Ухвала суду № 98790876, 05.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду в частині

"05" серпня 2021 р. справа № 300/3266/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про залишення позовних вимог без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради (надалі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.15-16).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.08.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача просить суд залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строків звернення до суду. У зазначеному клопотанні представник відповідача зазначив, що щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року в розмірі 1390 грн. ОСОБА_1 отримав у квітні 2020 року. Отже, позивач знав про порушення, на його думку, права на виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня в більшому розмірі з квітня 2020 року та з того часу міг звернутися до суду за захистом такого права. На думку представника відповідача, шестимісячний строк звернення позивача до суду в цьому випадку закінчився 30.03.2021 року, водночас ОСОБА_1 звернувся до суду 25.06.2021 року. Окрім того, представник відповідача зазначив, що не зрозумілою є вимога визнати бездіяльність управління протиправною, оскільки управління призначило (нарахувало) ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року, як учаснику бойових дій у розмірі, передбаченому частиною 5 статті 13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, жодним чином не відмовляється провести доплату такої допомоги, з урахуванням фактично виплаченої суми в розмірі 7345 грн. При надходженні коштів до 30.09.2021 року управління проведе виплату в повному обсязі.

Суд, розглянувши подане клопотання представника відповідача та дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, при визначені початку перебігу строку звернення до суду законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факт порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Згідно зі змістом позову, зокрема, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 року та зобов`язати відповідача здійснити такі нарахування і виплату у розмірі п`яти мінімальних пенсії за віком.

Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно із частиною 4 статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30.09.2020.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

В контексті зазначеного, суд зважає на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 по справі №607/7919/17 та від 14.08.2018 по справі №472/2190/17, згідно із якою, Суд відхилив посилання позивача про дотримання ним строку звернення до суду із аналогічним позовом, мотивоване обізнаністю заявника про порушення свого права на належний розмір щорічної допомоги до 5 травня за 2016 рік після надходження листа Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 28 квітня 2017 року, виходячи з того, що отримавши у квітні 2016 року разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у сумі 920,00 гривень, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, Верховний Суд вийшов із того, що 30 вересня 2016 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року.

Таким чином, строк звернення до суду із позовною заявою в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 року та зобов`язання відповідача здійснити такі нарахування і виплату у розмірі п`яти мінімальних пенсії за віком - закінчився 30.03.2021.

Однак, до суду за захистом своїх прав позовною заявою позивач звернувся 02.07.2021 року, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що ним не пропущено строку звернення до суду, оскільки тільки 21.05.2021 року він одержав листа Управління соціального захисту населення Калуської міської ради від 21.05.2021 за №К-148 у відповідь на своє звернення.

З огляду на висновки Верховного Суду, одержання ОСОБА_1 листа Управління соціального захисту населення Калуської міської ради від 21.05.2021 за №К-148 у відповідь на звернення позивача не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір виплат і можливе порушення його прав.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 у позовній заяві не навів об`єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали йому вчасно реалізувати свої процесуальні права.

За таких обставин даний позов в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 року та зобов`язання відповідача здійснити такі нарахування і виплату у розмірі п`яти мінімальних пенсії за віком подано з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Разом з тим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. При цьому Європейський суд з прав людини стверджує, що таке право не є абсолютним та може бути обмежено, що допускається, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою (“Кунерт проти Польщі” (заява № 8981/14)).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).

Європейський суд, також вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: 1) забезпеченню юридичної визначеності та остаточності; 2) захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі “Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства” (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі “Волков проти України”).

При цьому, суд звертає увагу на те, що термін, “позовна давність”, вжитий Європейським судом з прав людини, в змісті КАС України беззаперечно слід розуміти як “строк звернення до адміністративного суду” відповідно до неодноразово висловленої ЄСПЛ позиції щодо внутрішньої кваліфікації права, наслідком якої є розмежування юрисдикцій.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з обов`язкових умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та перешкоджає зловживанню правом доступу до суду.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд безальтернативно залишає позовну заяву без розгляду. При цьому, слід врахувати, що залишення позовної заяви без розгляду є не правом, а обов`язком суду.

Одночасно необхідно прийняти до уваги те, що строк звернення до суду може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала, виключно за наявності поважних причин його пропуску.

Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як слідує з системного аналізу вищезазначених процесуальних норм, у відповідності до приписів частини 2 статті 19 Конституції України суд не вправі поновити строк звернення до суду за відсутності поважних причин пропуску такого строку.

Однак, позивачем жодних заяв щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду не надано.

Відтак, такі обставини обґрунтовано позбавляють суд можливості поновити в даному випадку строк звернення до суду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

В той же час, не пропущено строки звернення до суду в частині заявлених позивачем позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 року та зобов`язання відповідача здійснити такі нарахування і виплату у розмірі п`яти мінімальних пенсії за віком

З урахуванням наведеного, на переконання суду, заявлене клопотання представника відповідача підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статями 240, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Управління соціального захисту населення Калуської міської ради - задоволити частково.

2. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Калуської міської ради в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 року та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі п`яти мінімальних пенсії за віком – залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Панікар І.В.