Рішення № 98795017, 03.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 р. № 520/9229/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення невиплаченої частини заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині не виконання зобов`язань передбачених п. 13 Розділу XII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 -VII та п.3 Прикінцевих Положеннями Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" № 79-VІІІ від 28.12.2014 з приводу не приведення своїх нормативно - правових актів та не приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цими Законами; не внесення на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цими Законами України, не забезпечено перегляду і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", що призвело до невиплати Харківською обласною прокуратурою за період роботи з 15.07.2015 по 26.03.2020 ОСОБА_1 належну заробітну плату з урахуванням посадового окладу визначеного ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, чим заподіяно матеріальних збитків у сумі 1529370,15 грн. (Один мільйон п`ятсот двадцять дев`ять тисяч триста сімдесят гривень 15 копійок);

- визнати протиправною бездіяльність в діях Харківської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати прокурору відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_1 заробітної плати за період роботи з 27 березня 2020 року по 19 серпня 2020 року з урахуванням посадового окладу визначеного приписами ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, чим заподіяно матеріальних збитків у сумі 214139,75 грн. (Двісті чотирнадцять тисяч сто тридцять дев`ять гривень 75 копійок);

- зобов`язати Харківську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з 15.07.2015 по 19.08.2020 відповідно до вимог ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ;

- стягнути з Держави України в особі Харківської обласної прокуратури та Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду - грошові кошти, у вигляді невиплаченої частини належної заробітної плати з урахуванням посадового окладу визначеного ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ за період роботи з 15.07.2015 по 19.08.2020 у сумі 1743509,9 грн (Один мільйон сімсот сорок три тисячі п`ятсот дев`ять гривень дев`ять копійок), які складають різницю між отриманою заробітною платою за цій період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що положеннями ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" щодо заробітної плати прокурора та її складових та Законів України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" - "Про Державний бюджет України на 2020 рік", зазначає, що з 25.09.2019 абз.1 ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" визначено посадовий оклад прокурора окружної прокуратури у вигляді 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пункт 1 частини 4 статті 81 зазначеного Закону передбачає, що посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури 1,2, у зв`язку з чим, посадовий оклад позивача мав становити: з 15.05.2015 по 19.08.2020 1743509,9 грн. Позивач стверджує, що рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, визнано неконституційним положення зазначеного пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно позивач вважає необґрунтованим визначення Харківською обласною прокуратурою розміру посадового окладу згідно постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 та вважає, що за час перебування на посаді в органах прокуратури він недоотримав за період з 15.05.2015 по 19.08.2020, по день звільнення, заробітної плати у вигляді посадового окладу у сумі 1743509,9 грн, яку просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником Харківської обласної прокуратури, надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що до 14.12.2015 порядок матеріального забезпечення прокурорів визначався ст.49 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1991 року), за змістом якої, розмір посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років, що є складовими заробітної плати прокурорів, затверджувався Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури та визначено розміри посадових окладів прокурорів. З набранням чинності 15.07.2015 Законом № 1697, втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ 1991 року, крім ч. 1 ст. 49, яка втратила чинність з 15.12.2015 (п. 3 розд. XII Прикінцеві положення). Законом № 1697 визначено нові розміри посадових окладів працівників органів прокуратури, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 81 Закону № 1697 посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.07.2015 - 10 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2016 - 11 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2017 - 12 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом прокурора регіональної прокуратури - 1,2. Разом з тим, у період з 15.12.2015 по 29.12.2020 норми ст. 81 Закону № 1697 застосуванню не підлягали. Застосовуючи положення ст. 13 Закону України "Про оплату праці" щодо оплати праці працівників установ і організацій та ч. 9 ст. 81 Закону № 1697 представник відповідача зазначає, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, з відповідним застосуванням положень Законів України "Про державний бюджет України" на відповідний рік. Також, представник відповідача зазначив, що Законом України" Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 було доповнено розділ VI Прикінцеві і перехідні положення Бюджетного кодексу України пунктом 26 відповідно до якого, зокрема, норми ст. 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На час виникнення спірних відносин вищезазначені нормативно - правові акти неконституційними не визнавались, були чинними та підлягали обов`язковому виконанню, заробітна плата позивачу нараховувалась і виплачувалась згідно з умовами оплати праці працівників органів прокуратури, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 зі змінами та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.07.2017. Представник відповідача погоджується із наявністю рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та зауважує, що ч.2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, аналогічне положення закріплено у ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно, за загальним правилом, рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням. У відзиві, посилаючись на позицію викладено Верховним Судом у постановах від 27.10.2020 у справі № 826/18228/16, від 04.06.2020 у справі № 818/45/16, від 25.07.2019 у справі № 804/3790/17, від 23.01.2019 у справі № 820/2462/17, зазначає, що на спірні правовідносини рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 не впливає, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, у період з 26.03.2020 по 19.08.2020 заробітна плата нараховувалась і виплачувалась також відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 505 з огляду на вимоги п. 3 розд. II Прикінцеві і перехідні положення Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який набрав чинності 25.09.2019.

Кабінет Міністрів України надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, зазначив, що дія положень Закону України "Про прокуратуру" в частині збільшених посадових окладів працівників прокуратури зупинялася бюджетними законами у 2015-2020 роках, відтак не було підстав вносити зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505. Відтак, Кабінет Міністрів України діяв виключно в межах повноважень та у спсіб, передбачений Конституцією України та Закоеами України.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 у період з 13.05.2008 по 20.08.2020 працював в органах прокуратури Харківської області, а саме:

- з 13.05.2008 по 08.07.2009 - помічник Первомайського міжрайонного прокурора Харківської області;

- з 08.07.2009 по 14.12.2009 - помічник прокурора Ленінського району м. Харкова;

- з 14.12.2009 по 06.04.2010 - слідчий прокуратури Ленінського району м. Харкова;

- з 06.04.2010 по 14.09.2011 - прокурор відділу участі прокурорів у кримінальному судочинстві управління підтримання державного обвинувачення прокуратури Харківської області;

- з 29.11.2011 по 25.04.2013 - прокурор відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Харківської області;

- з 25.04.2013 по 14.07.2015 - старший прокурор відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Харківської області;

- з 14.07.2015 по 19.08.2015 - старший прокурор прокуратури Ленінського району м. Харкова;

- з 19.08.2015 по 28.03.2019 - старший слідчий другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області;

- з 28.03.2019 по 14.06.2019 - слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області;

- з 14.06.2019 по 05.09.2019 - слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Харківської області;

- з 05.09.2019 по 19.08.2020 - прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням злочинів у сфері корупції, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Харківської області.

Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Наказом прокурора Харківської області від 17.08.2020 № 1877к позивача звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудових розслідуванням злочинів у сфері корупції, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного боро розслідувань, розташованого у місті Полтава, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Харківської області та з органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", з 19.08.2020.

14.10.2014 було прийнято Закон України №1697-VII "Про прокуратуру" (далі-Закон №1697-VII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці (ч. 2 ст. 81 Закону №1697-VII.

Згідно ч. 3 ст. 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом, зокрема, прокурора регіональної прокуратури - 1,2 (п.1 ) ч. 4 ст. 81 Закону №1697-VII).

Таким чином, починаючи з 15.07.2015 відбулися поетапні зміни в оплаті праці працівників прокуратури, збільшувались відповідно розміри посадових окладів працівників прокуратури, що не заперечується представником відповідача.

Відповідно до положень ст.ст. 8, 13 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі-Закон №108) умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною дев`ятою статті 81 Закону №1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що кореспондується із положеннями ст.ст. 89 і 90 вказаного Закону №1697-VII, відповідно, фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України; фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Та, зокрема, Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності з 01.01.2015) внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII Перехідні положення Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Бюджетним кодексом та Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", як спеціальними законами, які регулюють бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури. Аналогічні положення закріплені у пункті 11 Прикінцевих положень Закону України" Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі постанова КМУ №505) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці (пункти 6 постанови КМУ №505).

Відповідно до постанови КМУ № 505, додатку № 5 Схеми посадових окладів працівників районних, міжрайонних, районних у містах із районним поділом та інших прирівняних до них прокуратур (в редакції від 15.12.2015) посадовий оклад районної прокуратури складав 2048 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" (далі постанова КМУ №657), а саме пунктом 3 додатки 1, 2 і 7 до постанови викладено в такій редакції, зокрема, відповідно до Додатку 7 Схеми посадових окладів працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур визначено посадовий оклад до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 для прокурора прокуратури у розмірі 5660 грн. Таким чином, з 30.08.2017 посадовий оклад прокурора прокуратури визначено у розмірі 5660 грн.

Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 14.10.2014) доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Відповідні дії не були вчинені Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що Прокуратура Харківської області не наділена правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України "Про прокуратуру", що узгоджується із постановами Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 0640/3667/18 (провадження № К/9901/1780/19 та від 07.05.2020 по справі № 802/1179/16-а (адміністративне провадження № К/9901/9971/18).

Вищенаведені правові норми, станом на час виникнення спірних правовідносин неконституційними не визнавались. Таким чином, у 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роках норми і положення Закону України "Про прокуратуру" щодо заробітної плати прокурора застосовувались в порядку та розмірах, встановлених постановами Кабінетом Міністрів України №505, №657 з дотриманням Закону № 79-VIII, а не статтею 81 цього Закону.

В даній справі спірні правовідносини між сторонами виникли зокрема щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати у вигляді посадового окладу за період з 15.07.2015 по 26.03.2020 та з 27.03.2020 по 19.08.2020.

Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що відповідачем по справі нараховувалась та виплачувалась позивачу заробітна плата, а саме посадовий оклад, відповідно до норм діючого законодавства, що діяло, зокрема, в періоді з 15.07.2015 по 26.03.2020, та судом визнано, що розмір посадового окладу був належним чином визначений та застосований прокуратурою, з дотриманням Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про оплату праці", відповідно до постанов КМУ №505 та 657, згідно положень Бюджетного кодексу України та Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Суд не погоджується із твердженням позивача про те, що він має право на перерахунок посадового окладу за період 15.07.2015 по 26.03.2020, включно, відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із наявністю рішення Конституційного Суду від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Законом України "Про Конституційний Суд України" № 2136-VIII від 13.07.2017 (далі - Закон № 2136-VII) передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ст. 91 Закону № 2136-VII).

Згідно із ст. 97 Закону № 2136-VII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020 та відповідно, саме з цього часу положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами застосуванню відповідачем не підлягають.

Суд приходить до висновку, що зазначене рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 не впливає на спірні правовідносини по 26.03.2020, оскільки виникли до його прийняття, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, що кореспондується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.10.2020 по справі №826/18228/16, від 23.01.2019 по справі №820/2462/17, від 25.07.2019 у справі №804/3790/17, від 04.06.2020 у справі №818/45/16.

Суд звертає увагу позивача, що зазначене рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення даного рішення, у зв`язку з чим, на час виникнення спірних правовідносин, а саме в період з 15.07.2015 по 26.03.2020, положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.

Відтак, з зазначених вище підстав, позовні вимоги в частині виплати Харківською обласною прокуратурою позивачу заробітної плати в неналженому розмірі в період з 15.07.2015 по 26.03.2020, задоволенню не підлягають.

Щодо правовідносин між сторонами, які виникли після прийняття рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 щодо нарахування та виплати заробітної плати у вигляді посадового окладу за період з 27.03.2020 по 19.08.2020, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, згідно з ч. ч. 3 та 4 ст. 81 Закону №1697-VII (в редакції від 20.03.2020) посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом прокурора обласної прокуратури - 1,2.

Законом України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Так, у ч. 1 ст. 7 Закону №1697-VІІ слова регіональні та місцеві замінено відповідно на обласні та окружні. Статтею 15 Закону №1697-VІІ зазначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.

Відповідно до Закону № 113-IX частини третю - п`яту ст. 81 Закону "Про прокуратуру" викладено в іншій редакції та, зокрема, встановлено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом, відповідно, прокурора обласної прокуратури - 1,2. Відповідно, з 25.09.2019 Законом № 113-IX визначено розмір посадового окладу працівника прокуратури в ст. 81 Закону №1697-VII.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанова КМУ №505 від 31.05.2012.

Таким чином, до початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, оплата праці прокурорів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивача було звільнено з посади та з органів прокуратури з 19.08.2020.

Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 прийнято 26.03.2020, яким визнано неконституційним положення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, право на отримання заробітної плати у вигляді належного посадового окладу виникає у працівника прокуратури саме з 27.03.2020 - наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення, у зв`язку з чим, суд вважає, що прокуратурою були допущені порушення ст. 43 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права володіння людиною своїм майном, ст. 81 Закону №1697-VII, відповідно, грошові кошти, а саме, частина заробітної плати у вигляді посадового окладу, яка була недоотримана позивачем, підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Враховуючи вищенаведені обставини, доводи представника Харківської обласної прокуратури, викладених у відзиві на позовну заяву, спростовуються вищевказаними положеннями норами чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020.

Щодо періоду з 27.03.2020 по 19.08.2020, по день звільнення позивача зі служби, суд вважає, що прокуратурою були вчинені відповідні дії щодо нарахування заробітної плати позивача, факт такого нарахування позивач не оспорює та визнає, але, як встановлено судом, таке нарахування не було здійснено в належному розмірі посадового окладу, визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про протиправність саме дій відповідача, а не вчинення бездіяльності та є підставою для відмови в задоволенні даної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури.

Виходячи з вищевстановлених обставин, Харківською обласною прокуратурою не доведено правомірність вчинення дій по нарахуванню та виплаті позивачу заробітної плати у вигляді посадового окладу відповідно постанови КМУ № 505 з огляду на вимоги п. 3 розд. II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ у періоді з 27.03.2020 по 19.08.2020, включно.

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування збитків особі у результаті порушення її цивільного права. Як визначено частиною другою означеної статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У свою чергу, частина друга статті 1 Цивільного кодексу України встановлює правило, згідно з яким до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз наведених вище правових норм та фактично встановлені обставини у справі вказують на те, що недоотриманий позивачем дохід у вигляді заробітної плати не може вважатися збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та норми статті 1175 Цивільного кодексу України за аналогією закону застосуванню не підлягають.

Відтак, по-перше, звертаючись до суду з вимогою про стягнення матеріальної шкоди у вигляді невиплати частини належної заробітної плати, позивач помилково ототожнює правову природу матеріальної шкоди та невиплаченої частини заробітної плати.

По-друге, обрахунок суми має проводити роботодавець із урахуванням кількості відпрацьованих днів. Так позивач у своїх обрахунках не врахував періоди своєї тимчасової непрацездатності та не навів суду обґрунтованих розрахунків суми стягнення.

Відтак суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Харківської обласної прокуратури здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 27.03.2020 по 19.08.2020, включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Щодо заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991, заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином Законом України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991 не було визначено розмір посадового окладу прокурорів і повноваження щодо його визначення були надані КМУ.

На виконання своїх повноважень КМУ Постановою №505 затвердив схему посадових окладів працівників органів прокуратури.

Тобто приписами частини першої статті 49 Закон України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991 було встановлено інші складові заробітної плати прокурів, без визначення розміру посадового окладу, повноваження щодо визначення якого надані КМУ, у межах яких була прийнята Постанова №505, яка визначила відповідні розміри посадових окладів.

Саме не приведення Кабінетом Міністрів України Постанови №505 у відповідність до Закону №1697-VII в частині встановленої статтею 81 заробітної плати визначено позивачем підставою для визнання протиправної бездіяльності КМУ.

Так підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону №1697-VII доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Водночас аналіз викладених приписів законодавчих норм свідчить, що Законом №1697-VІІ встановлені структура та розмір посадового окладу прокурорів, які не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином викладені обставини виключають можливість та необхідність приведення Постанови №505 у відповідність із Законом №1697-VII у визначений позивачем спосіб.

Також в обґрунтування позову позивачем зазначено про невиконання КМУ передбаченого підпунктом 2 пункту 13 Розділу XIII Перехідних положень Закону №1697-VII, яким було доручено КМУ у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників прокуратури.

Так, згідно з підпунктом 2 пункту 13 Розділу XIII Перехідних положень Закону №1697-VII КМУ надано доручення у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою:

забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у розмірі, необхідному для забезпечення здійснення ним своїх повноважень;

забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів";

забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на формування та функціонування системи безоплатної правової допомоги, оплату діяльності суб`єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги в розмірі, необхідному для створення та забезпечення функціонування районних, міжрайонних, міських, міськрайонних, міжрайонних у містах центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги і надання адвокатами безоплатної вторинної правової допомоги всім категоріям осіб, визначеним статтею 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

Отже, викладені приписи Закону №1697-VII не містять доручення КМУ щодо забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників прокуратури.

Водночас, аналіз викладених приписів свідчить, що ними передбачено приведення законодавчих актів відповідно до цього Закону, тобто законодавчих актів діючих на момент прийняття Закону №1697-VII.

При цьому, передбачена Законом №1697-VII зміна структури та розміру посадового окладу прокурорів плати прокурорів запроваджувалась з липня 2015 року.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, внесені зміни, які були чинними на час виникнення спірних відносин та неконституційними не визнавались, визначили інше правове регулювання питання оплати праці прокурорів.

Також з огляду на встановлення іншого порядку та умов регулювання виплати та розміру заробітної плати прокурорам та відсутність прийнятих на його виконання нормативно-правових актів у спірний період, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання прокуратури Харківської області здійснити їх нарахування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність бездіяльності Кабінету Міністрів України , та як наслідок - відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності вказаного відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 02910108), Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, ЄДРПОУ 00031101) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення невиплаченої частини заробітної плати - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Харківської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 частини заробітної плати у вигляді посадового окладу визначеного за ч.3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", за період з 27.03.2020 по 19.08.2020.

Зобов`язати Харківську обласну прокуратуру (вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 02910108) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 27.03.2020 по 19.08.2020, включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, та виплатити різницю недоотриманої суми заробітної плати з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова