виконання рішення суду.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020 позов ОСОБА_1 до Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови в прийнятті документів громадянина Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_1 для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію. Зобов`язано Харківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина Сирійської - Арабської Республіки - ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 залишено без змін.

Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 р. по справі №520/2690/2020 набрало законної сили 27.10.2020р., а 24.11.2020р. за ним було видано виконавчий лист.

05.03.2021р. за вказаним виконавчим листом державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Черкащенко В.В. (далі за текстом - державний виконавець) було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №6478808 і зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

За матеріалами справи встановлено, що до Відділу надійшов супровідний лист боржника №6351-329/6351-21 від 16.03.2021р., яким було повідомлено державного виконавця, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2690/2020 Харківським РВ ГУДМС України в Харківській області було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію та за результатами розгляду 19.01.2021р. надіслано повідомлення. Повторний розгляд заяви, як було зазначено в постанові суду, свідчить про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження. В додаток наданий лист про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 19.01.2021р. "Про надання відповіді".

Так, листом Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 19.01.2021р. «Про надання відповіді» заявника повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020р. повторно розглянуто заяву щодо надання дозволу на імміграцію в Україну. На підставі ст. 9 Закону України "По імміграцію", враховуючи відсутність документів згідно до п.11 Постанови №1983 "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", при повторному розгляді заяви заявника щодо надання дозволу на імміграцію в Україну встановлено, що прийняти документи для його оформлення не вбачається можливим.

02.07.2021р. державним виконавцем після отримання листа боржника за вих. №6351-329/6351-21 від 16.03.2021р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №64718808 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись з названою постановою державного виконавця, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень державного виконавця з приводу виконання рішень суду, підстави та спосіб їх реалізації визначені, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".

Так, за визначенням ч.1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

У силу ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

За правилом ч.6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, приписами ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачено порядок дій держаного виконавця у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, а саме: 1) виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення; 2) виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як встановлено судом з оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження №64718808, державний виконавець прийшов до висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - за наявності фактичного виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що виконавче провадження було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, оскільки до відділу надійшов лист про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 , як було зазначено у вищевказаному виконавчому документі.

Судом було витребувано та досліджено відповідь - лист "Про надання відповіді" Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 11.12.2019р.

Зі змісту цього листа вбачається, що підставою повернення та не розгляду вперше заяви про надання дозволу на імміграцію стало твердження відповідача, що жодним нормативно актом України не передбачено наявність у іноземців та осіб без громадянства одразу двох статусів, які дають право на законне проживання на території України. Та зазначено, що у іноземця, який законно перебуває на території України на підставі посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, права звертатися до ДМС з документами на отримання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання не має.

Аналогічний висновок викладений в мотивувальній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2690/2020.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020 зобов`язано Харківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина Сирійської - Арабської Республіки - ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію.

При цьому, висновків про обов`язковість прийняття та задоволення вказаної заяви терорганом міграційної служби судом не зроблено, а навпаки посилаючись на дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень в резолютивної частини рішення зобов`язано Харківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву.

Суд при вирішенні цього спору змушений акцентувати увагу на тому, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020 не містить вказівки суб`єкту владних повноважень розглянути звернення зацікавленої особи з урахуванням висновків суду.

Водночас, суд зазначає, що вчинена при повторному розгляді заяви заявника відмова суб"єкта владних повноважень умотивована іншою, відмінною від рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020 підставою, а саме: ненадання необхідних документів згідно затвердженому переліку.

Отже, фактично заявник не погоджується з рішенням Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, викладеним у формі в листа від 19.01.2021р. «Про надання відповіді».

При цьому, вказану відмову заявником не оскаржено.

Разом з тим, суд відзначає, що в спірних відносинах встановленої форми рішення чинним законодавством не передбачено.

Окрім того, виконавче провадження закінчено вже після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 з урахуванням листа боржника №6351-329/6351-21 від 16.03.2021р.

Суд відзначає, що державний виконавець не наділений ані компетенцією щодо визначення правильності суті прийнятого органом міграційної служби рішення, ані володіє відповідним обсягом знань та навичок у галузі міграційної справи.

Дослідивши тексти судових рішень по справі №520/2690/2020 суд відзначає, що дані судові акти не містять висновку про те, що особа, яка потребує додаткового захисту при зверненні із заявою про надання дозволу на імміграцію, в силу Закону України "Про імміграцію" та п.11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМУ від 26.12.2002р. №1983 замість подання паспорту іноземця може подати документ, який посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.

З огляду на указане доводи заявника про протилежне слід визнати безпідставними.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

Отже, зміст вказаної норми свідчить про право державного виконавця або сторони виконавчого провадження на звернення до суду щодо роз`яснення змісту відповідного рішення.

З програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що представник позивача звертався до суду в межах справи №520/2690/2020 із заявою про роз`яснення рішення суду, однак ухвалою суду від 06.04.2021р. у задоволенні заяви було відмовлено.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах державний виконавець вірно виходив із факту виконання боржником за виконавчим провадженням - органом міграційної служби судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020 шляхом повторного розгляду заяви зацікавленої особи і вчинення управлінського волевиявлення у межах свободи адміністративного розсуду на іншій підставі, ніж указувалась у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020.

Незгода заявника із відповідністю закону цього нового волевиявлення суб`єкта владних повноважень може бути реалізована стягувачем або у спосіб подання нового позову, або у спосіб оскарження стягувачем вчиненого волевиявлення у порядку ст.383 КАС України.

Примусове спонукання державного виконавця до визнання правильним власного тлумачення юридичних наслідків рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 р. по справі №520/2690/2020 за відсутності у резолютивній частині цього судового акті будь-яких вказівок про розгляд питання з урахуванням висновків суду суперечить ст.19 Конституції України, де указано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки рішення судів у справі №520/2690/2020 не містять висновків про ідентичність/аналогічність чи взаємозамінність таких документів як паспорт іноземця та документ, який посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту, то суд не вбачає підстав для задоволення сформульованої заявником вимоги, позаяк вона не спрямована на настання наслідків у вигляді реального та дієвого захисту порушеного права громадянина.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд не знаходить підстав для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №64718808.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ході розгляду справи судом не підтверджено існування факту порушеного суб`єктивного права заявника (ущемленого інтересу заявника) у сфері публічно-правових відносин у галузі примусового виконання рішень, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дня їх проголошення.

Суддя О.В. Старосєльцева