Рішення № 98794521, 05.08.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2021 р. Справа № 480/5779/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:

1. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 15.09.1992 року по 22.11.1993 року та з 24.11.1993 року по 10.11.1999 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 з 04 березня 2021 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що після виникнення права на пенсію за віком згідно абз.1 ч. 1ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), а саме досягнення 60 років, позивач 10.04.2021 року подав заяву про призначення пенсії за віком до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області разом із документами, які необхідні для призначення пенсії за віком.

Розглянувши заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняло рішення № 183450015906 від 16.04.2021 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років, про що позивача повідомлено листом Головного управління ПФУ в Сумській області від 07.06.2021 № 1800-0204-8/27076.

Позивач вважає, що приймаючи рішення № 183450015806 від 16.04.2021 року відповідач посилається на відсутній необхідний страховий стаж передбачений абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зараховує позивачу страховий стаж в кількості 21рік 4 місяці 03 дні. Однак відповідачем не враховано в страховий стаж період роботи згідно вкладиша трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 запис № 18 від вересня 1992 року та запис № 19 від 22.11.1993 року, мотивуючи це тим, що в записах № 18 відсутні дати прийому на роботу та відсутня дата наказу № 7/г про прийняття на роботу.

Відповідно норм п. 27 Порядку № 637 передбачено, що випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням п. 27 Порядку № 637 позивач вважає, що до страхового стажу згідно записів вкладишу трудової книжки колгоспника № 18 та № 19 повинно бути зараховано період роботи з 15 вересня 1992 року по 22 листопад 1993 року, що складає 1 рік 2 місяці 7 днів.

При відмові в призначенні пенсії за віком відповідачем також не зараховано до страхового стажу період роботи з 24.11.1993 року по 10.11.1999 року запис у вкладиші трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 , №20 від 24.11.1993 року та запис трудової книжки № 21 від 10.11.1999 року з підстави, що наказ про звільнення з роботи запису № 21 зроблено "іншим чорнилом", що, на думку позивача, є неприпустимим.

Позивач вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято всупереч чинного законодавства.

Ухвалою суду від 02.07.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позов, доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та 5-денний строк для подання заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, з дня вручення йому копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі 12.07.2021 (а.с. 38), у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому у відповідності до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.

29.07.2021 відповідач надіслав копію пенсійної справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, позовну заяву та відзив, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 10.04.2021 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області заяву про призначення пенсії за віком (а.с. 26).

16.04.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення № 183450015906, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років (а.с.21).

В обґрунтування рішення відповідачем зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з травня 1975 р. по лютий 1977 р., оскільки даний період роботи в колгоспі у віці до 16 років не підтверджено первинними документами; період з вересня 1992 року по 22.11.1993 року, оскільки в даті та наказі про прийняття на роботу не зазначено дату прийняття на роботу; період роботи з 24.11.1993 року по 10.11.1999 року, оскільки наказ про звільнення з роботи дописано іншим чорнилом (а.с. 20-21).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулює Закон України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі Закон №1058-IV). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно ч.1 ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 р. №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто розповсюдження даного Порядку № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Зі змісту рішення від 16.04.2021 року № 183450015906 судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.

Також, в обґрунтування рішення відповідачем також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з травня 1975 р. по лютий 1977 р., оскільки даний період роботи в колгоспі у віці до 16 років не підтверджено первинними документами; період з вересня 1992 року по 22.11.1993 року, оскільки в даті та наказі про прийняття на роботу не зазначено дату прийняття на роботу; період роботи з 24.11.1993 року по 10.11.1999 року, оскільки наказ про звільнення з роботи дописано іншим чорнилом (а.с. 20-21).

Щодо спірного періоду з вересня 1992 року по 22.11.1993 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в трудовій книжці НОМЕР_2 наявний запис « 09.1992 Принят в ППКП «Сохар» (а.с. 16).

Зазначений запис не містить дату прийняття на роботу ОСОБА_1 . Також, відсутній запис про дату прийняття на роботу позивача і в колонці на підставі якого документу було вчинено запис, зокрема наявний «Приказ №7/г от 09.1992» (а.с. 16).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Крім того, згідно п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до п.27 Порядку №637 у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Отже, у зв`язку із відсутністю в трудовій книжці позивача запису про дату прийняття на роботу у вересні 1992 року, суд вважає за необхідне визначити 15.09.1992 року.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивачу підлягає зарахуванню стаж з 15.09.1992 року по 22.11.1993 року.

Щодо спірного періоду з 24.11.1993 року по 10.11.1999 року, суд зазначає наступне.

Так, підставою відмови у зарахуванні наведеного періоду є доводи відповідача, що наказ про звільнення з роботи дописано іншим чорнилом.

Згідно змісту трудової книжки НОМЕР_2 в період з 24.11.1993 року по 10.11.1999 року ОСОБА_1 працював в С/А «Витим» (а.с. 16).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Крім того, суд наголошує, що відповідач не зараховуючи спірний період роботи позивача не зазначає, яким чином впливає дописання наказу про звільнення з роботи іншим чорнилом.

Жодних зауважень, щодо періоду, посади, записів у трудовій книжці позивача відповідачем не наведено.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивачу підлягає зарахуванню стаж з 24.11.1993 року по 10.11.1999 року.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії, суд зазначає, що обов`язковою ознакою рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов`язків. Прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій.

З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб`єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб`єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб`єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вказане, приймаючи до уваги, що судом дано правову оцінку дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб`єкта владних повноважень та порядку їх вчинення, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 16.04.2021 року № 183450015906 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 15.09.1992 року по 22.11.1993 року та з 24.11.1993 року по 10.11.1999 року є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУПФУ в Сумській області, відмовити.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити йому з 04.03.2021 пенсію за віком, то суд відмовляє у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Згідно з п.п. 4.7 п. 4 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, призначати і виплачувати пенсію на пільгових умовах є дискреційними повноваженнями управління ПФУ і саме ним мають бути реалізовані.

З огляду на викладені вище обставини, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 10.04.2021 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даному рішенні.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.03.2019 у справі №345/3526/16-а.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 908,00 грн. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 30.06.2021 р. (а.с. 7).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 16.04.2021 року № 183450015906 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 15.09.1992 року по 22.11.1993 року та з 24.11.1993 року по 10.11.1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 15.09.1992 року по 22.11.1993 року та з 24.11.1993 року по 10.11.1999 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2021 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук