Ухвала суду № 98790903, 30.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

30 липня 2021 року м. Київ Справа № 320/1413/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справиза позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові здійснити позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, відповідно до положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/1413/21 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У подальшому судом встановлено, що провадження у даній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено протиправними, на її думку, діями відповідача, що виявились у відмові здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсійних виплат за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Водночас з наведеною вище позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду лише 05.02.2021 (відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв`язку на конверті від 05.02.2021), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з наведеними обставинами позовну заяву ОСОБА_1 ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.

27.07.2020 до суду надійшла заява позивача, в якій вона стверджує, що строк звернення до суду з даним позовом нею не пропущено.

Так, позивач зазначає, що строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з дати отримання рішення (листа) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 26.11.2021 № 1000-0202-8/9643, яким їй відмовлено у перерахунку пенсійних виплат.

Крім того, позивач наполягає на наявності у неї права на звернення до суду з даним позовом без обмеження будь-яким строком з огляду положення частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.

Вирішуючи питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд враховує наступне.

Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Як вже зазначалось судом вище, посилаючись на положення частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, позивач стверджує, що у даному випадку передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду не застосовується.

Разом з тим вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки наведені вище норми не встановлюють строки звернення до суду з позовом про оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а визначають норми матеріального права, які регулюють виплату вже нарахованих, однак не виплачених з вини територіальних органів Пенсійного фонду України сум пенсій.

У свою чергу суд звертає увагу позивача на те, що пенсійні платежі є періодичними та виплачуються щомісяця, а відтак позивач з січня 2014 року знала або повинна була дізнатись про невиплату їй територіальним органом Пенсійного фонду України пенсійних виплат у належному розмірі.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.03.2021 в адміністративній справі № 240/12017/19.

Так, у вказаному вище судовому рішенні Верховний Суд відступив від попередніх висновків з питань застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та зазначив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд касаційної інстанції наголосив, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у спорах цієї категорії.

Відтак шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з дати отримання позивачем пенсійних виплат, розрахунок яких, на її думку, зроблено територіальним органом Пенсійного фонду України невірно.

З огляду на викладене твердження позивача про наявність у неї права на звернення до суду з даним позовом без обмеження будь-яким строком суд вважає необґрунтованими.

У свою чергу жодних пояснень та/або доказів на підтвердження обставин неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

В силу приписів пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали їй звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

2. Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду надіслати (видати) сторонам (їх представникам) невідкладно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Харченко С.В.