Вирок № 98794638, 05.08.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2053/17

Провадження № 1-кп/635/774/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Бобко Т.В.,

секретар судового засідання - Полоз М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220430003704 від 20.09.2016 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Павлівка Кегичівського району Харківської області, громадянина України, який має середню освіту, одруженого, пенсіонера, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, -

за участю прокурора – Гелети О.О.,

захисника – Кіяшка С.Л.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого – Мороз Т.А.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 протягом деякого часу знаходився з ОСОБА_2 в неприязних відносинах. 19 вересня 2016 року приблизно о 11 годині 30 хвилин ОСОБА_1 знаходячись поблизу земельної ділянки № 44 в садівничому товаристві Т «БОР» в с.Високий Харківського району Харківської області, зустрів ОСОБА_2 , з яким у нього виник словесний конфлікт на ґрунті неприязних стосунків. В ході конфлікту ОСОБА_1 , переслідуючи злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, діючи умисно, схопив своєю правою рукою 5, 4, 3 пальці лівої руки ОСОБА_2 та почав з поворотом викручувати їх в середину по відношенню до потерпілого, від чого внаслідок болю ОСОБА_2 зігнув коліна та опустився на землю. Своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 закриту травму лівої кисті у вигляді переломів основної фаланги 4 пальця і дистальної третини проксимальної фаланги 5 пальця та осколкового внутрішньо суглобового перелому основи дистальної фаланги 3 пальця з наявністю садна на тильній поверхні лівої кисті в області проекції міжфалангового суглобу 3 пальця, синці в області 4 та 5 пальців, що відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за висунутим обвинуваченням не визнав та дав наступні показання.

19 вересня 2016 року приблизно 11 години 20 хвилин він на автомобілі заїхав на територію садівничого товариства «БОР», де на відстані близько 10 метрів від Т-образного перехрестя зустрів потерпілого ОСОБА_2 , зупинився та привітав його зі святом Михайлового чуда, на що останній вилаявся в його бік нецензурною лайкою, через що між ними виник словесний конфлікт, при цьому ОСОБА_1 з автомобіля не виходив, оскільки його оточили 5 великих собак, які проживали на території товариства та поводились агресивно. ОСОБА_1 хотів відчинити двері автомобіля та потягнувся до ручки, на що ОСОБА_2 , який був взутий в китайські тапки без задників, почав тікати вниз по дорозі зі щебенем, пробігши приблизно 7-10 метрів, впав плазом руками вперед, потім підвівся на карачки та почав тікати на карачках, почав підводитись та перекинувся на ліве плече. На відстані 10-12 метрів ОСОБА_2 повністю підвівся та почав через паркан гукати ОСОБА_3 , кричав: «Іра, допоможи, вбивають». При цьому ОСОБА_1 залишався в салоні автомобіля через собак, коли вийшла ОСОБА_3 , собаки втекли та ОСОБА_1 поїхав до своєї ділянки. Хвилин через 10 до його будинку прийшли ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які сказали, що в автомобілі ОСОБА_1 нібито знаходяться їх документи та попрохали показати автомобіль, на що він погодився. ОСОБА_2 особисто оглядав його автомобіль, виймав речі з багажнику, у тому числі колесо, при цьому будь-яких тілесних ушкоджень на ньому, зокрема на руках, ОСОБА_1 не бачив. Днів через 15 ОСОБА_1 побачив ОСОБА_2 за кермом автомобіля, він тримався за кермо руками, будь-яких пов`язок або гіпсу на його руках не було. ОСОБА_1 вважає, що потерпілий його оговорює з метою помсти за раніше написану на нього ОСОБА_1 скаргу до обласного управління. Крім того, ОСОБА_1 характеризує потерпілого з негативного боку як конфліктну особу, пояснивши, що він раніше неодноразово звертався до нього як до голови правління садівничого товариства з заявами про намір укласти угоду на охорону будинку з охоронною агенцією, на що ОСОБА_2 постійно ображав його нецензурною лайкою та не розглядав його заяви.

Не зважаючи не невизнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненому злочині в межах пред`явленого обвинувачення повністю доводиться наступними доказами, які були досліджені під час судового розгляду.

Показаннями в ході судового розгляду потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив суду, що з травня 2016 року та на момент подій він був головою садівничого товариства «БОР», приблизно через 4 місяці після його обрання головою між ним та ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація з приводу заяви останнього про перерахунок розміру внесків за оплату охорони та утримання собак, але він не ображав його на не висловлювався в його бік нецензурною лайкою. 19 вересня 2016 року близько 11 години 20 хвилин він підійшов до будинку ОСОБА_3 , яка виконувала обов`язки бухгалтера товариства, та забрав у неї файл з грошима та квитанціями на оплату електроенергії. Коли він дійшов до перехрестя, до нього під`їхав член товариства ОСОБА_1 на автомобілі «Ніссан», порівнявшись з ним, опустив скло в автомобілі та запитав навіщо він написав, що він не сплачує внески в обласне управління, під час розмови з приводу грошей та внесків між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 висловлював до нього претензії та звинувачував його, а також сказав, що він служив в спецназі та зараз з ним розбереться. Після чого ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та наніс йому удар кулаком в область носа від якого ОСОБА_2 ухилився та почав закривати правою рукою обличчя, а в лівій тримав файл, ОСОБА_1 почав викручувати його ліву руку, від болю він присів, схопивши ОСОБА_1 за футболку, на що останній ударив його лівою рукою у вухо, а потім правою – в голову. ОСОБА_2 почав кричати та гукати ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_1 його відпустив та поїхав. У потерпілого були викривлені пальці на лівій руці - сторчали в різні боки, два пальця були вивернуті під кутом в бік великого пальця, він спробував їх вирівняти, на носу була кров. В цей час до нього підійшла ОСОБА_4 , з якою вони почали шукати файл з грошима та квитанціями, та не знайшовши пішли з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , оскільки думали, що файл може бути у нього. Біля будинку ОСОБА_1 він оглянув за згодою останньою його автомобіль, але файл вони так і не знайшли. Після чого ОСОБА_2 звернувся до бюро судово-медичної експертизи та після цього йому була надана медична допомога. Медичні пов`язки з руки зняли 5-6 жовтня, він дійсно вже самостійно керував автомобілем 10-12 жовтня.

Показаннями в ході судового розгляду свідка ОСОБА_4 , яка пояснила суду, що є членом садівничого товариства «БОР» в вересні 2016 року після 10 години вона знаходилась на території товариства біля сторожки та почула, як якась жінка кричала так, ніби щось трапилось та була потрібна допомога, вона бачила автомобіль ОСОБА_1 та чула, як захлопнулись двері автомобіля. Також вона побачила ОСОБА_2 , який йшов назустріч, у нього була кров на обличчі та на руці, пальці на руці стирчали неприродно та були вивернуті в іншій бік, він сказав, що його побив ОСОБА_1 . Після чого, вона разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пішли додому до ОСОБА_1 шукати файл з грошима, який до цього був у ОСОБА_2 . Біля будинку ОСОБА_1 вони оглянули автомобіль останнього за його згодою, але файл не знайшли. Пізніше через декілька днів вона бачила ОСОБА_2 з твердою пов`язкою на руці.

Виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження суд прийняв відмову прокурора від допиту свідка ОСОБА_3 в зв`язку з її хворобою та неможливістю забезпечити її явку у судове засідання.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину також повністю доводиться наступними документами та висновками експертиз, які були досліджені під час судового розгляду.

Витягом з кримінального провадження № 12016220430003704, зі змісту якого вбачається, що 19 вересня 2016 року надійшла заява від ОСОБА_2 про спричинення останньому 19 вересня 2016 року на території садового товариства «БОР» в с.Високий Харківського району Харківської області тілесних ушкоджень.

Змістом картки первинного обліку інформації, яка надійшла зі служби 102 (зареєстровано 19.09.2016 о 16.15 за № 17174) про те, що до 31-ї лікарні м.Харкова з переломами 4-5 пальців лівої кисті звернувся ОСОБА_2 , які він отримав внаслідок конфлікту із сусідом у садівничому товаристві «БОР» в с.Високий 19 вересня 2016 року.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 звернувся із заявою, в якій, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве повідомлення про вчинення злочину за ст.383 КК України, зазначив, що 19 вересня 2016 року близько 11 години на території садівничого товариства «БОР» ОСОБА_1 спричинив йому тілесні ушкодження.

Висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи № 1061-2016 від 19 вересня 2016 року, згідно якого за результатами судово-медичного огляду ОСОБА_2 у останнього були виявлені садна на лівому крилі носу, на тильній поверхні лівої кисті в області проекції міжфалангового суглобу 3-го пальця, синці в області 4 та 5 пальців лівої кисті, які могли бути отримані протягом 1 доби до моменту проведення огляду.

Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_2 № 6202-Ая/16 від 04.11.2016, згідно якого у ОСОБА_2 мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита травма лівої кисті у вигляді переломів основної фаланги 4 пальця і дистальної третини проксимальної фаланги 5 пальця та осколкового внутрішньо суглобового перелому основи дистальної фаланги 3 пальця з наявністю садна на тильній поверхні лівої кисті в області проекції міжфалангового суглобу 3 пальця, синців в області 4 та 5 пальців та післяопераційного рубця на ліктьовій поверхні 5 пальця (згідно медичної картки стаціонарного хворого №3125/1180 КЗОЗ «ХМКЛ № 31», 22 вересня 2016 року проведена операція «відкрита репозиція»), садно на лівому крилі носу, дана травма утворилась внаслідок дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості діючих поверхонь яких не відобразились, за механізмом удару-стиснення, з наявністю ротаційного компоненту (обертання), враховуючи морфологічні ознаки встановлених тілесних ушкоджень (закрита травма лівої кисті) вони могли бути отримані не пізніше дати звернення та встановлення у лікувальному закладу. За ступенем тяжкості закрита травма лівої кисті не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3 –х тижнів (21 день) і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості. За ступенем тяжкості садно викликає незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відноситься до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість, локалізацію та морфологічні особливості тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 , можливість їх утворення внаслідок одноразового падіння потерпілого на площині (тобто з висоти власного зросту) виключається.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 07.12.2016 за участю потерпілого ОСОБА_2 з фототаблицею та фотографіями до нього, в ході якого ОСОБА_2 показав за участю статиста про обставини та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , що повністю відповідає його показанням в ході судового розгляду.

Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_2 № 7272-Ая/16 від 12.12.2016, згідно якого у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження зазначені у висновку судово-медичної експертизи № 6202-Ая/16 від 04.11.2016, показання ОСОБА_2 , які викладені в протоколі проведення слідчого експерименту від 07.12.2016, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у нього тілесних ушкоджень.

Висновком додаткової судово-медичної експертизи ОСОБА_2 № 7518-Ая/16 від 20.12.2016, згідно якого у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження зазначені у висновку судово-медичної експертизи № 6202-Ая/16 від 04.11.2016, враховуючи локалізацію та механізм тілесних ушкоджень встановлених у ОСОБА_2 , зокрема травми лівої кисті, утворення їх при тих обставинах, на які посилається в своїх показаннях свідок ОСОБА_5 , а саме «при самовільному падінні ОСОБА_2 », виключається.

Суд не вбачає підстав для визнання вищезазначених висновків судово-медичних експертиз № 6202-Ая від 04.11.2016, № 7272-Ая/16 від 12.12.2016 та № 7518-Ая/16 від 20.12.2016 недопустимими доказами по справі, оскільки як вбачається зі змісту висновків експертизи були проведені в приміщенні відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб ХОБСМЕ лікарем судово-медичним експертом відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб ОСОБА_6 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України. Як вбачається з дослідницьких частин зазначених висновків експертом були досліджені оригінали медичних документів потерпілого ОСОБА_2 , у тому числі виписка із історії хвороби ХМКЛ № 31 від 05.10.2016, де потерпілому була проведена операція, амбулаторна картка потерпілого з 2003 року, рентгенограми пальців лівої кисті потерпілого № 7636, № 7941 від 19.10.2016, які консультовані лікарем-рентгенологом.

Доводи сторони захисту про відсутність ухвали про тимчасовий доступ до медичної документації та відсутність відомостей про направлення експерту слідчим такої документації не є достатньою підставою для визнання висновків експертиз недопустимими доказами за умови надання такої документації слідчому потерпілим, про направлення слідчим медичної документації потерпілого ОСОБА_2 для дослідження експерту зазначено в постанові слідчого про призначення додаткової судово-медичної експертизи від 07.12.2016, потерпілий ОСОБА_2 безпосередньо був оглянутий спеціалістом з питань судово-медичної експертизи в день спричинення йому тілесних ушкоджень 19 вересня 2016 року.

Надані стороною захисту відповідь на адвокатський запит за підписом директора ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім.проф. М.І. Ситенка АМН України» № 303 від 17.03.2017, консультативний висновок на адвокатський запит за підписом головного лікаря рентгенолога ОСОБА_7 ДУ «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор`єва НАМН» від 18.04.2017, відповідь на адвокатський запит за підписом директора КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна травматологічна лікарня» від 24.09.2020, з яких вбачається можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту з упором на випрямлені пальці кисті, жодним чином не можуть ставити під сумнів висновки судово-медичних експертиз, оскільки відомості, викладені у вищезазначених відповідях, отримані виключно на вихідних даних, які зазначені захисниками у запитах, без огляду потерпілого, дослідженні медичної документації та оригіналів рентгенограм.

Допитаний під час судового розгляду судово-медичний експерт ОСОБА_6 повністю підтримав висновки судово-медичних експертиз № 6202-Ая від 04.11.2016, № 7272-Ая/16 від 12.12.2016 та № 7518-Ая/16 від 20.12.2016 та наполягав на висновку про неможливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень у вигляді закритої травми лівої кисті внаслідок самостійного падіння з висоти власного зросту, оскільки наявні різний рівень переломів всередині, які не знаходяться на одній лінії, та множинність багатоуламкових переломів, що свідчить про ротаційний компонент, який не можливий при самостійному падінні, відсутні сліди ковзання, наявність синців свідчить на ознаки стиснення. Щодо доводів захисника про те, що амбулаторна картка потерпілого є сумнівним медичним документом через відсутність назви лікувального закладу, експерт пояснив, що жодних даних, які могли б ставити під сумнів відомості, які містяться в зазначеній амбулаторній картці, та її належність потерпілому ОСОБА_2 немає, записи, які містяться в картці мають всі необхідні реквізити щодо зазначення лікувальних закладів. Експерт також зазначив, що надані захисником відповіді на адвокатські запити не містять медичних даних, є лише позицією лікаря, та не можуть бути використані для проведення судово-медичної експертизи.

З вищезазначених підстав ухвалою суду від 08 вересня 2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання захисника Кіяшко С.Л. про призначення комісійної судово-медичної експертизи тяжкості та характеру можливо отриманих тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_2 .

Під час судового розгляду були допитані свідки захисту ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні охарактеризувала обвинуваченого ОСОБА_1 з позитивного боку як порядну та добру людину, потерпілого ОСОБА_2 – з негативного боку як конфліктного та грубого чоловіка. Свідок підтвердила наявність скарг від членів садівничого товариства з приводу нападу собак, які проживають на території товариства, а також пояснила, що 19 вересня 2016 року в першій половині дня вони почула лайку, та, виглянувши на вулицю, побачила ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які стояли біля автомобіля останнього, при цьому ОСОБА_2 нахилився та щось дивився в багажніку автомобіля, його рук вона не бачила, слідів крові на його обличчі вона також не бачила. Через 2 або 3 дні свідок зустріла ОСОБА_2 , на руках якого жодних медичних пов`язок або гіпсу не було.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначила, що є членом садівничого товариства «БОР» та охарактеризувала обвинуваченого ОСОБА_1 як доброго та неконфліктного чоловіка, потерпілому ОСОБА_2 надала негативну характеристику як нетовариському чоловіку, який не поважає інших. Свідок підтвердила факти нападу собак на території садового товариства на людей, у тому числі її чоловіка. Зі слів інших людей їй відомо про конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але обставини конфлікту їй не відомі. 20-21 вересня вона бачила ОСОБА_2 за кермом автомобіля, на його руці була пов`язка, але через день та у подальшому вона бачила ОСОБА_2 вже без пов`язки.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що його дружина є членом садівничого товариства «БОР», він може охарактеризувати ОСОБА_2 як похмурого та нетовариського чоловіка, будучи головою садівничого товариства він не реагував на звернення членів товариства на не відповідав на їх заяви. Свідок підтвердив факти нападу собак, які проживали на території товариства та у ОСОБА_2 , на людей. Свідок пояснив, що бачив ОСОБА_2 в вересні – жовтні 2016 року за кермом автомобіля ВАЗ.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні охарактеризувала ОСОБА_1 з позитивного боку, а ОСОБА_2 , який був головою садівничого товариства, - з негативного боку як неадекватну та конфліктну особу. Свідок пояснила, що 24 вересня та 25 вересня 2016 року бачила, як ОСОБА_2 виконував роботи з ремонту сторожки, носив дошки та цеглини, при цьому будь-яких пов`язок на його руках не було, потім у період часу до 01 жовтня 2016 року вона бачила ОСОБА_2 за столом у ОСОБА_3 , будь-яких пов`язок та тілесних ушкоджень у нього в свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що 19 вересня 2016 року в другій половині дня знаходився на території садівничого товариства «БОР» в с.Високий, де рухаючись по стежці біля редуктора побачив собак, та злякавшись їх зупинився, в цей час він побачив біля автомобіля «Ніссан» чорного кольору раніше незнайомих йому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останній виражався нецензурною лайкою, біля них знаходились собаки. Секунд через 40 ОСОБА_2 раптово розвернувся та побіг від автомобілю вниз по стежці, приблизно через 3 метра він спіткнувся та упав на щебінь плазом виставивши вперед руки, при цьому ОСОБА_1 знаходився в автомобілі з відчиненим вікном, потім ОСОБА_2 підвівся, почав кричати та побіг до сусіднього домоволодіння, з якого вийшла жінка, собаки побігли до неї, а свідок пішов далі.

Надаючи оцінку показанням свідкам захисту, суд зазначає, що показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 не містять будь-яких фактичних даних щодо події злочину та подій, які мали місце безпосередньо під час конфлікту між потерпілим та обвинуваченим, а тому жодним чином не виправдовують обвинуваченого у вчиненні злочину.

Наявність собак на території садівничого товариства та випадки їх нападу на людей, що підтверджується показаннями вищезазначених свідків, а також наданими стороною захисту фотознімками території садівничого товариства з зображеннями собак, та заявами на ім`я голови товариства з цього приводу, жодним чином не виключає можливість нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому за встановлених судом обставин, та можливості ОСОБА_1 вийти з автомобіля, оскільки суду не надано достатніх доказів, які б свідчили, що наявність собак унеможливлює пересування по території товариства людей, крім того, як вбачається з вищенаведених доказів собаки тривалий час вільно пересуваються по території садівничого товариства одночасно зі знаходженням на території людей.

Надані свідками характеристики обвинуваченого та потерпілого також жодним чином не спростовують висновків суду та не виключають можливості нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому, а лише свідчать про наявність неприязного ставлення свідків до потерпілого.

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 щодо отримання тілесних ушкоджень потерпілим внаслідок самостійного падіння суд вважає неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються висновками судово-медичних експертиз, показаннями судово-медичного експерта в судовому засіданні, показаннями потерпілого ОСОБА_2 , які є стабільними та послідовними, повністю узгоджуються як між собою та і з іншими доказами обвинувачення по справі, у тому числі змістом протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого від 07.12.2016.

Доводи захисника щодо недопустимості зазначеного протоколу проведення слідчого експерименту суд вважає безпідставними, оскільки відомості в протоколі викладені розбірливим почерком та придатні для дослідження, показання потерпілого надані під час проведення слідчого експерименту, які крім того зафіксовані за допомогою фотознімків, не мають суттєвих розбіжностей з його показаннями в ході судового розгляду. Учасникам слідчого експерименту, у тому числі понятим, роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки, потерпілий попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих пояснень.

Суд також не приймає показання свідка ОСОБА_12 як доказ, що виправдовує ОСОБА_1 у вчиненні злочину, оскільки як пояснив сам свідок він не бачив початку конфлікту між потерпілим та обвинуваченим, та подій, які відбувались між останніми до появи свідка, свідок знаходився на значній відстані та не бачив руки потерпілого в момент падіння та наявність або відсутність на них тілесних ушкоджень в цей момент. Можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень внаслідок самостійногопадіння виключається зазначеними вище доказами (висновками експертиз, показаннями потерпілого).

Відсутність на руці потерпілого ОСОБА_2 медичної пов`язки через декілька днів після отримання ним тілесного ушкодження у вигляді закритої травми лівої кисті, та можливість його керування транспортним засобом та виконання певних робіт, жодним чином не виключає факту наявності у потерпілого зазначеного тілесного ушкодження, яке встановлено відповідними медичними документами та висновками судово-медичних експертиз.

Отже, надані стороною захисту в ході судового розгляду докази жодним чином не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Надаючи аналіз дослідженим в ході судового розгляду доказам, зокрема, показанням свідків захисту, суд прийшов до висновку про наявність між потерпілим та обвинуваченим неприязних стосунків, що виникли за деякий час до вчинення злочину та мали триваючий характер, а тому суд виключає із обсягу пред`явленого обвинувачення зазначення органом досудового розслідування про вчинення злочину на грунті раптово виниклих неприязних стосунків між обвинуваченим та потерпілим. Зазначення про наявність таких стосунків також не узгоджується із формулюванням самого обвинувачення, яке містить відомості про наявність між потерпілим та обвинуваченим неприязних стосунків протягом деякого часу.

Вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за результатами оцінки досліджених в ході судового розгляду доказів суд вважає доведеною.

Обставин, які відповідно до ст.ст. 66 та 67 КК України пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він не судимий, кримінальне правопорушення вчинив вперше, одружений, пенсіонер, за місцем проживання та свідками в судовому засіданні характеризується з позитивного боку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого.

З урахуванням вищезазначених обставин, а також враховуючи, що обвинувачений досяг пенсійного віку, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, призначити покарання, передбачене санкцією статті кримінального закону у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.

Враховуючи, що обвинувачений раніше не судимий, кримінальне правопорушення вчинив вперше, позитивно характеризується, досяг пенсійного віку, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, у зв`язку з чим до нього може бути застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 за цивільним позовом про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3862,60 гривень та моральної шкоди у розмірі 300000 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, при цьому цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно вимогами ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3862,60 гривень, що складається з витрат, викликаних необхідністю придбання ліків у зв`язку з отриманими травмами, у розмірі 1805,11 гривень; витрат, пов`язаних з придбанням пального з метою використання автомобіля для прибуття до прокурора, слідчого та до лікарень після отримання травми, у розмірі 1907,89 гривень; витрат, пов`язаних зі зверненням до експертної установи у розмірі 85 гривень та витрат на копіювання документів для приєднання до матеріалів кримінального провадження у розмірі 64,60 гривень, підлягає частковому задоволенню – в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого витрат, викликаних необхідністю придбання ліків у зв`язку з отриманими травмами, у розмірі 1203,75 гривень та витрат, пов`язаних зі зверненням до експертної установи у розмірі 69,33 гривень, які підтверджені належними та допустимим доказами лише на вказані суми, а саме: чеками та квитанціями на придбання ліків на загальну суму 1203,75 гривень та квитанцією №9927895 про оплату послуг ХОБСМЕ на суму 69,33 гривень. Придбання зазначених у чеках та квитанціях ліків саме в зв`язку із спричиненими внаслідок злочину тілесними ушкодженнями підтверджується листом КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня № 31» за № 157-с від 04.05.2017, наданому у відповідь на адвокатський запит представника потерпілого.

Витрати на придбання пального не підтверджені належними та достатніми доказами, оскільки з наданих квитанцій неможливо встановити, що саме ОСОБА_2 придбавав пальне, не вбачається мета такого придбання, а також не вбачається можливим установити відповідність кількості придбаного пального витраченому часу та відстані від місця проживання позивача до місця призначення (органу досудового слідства, лікарні, суду тощо), а також кількість поїздок, пов`язаних з даним кримінальним провадженням. Також суд не вбачає підстав для стягнення з обвинуваченого витрат, пов`язаних з копіюванням документів, оскільки понесення таких витрат не підтверджено належними та достатніми доказами, а надані суду товарні чеки жодним чином не підтверджують, що такі послуги були пов`язані саме з копіюванням документів в рамках даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Оскільки судом встановлено, що в результаті вчинення злочину, потерпілий отримав тілесні ушкодження, що безумовно спричинило йому фізичний біль, суттєві душевні страждання та моральні переживання, потерпілий проходив лікування, переніс операцію, тому суд вважає що потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, яка з урахуванням усіх вищевказаних обставин у їх сукупності на засадах розумності, виваженості та справедливості, складає 15000 тисяч гривень і позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. Суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди потерпілому у зазначеному ним розмірі 300000 гривень, оскільки така сума не відповідає розміру моральних страждань потерпілого в зв`язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями, а призведе до безпідставного збагачення потерпілого, останнім також не надано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про порушення звичайного укладу життя потерпілого та втрати ним доходу у зв`язку із вчиненим злочином.

Судові витрати та речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України та призначити покарання у виді одного року позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного за даним вироком покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1273,08 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Т.В. Бобко