Рішення № 98792461, 28.07.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/193/20

Номер провадження 2/194/13/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі - Клімовій Д.В.,

за участю - адвокатів Бобровницького В.І., Голіциної Г.Д., Шиліна В.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої засобом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП та за зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В:

14.02.2020 р. позивач за первісним уточненим позовом та відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною та 26.01.2021 р. з уточненою позовною заявою до відповідачів, третіх осіб про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої засобом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП, в якій зазначає, що 10.04.2018 р. приблизно о 15-15 годині на вул. Харківська в м. Тернівка, Дніпропетровської області, в районі перехрестя з вул. Лермонтова, водій автомобіля Subaru, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі та який має перевагу в перетині даного перехрестя, внаслідок чого сталося зіткнення вказаного автомобіля з мотоциклом Yamaxa, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого ОСОБА_5 був смертельно травмований, а транспортним засобам були завдані механічні ушкодження. За даним фактом було розпочато кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040400000204. Також, ОСОБА_1 зазначає, що в ході досудового розслідування слідчий визнав його потерпілим.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що між власником автомобіля Subaru, ОСОБА_3 , як страхувальником, та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», як страховиком, було укладено договір обов`якового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з полісом між сторонами був укладений договір про страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією транспортного засобу на випадок настання страхового випадку. 10.04.2018 р. настав страховий випадок, тобто сталася ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність. Так, вказана страхова компанія, згідно з договором страхування, повинна надати ОСОБА_2 послугу по страхуванню ризиків на випадок завдання шкоди третім особам внаслідок ДТП, тобто відшкодувати завдану третім особам шкоду, завдану за участю забезпеченого транспортного засобу у передбаченому законом розмірі.

Також, позивач за первісним уточненим позовом та відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок ДТП, при якій загинув син позивача, йому була завдана як майнова, так і моральна шкода.

Після ДТП ОСОБА_5 ще чотирнадцять днів жив, його рідні намагались лікувати свого сина, на що в кінцевому результаті згідно з чеками та квитанціями шкода, пов`язана з лікуванням становить 37921,83 грн.. ІНФОРМАЦІЯ_1 його син ОСОБА_5 помер від отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень і на поховання сина було витрачено 73610 грн., а тому загальна сума витрат на лікування та поховання загиблого становить 111531,83 грн..

Окрім цього, ОСОБА_1 вказує, що внаслідок загибелі сина йому завдана моральна шкода, яку неможливо оцінити ніякими грошима. Втративши свою дитину у нього зник будь-який інтерес до життя. Моральна шкода підсилюється зневажливим відношенням до нього, як до людини. До цього часу він не почув від ОСОБА_2 жодного слова співчуття. Також, його моральна шкода складається з щиросердного болю, який він відчуває в зв`язку з втратою любимого сина, з глибоких і тривалих страждань, які він постійно відчуває, починаючи з моменту травмування та загибелі сина, він не зможе позбавитись від своїх душевних мук та болю вже до кінця свого життя, він втратив спокійний сон, катастрофічно погіршилось його самопочуття. Моральну шкоду він оцінює в 500000 грн..

Розмір страхового відшкодування за завдану потерпілому моральну шкоду, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, з урахуванням ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 1896,09 грн..

Шкода пов`язана із смертю потерпілого, згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 44676 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 10.04.2018 р. - 3723*12).

Позивач за первісним уточненим позовом та відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 вказує, що з урахуванням розміру франшизи, яка становить 1000 грн., стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на його користь підлягає 128169,92 грн.. Відносно ОСОБА_2 відповідно до ст. 1194 ЦК України залишається вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 453427,91 грн..

Також, ОСОБА_1 зазначає, що 19.05.2020 р. у справі було укладено мирову угоду між ним та страховиком, яку за ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 р. було затверджено, та за постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2020 р. скасовано. Однак, 28.07.2020 р. страховиком на користь позивача було виплачено 44676 грн. для відшкодування останньому моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи - потерпілого ОСОБА_5 .. Згідно з мировою угодою страховик повинен був перерахувати йому вищезазначені грошові кошти протягом 15 робочих днів з дня набрання законної сили ухвали Тернівського міського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди, але дана угода до цього часу не набрала законної сили, оскільки була скасована, та виплата йому страховиком вказаних коштів є передчасною.

У зв`язку з чим, просить суд стягнути на його користь з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого - 37921,83 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях потерпілого - 1896,09 грн., в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого - 44676 грн., а з урахуванням розміру франшизи - 83493,92 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 453427,91 грн. та 1000 грн. франшизи (т. 2 а.с. 66-69).

16.02.2021 р. у строк, встановлений судом, засобами електронного зв`язку, згодом 23.02.2021 р. засобами поштового зв`язку, представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічною позовною заявою ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» надіслав до суду відзив на уточнену позовну заяву разом з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи, в якому просив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» матеріальних збитків за рахунок страхового відшкодування в розмірі 83493,92 грн. залишити без задоволення, посилаючись на те, що страховик не порушував права позивача, так як позивач не звертався до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, а відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і також підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічною позовною заявою ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» зазначив, що дорожньо-транспортна пригода, яка склалася 10.04.2018 р. не є страховим випадком в розумінні ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і позивачем не надано до суду та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» доказів про настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу, що є підставою для визначення ДТП страховим випадком відповідно до Закону. Також, відповідно до п. 32.1 ст. 32 вказаного закону, не відшкодовується матеріальна шкода заподіяна при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

15.09.2017 р. ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № АМ 1228911, за яким страховик взяв на себе зобов`язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником шкоду життю, здоров`ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу Subaru Forester - JF1SJ5LA3DG042654, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з лімітом відповідальності 200000 грн. за шкоду життю, здоров`ю та 100000 грн. за шкоду майну третіх осіб, франшиза 1000 грн., яка страховиком не відшкодовується.

Крім того, представник ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» вказує, що в період дії вищевказаного договору, а саме 10.04.2018 р. досудовим слідством встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під керуванням транспортних засобів Subaru Forester та мотоцикла Yamaha YZF1000, водій мотоцикла Yamaha YZF1000 ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у КЗ «Обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова» ДОР», причиною скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди послужили дії водія мотоцикла Yamaha YZF1000 ОСОБА_6 , який грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху.

27.12.2019 р. старший слідчий з ОВС СУ ГУНП України в Дніпропетровській області Бушуєв Б.В., розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040400000204 від 10.04.2018 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, постановив вказане кримінальне провадження закрити, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого даною статтею.

Окрім цього, представник ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» зазначає, що ОСОБА_1 не надано до суду та страховику доказів про настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 (вирок суду, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності), що є підставою для кваліфікації ДТП страховим випадком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Навпаки в матеріалах справи є докази про відсутність вини ОСОБА_2 , і наявність вини саме потерпілого (померлого) ОСОБА_6 , який грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, є у ґрунтовній постанові слідчого про закриття кримінального провадження від 27.12.2019 р. за наслідками досудового провадження обставин ДТП. Страховик (відповідач) не є завдавачем шкоди, а діє на підставі Полісу, в межах страхових сум та в порядку, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також, представник ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» вказує, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику, але такого звернення до страховика не було. Крім того, щодо витрат на лікування, єдиним та належним документом, який би підтверджував би обґрунтованість витрат на лікування потерпілого є виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о), яка не надана позивачем за первісним уточненим позовом ОСОБА_1 , тому набір квитанцій про придбання медичних препаратів, не може свідчити про обґрунтованість витрат на лікування відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». А оскільки відсутні підстави для відшкодування витрат на лікування, то відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з лікуванням.

Представник ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» зазначає, що оскільки предметом позову ОСОБА_1 є відшкодування шкоди, завданою смертю потерпілого та моральної шкоди, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. До того ж, ОСОБА_1 вимагаючи відшкодувати витрати на поховання, не враховано, що чинним законодавством України встановлено граничний розмір страхового відшкодування, який виплачується потерпілій особі, яка здійснила витрати на поховання, виготовлення та встановлення пам`ятника.

Крім того, представник страхової компанії вказує, що ОСОБА_1 не звертався до страховика із заявою про страхове відшкодування, а тому стверджувати про порушення його прав та вимагати страхового відшкодування через суд не має правових підстав. ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» не порушувало жодним чином права позивача, а правовою підставою для звернення до суду є захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відсутність порушеного права є законною підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (т. 2 а.с. 94-117, 171-192).

26.02.2021 р. у строк, встановлений судом, через канцелярію суду представник відповідача ОСОБА_2 за первісними уточненим позовом - адвокат Голіцина Г.Д. подала відзив на уточнену позовну заяву з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи, в якому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення 453427,91 грн. та 1000 грн. франшизи відмовити, посилаючись на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими, а обставини, на які посилається ОСОБА_1 не доведені належними та допустимими доказами. Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ГУНП України в Дніпропетровській області Бушуєва Б.В. від 27.12.2019 р. кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040400000204 від 10.04.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України закрито, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого даною статтею. Згідно з цією постановою у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 10.04.2018 р. вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП відсутня. Як вбачається з постанови старшого слідчого Бушуєва Б.В. про закриття кримінального провадження, згідно з висновками експертів та двох проведених по кримінальному провадженню експертиз, в тій дорожній ситуації, наслідком якої сталося ДТП, саме син позивача, ОСОБА_5 , керуючи мотоциклом Yamaha повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху і саме він мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Subaru, яким керував ОСОБА_2 , шляхом виконання ним вимог п. 12.4 ПДР. В тій дорожній ситуації саме дії водія мотоцикла Yamaha ОСОБА_5 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням ДТП. Викладені у постанові слідчого висновки зроблені на підставі проведених по кримінальному провадженню судових експертиз. Отже, шкода була заподіяна внаслідок протиправної поведінки водія мотоцикла Yamaha ОСОБА_5 , який був сином позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є необґрунтованими. Крім того, посилання ОСОБА_1 на п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 1166, ст. 1167, ч. 2 ст. 1187 ЦК України, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку, і що при цьому вина заподіювана шкоди не вимагається, а також те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її заподіяла, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, не відповідають вимогам ст. 1188 ЦК України, якою передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Враховуючи, що за висновками вищевказаних експертиз шкода заподіяна саме з вини водія мотоцикла Yamaha, то позовні вимоги ОСОБА_1 до нього вважає необґрунтованими. Крім того, адвокат Голіцина Г.Д. зазначає, що за ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою, щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичах.

Також, представник відповідача за первісним позовом вказує, що ОСОБА_1 у позові не зазначено, якими доказами підтверджується розмір моральної шкоди, яку ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 в розмірі саме 453427,91 грн., та те, що завдана йому шкода спричинена саме його діями (т. 2 а.с. 193-197).

16.03.2021 р. у строк, встановлений судом, представник позивача ОСОБА_1 за первісним позовом та представник відповідача за зустрічною позовною заявою - адвокат Бобровницький В.І. засобами поштового зв`язку надіслав до суду відповідь на відзив ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» з доказами надсилання іншим учасникам справи, в які просить вважати відзив ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» необгрунтованим та позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що автомобіль Subaru, яким на день ДТП керував ОСОБА_2 як страхувальник, є забезпеченим транспортним засобом. В даному випадку, відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України у особи, яка завдала шкоди, наступає цивільно-правова відповідальність, яка застрахована у страховика ПрАТ «СК «ВУСО». Таким чином, вказана страхова компанія згідно з договором страхування повинна надати ОСОБА_2 послугу по страхуванню ризиків на випадок завдання шкоди третім особам внаслідок ДТП, тобто відшкодувати завдану третім особам шкоду, завдану за участю забезпеченого транспортного засобу у передбаченому законом розмірі. Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ1228911 передбачає, що страховик повинен відшкодувати позивачу заподіяну шкоду у розмірі, передбаченому полісом, у зв`язку з чим, посилання страхової компанії на відсутність доказів про настання цивільно-правової відповідальності не мають під собою підстав. Щодо розміру заявлених вимог, то представник ОСОБА_1 - адвокат Бобровницький В.І. вказує, що з врахуванням франшизи, яка в даному випадку становить 1000 грн., стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 128169,92 грн..

Щодо порушеного права позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою, то ОСОБА_1 не міг звернутися до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_2 категорично відмовився надати (або показати) страховий поліс (т. 2 а.с. 200-205, 239-244).

19.03.2021 р. у строк, встановлений судом, представник позивача ОСОБА_1 за первісним позовом та представник відповідача за зустрічною позовною заявою - адвокат Бобровницький В.І. засобами поштового зв`язку надіслав до суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_2 з документами надсилання іншим учасникам справи, в якій зазначив, що 10.04.2018 р. о 15-15 годині на вул. Харківській в м. Тернівка, Дніпропетровської області, в районі перехрестя з вул. Лермонтова водій автомобіля Subaru, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі та який має перевагу в перетині даного перехрестя, внаслідок чого сталося зіткнення вказаного автомобіля з мотоциклом Yamaha під керування ОСОБА_5 , внаслідок чого ОСОБА_5 був смертельно травмований, а транспортним засобам були завдані механічні ушкодження. Внаслідок ДТП ОСОБА_5 було завдану шкоду життю та здоров`ю.

Представник позивача ОСОБА_1 за первісним позовом та представник відповідача за зустрічною позовною заявою зазначає, що відзив відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» грунтується на повному невизнанні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вважає їх зовсім необґрунтованими, однак в даному випадку, відповідно ст.ст. 1166, 1187 ЦК України у ОСОБА_2 незалежно від його вини настає обов`язок відшкодувати завдану позивачу за первісним уточненим позовом шкоду, так як у ОСОБА_2 виникає цивільно-правова відповідальність, а тому посилання ОСОБА_2 на відсутність доказів про настання цивільно-правової відповідальності не мають під собою підстав.

Крім того, представник ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок загибелі сина, ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яка складається з щиросердного болю, який позивач відчуває в зв`язку з втратою любимого сина, з глибоких і тривалих страждань, які позивач постійно відчуває починаючи з моменту травмування та загибелі сина, він не зможе позбавитись від своїх душевних мук та болю вже до кінця свого життя, оскільки нема і не може бути дорожче життя людини, він втратив спокійний сон, катастрофічно погіршилось його самопочуття. Шкода, пов`язана із смертю потерпілого, яка є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, відповідно до п. 2 ч. 1 вказаної статті шкода відшкодовується батькам, які досягли пенсійного віку встановленого законом. У зв`язку з чим, представник ОСОБА_1 просить вважати відзив представника відповідача ОСОБА_2 необгрунтованим, та вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі (т. 2 а.с. 209-211, 239-244).

24.03.2021 р. у строк, встановлений судом, через канцелярію суду представник відповідача за уточненим первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Голіцина Г.Д. подала до суду заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якому вважає відповідь представника ОСОБА_1 на відзив ОСОБА_2 необгрунтованою та просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що причиною ДТП, в результаті якого син позивача ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, внаслідок яких був доставлений у лікарню, де настала його смерть, стало перевищення швидкості руху мотоцикла Yamaha, яким він керував у населеному пункті, зі швидкістю 104,1-129,4 км/год замість дозволеної 50 км/год, що стало причиною зіткнення керованого ним мотоцикла з автомобілем Subaru, під керуванням ОСОБА_2 .. Крім того, як вбачається з постанови старшого слідчого Бушуєва Б.В. про закриття кримінального провадження, згідно з висновками експертів та двох проведених по кримінальному провадженню експертиз, в тій дорожній ситуації, наслідком якої сталося ДТП, саме син позивача, ОСОБА_5 , керуючи мотоциклом Yamaha, повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху і саме він мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Subaru, яким він керував, шляхом виконання ним вимог п. 12.4 ПДР. В тій дорожній ситуації саме дії водія мотоцикла Yamaha ОСОБА_5 з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Також, в заперечені на відповідь на відзив представник ОСОБА_2 вказує, що шкода позивачу завдана внаслідок зіткнення мотоцикла Yamaha під керуванням ОСОБА_5 з автомобілем Subaru, яким керував ОСОБА_2 , а тому, дані правовідносини передбачені ст. 1188 ЦК України. Враховуючи, що шкода позивачу спричинена внаслідок протиправної поведінки водія мотоцикла Yamaha ОСОБА_5 , яким порушені вимоги п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху і саме він мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Subaru під його керуванням, а невиконання ним вимог ПДР з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням ДТП, то позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.

Крім того, посилання представника ОСОБА_1 у відповіді на відзив на ст. 1200 ЦК України про право батька на відшкодування шкоди, не відповідає предмету та підставам позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та розміру франшизи, оскільки позивач ОСОБА_1 , посилаючись на вказану статтю, не надав доказів досягнення ним пенсійного віку, встановленого законом (т. 2 а.с. 230-234).

16.02.2021 р. засобами електронного зв`язку, а згодом засобами поштового зв`язку представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» за первісним уточненим позовом подав до суду зустрічну позовну заяву з вимогами до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», безпідставно набуте майно (грошові кошти) в сумі 44676,00 грн.; інфляційні витрати в сумі 1581,73 грн.; 3% річних за період з 13.11.2020 р. по 01.02.2021 р. в сумі 296,94 грн.; інфляційні витрати та 3% річних за прострочення зобов`язання, починаючи з 02.02.2021 р. до моменту виконання судового рішення, та судові витрати.

Позовні вимоги представник ПрАТ «Страхова компанії «ВУСО» обгрунтовує тим, що ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області у справі № 194/193/20 (провадження № 2/194/140/20) затверджено мирову угоду, якою позивач ОСОБА_1 підтвердив, що після отримання від ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» грошових коштів у розмірі 44676,00 грн. він не матиме жодних фінансових претензій чи вимог до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» щодо страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталося 10.04.2018 р. у м. Тернівка, Дніпропетровської області. 28.07.2020 р. на підставі цієї угоди, позивачем ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» було перераховано на рахунок відповідача ОСОБА_1 44676,00 грн. згідно з платіжним дорученням. 12.11.2020 р. Дніпровський апеляційний суд у вказаній справі прийняв постанову, якою ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Окрім цього, представник ПрАТ «Страхова компанії «ВУСО» вказує, що отримані відповідачем кошти є безпідставно набутим майном і підлягають поверненню позивачеві, так як відпали підстави його набуття, внаслідок скасування ухвали про затвердження мирової угоди на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Станом на 15.02.2021 р. відповідачем добровільно не повернуто безпідставне набуте майно в сумі 44676,00 грн., що є порушенням майнових прав позивача, та враховуючи положення ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а саме: інфляційних витрат в розмірі 1581,73 грн. згідно з розрахунком за період з листопада 2020 року по січень 2021 року, 3% річних за період з 13.11.2020 р. по 01.02.2021 р. в розмірі 296,94 грн. та 3% річних за прострочення зобов`язання, починаючи з 02.02.2021 р. до моменту виконання судового рішення (т. 2 а.с. 122-129, 164-170).

19.03.2021 р. засобами поштового зв`язку представником відповідача ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою адвокатом Бобровницьким В.І. подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, який одночасно надіслано ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», в якому Бобровницький В.І. просить в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанії «ВУСО» до ОСОБА_1 за зустрічним позовом відмовити, посилаючись на те, що 10.04.2018 р. приблизно о 15-15 годині на вул. Харківська в м. Тернівка, Дніпропетровської області в районі перехрестя з вул. Лермонтова водій автомобіля Subaru, ОСОБА_2 виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі та який має перевагу в перетині даного перехрестя, внаслідок чого сталося зіткнення вказаного автомобіля з мотоциклом Yamaha під керування ОСОБА_5 , внаслідок чого ОСОБА_5 був смертельно травмований, а транспортним засобам були завдані механічні ушкодження.

З метою відшкодування майнової та матеріальної шкоди батько загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути на його користь з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» страхове відшкодування, а саме: витрати на лікування померлого до настання смерті 37 921.83 грн.; відшкодування моральної шкоди - 1 896,09 грн.; відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого 44 676 грн.; відшкодування моральної шкоди 44676 грн..

Представник страховика запропонував позивачу укласти мирову угоду, згідно з якою відповідач ОСОБА_1 погоджується на виплату грошових коштів в розмірі 44676 грн. у вигляді страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - потерпілого ОСОБА_5 на умовах п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка була затверджена ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області, однак 12.11.2020 р. Дніпровським апеляційним судом була скасована, як така, що зачіпає інтереси іншої особи. Крім того, з дій відповідача за первісним позовом ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» виплативши потерпілій стороні частину коштів, заявлених в позовній заяві ОСОБА_1 страховик визнав дану ДТП страховим випадком. Таким чином твердження страховика в зустрічній позовній заяві на те, що дана ДТП не є страховим випадком є нікчемне, оскільки погодився з частиною позову.

Також, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бобровницький В.І. щодо мирової угоди зазначив, що дана угода між сторонами укладена 19.05.2020 р.. За даною угодою, ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» зобов`язався на протязі 15 робочих днів з дня набрання законної сили ухвалою Тернівського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 р. про затвердження мирової угоди перерахувати позивачу ОСОБА_1 на його банківський рахунок грошові кошти зазначені у п. 2 угоди.

Крім того, законом передбачено та ухвалою суду зазначено, що законної сили ухвала набирає через п`ятнадцять днів з моменту її винесення, тобто 06.08.2020 р.. З вказаної дати (06.08.2020 р.) до 21.08.2020 р. страховик зобов`язався перерахувати кошти ОСОБА_1 , однак згідно з платіжним дорученням № 20487 кошти на рахунок ОСОБА_1 зараховані 28.07.2020 р., тобто в день, коли ухвала не набрала законної сили.

У зв`язку з чим, дії позивача за зустрічним позовом не відповідають умовам мирової угоди, а в діях ОСОБА_1 будь-яких порушень закону не вбачається, хоч він не відмовляється від факту нарахування йому коштів і визнає факт їх отримання, а тому зустрічна позовна заява подана до суду передчасно, оскільки на розгляді Тернівського міського суду Дніпропетровської області знаходиться позовна заява ОСОБА_1 до позивача за зустрічним позовом (т. 2 а.с. 207-208, 241).

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак раніше подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, за участю його представника (т. 2 а.с. 145).

Представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 - адвокат Бобровницький В.І. (т. 1 а.с. 34-35, 165) у судовому засіданні вимоги уточненого позову підтримав, у задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити, оскільки 10.04.2018 р. сталося ДТП, за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , в якому загинув син позивача ОСОБА_1 , а тому в порядку ст.ст. 1166, 1167 ЦК України відшкодуванню позивачу підлягає моральна шкода незалежно від вини особи, яка її завдала, та до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1188 ЦК України. Крім того, щодо зустрічного позову зазначив, що уточненим позовом було зменшено вимоги з урахуванням суми виплати ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», а тому вимоги зустрічної позовної заяви задоволенню не підлягають.

Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічною позовною заявою ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» - адвокат Шилін В.А. (т. 1 а.с. 162-163, т. 3 а.с. 35) у судовому засіданні щодо уточненого позову ОСОБА_1 заперечував, просив відмовити, оскільки спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», крім того матеріали справи не місять доказів протиправності дій ОСОБА_2 , навпаки, кримінальне провадження було закрито за відсутністю в діях останнього ознак кримінального правопорушення. Крім того, представник страховика пояснив, що застосуванню у даних правовідносинах підлягає ст. 1188 ЦК України, яка регулює відносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Окрім цього, ОСОБА_1 не звертався до страховика з заявою про страхове відшкодування, а тому його права не порушенні, у зв`язку з чим і відсутнє право на звернення до суду за захистом порушених прав в розумінні ст. 15 ЦК України. Також, позивачем за первісним позовом не надано доказів того, що ОСОБА_8 перебував на утриманні потерпілого. Щодо зустрічного позову, представник ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» зазначив, що позов підтримує, просить його задовольнити, оскільки на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди ОСОБА_1 страховиком було перераховано суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 44676,00 грн., однак ОСОБА_1 зобов`язаний повернути грошові кошти, оскільки підстава, на якій вони були набуті, згодом відпала, так як ухвала Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 р. скасована постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2020 р.. Крім того, представник страховика адвокат Шилін В.А. зазначив, що докази, долучені ОСОБА_1 до позову у виді квитанцій, не є належними доказами, які б підтверджували витрати на лікування померлого ОСОБА_5 , так витрати на лікування вважаються обгрунтованими, коли визначені закладом охорони здоров`я у відповідній формі о-27 із зазначенням призначення лікування особи.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак його представник - адвокат Голіцина Г.Д. (т. 1 а.с. 49-50) у судовому засіданні просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні уточненого позову в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 , оскільки згідно з матеріалами справи протиправність дій ОСОБА_2 не доведена, кримінальне провадження за постановою слідчого закрито у зв`язку з тим, що саме дії померлого ОСОБА_5 знаходилися у причинно-наслідковому зв`язку із настанням шкоди. Крім того, зазначила, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме ст. 1188 ЦК України, оскільки шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки не відшкодовується за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди. Також, адвокат Голіцина Г.Д. зазначила, що за ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою, щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичах.

Третя особа за первісним позовом - ОСОБА_3 та його представник - адвокат Голіцин О.М.у судове засідання не з`явилися, однак раніше адвокат Голіцин О.М. (т. 1 а.с. 144, 145) судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, оскільки протиправність дій ОСОБА_2 не доведена, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме ст. 1188 ЦК України, яка переважає ст. 1166 ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди на загальних підставах. Зустрічну позовну заяву ПрАТ страхова компанія «ВУСО» просив задовольнити з підстав, викладених у ній.

Третя особа за первісним позовом - ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином (т. 2 а.с. 249-251, т. 3 а.с. 21-23, 43-45, 59), причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не подав.

Суд, дослідивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з постановою старшого слідчого з ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області Бушуєва Б.В. від 27.12.2019 р. про закриття кримінального провадження (т. 1 а.с. 5-19) видно, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10.04.2018 р. приблизно о 15-15 годині на вул. Харківська в м. Тернівка, Дніпропетровської області, в районі перехрестя з вул. Лермонтова, м. Тернівка, Дніпропетровської області за участю транспортних засобів мотоцикла Yamaxa, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля Subaru, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , водій мотоцикла Yamaxa YZF1000 ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 02.05.2018 р. виконавчим комітетом Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (т. 1 а.с. 23). Крім того, з вказаної постанови слідчого встановлено, що причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди слугували дії водія мотоцикла Yamaxa YZF1000 ОСОБА_6 , який грубо порушив вимоги п.п 1.3, 1.5, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040400000204 від 10.06.2018 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України закрито, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого даною статтею.

Також, судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 02.10.2013 р. відділом РЕР ДАІ № 3 ГУМВС України в Дніпропетровській області, власником транспортного засобу Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , та право користуватися вказаним транспортним засобом має ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 21).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого 10.02.2017 р. Центром 2343, власником транспортного засобу НОМЕР_6 є ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 22), який згідно з довіреністю від 27.12.2017 р., посвідченою приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Русановою О.Г. та зареєстрованою в реєстрі за № 1462, надав кожному окремо право користування та розпорядження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 24).

Крім того, ОСОБА_4 згідно з довіреністю від 21.08.2017 р., посвідченою приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Бесараб А.О. та зареєстрованою в реєстрі за № 779, надав кожному окремо право користування та розпорядження ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 25).

З матеріалів справи встановлено, що згідно з полісом № АМ/1228911 (т. 1 а.с. 20, 89) станом на 10.04.2018 р. автомобіль Subaru Forester, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є забезпеченим транспортним засобом, зазначеним у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеному 15.09.2019 р. між страхувальником ОСОБА_13 та страховиком ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована, що не заперечується відповідачами за первісним позовом ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». Так, згідно з полісом, страховик взяв на себе зобов`язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником шкоду життю, здоров`ю та майну третіх осіб при експлуатації вказаного забезпеченого транспортного засобу.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У вищевказаному Законі № 1961-IV детально регламентовано дії водія,транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 вказаного Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 465/4287/15 від 11.12.2019 р..

Враховуючи викладене, суд не приймає посилання представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» адвоката Шиліна В.А. на те, що права ОСОБА_1 страховиком не порушені, оскільки останній до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» з заявою про страхове відшкодування не звертався, а тому і вимагати страхового відшкодування через суд ОСОБА_1 не має законних підстав, з огляду на те, що ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до суду з приводу виплати страхового відшкодування відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 6 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ч. 1, п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Стаття 23 ЦК України визначає загальні положення про можливість відшкодування моральної шкоди при наявності вини відповідача, а стаття 1167 ЦК України передбачає можливість відшкодування шкоди в позадоговірних (деліктних) правовідносинах лише за наявності ознак неправомірності або протиправності в діях осіб, які порушують ці права, та доведеності особою втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ.

За загальним правилом складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є: шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв`язок між ними; вина заподіювача шкоди.

Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності за заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Згідно із принципом змагальності сторін необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди.

При оцінці моральної (немайнової) шкоди, спричиненої потерпілим, суд повинен належним чином оцінювати ступінь немайнових втрат.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 р. у справі № 61/8496/15-ц.

Отже, суд враховує посилання представників відповідачів за первісним уточненим позовом, викладені у відзивах на уточнену позовну заяву та надані у судовому засіданні про те, що протиправність дій ОСОБА_2 у даній справі не встановлена, оскільки кримінальне провадження № 12018040400000204 від 10.04.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення за вказаною статтею, оскільки причиною скоєння ДТП 10.04.2018 р. є дії водія мотоцикла Yamaxa YZF1000 ОСОБА_6 , який грубо порушив правила ПДР України, а отже доказів того, що саме ОСОБА_2 є заподіювачем шкоди або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, матеріали справи не містять.

Крім того, суд враховує, посилання представників відповідачів за первісним уточненим позовом на те, що в даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню норми саме ст. 1188 ЦК України, якою визначено, що за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується. Вказана обставина не заперечувалася у судовому засіданні представником позивача за первісним уточненим позовом ОСОБА_1 - адвокатом Бобровницьким В.І., який у судовому засіданні вважав, що застосуванню у даній справі все ж таки підлягають норми саме ст. 1188 ЦК України.

Також, за п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Так, з матеріалів справи встановлено, що позивачем за первісним уточненим позовом та відповідачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 витрати на лікування померлого внаслідок ДТП ОСОБА_5 та необхідність їх здійснення не підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я, а до матеріалів справи долучені лише квитанції на придбання ліків (т. 1 а.с. 29-35), які не можуть свідчити про обґрунтованість витрат на лікування померлого відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з чим, підстави для відшкодування страховиком витрат на лікування потерпілого відсутні.

Окрім цього, за п.п. 27.2, 27.3, 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

З огляду на викладене, оскільки відсутні підстави для відшкодування витрат на лікування, то відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з лікуванням та відшкодування витрат ОСОБА_1 на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника загиблому ОСОБА_5 ..

Крім того, страховик не є завдавачем шкоди, його обов`язок виникає на підставі договору, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах страхових сум на відміну від деліктного зобов`язання винної особи відшкодувати шкоду (в тому числі моральну) на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 був на утриманні загиблого ОСОБА_5 та потребував від нього матеріальної допомоги.

Враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджено протиправності дій ОСОБА_2 внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки та не доведено в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що є підставою для кваліфікації ДТП страховим випадком відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,суд вважає за необхідне відмовити позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 у задоволенні вимог за уточненою позовною заявою повністю.

Що стосується позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» за зустрічною позовною заявою, суд приходить до наступного.

Згідно з ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 р. затверджено мирову угоду, укладену 19.05.2020 р. між сторонами ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», відповідач ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» погодилося на виплату грошових коштів в розмірі 44676,00 грн. страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяне смертю фізичної особи - потерпілого ОСОБА_5 на умовах п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зобов`язався на протязі 15 робочих днів з дня набрання законної сили ухвали Тернівського міського суду Дніпропетровської області про затвердження даної мирової угоди перерахувати позивачу ОСОБА_1 на його банківський рахунок грошові кошти в розмірі 44676,00 грн., підписанням даної мирової угоди ОСОБА_1 підтвердив, що після отримання від відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» грошових коштів у розмірі 44676,00 грн. він не матиме жодних фінансових претензій чи вимог до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» щодо страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 188-191).

Так, за матеріалами справи встановлено, що до набрання законної сили вказаної ухвали суду, 28.07.2020 р. ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на рахунок ОСОБА_1 перераховано 44676,00 грн. в рахунок страхового відшкодування за договором № АМ-1228911 від 15.09.2017 р., страхувальник ОСОБА_3 , справа № 194/193/20, про що свідчить платіжне доручення № 20487 від 28.07.2020 р. (т. 2 а.с. 3), про що також не заперечує представник відповідача ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою - адвокат Бобровницький В.І..

Окрім цього, ухвала Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 р. за постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2020 р. скасована, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 255-259).

З матеріалів справи встановлено, та підтверджено у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою - адвокатом Бобровницьким В.І., що отримані від ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» кошти в сумі 44676,00 грн. ОСОБА_1 добровільно страховику, починаючи з 13.11.2020 р. після винесення постанови Дніпровським апеляційним судом від 12.11.2020 р. не повернуті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17.

Так, предметом зустрічного позову у даній справі є стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів) в сумі 44676,00 грн., з огляду на те, що правова підстава, на якій грошові кошти були набуті, відпала у зв`язку із скасуванням 12.11.2020 р. судом апеляційної інстанції ухвали Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 р., отже суд не приймає заперечення представника ОСОБА_1 - адвоката Бобровницького В.І., що ОСОБА_1 не порушено норми закону щодо повернення коштів страховику, як безпідставно набутих, так як кошти було перераховано 28.07.2020 р. в день, коли ухвала не набрала законної сили, оскільки судом встановлено, що кошти ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» були перераховані на достатній правовій підставі згідно з ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 р..

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, за ст. 1212 ЦК України, особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Враховуючи викладене, ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань в незалежності від природи їх виникнення на підставі договору або делікту і відповідач, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи питання щодо розрахунку простроченого зобов`язання, а саме інфляційних витрат та 3% річних ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», суд вважає, що відповідачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 та представником відповідача - адвокатом Бобровницьким В.І. розрахунок не оспорений та заперечень проти вказаного розрахунку не надав, а тому розрахунок інфляційних витрат в сумі 1581,73 грн. та 3% річних в сумі 296,94 грн. за період після скасування 12.11.2021 р. Дніпровським апеляційним судом ухвали суду від 21.07.2021 р., а саме з 13.11.2020 р. по 01.02.2021 р. є правильним і підлягає задоволенню. Також, відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню підлягає 3% річних з 02.02.2021 р. за весь час прострочення, тобто до моменту виконання рішення суду.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 судовий збір на користь позивача за зустрічною позовною заявою ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» в розмірі 2270 грн..

Керуючись ст.ст. 76, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, завданої засобом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП - відмовити.

Зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ЄДРПОУ 31650052, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, безпідставно набуте майно (грошові кошти) в сумі 44676,00 грн.; інфляційні витрати в сумі 1581,73 грн.; 3% річних за період з 13.11.2020 р. по 01.02.2021 р. в сумі 296,94 грн.; інфляційні витрати та 3% річних за прострочення зобов`язання, починаючи з 02.02.2021 р. до моменту виконання судового рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», ЄДРПОУ 31650052, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Тернівський міський суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони справи:

Первісний позивач за уточненою позовною заявою та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічною позовною заявою: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, ЄДРПОУ 31650052.

Третя особа за первісним уточненим позовом: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа за первісним уточненим позовом: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений 05.08.2021 р..

Суддя: І.С. Солодовник