Рішення № 98792539, 19.07.2021, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1056/20

19 липня 2021 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Остапишин І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 жовтня 2013 року між сторонами укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач погодився з тим, що підписана заява, разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами", які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір. Це підтверджується його підписом у раніше згаданій заяві.

ОСОБА_1 зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, однак взяті на себе зобов`язання не виконує.

У зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, станом на 26.07.2020 року у відповідача наявна заборгованість перед позивачем, загальна сума якої становить 11942,84 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_1 у добровільному порядку її не погашає, просить позов задовольнити, а також стягнути суму сплаченого судового збору.

В поданій заяві представник позивача просить справу слухати у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав. Зазначив, що станом на вересень 2019 року на кредитній картці НОМЕР_1 після проведення попередньої операції залишок коштів складав 3,43 грн. 13.09.2019 року відображена операція списання коштів на суму 8830 грн, яку він не здійснював і не міг здійснити, оскільки ні власних коштів, ні кредитних на балансі картки не було. Про це він наступного дня повідомив банк на гарячу лінію, отримавши дані СМС інформування. Враховуючи наведене, просив у позові АТ «ПриватБанк» відмовити.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року зобов`язано Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" надати суду інформацію щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 23 жовтня 2013 року.

На виконання вимог ухвали суду від 17 березня 2021 року представником позивача на адресу суду направлено інформацію, за змістом якої встановлено, що 13.09.2019 року відбулось списання 8830 грн з карти відповідача НОМЕР_2 за рахунок кредитних коштів у зв`язку із масовими збоями процесінгового центру банку під час якого платежі було авторизовано міжнародною платіжною системою Мастеркард. Потім кошти були направлені в компанію CREDPLUS. У результаті проведеної претензійної роботи за заявою ОСОБА_1 , повернення вказаної суми коштів відбулося на іншу картку клієнта GOLD НОМЕР_3 12.11.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2013 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.33) і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд вважає не обгрунтованими посилання позивача на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19, сформулювала правовий висновок, що може бути застосований у цій справі. Зокрема щодо неможливості застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

На думку суду, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 23 жовтня 2013 року процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта. Тобто тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.

Положенням ст.1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Отже, положення Цивільного Кодексу передбачає прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути незаконно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-III від 05.04.2001р. (далі - Закон №2346-III) переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі; неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби; неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу встановлені п.37.2 ст.37 цього Закону (на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу)

Відповідно до п.32.1, 32.3 ст.32 Закону №2346-III Банки несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п.22.6 ст.22 цього Закону.

Зокрема, відповідно до п.22.6 обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Згідно з п.32.3.2 ст.32 Закону №2346-III, у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

В силу вказаних норм права та умов договору про надання банківських послуг Банк несе відповідальність за безпідставне списання грошових коштів з рахунку клієнта, порушення правил розрахункових операцій, яке спричинило помилковий переказ грошових коштів.

У разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки Банк зобов`язаний негайно відновити залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

За матеріалами справи встановлено, що кредитні кошти у сумі 8830 грн. були списані з банківської карктки відповідача НОМЕР_2 за рахунок кредитних коштів внаслідок процесингової помилки допущеної з вини банку, а не внаслідок виконання банківської операції проведеної з волі відповідача.

Вказані кошти 12.11.2019 року, внаслідок опрацювання помилкової операції, банк зарахував на іншу картку клієнта GOLD НОМЕР_3 . З якої причини повернення коштів відбулось на інший рахунок і чому банк не забезпечив автоматичного погашення заборгованості, яка виникла з вини банку, суду інформації не подано. При цьому підтвердження того, що позивач поінформував відповідача про цільове призначення цих коштів у матеріалах справи немає.

З огляду на викладене слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в сумі 3538,60 грн, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині.

При цьому, суд ввжає, що фактично отримані 12.11.2019 року та використані позичальником кошти в сумі 8830 грн. у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі не повернуті, то в силу частини другої статті 530 ЦК України суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача слід стягнути суму отриманого ним та не погашеного у повному обсязі кредиту в розмірі 8404,24 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір слід стягнути з відповідача.

На підставі наведеного, ст.ст. 526, 527, 530, 549, 1054, 1071, 1092 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 274-279, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 23.10.2013 року, станом на 26.07.2020 року в розмірі 8404 грн 24 коп., а також 2102 грн судового збору.

В задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 3538,60 грн відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя Л.М. Битківський