Рішення № 98794925, 03.08.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3033/21

03 серпня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Покотила Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Скалатської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №3073 від 30.06.2020 року та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Скалатської міської ради (далі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Скалатської міської ради №3073 від 30 червня 2020 року «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Скалатську міську раду прийняти на пленарному засіданні Скалатської міської ради рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована на території Скалатської міської ради Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: м.Скалат Підволочиського району Тернопільської області. Проте, рішенням Скалатської міської ради від 30 червня 2020 року №3073 було вирішено відмовити громадянці ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, мотивами для його прийняття у ньому наведено те, що земельна ділянка, представлена у викопіюванні до заяви про бажане місце розташування належить до земель сільськогосподарського призначення (пасовище) та з даного пасовища на підставі протоколу громадських слухань рішенням сесії міської ради №1352 від 21.08.2018 зарезервовано земельну ділянку площею лише 10,00 га для наступного відведення її учасникам АТО, на даний час міською радою вже здійснено розпорядження щодо передачі у власність вказаної земельної ділянки, а також те, що на вказаному масиві громадянами міста Скалат здійснюється випас худоби.

Вважає, що наведені мотиви відповідача такими, що суперечать положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому оскаржуване рішення важає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 04.06.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач 10.06.2021 усунув недоліки позовної заяви, про що подав відповідну заяву з додатками.

Ухвалою судді від 14.06.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 03.08.2021.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 18.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 03.08.2021 представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 30 березня 2020 року, засобами поштового зв`язку звернулась до Скалатської міської ради із заявою, в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області (аркуш справи 15).

До вказаної заяви було долучено відповідні графічні матеріали та копії документів, які посвідчували особу.

Дана заява разом з додатками була отримана відповідачем 01 квітня 2020 року.

Листом Скалатської міської ради від 29.04.2020 №1253 у відповідь на заяву позивача було повідомлено, що питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради розглядалось на засіданні комісії міської ради з питань містобудування, будівництва, архітектури, земельних відносин та охорони природи 24.04.2020.

Також зазначено, що на земельна ділянка, представлена у викопіюванні до заяви про бажане місце розташування належить до земель сільськогосподарського призначення (пасовище). Із даного пасовища на підставі протоколу громадських слухань рішенням сесії міської ради № 1352 від 21.08.2018 зарезервовано земельну ділянку площею лише 10,00 для наступного відведення її учасникам АТО. На даний час міською радою вже здійснено розпорядження щодо передачі у власність вказаної земельної ділянки.

На вказаному масиві громадянами міста Скалат здійснюється випас худоби і на даний час відсутня земельна ділянка, щодо якої може бути здійснено розпорядження щодо її передачі у власність (аркуш справи 14).

Листом Скалатської міської ради від 22.05.2020 №1537 у відповідь на заяву позивача було додатково повідомлено, що питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради буде розглянуте на черговій сесії міської ради і про результати розгляду її звернення буде повідомлено додатково (аркуш справи 13).

Скалатська міська рада Підволочиского району Тернопільської області 30.06.2020 на пленарному засіданні п`ятдесят п`ятої сесії сьомого скликання прийняла рішення №3073 про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 , яким відмовила в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради.

Зокрема зазначено, що земельна ділянка, представлена у викопіюванні до заяви про бажане місце розташування належить до земель сільськогосподарського призначення (пасовище) та з даного пасовища на підставі протоколу громадських слухань рішенням сесії міської ради №1352 від 21.08.2018 року зарезервовано земельну ділянку площею лише 10,00 га для наступного відведення її учасникам АТО, на даний час міською радою вже здійснено розпорядження щодо передачі у власність вказаної земельної ділянки, а також те, що на вказаному масиві громадянами міста Скалат здійснюється випас худоби (аркуш справи 8).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Так, повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно із п.34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Також, приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, як вбачається із вищенаведеного, за результатами розгляду відповідного звернення на пленарному засіданні відповідач зобов`язаний або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав наведених у ч.7 ст.118 ЗК України.

Суд зазначає, що позивач просила надати їй дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована на території Скалатської міської ради Тернопільської області. Графічний матеріал з бажаним місцем розташування земельної ділянки позивач додала до вказаної заяви.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження невідповідності бажаної земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, як того вимагає ст. 118 Земельного кодексу України, а лише зазначено, що бажана земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення (пасовища) та її зарезервовано для учасників АТО, а також, що на вказаному масиві здійснюється випас худоби.

При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача у рішенні на те, що вказана земельна ділянка належить до пасовища, не підтверджені жодними затвердженими у законному порядку схемами землеустрою чи проектами впорядкування територій населених пунктів, генеральним планом м. Скалат чи іншою містобудівною документацією.

Також, згідно відомостей, які містяться у Публічній кадастровій карті, станом на момент подання заяви, спірна земельна ділянка до цього часу як об`єкт цивільних прав не сформована, до будь-яких видів цільового призначення ця земельна ділянка не віднесена.

Відтак, посилання в оскаржуваному рішенні на те, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення - пасовища, на якому здійснюється випас худоби, суперечить відомостям, які зазначені про цю земельну ділянку у Публічній кадастровій карті.

Суд звертає увагу, що відмова можлива лише у випадку встановлення та відповідного підтвердження факту наявності невідповідності бажаної земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, а не у зв`язку із тим, що на вказаній земельній ділянці здійснюється випас худоби та те, що її зарезервовано.

У спірному рішенні відповідачем не зазначено, яким саме вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, чи схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, чи проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не відповідає місце розташування об`єкта – обраної позивачем земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28 лютого 2020 року у справі № 806/3304/18.

Відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням меж і способу дій, визначених законом.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області №3073 від 30.06.2020 "Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти на пленарному засіданні Скалатської міської ради рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована на території Скалатської міської ради Тернопільської області, то суд розглядаючи її керується наступними мотивами.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такі ж висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 440/793/19, від 02.04.2020 у справі № 826/568/19, а також від 02.07.2020 за № 825/2228/18.

Проте, суд зазначає, що зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. В той же час суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, судом враховано, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проте, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено в оскаржуваному рішенні відповідача. За таких обставин суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання, в тому числі на відповідність вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, а тому позовні вимоги про зобов`язання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою за наявності встановлених вище обставин, є передчасними та не підлягають задоволенню.

Вказані висновки узгоджуються з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у постанові від 10.10.2019 у справі №814/1959/17.

Однак, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. Сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню в порядку частини третьої ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Скалатської міської ради №3073 від 30 червня 2020 року "Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 ".

3. Зобов`язати Скалатську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.03.2020 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га на території міста Скалат Тернопільської області та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Скалатської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору сплаченого при подачі позову в сумі 908 (дев`ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Скалатська міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грушевського, 2,м. Скалат,Тернопільська область,47851 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04058445);

Головуючий суддя Осташ А.В.