Ухвала суду № 98793774, 05.08.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2971/21

Номер провадження 1-кп/623/358/2021

У Х В А Л А

іменем України

05 серпня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченко Ю.Ю.,

прокурора Козир М.В.,

захисника Міщенко І.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 КК України,

в с т а н о в и в:

02 серпня 2021 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2021 року за №12021220320000263, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 КК України, з доданими до нього документами.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07.07.2021 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», строк тримання під вартою встановлено до 08.08.2021 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 був доставлений до суду, однак відмовився від виходу з камери до зали судового засідання, про що був складений акт від 05.08.2021 року.

Враховуючи те, що судом було здійснено вичерпні заходи, з огляду на нетривалий строк з дня надходження справи до суду до дня судового засідання, направлені на доставку обвинуваченого до суду, обвинувачений розуміє що строк запобіжного заходу закінчується, то суд кваліфікує дії обвинуваченого як такі, що направлені на штучне створення ситуації неможливості проведення судового засідання.

Однак, зважаючи на те, що обвинувачений представлений захисником, суд вважає за необхідне виконати вимоги процесуального закону, а саме ст. 331 КПК України, яка пов`язана із тимчасовим позбавлення свободи ОСОБА_1 та поставити на обговорення учасників судового провадження питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на два місяці, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Захисник Міщенко І.І. заперечувала щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням електронних засобів контролю.

Суд, розглянувши в порядку ст.331 КПК України питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши додані докази, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час розгляду в суді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд констатує що в межах судового розгляду не допитано потерпілих та свідків, не досліджено матеріали справи, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні умисних злочинів проти власності, в Ізюмському міськрайонному суді Харківської області на розгляді перебувають справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень за ч.2,3 ст. 185 КК України, враховується вік, стан здоров`я обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв`язків, який офіційно ніде не працює, не одружений, не має дітей, постійного джерела доходу, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з позбавленням волі, які не забезпечать належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та не нададуть можливості уникнути вказаних ризиків, а тому суд вважає, що необхідно продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк два місяці.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення численних інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяця та відповідно задовольняє клопотання прокурора.

Керуючись ст. ст. 331, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 днів з 05 серпня 2021 року до 15 години 40 хвилин 03 жовтня 2021 року включно із залишенням визначеного розміру застави.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду. .

Головуючий суддя М.П.Одарюк