Ухвала суду № 98791155, 04.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

04 серпня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/2798/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, з такими вимогами:

визнати дії відповідача протиправними щодо невиплати недоотриманої пенсії спадкодавця у повному обсязі та зобов`язати відповідача здійснити нарахування суми пенсії, на виплату яких пенсіонер ОСОБА_3 мав право, але не отримав за життя, а саме, з 01.08.2014 року по день смерті пенсіонера (без обмеження будь-яким строком та із врахуванням індексації), сформувати та направити приватному нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахову С.О. відповідну довідку, для включення до складу спадщини суми недоотриманої пенсії спадкодавця.

В обгрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на обліку як одержувач пенсії в органах управлінні Пенсійного фонду України в м.Голубівка Луганської області, де отримував пенсію за віком.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер у м.Голубівка Луганської області, на території непідконтрольній українській владі. ОСОБА_3 з 01.08.2014 по момент смерті, пенсію не отримував.

Після смерті чоловіка ОСОБА_2 у встановленому законом порядку звернулася до приватного нотаріусу Сєвєродонецького міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Сєвєродонецької міського нотаріального округу відкрито спадщину та заведено спадкову справу. Встановлюючи обсяг спадкового майна, приватний нотаріус Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малахов С.О., до якого звернулася ОСОБА_2 , у свою чергу звернувся із письмовим запитом до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо суми недоотриманої пенсії, яка належала померлому чоловікові заявниці.

За результатами звернення від відповідача на адресу приватного нотаріусу було направлено письмову відповідь «Про надання інформації» від 29.01.2021 за №40/02-14, згідно якої сума недоотриманої пенсії пенсіонера ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 264 503,80 грн.

Приватним нотаріусом Сєвєродонецької міського нотаріального округу відкрито спадщину та заведено спадкову справу щодо недоотриманої пенсії у сумі 264503,80 грн, яка належить чоловіку позивача.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 сума недоотриманої пенсії може змінюватися відповідно до дати звернення за виплатою недоотриманої пенсії. Таким чином, вже на стадії підготування відповіді на запит нотаріуса, відповідач застосував положення ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та обрахував розмір недоотриманої пенсії померлого чоловіка позивача, з урахуванням дати звернення позивача до відповідача.

Вважаючи дії відповідача протиправними, 23.02.2021 представник позивача звернувся до відповідача з заявою щодо надання нотаріусу розрахунку недоотриманої пенсії за весь період, починаючи з 2014 року по день смерті ОСОБА_3 , проте відповідачем відповідь не надана.

Таким чином, з вини відповідача, нотаріус не отримав повну інформацію щодо розміру недоотриманої пенсії, а саме з 01.08.2014 по 29.01.2018, на яку мав право спадкодавець при житті, оскільки відповідач надав розмір недоотриманої пенсії за минулий час, не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нотаріус звернувся до відповідача з запитом 29.01.2021.

Позивач вважає, що відповідач не нараховує, не надає нотаріусу довідку із зазначенням розміру недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 по 29.01.2018, не виплачує недоотриману пенсію спадкодавця, чим незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна, при цьому не враховуючи положення ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності.

Ухвалою суду від 03.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 5-ми (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: доказів на підтвердження обгрунтувань щодо того, що приватним нотаріусом Сєвєродонецької міського нотаріального округу відкрито спадщину та заведено спадкову справу щодо недоотриманої пенсії у сумі 264503,80 грн, яка належить чоловіку позивача (свідоцтво про право на спадщину); документа про сплату судового збору в сумі 908,00 грн в дохід Державного бюджету України за реквізитами наведеними в ухвалі суду.

Вищевказану ухвалу суду надіслано на адресу представника позивача, зазначену в позові, проте 12.07.2021 на адресу суду повернувся конверт з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Ухвалою суду від 12.07.2021 продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви Зайцева Сергія Віталійовича в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Запропоновано позивачу протягом 5-ми (п`яти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду: доказів на підтвердження обгрунтувань щодо того, що приватним нотаріусом Сєвєродонецької міського нотаріального округу відкрито спадщину та заведено спадкову справу щодо недоотриманої пенсії у сумі 264503,80 грн, яка належить чоловіку позивача (свідоцтво про право на спадщину); документа про сплату судового збору в сумі 908,00 грн в дохід Державного бюджету України за реквізитами наведеними в ухвалі суду.

На виконання вищевкзаної ухвали суду прелставником позивача через канцелярію суду надано копію квитанції про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн, а також копії свідоцтва про право на спадщину за законом, витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, заяви представника позивача до відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом2, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому, владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщину після смерті ОСОБА_3 позивач прийняла та 26.05.2021 приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського ноторіального округу Луганської області Малаховим С.О. на ім`я позивача було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстр №1494, спадкова справа № 15/2021, з якого слідує, що позивач є спадкоємцем щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщина складається з недоотриманої пенсії в загальній сумі 264503,80 грн, яка належала померлому спадкодавцю згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області №1211-02-8/1415 від 10.02.2021.

На запит приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського ноторіального округу Луганської області Малахова С.О. для оформлення спадкової справи Управлінням Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області надано відповідь №1211-02-8/1415 від 10.02.2021, з якої вбачається, що за ОСОБА_3 залишилась недотримана пенсія в сумі 264503,80 грн.

23.02.2021 представник позивача звернувся до відповідача з заявою, відповідно до якої просив повторно розглянути запит приватного нотаріуса Малахова С.О. та, з урахуванням викладеного в заяві, надати інформацію про повний розмір пенсії з дати припинення виплати пенсії померлому та по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка залишається недоотриманою, у зв`язку з його смертю.

Як зазначає позивач, відповіді відповідача за результатами розгляду вказаної заяви не надходило.

Отже, на думку позиваач, з вини відповідача нотаріус не отримав повну інформацію щодо розміру недоотриманої пенсії, а саме з 01.08.2014 по 29.01.2018, на яку мав право спадкодавець при житті, оскільки відповідач надав розмір недоотриманої пенсії за минулий час, не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Позивач вважає, що відповідач не нараховує, не надає нотаріусу довідку із зазначенням розміру недоотриманої пенсії за період з 01.08.2014 по 29.01.2018, не виплачує недоотриману пенсію спадкодавця, чим незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна, при цьому не враховуючи положення ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплено принцип непорушності права приватної власності.

При цьому, відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих пенсійних виплат входять до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.

Дослідженням матеріалів позовної заяви судом встановлено, що суттю спору є суто приватно-правові відносини між сторонами, а саме отримання позивачем сум недоотриманої пенсії, що належали її чоловікові за життя та неправильне (на думку позивача) визначення органом Пенсійного фонду з цього приводу суми, що повинна увійти до складу спадщини та бути виплачена спадкоємцю.

При цьому, з моменту отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.05.2021 всі питання щодо визначення розміру недоотриманої пенсії за життя померлого, які увійшли до складу спадщини, набувають суто приватно-правових відносин і стосуються права позивача на спадщину, не дивлячись на те, що стороною у справі є територіальний орган Пенсійного фонду.

Крім того, оглядом Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.12.2015 № 27-3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2016 за № 96/28226, судом встановлено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань:

1) забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення;

2) забезпечує надходження від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства;

3) планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;

4) забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), своєчасне внесення відомостей до нього та їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації;

5) забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду;

6) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів;

7) призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства;

8) забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством;

9) здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів;

10) застосовує фінансові санкції, передбачені законом;

11) надає застрахованим особам інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб;

12) проводить за вимогою страхувальників звірення сум нарахування та сплати страхових внесків, інших платежів, надає їм інформацію, визначену законодавством;

13) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

14) проводить у межах своїх повноважень інформаційно-роз`яснювальну роботу серед населення, надає страхувальникам консультації з питань застосування законодавства про ведення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, роз`яснює їхні права і обов`язки;

15) інформує громадськість про свою діяльність;

16) здійснює розгляд звернень, заяв та скарг підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяльності Фонду, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг;

17) узагальнює та аналізує результати роботи управління Фонду, вносить відповідні пропозиції головному управлінню Фонду;

18) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно захисту інформації з обмеженим доступом;

19) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Отже, саме у вказаних випадках територіальний орган Пенсійного фонду виступає як суб`єкт владних повноважень, дії якого можуть бути оскаржені до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому дії територіальних органів Пенсійного фонду при наданні відповіді на запити нотаріальних контор / приватних нотаріусів щодо визначення сум недоотриманих пенсій за життя померлих пенсіонерів набувають приватно-правовий характер, оскільки нерозривно пов`язані з правом спадкоємців на спадщину у вигляді недоотриманих сум пенсій померлих спадкодавців, і повинні розглядатись, у разі порушення прав спадкоємців, нерозривно в порядку цивільного судочинства шляхом безпосереднього стягнення таких недоотриманих сум, а не визнання протиправними дій територіальних органів Пенсійного фонду при наданні відповіді на запити нотаріальних контор / приватних нотаріусів.

Підсумовуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що між сторонами виник приватний спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Висновки суду щодо юрисдикції спору узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 червня 2018 року по справі № 527/346/16-ц, та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі № 286/3516/16-ц.

Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно вимог частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суд роз`яснює позивачу право звернення до суду з клопотанням щодо повернення судового збору, відповідно до положень ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статями 2, 19, 160, 170, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу право звернутися з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяК.Є. Петросян