Рішення № 98795417, 28.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 р. № 520/5449/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горшкової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кандиби Ю.О.,

представника позивача- Голован Я.І.,

представника відповідача - Крюкової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Богінського Олега Валерійовича №482-к від 19.03.2021 "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління роботи з персоналом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без врахування обов`язкових відрахувань;

- визнати надані адвокатом послуги на суму 12000,00 грн. (дванадцять тисяч) судовими витратами понесеними позивачем та стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуваний наказ №482-к від 19.03.2021 про звільнення позивача є протиправним, таким, що прийнятий з порушенням чинного законодавства, без врахування заяви про відкликання заяви про звільнення, що в свою чергу є підставою для його скасування. Так позивач зазначила, що нею дійсно було написано заяву про звільнення, та в подальшому вона перебувала на лікарняному. Однак засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 надіслала на адресу відповідача заяву, в якій відкликала власну заяву про звільнення за згодою сторін. Але, не зважаючи на те, що позивач відкликала свою заяву, начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області ОСОБА_2 прийняв наказ №482-к від 19.03.2021 "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 ". Таким чином, враховуючи, що відповідач знав про відкликання заяви про звільнення, однак, всупереч відомій йому інформації звільнив позивача, ОСОБА_1 вважає, що суб`єкт владних повноважень порушив її право на працю, встановлене Конституцією України.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивача було звільнено з роботи за згодою сторін на підставі частин 2, 3 статті 86 Закону України "Про державну службу" з 19.03.2021, дати, обумовленої позивачем в особисто написаній нею заяві про звільнення. Відповідач зазначає, що з моменту досягнення домовленості між роботодавцем та працівником про факт та дату звільнення з роботи, анулювання угоди про звільнення може відбуватись тільки за взаємною згодою між сторонами. Відповідач вказує, що приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язку прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін. Також, відповідач погоджується з тим, що позивач була тимчасово непрацездатна, однак зазначає, що це не може перешкоджати звільненню останньої зі служби, оскільки чинне законодавство містить заборону для звільнення особи з роботи в період непрацездатності лише для тих осіб, яких звільняють з ініціативи роботодавця. Крім того, відповідач зазначає, що заяву ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення останній отримав засобами поштового зв`язку тільки 22.03.2021, відтак суб`єкт владних повноважень не міг знати про намір працівника анулювати угоду про звільнення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 07.06.2021 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 28.07.2021 сторони підтримали свої правові позиції.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №3-к від 26.04.2016 прийнято ОСОБА_1 з 27.04.2016 на посаду завідувача сектору управління персоналом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області за переведенням з Головного управління Держсанепідслужби у Харківській області.

Накозом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області переведено ОСОБА_1 , завідувача сектору управління персоналом, з 03.07.2017 на посаду начальника управління роботи з персоналом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.

09.03.2021 ОСОБА_1 звернулась з заявою до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Богінського О.В., в якій просила звільнити її з займаної посади за угодою сторін 19.03.2021.

Як встановлено з матеріалів справи, 11.03.2021 позивач, за допомогою Viber Messenger повідомила ОСОБА_2 , що перебуває на лікарняному.

Під час перебування на лікарняному з 11.03.2021 по 20.03.2021, що підтверджується листком непрацездатності серії АДР №774649, ОСОБА_1 засобами поштового відправлення направила на адресу відповідача заяву, в якій відкликала свою заяву про звільнення за угодою сторін 19.03.2021 від 09.03.2021 та просила, у зв`язку з наведеним, залишити її заяву про звільнення без розгляду.

Вказану заяву позивач датувала та направила рекомендованою кореспонденцією на адресу віповідача 18.03.2021, що підтверджується фіскальним чеком.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 22.03.2021 Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області отримало заяву ОСОБА_1 №вх-057/01-05/5510-21.

19.03.2021 Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області прийняло наказ №482-к про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 за угодою сторін та направило лист-повідомлення на адресу позивача з вказаною інформацією.

22.03.2021 позивач прибула до роботи, де була ознайомлена з оскаржуваним наказом №482-к від 19.03.2021, однак зазначила, що з наказом не згодна, про що відповідачем 22.03.2021 було складено акт.

Крім того, 22.03.2021 ОСОБА_1 звернулась з заявою до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Богінського О.В., в якій просила останнього негайно письмово повідомити заявника про результати розгляду її заяви від 18.03.2021 про відкликання заяви від 09.03.2021 про звільнення з займаної посади за згодою сторін.

31.03.2021 відповідач надав позивачу лист-відповідь №9.1-057/2/5005-21 щодо розгляду звернень ОСОБА_1 від 18.03.2021 та 22.03.2021, в якому повідомив заявника, що її звільнено з займаної посади на підставі заяви від 09.03.2021 відповідно до наказу №482-к від 19.03.2021.

Крім того, відповідач зазначив, що взаємна згода щодо анулювання домовленості сторін у правовідносинах, що склалися з приводу реалізації права ОСОБА_1 на звільнення за згодою сторін 19.03.2021 на підставі власноруч написаної заяви ОСОБА_1 від 09.03.2021, відсутня.

Вважаючи наказ про звільнення з роботи протиправним, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу", державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

Статтею 86 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Згідно ч.1 ст.89 Закону України "Про державну службу", державний службовець зобов`язаний до звільнення з посади чи переведення на іншу посаду передати справи і довірене у зв`язку з виконанням посадових обов`язків майно (далі - майно) особі, уповноваженій суб`єктом призначення у відповідному державному органі. Уповноважена особа зобов`язана прийняти справи і майно.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Згідно з пунктом першим частиною першою статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Так, приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також вказано у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16, від 27.05.2020 року в справі №404/6236/19.

Судом встановлено, що в заяві від 09.03.2021 позивачем власноруч зазначено про її бажання звільнитися з роботи з 19.03.2021, відповідач погодився із датою визначеною позивачем та видав 19.03.2021 наказ про звільнення позивача зі служби з 19.03.2021.

Тобто працівник та роботодавець дійшли згоди щодо розірвання трудових відносин та домовились щодо дати звільнення працівника з роботи.

Як зазначає позивач, нею 18.03.2021 було засобами поштової кореспонденції надіслано на адресу Головного управління Держпродспоживслужби у Харківській області заяву про відкликання заяви про звільнення, що, на думку ОСОБА_1 , безумовно свідчить про відсутність підстав для звільнення її з роботи з 19.03.2021.

Суд не погоджується з вказаним переконанням позивача з огляду на те, що, по-перше, подання працівником заяви про відкликання заяви про звільнення зі служби за власним бажанням не зумовлює обов`язку роботодавця прийняття такого відкликання та узгодження тим самим анулювання домовленості між сторонами про звільнення працівника з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП, а по-друге, вказану заяву про відкликання від 18.03.2021 відповідач отримав 22.03.2021, що свідчить про те, що роботодавець не був та не міг бути обізнаний про намір ОСОБА_1 про анулювання їх угоди про звільнення, а відтак, приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення №482-к від 19.03.2021, останній діяв відповідно до вимог законодавства та за попередньою домовленістю сторін про припинення трудових відносин.

В свою чергу, посилання позивача на те, що її не могло бути звільнено з роботи з 19.03.2021, оскільки вона перебувала на лікарняному, суд також не приймає, оскільки звільнення працівника за згодою сторін у період тимчасової втрати працездатності дозволяється трудовим законодавством.

Так, у Постанові Верховного Суду від 02.09.19 (КЦС) у справі № 401/30/17-ц та Постанові Верховного Суду від 22.11.19 (КАС) у справі №813/740/17 суд зазначив, що доводи позивачів на те, що їх звільнили у період тимчасової непрацездатності, є безпідставними, адже в даному разі мало місце звільнення за угодою сторін, тому таке звільнення є цілком правомірним.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Головне управління Держпродспоживслужби у Харківській області при прийнятті оскаржуваного наказу від 19.03.2021 №482-к діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивачем було надано до суду додаткові пояснення, відповідно до яких остання вважає, що ефективним способом захисту її прав є поновлення ОСОБА_1 на посаді "начальник управління персоналом та організаційного розвитку", в той час, коли позивач була звільнена з посади "начальник управління роботи з персоналом". Вказане позивач мотивує тим, що в період її звільнення з державної служби, 28.05.2021 було змінено структуру Головного управління Держпродспоживлужби у Харківській області, а відтак, поновлення ОСОБА_1 повинно здійснюватися відповідно до оновленої структури державного органу.

Окремо суд звертає увагу позивача, що відповідно до правової позиції Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №817/3431/14 та від 22.07.2021 у справі №826/18679/15, поновлення на посаді, яку позивач обіймав до звільнення є ефективним засобом захисту порушеного права позивача.

Приймаючи до уваги, що наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області ОСОБА_2 №482-к від 19.03.2021 "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 " прийнято у відповідності, в межах та в порядку, визначеному чинним законодавством, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління роботи з персоналом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області та стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування обов`язкових відрахувань, зважаючи на те, що вказана частина позовних вимог має похідний характер від попередньої, яка залишена судом без задоволення.

Згідно з частиною першою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 05.08.2021.

Суддя О.О. Горшкова